Історія становлення Конституційного права України

Содержание: ЗМІСТ Вступ 3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 1.1. Поняття конституційного права України 6 1.2. Конституційне право України як наука 10 1.3. Становлення конституційного права України як навчальної дисципліни 13 РОЗДІЛ ІІ. ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 2.1. Поява конституційно-правових ідей в Україні 16 2.2. Розвиток конституційно-правових ідей в Україні з середини ХІХ до кінця ХХ ст. 20 2.3. Сучасний етап становлення конституційного права України 28 ВИСНОВИ 33 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 35

Вступление: ВСТУП Історія України - це історія боротьби її народу за незалежність своєї землі, історія складного процесу конституційного становлення. Перша Конституція в історії України датується 5 квітня 1710 року, коли гетьман у вигнанні Пилип Орлик склав документ за назвою «Пакти й Конституція прав і вільностей Запорізького війська». Але лише через два століття, 29 квітня 1918 року Центральна Рада Української Народної Республіки прийняла нову Конституцію сучасного типу. Таким чином, історія українських Конституцій і наукових розробок концепцій конституційного розвитку України нараховує кілька сторіч. Актуальність теми дослідження обумовлена теоретичною й практичною значимістю питань, пов'язаних з формуванням і розвитком у Україні концепції конституційного процесу. Реальні зміни, що сталися в суспільно-політичній і правовій ситуації України за два останні десятиліття, загострили науково-пізнавальну ситуацію у вітчизняному правознавстві й насамперед в області конституційного права. Разом з тим з'явилися можливості для обґрунтування причинно-наслідкових зв'язків минулого й сьогодення в аспекті розробки й прийняття Конституції в Україні і колишніх союзних республіках СРСР. Слід зазначити, що конституційний процес відображає найважливіші перетворення в сучасному суспільстві. Конституційне законодавство покликане регулювати найбільш важливі, базисні відносини, що складаються в суспільстві й державі, і впливати на розвиток всіх галузей права. Проведення аналізу вітчизняного конституційного досвіду повинне сприяти формуванню єдиної концепції конституціоналізму й теоретичної моделі конституційного процесу. Необхідний науково обґрунтований підхід до оптимального рішення цілого ряду проблем сучасного конституційного процесу. Мова йде про посилення стабільності держави й всієї політичної системи при безумовному пріоритеті прав і законних інтересів особистості, про ефективність державного управління і його основних принципів та ін. Теоретичне дослідження становлення конституційного права актуально ще й тому, що цій проблемі в комплексі дотепер не приділялося належної уваги. Об'єктом дослідження є процес конституційного будівництва в Україні. Предметом дослідження є закономірності становлення конституційного права в Україні. Мета даної роботи полягає в тому, щоб на основі історичного та правового аналізу документів, наукових праць та конституційних актів та їх проектів, виявити закономірності становлення конституційного права України. Зазначена мета обумовила постановку і вирішення таких завдань: - розкрити поняття конституційного права України через його складові – галузі права, наукової та навчальної дисципліни, - дослідити передумови і появу перших конституційних проектів в Україні, - проаналізувати процес формування конституційних ідей середини ХІХ – кінця ХХ ст., - проаналізувати проекти Конституції України, які появилися протягом 1918-1920 рр.; - вивчити позитивні здобутки українських законодавців в галузі конституційного права на сучасному етапі, Останнім часом з’явилася низка робіт, предметом дослідження яких стали окремі етапи становлення вітчизняного конституційного права, а саме - Адамович Н.М. «Суспільно-політичні чинники конституційного процесу в Україні (90-ті рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.)» (2008), Єфремова Н.В. «Розвиток конституційного законодавства в Україні (1917-1920) (2002), Присяжнюк А.Й. «Конституційне будівництво в Українській Народній Республіці доби Директорії (листопад 1918 – початок 1921 рр.)» (2002), Стецюк Н.В. «Конституціоналізм в українській політичній та правовій думці (середина ХІХ ст. – кінець 80-х років ХХ ст.)» (2003) та ін. Незважаючи на появу цілої низки наукових робіт, присвячених дослідженню питань різних етапів конституціоналізму в Україні, ми спостерігаємо брак фахових розробок, які б всебічно аналізували процес появи, становлення і формування конституційного права України на всіх етапах її історії. Основними методологічними прийомами, використаними в ході роботи, стали історичний метод, який застосовується для вивчення передумов та етапів розвитку конституційного права України, і діалектичний метод пізнання державно-правових явищ.

Выводы: ВИСНОВКИ Таким чином, за результатами проведеної роботи, ми можемо підсумувати, що конституційне право України є провідною галуззю права України, яка складає систему правових норм, що регулюють відносини народовладдя. Термін конституційне право України позначає трьох явищ - галузі національного права держави, юридичної науки, навчальної дисципліни в системі вищої освіти. Предметом галузі конституційного права України є особливе коло суспільних відносин, що виникають у процесі організації та здійснення публічної влади в Україні - державної та місцевої (місцеве самоврядування). У системі національного права України конституційне право посідає особливе, що обумовлено особливим предметом правового регулювання; джерелами галузі, вихідним становищем його норм та ін. Наука конституційного права є складовою частиною юридичної науки України, її головна особливість полягає в тому, що вона розкриває закономірності й тенденції конституційного регулювання суспільних відносин у державі, становлення конституціоналізму, конституційної законності, формулює основний понятійний апарат, наукові категорії. Конституційне право як навчальна дисципліна з'являється пізніше, ніж відповідна галузь права та наука, але переживає останніми роками бурхливий розвиток, що зумовлено змінами в конституційно-правовій системі України. Конституція Ф. Орлика («Пакти й конституції законів і вільностей Війська Запорізького») передбачала встановлення національного суверенітету й визначення границь Української держави, забезпечення демократичних прав людини, визнання непохитності 3-х складових частин правового суспільства - єдності й взаємодії законодавчої влади, виконавчої влади й контрольованої судової влади. Конституція визначила фундаментальні принципи внутрішньої й зовнішньої політики майбутньої Української суверенної держави, засудила протекціонізм і підкуп, закріпила нечувані у феодальному суспільстві рішення про соціальне забезпечення бідних, вдів, сиріт. Хоча конституція П. Орлика не була втілена в життя, не стала законом, вона є унікальним історичним документом, цінною пам'яткою правової культури України. Ідеї українського конституціоналізму, засновані Пилипом Орликом, активно розвивалися й протягом наступних сторіч. Ці ідеї втілилися в таких проектах, як «Проект уставу українського товариства «Вільний Союз» - «Вільна спілка» Михайла Драгоманова (1884 р.), «Основний закон Самостійної України» Миколи Михновського (1905 р.), основних государственнических документах: Третьому й Четвертому Універсалах Української Центральної Ради (1917 р.), Конституції Української Народної Республіки (устав про державний лад, права й вільності УНР, 1918 р.), Законах Української держави про тимчасовий державний лад України (1918 р.), Акті Соборності України від 22 січня 1919 року, проекті Основного державного закону УНР (1920 р.). Певне значення мали й радянські конституції України, остання з яких, перетерпівши корінні зміни, діяла до прийняття діючого Основного Закону України. Істотним внеском у скарбницю українського конституціоналізму стала прийнята Верховною Радою 16 липня 1990 року Декларація про державний суверенітет України. Сама ж Конституція України була прийнята, керуючись Актом проголошення Незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим всенародним референдумом 1 грудня 1991 року. Прийняття Конституції України 28 червня 1996 року було великою подією в державному будівництві. Основний Закон незалежної Української держави став переконливим свідоцтвом прагнень до затвердження в Україні народовладдя, демократичних основ громадського життя. Проте сучасна ситуація показує гостре політичне протистояння й слабість конституційного врегулювання суспільних відносин, нестабільність функціонування всього державного механізму. Все це потребує подальшого розвитку конституційного права України.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - Ст. 141. 2. Постанова Верховної Ради України «Про проголошення незалежності України» від 24 серпня 1991 р. № 1427 // Відомості Верховної Ради України. - 1991. -№ 38. - Ст. 502. 3. Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53. - Ст. 799. 4. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - № 31. - Ст. 429 5. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 49. - Ст. 272. 6. Адамович Н.М. Основні етапи конституційної реформи в Україні (1990-1996 роки) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Історія. – 2007. - Вип. 91-93. – С. 75-78. 7. Берлач А. І., Карпенко Д. О., Ковальський В. С., Колодій А. М., Олійник А. Ю. Правознавство: Підручник / В.В. Копєйчиков (ред.), А.М. Колодій (ред.). — К., 2004. — 752 с. 8. Бисага Ю. М., ГомонайВ. В., ЧечерськийВ. І. Конституційно-процесуальне право: Навч. посіб. - Ужгород: Наш рідний край. 2006.-256 с. 9. Боярська З. І. Історія держави і права України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001. — 280 с. 10. Бутенко А. До історії формування моделі української держави. конституційний проект української народної партії 1905 року.// Юридичний журнал. - 2007. - №5. – С. 4650. 11. Дідікін А. Розвиток науки конституційного права на сучасному етапі: системно-технологічний підхід.// Юридичний журнал. – 2008. - №7. – С.36-42. 12. Євграфов П. Б. Конституція України: коментар змін (2004-2007). Теоретичні та практичні аспекти: Наук.-практ посіб. - К.: Правова єдність, 2007. - 204 с. 13. Єфремова Н. Конституційні акти Директорії //Вісник Львівського нац. ун-ту. Серія юридична. Вип. 36. – Львів, 2001. – С. 95 – 99. 14. Захарченко П.П. Історія держави та права України: Навч. посіб. для дист. навч. — К.: Університет „Україна", 2005. — 208 с. 15. Кампо В. Конституція Української гетьманської держави (Конституція Пилипа Орлика 1710 року).// Юридичний журнал. – 2009. - №5. – С.12-16. 16. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. - 2-ге вид., змін, і доп. / Упорядник І. О. Кресіна; відп. ред. Ю. С. Шемшученко. - К.: Ін-т держави і права їм. В. М. Корецького НАН України. 2006. -310 с. 17. Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — 3-є вид. — К.: Наукова думка, 2002. — С. 72—74. 18. Конституційне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. - К.: Юридична думка, 2008. -Т. 2.-800 с. 19. Конституційне право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В. П. Колісника та Ю. Г. Барабаша. -X .: Право, 2008.-416 с. 20. Конституційні права, свободи і обов'язки людини і громадянина в Україні / За ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. - К.: Юридична думка, 2008. - 252 с. 21. Конституція незалежної України: Навч. посіб. / Кол. авт.; за ред. В. Ф. Погорілка, Ю. С. Шемшученка, В. О. Євдокимова. -К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. 2000. - 428 с. 22. Корейба І. В. Історія становлення правової охорони конституції в Україні / І. В. Корейба // Форум права. – 2008. - № 3. – С. 235-240. 23. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посіб. - Вид. 6-те, випр. та доповн. - К.: Атіка, 2009. - 608 с. 24. Курс конституционного права Украиньї. Том 1. Общая часть: Основи теории конституционного права. Учебник / Под ред. М. А. Баймуратова и А. В. Батанова. -X.: Одиссей. 2008. - 672 с. 25. Погорілко В. Ф., Фєдорєнко В . Л. Конституційне право України. Акад. курс: Підруч.: У 2 т. - Т. 1 / За ред . В. Ф. Погорілка. - К.: Юридична думка, 2006. - 544 с. 26. Погорілко В. Ф., Фєдорєнко В . Л. Конституційне право України: Підруч. / За заг. ред. В. Ф. Погорілка. -К.: Наукова думка; Прецедент, 2006. - 344 с. 27. Політологія: підручник / Ред. О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко. - К. : ВЦ "Академія", 2003. – 528 с. 28. Правознавство: Підручник / А. І. Берлач, Д. О. Карпенко, В. С. Ковальський, А. М. Колодій, А. Ю. Олійник, О. О. Лідопригора. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 748 с. 29. Совгиря О. В., ШуклінаН. Г . Конституційне право України: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 632 с. 30. Стецюк Н. Конституція України як нормативно-правовий акт та політичний документ (до характеристики властивостей) // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол.ред. В.Л.Регульський.- Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2000.- № 1. С.263-268. 31. Тодыка Ю. Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина: Учеб. пособ. -X.: Фолио. Рай-дер, 1998. - 292 с. 32. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підруч. -3-тє вид. доп. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2006. -512 с. 33. Шевчук С. Історія конституціоналізму: від святого письма до конституційного тексту. Елементи конституціоналізму.// Юридичний журнал. - 2008. - №10. 34. Шемшученко Ю. Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики.// Юр.газета. – 2006. - №13(73). – С. 3. 35. Шляхтун П. П. Конституційне право України: Підруч. - К.: Освіта України, 2008. - 592 с.