Форми міжнародних розрахунків

Содержание:Вступ. 2 1. Сутність і основні форми міжнародних розрахунків. 4 2. Валютні операції, як форма міжнародних розрахунків. 13 3. Форми міжнародного кредитування. 17 3.1. Загальна характеристика міжнародного кредиту. 17 3.2. Міжнародне кредитування імпорту. 19 3.3. Операції по форфейтингу і лізингові операції. 22 4. Перспективи вдосконалення міжнародних розрахунків в Україні. 25 Висновок. 30 Список використаних літературних джерел. 34

Вступление:Міжнародні розрахунки являють собою систему організації і регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, які з'являються при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, фірмами, підприємствами і громадянами на території різних країн. З початком економічної реформи в Україні відбувається процес залучення комерційних банків у світову систему міжнародних розрахунків. В доперебудовний період зовнішньоторгові розрахунки в країні здійснювались переважно через Зовнішньоторговий Банк СРСР. Реформування економіки, лібералізація ЗЕД, розвиток української банківської системи, встановлення прямих кореспондентських зв'язків з іноземними банками дозволяє українським комерційним банкам самостійно здійснювати зовнішньоторгові розрахункові операції. В даний час, в умовах становлення української банківської системи, що відповідає ринковим умовам, названі послуги не можуть бути надані суб'єктом ЗЕД в повній мірі. Тому українські фірми й підприємства, укладаючи зовнішньоекономічні угоди, повинні враховувати можливості свого банку, головне, вчитися правильно визначати валютно-фінансові умови контракту і, насамперед, форми міжнародних розрахунків. В Україні дослідженню проблем діяльності банків, розвитку платіжних систем та міжнародних міжбанківських розрахунків присвяченні роботи О.І.Бориславської, Т.А.Важеєвської, В.А.Вергуна, О.С.Власюк, А.С.Гальчинського, С.Д.Годуна, М.В.Дорундяка, О.А.Єременка, А.М.Коряка, В.М.Кочеткова, А.І.Кредисова, Н.С.Кузнєцової, В.І.Мазуренка, М.І.Мируна, А.М.Мороза, С.Я.Огородника, О.М.Олексієнка, С.С.Осадця, С.І.Пирожкова, М.І.Савлука, В.Д.Сікори, А.І.Соколовської, В.М. Суторміної, А.І.Сухорукова, В.М.Федосова, А.С.Філіпенка, Т.М.Циганкової, О.М.Шарова, Т.А.Шарової, В.А.Ющенка та ін. Серед зарубіжних вчених, які зробили значний внесок у розвиток теорії та практики міжнародних розрахунків, платіжних систем та впровадження нових платіжних інструментів, слід відзначити наукові роботи Є.Ф.Авдокушина, Е.Д. Доллана, Жозет Перар, К.Кембелл, Р.Кембелл, Н.Н.Киреєва, Л.М.Красавіної, П.Х.Ліндерта, К.Маркса, В.Я.Маштабея, Н.Я.Носкової, І.Н. Платонової, М.Пебро, Д.Рікардо, В.Е.Рибалкіна, Н.С.Рум'янцева, Френклін Р. Рут, А.Сміта, С.І.Соколенка, Лізелотт Сурен, В.М.Усоскіна, М.Фрідмена, Дж. Менвіл Херріса, Е.Б.Ширінської та ін. Переважна більшість наукових робіт вітчизняних вчених-економістів зорієнтована на дослідженні загальних тенденцій розвитку банківської системи України та діяльності її суб'єктів. Менше уваги приділяється аналізу проблем валютно-фінансового ринку під час здійснення міжнародних розрахунків. Таким чином, тема обрана для розгляду в даній роботі є однією з актуальніших проблем сьогодення. Система міжнародних розрахунків України вимагає вдосконалення і прийняття радикальних заходів для підвищення довіри до нашої країни з боку іноземних партнерів. В представленій роботі розглянуті питання видів і форм міжнародних розрахунків, що використовують розвинені країни світу. Докладно розглянуті форми міжнародного кредитування. Запропоновані заходи для вдосконалення української системи міжнародних розрахунків.

Выводы:Міжнародні розрахунки охоплюють розрахунки по зовнішній торгівлі товарами і послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталів між країнами, в тому числі пов’язаних з будівництвом об’єктів за кордоном і наданням допомоги країнам що розвиваються. Міжнародні розрахунки – це регулювання платежів по грошовим вимогам та зобов’язанням, які виникають в зв’язку з економічними, політичними, науково-технічними та культурними відносинами між державами, підприємствами та громадянами різних країн. Розрахунки здійснюються через банки безготівково за допомогою записів на рахунках банків. Для цього банки використовують свій закордонний апарат та кореспондентські відносини із іноземними банками, що супроводжується відкриттям кореспондентських рахунків “лоро” іноземних банків у даному (вітчизняному) банку та “ностро” (від латинського “nostro” - наш) даного банку в іноземному. Кореспондентські відносини визначають порядок розрахунків; розмір комісії, методи поповнення витрачених коштів. Зовнішньоторгові контракти передбачають передачу товару або товаророзпорядчих документів, які пересилаються банками-експортера банку-імпортера або банку країни-платника для сплати у встановлений термін. Розрахунки здійснюються за допомогою різних засобів платежу, використовується у міжнародному обігу: векселів, чеків, платіжних доручень, телеграфних переказів, акредитивів. Валютно-фінансові умови контрактів повинні включати такі обов’язкові складові: валюту ціни; валюту платежу; курс їх переводу; валютні застереження; форми розрахунків; умови платежу; форми платіжних засобів та банки через які ці розрахунки здійснюються. Валюта ціни – це валюта, в якій установлюються ціни контракту. Вона вибирається з найбільш сталих валют. Нею може бути валюта однієї з країн-учасниць контракту чи третьої країни. Валюта платежу – це валюта, в якій здійснюється платіж. Вона не обов’язково збігається з валютою ціни. Якщо валюта ціна не дорівнює платежу. Валютні застереження передбачають перегляд суми платежу відповідно до зміни курсу певної валюти, зокрема валюти ціни відносно валюти платежу. Форми розрахунків відрізняються порядком документообороту і включають розрахунки по інкасо, за допомогою акредитивів, по відкритих рахунках, банківськими переказами. Умови платежу передбачають або негайну оплату відвантажених товарів або відстрочки платежу, тобто продаж у кредит. Форми платіжних засобів – це вид документів, за допомогою яких здійснюється розрахунки. Вони поділяються на фінансові й комерційні. До фінансових належать векселі, чеки, платіжні розписки; До комерційних – розрахунки-фактури, документи, що підтверджують відвантаження товарів, коносамент, залізничні, автомобільні, авіаційні накладні, поштові квитки, специфікації, страхові поліси та інше. Історична закономірності розвитку платіжно-розрахункових відносин полягає у витісненні золота кредитними грошима як із внутрішніх, так і з міжнародних розрахунків. Стан міжнародних розрахунків залежить від таких факторів, як економіко-політичні відносин між країнами, ділове валютне законодавство; міжнародних торгових правил і звичаїв; банківської політики; умов зовнішньоторгових контрактів та кредитних угод. Відмінними рисами міжнародних розрахунків є те, що їх об’єктом виступає грошовий валютний еквівалент вартості тих товарів, послуг, робіт, капіталів, котрі здійснюють обіг між державами. Суб’єктами цих розрахунків виступають організації та громадяни, банківські розрахунки яких перебувають на території різних країн. Вказані особливості зумовлюють специфіку форм і організації здійснення валютних операцій, виконання зовнішньоекономічних контрактів. Міжнародні розрахунки класифікують найчастіше за строками платежу і порядком документообороту. За строками платежу виділяються: негайні платіжні – “сконто”, платежі в кредит – “інстолмент”. За порядком документообороту основними є інкасо і акредитив. Рідше застосовуються розрахунки банківськими переказами та платежі по відкритих рахунках. Розвиток міжнародних розрахунків та валютних операцій – актуальне, першочергове завдання сьогодення держави, підприємців та банківської системи України. Оскільки валютні операції можуть приносити не тільки великі прибутки але й значною мірою сприяти підтримці курсу національної валюти, бути джерелом надходжень до державного бюджету України, сприяти виходу українських банків на міжнародні ринки капіталів. З погляду міжнародних стандартів українські банки є надзвичайно малими. Ступінь їх впливу в міжнародних розрахунках не значний. Порядок ліцензування операцій Національним банком згідно поточних і резервних вимог до власного капіталу спричиняє обмеження валютних операцій як на внутрішньому валютному ринку, так і на міжнародному. Це може спричинити закриття малих банків та хвилю злиттів і поглинань, адже міжнародні розрахунки і валютні операції приносять банкам чималі прибутки. Дослідження і оцінка наслідків цих процесів є одним із важливих питань сьогодення. Недостатня розвиненість банківської системи характеризує порівняно низьку якість банківських міжнародних послуг і недостатню ефективність банківського менеджменту. Для своєчасного і раціонального здійснення міжнародних розрахунків банкам України потрібно підтримувати необхідні мультивалютні позиції відповідно до структури і строків наступних платежів. З метою одержання більш високого прибутку банкам України необхідно підтримувати на рахунках "Ностро" мінімальні залишки, віддаючи перевагу розміщенню валютних активів на світових ринках позичкових капіталів та на євроринку. Розвиток мережі телекомунікацій і науково-технічна революція створили умови для інтернаціоналізації валютного ринку та банківських систем зокрема. З'явилась можливість працювати з будь-яким банком будь-якого континенту в режимі реального часу. Операції на світових валютних ринках проводяться цілодобово, враховуючи часові пояси континентів, ліквідність та курс валют змінюються кілька разів протягом доби в залежності від кількості змін котирувань.

Литература:1. Вірван Л. А. Міжнародний валютний фонд та Україна - перспективи їх розвитку. //Банківська справа. – 1999. – №5. – с. 20-28. 2. Вірван Л. А. Грошові одиниці країн світу: оригінали і фальсифікації. //Вісник НБУ. – №2. – с. 16-26. 3. Вірван Л. А. Електронна платіжна система України та перспективи її розвитку. //Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія "Економіка". Випуск 5. – У.: УжНУ, 2000. – с.224-238. 4. Вірван Л. А. Міжнародні платіжні системи, їх роль у розвитку українських платіжних систем. //Фінанси України. – 2000. – №4. – с. 34-42. 5. Вірван Л. А. Валютна стабільність на європейському континенті. //Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія "Економіка". – Випуск 6. – 2000. – с.56-60. 6. Вірван Л. А. Нова валюта старої Європи – перспективи її розвитку. //Банківська справа. – 2000. – №3-4. – с. 36-39; с. 47-49. 7. Вірван-Віднійчук Л. А. Міжнародний банківський бізнес: Українська банківська енциклопедія. І том – Основи зовнішньоекономічних банківських знань: Науково-практичний посібник. – У.: Закарпаття, 2000. – 367 с. 8. Вірван-Віднійчук Л. А. Міжнародний банківський бізнес. Українська банківська енциклопедія. ІІ том – Валюти країн світу та їх захисні функції: Науково-практичний посібник. – У.: Закарпаття, 2000. – 233 с. 9. Вірван Л. А. Створення грошово-кредитних механізмів, здатних забезпечити стабільність національної грошової одиниці. //Науково-технічний збірник "Проблеми економічного та соціального розвитку регіону і практика наукового експерименту" Закарпатського відділення науково-дослідного центру державного НДІ "Система". –Випуск 12. Київ-Ужгород, УжНУ. – 1996. – с. 129-136. 10. Вірван Л. А. Триєдина задача'97: платіжність, ліквідність, розширення можливостей національної валюти України. //Науково-технічний збірник "Проблеми економічного та соціального розвитку регіону і практика наукового експерименту" Закарпатського відділення науково-дослідного центру державного НДІ "Система". –Випуск 13. Київ-Ужгород, УжНУ. – 1997. – с. 213-217.