Особливості ціноутворення у закладах ресторанного господарства

Содержание:ВСТУП 3 1. Основні особливості ціноутворення в закладах ресторанного господарства 5 2. Структура ціни в закладах ресторанного господарства 9 3. Асортимент та визначення цін 11 4. Документальне оформлення та документообіг 15 ВИСНОВКИ 18 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 20 ДОДАТКИ 22  

Вступление:В процесі розвитку ринкових відносин в економіці України все більшого значення набуває проблема підвищення ефективності господарювання підприємства, як основної ланки національної економіки. Вирішення даного завдання базується на формуванні нової системи внутрішньоекономічних відносин між структурними підрозділами підприємства, в основі яких лежать ринкові принципи господарювання. В основу таких відносин покладені економічні інтереси трудових колективів структурних підрозділів, адміністрації підприємства, власників підприємства та держави. Практична реалізація цих відносин відбувається шляхом створення, розподілу і використання прибутку підприємства. Одним з найефективніших засобів формування і розподілу прибутку підприємства між його структурними підрозділами виступає система цін. Ціноутворення - процес утворення цін на товари і послуги на підставі існуючих методів і способів, єдиних для всіх товарів і послуг. Кожен суб'єкт господарювання, який присутній на конкурентному ринку, серед інших ознак своєї присутності має визначити чи не найголовнішу – ціну свого товару або послуги. Споживач, здійснюючи свій вибір, безумовно, буде порівнювати ціни різних продавців. Вага цього показника серед інших чинників, які впливають на вибір покупця, залежить від багатьох умов – групи товарів, категорії споживачів, але, без сумніву, ціна є визначальним елементом у збутовій політиці будь-якого продавця. У сучасних умовах чинники цінової політики характеризуються динамічністю, високим ступенем взаємовпливу. Тому вони потребують управлінського впливу з боку керівництва підприємств. Здійснення комплексних досліджень чинників ціноутворення, а також управління ними сприятимуть як підвищенню дієвості цінової політики, так і досягненню конкурентних переваг на ринку. Заклад ресторанного господарства — це організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виготовляє та (або) доготовляє, продає і організує споживання продукції власного виробництва та закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів (п. 1.3 Правил № 219). Суть проблеми полягає в тому, що в ресторанному господарстві комбінується і виробництво, і торгівля. Отже, це торговельно-виробнича сфера діяльності, причому в поєднанні з наданням послуг. Порядок організації бухгалтерського обліку в закладах ресторанного господарства викладено в Методрекомендаціях № 157. Розділ 2 Методрекомендацій № 157 містить два підходи до обліку в закладах ресторанного господарства: торговельний і виробничий.  

Выводы:Як було визначено, особливості обліку, притаманні ресторанному бізнесу, зумовлені тим, що ця діяльність поєднує і виробництво, і торгівлю. Це призвело до того, що сьогодні існують два принципово різні облікові методи, які супроводжують облік громадського харчування з моменту появи бухгалтерських стандартів, і досі ситуація не вирішилася ні на чию користь. Порядок організації бухгалтерського обліку в закладах ресторанного господарства викладено в Методрекомендаціях № 157. Розділ 2 Методрекомендацій № 157 містить два підходи до обліку в закладах ресторанного господарства: торговельний та виробничий. Торговельний метод. Бухгалтерський облік відповідно до цього методу ведеться аналогічно обліку на підприємствах торгівлі, спираючись на положення Методрекомендацій № 157. Однак, зауважимо, що застосування цього методу не узгоджується з вимогами національних стандартів бухгалтерського обліку, а також з Інструкцією № 291 у частині правил застосування рахунків 23 «Виробництво» і 28 «Товари». Виробничий метод. Згідно з цим методом калькуляція собівартості готової продукції проводиться як на виробничих підприємствах* (див. п. 2.5 Методрекомендацій № 157). Цей метод базується на використанні стандартних методів та прийомів бухгалтерського обліку: веденні обліку запасів відповідно до П(С)БО 9 та витрат відповідно до П(С)БО 16. Підприємства ресторанного господарства можуть вибрати або торговельний метод обліку, або виробничий, зазначивши його в наказі про облікову політику. І той, і інший схвалено компетентними органами, такими як Мінфін та Мінекономіки (див. лист № 741 і лист № 21009 у переліку документів). При цьому Мінфін у листі № 21009 рекомендував як базовий метод бухгалтерського обліку в закладах ресторанного господарства застосовувати виробничий метод. У свою чергу, Мінекономіки в листі № 741 як базовий зазначив торговельний метод, а ведення бухгалтерського обліку згідно з виробничим методом рекомендував, зокрема, для самостійних цехів з виробництва готової продукції, напівфабрикатів та кулінарних виробів. На наш погляд, прогресивнішим є виробничий метод, оскільки він не тільки відповідає вимогам національних бухгалтерських стандартів, а й гарантує більш правильне відображення результатів діяльності. Але внаслідок того, що виробничий метод порівняно з торговельним є трудомісткішим, більшість бухгалтерів надають перевагу торговельному методу.  

Литература:1. Закон України «Про податок на прибуток підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР. 2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV. 3. Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 р. № 219. 4. Методичні рекомендації про впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування та побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандартами, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 17.06.2003 р. № 157. 5. Лист Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 05.11.2004 р. № 54-51/741. 6. Лист № 21009 — лист Міністерства фінансів України від 11.11.2004 р. № 31-04200-30-29/21009. 7. Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291. 8. П(С)БО 9 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246. 9. П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318. 10. Дзюба Н. Особливості ресторанного бізнесу, варіанти методів побудови обліку // Газета «Податки та бухгалтерский облік» № 71 від 09 серпня 2011р. 11. Золотухін О. Розрахунок ціни продукції – справа творча // Дебет-Кредит, № 25, 2008. – С. 36 – 41. 12. Каменська Т. О. Облік накладних витрат / Баланс, 2006, № 49.– С. 17–23. 13. Полов С. М. Калькулювання собівартості в управлінському обліку / Податкове планування, № 2, 2006.– .35-39. 14. Тучак О.Г. Управління витратами: коли економія недоречна / Баланс, 2009, № 43.– С. 11–15.