Зміст і роль консалтингу. Основні види і завдання консалтингу

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ КОНСАЛТИНГУ 5 1.1. Еволюція становлення консалтингу 5 1.2. Зміст і роль консалтингу 8 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ВИДІВ І ЗАВДАНЬ КОНСАЛТИНГУ 14 2.1. Основні види і завдання консалтингу 14 2.2. Етапи управлінського консультування 19 РОЗДІЛ 3. РОЛЬ КОНСУЛЬТАНТІВ НА ПРОБЛЕМНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ 24 3.1. Усвідомлення необхідності допомоги консультантів 24 3.2. Обгрунтування потреби у запрошенні консультантів для вирішення проблем підприємств 27 ВИСНОВКИ 30 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 32

Вступление: ВСТУП Актуальність дослідження. Консалтинг - це вид інтелектуальної діяльності, основне завдання якого полягає в аналізі, обґрунтуванні перспектив розвитку й використання науково-технічних і організаційно-економічних інновацій з урахуванням предметної області й проблем клієнта. Консалтинг існує в безлічі проявів, покликаних вирішувати ті або інші проблеми замовника. Професія консультанта дозволяє отримати досвід співпраці з компаніями, різних за видами діяльності, розміром, принципами організації і культурою бізнесу. Але щоб стати консультантом замало отримати диплом університету чи бізнес-школи, необхідно бути фахівцем, професійно і емоційно зрілою людиною, яка бажає і вміє постійно рухатися уперед. Саме професіоналізм, творчість та інноваційніcть є запорукою успішного консалтингу. Актуальність дослідження курсової роботи обґрунтовано тим, що у процесі становлення ринкових відносин в Украї¬ні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. На межі банкрутства перебуває сьогодні багато підприємств, які не мають змоги вчасно виконувати свої зовнішні та внутрішні зобов’язання, і у вирішення проблем підприємств важливе значення має управлінське консультування, яке у наш час активно розвивається у зв’язку з усвідомленням більшістю підприємств необхідності сторонньої допомоги для вирішення існуючих на підприємствах проблем. Метою курсової роботи є комплексне дослідження змісту і ролі консалтингу, основних видів і завдань консалтингу. Об’єктом дослідження є консалтинг. Предметом дослідження виступають організаційно-економічні механізми, задіяні у процесі надання консалтингових послуг. Досягнення встановленої мети вимагає виконання наступних завдань дослідження: - дослідити теоретичні основи консалтингу; - здійснити аналіз основних видів і завдань консалтингу ; - визначити роль консультантів на проблемних підприємствах. Теоретичну базу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних фахівців з питань консультування, консультаційного управління, зокрема, найбільш повно ці проблеми висвітлені у роботах Верби В.А., Жаворонкової Г.В., Карамушки Л.М., Маккхема К., Марченко О.С., Спільника І., Чернова Ю.В., Комішина С.В., Тищенко А.І. та ряду ін. Інформаційну базу дослідження склали теоретична та практична інформація, дані, опубліковані у наукових роботах вітчизняних та зарубіжних вчених, науково-практичних конференціях, періодичних виданнях. У дослідженні використано ряд загальнонаукових та спеціальних методів дослідження процесів і явищ у їх взаємозв’язку і розвитку. Серед загальнонаукових методів пізнання необхідно виділити абстрактно-теоретичний, історичний, діалектичний, аналізу й синтезу. Структура роботи складається зі вступу, в якому обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету та завдання; трьох розділів для вирішення основних поставлених завдань курсової роботи. Завершують роботу висновки та список використаних джерел.

Выводы: ВИСНОВКИ Отже, з проведеного дослідження можна зробити наступні висновки та узагальнення: Започаткування консалтингового бізнесу було пов’язане з бажанням колишніх успішних підприємців і керівників, які за різних причин відійшли від справ, передати свій досвід іншим компаніям. Так була створена перша консалтингова фірма ("Служба ділових досліджень"), яка з’явилась на початку ХХ ст. в Чикаго і пропонувала клієнтам проведення робіт з підвищення ефективності функціонування промислових підприємств. Після Другої Світової війни сплеск ділової активності сприяв становленню консалтингу, як офіційно визнаної професії та прибуткового бізнесу. Консалтинг початку XXI століття характеризується системним і ситуаційним підходом при вивченні і розв’язанні управлінських проблем підприємств, розробкою інтелектуальних продуктів, що розробляються на стиках функціональних аспектів менеджменту, міжгалузевої взаємодії, розвитку кластерної економіки. Основними характерними рисами роботи консультантів з управління є: загальна ерудиція та компетентність, незалежність та неупередженість, рекомендаційний характер пропозицій і конфіденційність. Консалтинг - це вид інтелектуальної діяльності, основне завдання якого полягає в аналізі, обґрунтуванні перспектив розвитку й використання науково-технічних і організаційно-економічних інновацій з урахуванням предметної області й проблем клієнта. Традиційно послуги управлінського консультування класифікувалися відповідно до структури функцій і процесів управління. Пропонувалися послуги у сфері організації й управління виробництвом, адміністративного управління, маркетингу і продажу, дистрибуції, управління персоналом, навчання і розвитку, організації офісної роботи, фінансового менеджменту, загального менеджменту та ін. Ця традиційна структура в основному збереглася і нині. Основна тенденція управлінського консультування – відмова від не пов’язаних одна з одною систем, призначених для обслуговування окремих ділянок роботи (виробництва, роботи з персоналом та ін.), і перехід до координації й інтеграції цих систем, що нині є переважаючим і найперспективнішим підходом. Існують різні способи поділу консультаційного процесу (циклу) на основні етапи. Різні автори пропонують моделі, що містять від трьох до десяти етапів. Проста і водночас достатньо загальна модель запропонована Міланом Куброю. Ця модель включає п’ять етапів процесу консультування: передконтрактне знайомство, діагностика, планування дій, впровадження і завершення. Кожний етап може бути поділений на кілька кроків або паралельних дій-робіт. Потреба у допомозі консультантів обумовлена не тільки новими знаннями, аналітичними уміннями, заходами та методологічними підходами, які може привнести консультант в клієнтську організацію, а й тим, що сторонні консультанти покликані допомагати менеджерам орієнтуватися в складних умовах прискорення технологічних змін, швидкого зростання ділової активності, що надзвичайно впливає на майбутнє організації.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Верба В. А. Решетняк Т.І. Організація консалтингової діяльності: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 244 с. 2. Давиденко В. Особливості розвитку бізнес-консалтингу в Україні // Науковий вісник. – Ірпінь, 2004. – N2 (24): Економіка, право. – С.12-17. 3. Давиденко В.В. Вдосконалення організаційних засад консалтингового бізнесу // Економіка: проблеми теорії та практики. – Д., 2004. – Вип.192, т.2. – С.598-604. 4. Давиденко В.В. Кадрова політика як інструмент розвитку консалтингової компанії // Формування ринкової економіки. – К., 2004. – Вип.12. – С.255-263. 5. Давиденко В.В. Попит на консультаційні послуги як основний фактор існування консалтингового бізнесу // Економіка: проблеми теорії та практики. – Д., 2004. – Вип.190, т.2. – С.536-542. 6. Джентл Роберт. Как сделать карьеру в консалтинге / В.И. Писарева (пер.). – СПб.: Нева, 2003. – 184 с. 7. Жаворонкова Г.В. Управління якістю інформаційно-консалтингових послуг // Зб. наук. пр. – Умань, 2002. – Вип.55. – С.270-284. 8. Иванов М.С., Фербер М.В. Руководство по маркетингу консалтинговых услуг – М.: Альпина Паблишер, 2003. – 139 с. 9. Игуменцева Н.В. Особенности формирования кадрового потенциала в консалтинговом бизнесе // Вісник. – Х., 2002. – №564. – С.378-381. 10. Калянов Г. Н. Консалтинг: от бизнес-стратегии к корпоративной информационно-управляющей системе. – М.: Горячая линия-Телеком, 2004. – 208 с. 11. Карамушка Л.М. Основи психолого-управлінського консультування. – К.: МАУП, 2002. – 136 с. 12. Коростелев В.А. Роль консалтинга в управлении бизнесом. – К.: МАУП, 2004. – 252 с. 13. Коростельов В.А. Управлінське консультування. – К.: МАУП, 2003. – 104 с. 14. Маккхем К. Управленческий консалтинг / Пер. с англ. – М.: Дело и сервис, 1999. – 288 с. 15. Марченко О.С. Консалтинговая фирма и минимизация трансакционных издержек в условиях современной экономики // Наукові праці. – Донецьк, 2004. – Вип.75: Сер.: Економічна. – С.196-200. 16. Марченко О.С. Консалтинговая фирма как организационная форма интеллектуального бизнеса // Управління розвитком. – Х., 2003. – №1. – С.74-76. 17. Марченко О.С. Основные характеристики ценности услуг экономического консалтинга // Економіка: проблеми теорії та практики. – Д., 2005. – Вип.202, т.4. – С.1003-1010. 18. Мишалова Т.О. Шляхи вдосконалення якості консалтингових послуг в Україні // Економіка та підприємництво. – К., 1998. – Вип.2. – С.113-117. 19. Посадский А. Основы консалтинга: пособие для преподавателей экономических и бизнес-дисциплин. – М.:ГУВШЭ, 1999. – 240 с. 20. Спільник І. Консалтингова діяльність в Україні: проблемні питання та аналітичні аспекти // Наук. зап. – Тернопіль, 2005. – Вип.14. – С.85-89. 21. Чернов Ю.В., Комишин С.В., Тищенко А.И. Управленческое консультирование: Учебн.пособие. – Х.: Олди-плюс. – 272 с. 22. Шапошникова Е.Н. Современное состояние консалтинга в Украине // Зб. наук. пр. – Донецьк, 2005. – Т.6: Сер.: Державне управління, вип.48: Фінансово-банківські механізми державного управління економікою України. – С.272-283.