Вступление: Вступ
Найважливішим завданням промислової екології є вирішення проблем із твердими відходами (особливо, побутовими), що дозволить не тільки зменшити навантаження на біосферу, але й одержати додаткове джерело продукції (при рециклізації й переробці відходів) або енергії. Зниження погрози забруднення навколишнього середовища може бути досягнуте в тому числі й за рахунок максимального використання у виробничому процесі відходів таким чином, щоб ці відходи були здатні знову ввімкнутися в циркуляцію речовини в природі. Ця загальноекологічна точка зору, висловлена ще В. І. Вернадським, повинна стати основним підходом при вирішенні проблем використання відходів замість їхньої ліквідації (спалювання, поховання). Природно, такий підхід повинен бути покладений і в основу рішення проблеми твердих відходів. У промислово розвинених країнах тверді побутові відходи (ТВО) утворюються в значних кількостях, а щорічний приріст ТВ ПРО в цих країнах становить не менш 3%, а в деяких країнах – до 10%. По своєму складу ТБО неоднорідні й містять макулатуру, чорні й кольорові метали, харчові відходи, пластмасу, скло, текстиль.
На прикладі мегаполіса м. Москви частка текстилю у твердих побутових відходах за останні 25 років досить велика, постійна й коливається в інтервалі 4,6-5,4%. На відміну від текстилю, частка полімерних відходів росте швидкими темпами й по роках для м. Москви становить ( від загальної частки ТБО в регіоні): 1975 – 1,6%; 1988 – 5,2%; 1996 – 6,0%; 2000 – 8,2%.
Таке “несерйозне” відношення до відходів, пов’язане з відсутністю сучасних технологій по їхній переробці, не може тривати вічно по двом основним причинам. Насамперед світові запаси природних ресурсів, корисних копалин і джерел енергії обмежені – одного разу вони висохнуть. По-друге – страждає природа. Саме тому вирішення проблеми накопичення відходів текстильного виробництва є актуальною проблемою сьогодення.