Праця і людській ресурс

Содержание:  ВСТУП 3 1. Праця як особливий фактор виробництва. Поняття людського ресурсу 5 2. Інвестиції в людський ресурс. Освіта та професійні компетенції працівника 13 3. Особливості використання людських ресурсів в сучасних умовах 25 ВИСНОВКИ 29 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 31  

Вступление: Актуальність теми курсової роботи. Ресурси суспільства є об’єктивною основою реалізації цілей соціально-економічного розвитку, і разом з тим вони піддаються цілеспрямованій зміні, виходячи їх поставлених цілей. Тому цілі і ресурси утворюють нерозривну єдність, цілісний об’єкт прогнозування соціально-економічного розвитку. Ресурсний потенціал в істотній мірі визначає здатність економіки виробляти товари і послуги для задоволення кінцевого попиту. На даному етапі пошуку шляхів економічного зростання пропонуються різні концепції і сценарії виходу української економіки з кризи. Різний набір чинників, що визначають стійке економічне зростання. При всій різниці і навіть суперечності підходів до визначення шляхів економічного зростання є одне безумовне правило: в України є величезний ресурсний потенціал і є можливості для забезпечення економічного зростання. В даний час Україна припинила падіння виробництва і робить кроки економічного зростання. Складність подальшого розвитку полягає в доданні йому стійкості. Тому важливо проаналізувати ресурсний потенціал економічного зростання, проаналізувати основні чинники економічного зростання. Одним з таких базових чинників є потенціал людських ресурсів. Численні дослідження показують, що в сучасному суспільстві рівень розвитку техніки і технології настільки високі, що неможливо одержати значну перевагу на ринку тільки за їх рахунок. Необхідно залучати могутніший і перспективніший ресурс, яким виступає людина, що володіє величезним потенціалом і має здібність до саморозвитку. Низька конкурентоспроможність вітчизняних підприємств свідчить про необхідність аналізу на Україні соціально-виробничих відносин. Потреба зміни принципів та методів прийняття управлінських рішень на рівні кожного економічного суб’єкта, в умовах сучасної мінливої економіки, очевидна. Такий підхід до питання визначає необхідність аналізу сутності та можливості використання на Україні основних положень теорії людського капіталу. Одним із ресурсів, необхідних для підйому економіки, є такий ресурс, як людський фактор або людський капітал. Об’єктом дослідження є людський капітал, предметом дослідження є використання людських ресурсів в сучасних умовах. Метою курсової роботи є розгляд та аналіз праці та людських ресурсів. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: -         розглянути працю як особливий фактор виробництва, визначити поняття людського ресурсу; -         здійснити аналіз інвестицій в людський ресурс, охарактеризувати освітні та професійні компетенції  працівника; -         висвітлити особливості використання людських ресурсів в сучасних умовах. Теоретичною основою даного дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної науки в галузі економіки. Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод порівняння, системного підходу й аналізу. Структура роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження. Вирішення основних завдань дослідження, визначених їх метою, здійснено шляхом дослідження проблем, згрупованих у трьох розділах. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел.

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Праця – сукупність умінь, навичок, фізичних та інтелектуальних можливостей людини, тобто її робоча сила, яку вона використовує у процесі виробництва. Ресурс «праця» об’єднує всі фізичні й розумові здібності людей для здійснення виробництва. Без праці неможливі ні використання природних багатств, ні виробництво товарів. Ефективність праці залежить від доцільного застосування тих здібностей, з якими ми народилися, і знань, яких ми набули в навчанні, сили наших м’язів та вправності наших рук, нашого розуму й пам’яті та соціального досвіду. Поняття „людські ресурси” – це економічна категорія, яка визначає, що працюючий  є таким самим виробничим ресурсом, як земля, матеріали, фінанси та ін. І дозволяє виділяти групи і підгрупи працюючих як окремі  специфічні об’єкти управління і установлювати взаємозв’язки цих об’єктів зі структурою організації. До людських ресурсів організації можуть належати такі категорії, як стажисти, практиканти та інші, що працюють у ряді випадків на безвідплатній основі. Оскільки людський капітал низкою науковців трактується як завершена форма існування саме людини діяльної і саме у суспільному виробництві, тобто уже зі здобутими освітою і знанням, набутими досвідом і кваліфікацією, наявним станом здоров’я, що дозволяє бути зайнятим певним видом діяльності та отримувати доход, то людський потенціал має розглядатися як рухлива субстанція, що може мати різновекторні аспекти: чи то у сторону удосконалення психофізичних, освітньо-культурних, виробничо-кваліфікаційних характеристик, чи то у сторону зменшення їх обсягів, зниження рівня, врешті – деградації вищезазначених компонентів. Освіта, культура, інтелектуальний потенціал є активними і дуже важливими чинниками людського розвитку з багатьох причин. Вони є, з одного боку, могутнім фактором вирішення важливих соціальних завдань, пов’язаних з досягненням ефективної самореалізації населення у всіх аспектах людської життєдіяльності – трудовій, громадській, особистій. З іншого боку, ці сфери набувають першочергового значення у забезпеченні економічного зростання (за рахунок підвищення продуктивної сили праці), справедливого розподілу національного доходу, зменшення злочинності, зростання рівня культури виробництва і споживання, підвищення якості життя взагалі, розширення можливостей вибору і т.ін. - що, власне, і є суттю процесу людського розвитку. В зв’язку з цим освіта, професійна підготовка, культура, інтелектуальний потенціал повинні посісти провідне місце в системі суспільних пріоритетів. Саме ці сфери є засобом безпосереднього державного сприяння людському розвитку. Компетентність – це особистісна якість працівника, що виявляється в стійкій здатності до виконання певних функцій, визначених родом професійних занять чи вимогами робочого місця. Тобто, це комплексна характеристика особистості, що виявляється в конкретній діяльності та охоплює знання, вміння, навички й досвід з урахуванням здібностей, мотивації та особистісних особливостей. У сучасних умовах цінність людських ресурсів постійно зростає, що призвело до формування системи уп­равління людськими ресурсами. Отже, в сучасних умовах людський капітал є основним фактором економічного росту. Важливим є формування концепції багатофакторного управління людським капіталом – системи теоретико-методологічних положень, які розкривають роль людських ресурсів не тільки як економічного ресурсу, який приносить прибуток, але як і соціальної цінності суспільства в цілому. Головною засадою концепції управління людським капіталом в Україні має бути визнання людського капіталу у програмних документах як вирішального ресурсу економічного зростання.         

Литература: 1.     Артеменко В.Б. Інтегральні індикатори якості життя населення в управлінні регіональним розвитком // Соціальна економіка. – 2007. – № 3–4. – С. 78 – 87. 2.     Бровко Т.В., Непокупна Т.А. Визначення функцій сім’ї щодо формування людського капіталу // Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Т. 1. – Полтава: Скайтек, 2007. – 264 с. 3.     Варналій З., Павлюк А. Актуальні проблеми регіональної політики // www.niss.gov.ua/book/2004_h 4.     Галковская Т. Роковые гены, или язык общения судьбы с человеком // Зеркало недели. – 2006. – № 33. – 31 августа. 5.     Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2005. – 254 с. 6.      Грішнова О. А., Ефективність освіти як чинник мотивації інвестицій в людський капітал // Регіональні перспективи. Науково-практичний журнал. №3-4 (22-23). Полтава, 2008. С.69-72. 7.      Доклад о развитии человека 2004. Культурная свобода в современном многообразном мире. По заказу ПРООН. М.: Издательство “Весь мир”,  2007. – 312 с. С.161-163,199. 8.      Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2 / Редкол.: ...С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2006. – 848 с. 9.       Задорожный Г.В. О “абсолютных нелепостях”, “несуразностях” и “глупостях” в экономической науке // Социальная экономика. – 2006. – № 3–4. – С.155–159. 10.     Климов С.М. Ваш человеческий и социальный капитал // www // http://psylive.ru 11.     Немова Л. А. Современный этап развития научно-технического потенциала Канады / США. Канада: Экология, политика, культура. Том 3. №9. – С. 39-46. 12.     Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року. Постанова КМ України від 21 липня 2006 р. № 1001. – Міжрегіональні диспропорції: стан і тенденції // www.oda.lg.ua/ua/news/nevonsite/1001.php 13.     Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року. Постанова КМ України від 21 липня 2006 р. № 1001. – Людські ресурси // www.oda.lg.ua/ua/news/nevonsite/1001.php 14.      Про затвердження порядку надання державою молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання незалежно від форм власності. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 травня 2000 р. № 844 із змінами та доповненнями. – К.: Ліга-Закон, 2006. 15.      Про освіту. Закон України. В редакції  Закону України від 23 березня 1996 року N 100/96-ВР із змінами та доповненнями – К.: Ліга-Закон, 2005.     16.      Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні. Закон України. У редакції  Закону України від 23 березня 2000 року N 1613-III із змінами та доповненнями. – К.: Ліга-Закон, 2005. 17.      Словник іншомовних слів / За ред. акад. АН УРСР О.С. Мельничука. – Вид. 2-е, випр. і доп. – К.: Головна редакція української радянської енциклопедії, 2005. – 966 с. 18.      Соціально-економічне становище України за січень-квітень 2006 року // http://www.ukrstat,gov.ua/druk/soc_ek/publ_u.html 19.      Стівен Роузфілд. Порівнюємо економічні системи/ Пер. З англ. – К.: „К.І.С.”, 2005. – 370 с. 20.      Человеческое развитие: новое измерение социально-экономического прогресса. Учебное пособие под ред. В.П.Колесова и Т.Маккинли. – М.: Права человека, 2008. – 464 с. – Глава 8. 21.      Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України. – К.: Вид-во „Логос”, 2008. – 632с. 22.      Швейцер А. Культура и этика. Философия культуры. – М. : Прогресс, 2008. – Ч. 2. – С. 233. 23.      Щекин Г.В. Социальная теория и кадровая политика: Моногр. – К.: МАУП, 2006. – 576 с. 24.      Экономика труда и социально-трудовые отношения/ Под ред. Г.Г.Меликьяна, Р.П.Колосовой.- М.: Изд-во МГУ, Изд-во ЧеРо, 2006.- 623 с. – Глава 11. 25.       http://www.ukrstat.gov.ua – Офіційний сайт Держкомстату України. 26.       Human Development Report 2009/ Електронний ресурс. - Режим доступу: http://hdr.undp.org/en/media/HDR_2009_EN_Complete.pdf