Удосконалення професійного та соціального іміджу керівника (на прикладі Київського професійно-педагогічного коледжу імені Макаренка)

Содержание:ВСТУП 6 РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО ІМІДЖУ КЕРІВНИКА 10 1.1. «Імідж керівника» як центральне поняття дослідження 10 1.2. Історія розвитку поняття «імідж керівника» 17 1.3. Підходи, принципи та методи дослідження 27 РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕССУ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ КЕРІВНИКА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ 32 2.1. Позитивний імідж керівника: сутність, зміст, фактори впливу 32 2.2. Професійний та соціальний імідж керівника навчального закладу 42 2.3. Методи оцінки професійного та соціального іміджу керівника навчального закладу 46 РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО ІМІДЖУ КЕРІВНИКА НАВЧАЛЬНО ЗАКЛАДУ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ ІМЕНІ А.МАКАРЕНКА 54 3.1. Аналіз іміджу керівника професійно-педагогічного коледжу імені А.Макаренка 54 3.2. Пропозиції щодо удосконалення професійного та соціального іміджу керівника навчального закладу 65 ВИСНОВКИ 73 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 77 ДОДАТКИ 84  

Реферат:Бакалаврська робота виконана на 105 сторінках (з них основного тексту 78 сторінок), складається зі вступу, 3-х розділів висновків, списку використаних джерел на 7 сторінках (82 джерела), містить: 6 рисунків, 5 таблиць, 4 додатки. Мета даної роботи – визначити шляхи удосконалення професійного та соціального іміджу керівника навчального закладу. Об’єкт дослідження – діяльність керівника київського професійно-педагогічного коледжу імені А.Макаренка. Предмет дослідження – професійний та соціальний імідж керівника київського професійно-педагогічного коледжу імені Макаренка. Дослідження проводилось за допомогою таких методів: опитування, тестування, експертне дослідження тощо. Головні висновки роботи, які визначають її новизну: 1. Професійна діяльність керівника навчального закладу вимагає спеціальної підготовки, певних професійно значущих якостей, професійної компетентності, управлінської культури. Така діяльність збагачує особистість, розширює її можливості, вводить у сферу соціально-економічної та духовної взаємодії з колективом, формує її мотиваційну сферу, змінює ціннісні орієнтації. Управлінська культура як складова професійної діяльності керівника навчального закладу характеризується особливостями усвідомлення поведінки та діяльності людей в організації і є часткою сфери культури праці, культури професійної управлінської діяльності. 2. Соціальний імідж людини будується на тому, яке службове положення вона займає. Отже, соціальний імідж керівника навчального закладу – це уявлення широкої громадськості про соціальні цілі та роль керівника в соціальному і культурному просторі навчального закладу. Ключові слова: ІМІДЖ, ПРОФЕСІЙНИЙ ІМІДЖ, СОЦІАЛЬНИЙ ІМІДЖ, ПОЗИТИВНИЙ ІМІДЖ, ЛІДЕРСТВО, КЕРІВНИЦТВО.  

Вступление:Актуальність дослідження. Будь-який педагогічний колектив володіє певними соціальною, професійною, демографічною, міжособистісною структурами, і його очолює керівник. Нове покоління керівників повинно бути здатним творчо розв’язувати завдання, поставлені ринковими умовами діяльності. Це зумовлює необхідність мати своє «обличчя», запам’ятовуватися людям, а отже мати власний привабливий імідж. Вивчення іміджу пов’язано з пошуком шляхів підвищення ефективності діяльності нового управлінця, з оптимізацією професійного спілкування та взаємовідносин із людьми. Успіх того чи іншого нововведення в організації залежить як від діяльності підлеглих, так і від особистості керівника цієї організації. Керівник в силу своєї соціальної ролі стоїть в центрі організації, на ньому концентрують увагу оточуючі його люди. Така особливість ролі керівника закономірно приводить до необхідності вивчення психологічних факторів утворення образу (іміджу) керівника. Актуальність теми випливає ще й з необхідності опрацювання стратегій підготовки нових управлінських кадрів, з прагнення психологів виявити внутрішній зміст такого складного соціально-психологічного поняття, яким є поняття іміджу. Демократичні перетворення, здійснювані в нашій країні, призвели до відмови від командно-адміністративних методів управління. На зміну їм прийшли методи, засновані на переконанні та інших засобах соціально-психологічного впливу. Серед цих засобів важливе місце займає імідж організації, керівника, державного службовця. У зв’язку із підвищенням ролі господарських суб’єктів, масштабу прийнятих рішень суб’єктами управління, розширення простору міжкультурних комунікацій відбувається збільшення значимості інтерсуб’єктної взаємодії, її ролі та соціальній цінності в різних сферах соціальної дійсності: управлінні, педагогіці, рекламі, маркетингу, психології. Будучи одним з могутніх засобів соціального впливу, імідж одночасно з цим виконує і функцію самовираження, самопрояву відображуваного в ньому суб’єкта, а також тісно зв’язаний з нею функції самопізнання, саморозвитку, самовдосконалення. Проблемна ситуація полягає у тому, що умови формування професійного та соціального іміджу керівника навчального закладу дотепер не були предметом цілеспрямованого, комплексного вивчення, хоча в реальній практиці керівники навчальних закладів є однією із самих масових управлінських професій. Стан наукової розробки проблеми. Аналіз управлінської літератури свідчить, що теоретичні положення щодо формування професійного іміджу висвітлені в працях відомих управлінців. Сформовані певні напрямки досліджень, присвячених вирішенню зазначеної проблеми. А саме: соціально-філософський феномен поняття іміджу є предметом дослідження І.Черемушнікова; теоретико-методологічні основи формування: зміст, функції та мотивацію побудови іміджу особистості – С.Яндарової; самоідентифікацію особистості та професійний імідж менеджера-підприємця малого бізнесу вивчала А.Бірюкова. Визначені стратегічні напрями реалізації поставленої проблеми, концептуальні засади та практичний інструментарій іміджології Г.Почепцовим. Також теоретичною основою дипломного дослідження виступають основні положення: психології управління (Т.Базаров, Т.Кабаченко, P.Кричевський, Б.Ломов, А.Філіппов, А.Донцов, А.Журавльов, Е.Клімов, С.Сергієнко, В.Шадриков, А.Бодалев, А.Деркач, В.Зазикін, Л.Лаптєв, К.Абульханова-Славська, Г.Андрєєва, А.Асмолов, А.Бодалев, A.Столяренко, А.Биков, У.Подвойський, Е.Орлова та ін.); підходи до формування індивідуального іміджу (Е.Манякіна, Е.Перелигіна, Г.Почепцов, А.Федоров, В.Шепель та ін.); соціально-перцептивний підхід про індикативну роль зовнішнього вигляду в міжособистісному пізнанні (А.Бодалев, О.Кукосян, В.Лабунська, В.Панфьоров, Е.Петрова та ін.). Мета роботи – визначити шляхи удосконалення професійного та соціального іміджу керівника навчального закладу. Для досягнення мети в роботі поставлені і вирішені наступні завдання: 1. Визначити «імідж керівника» як центральне поняття дослідження. 2. Дослідити історію розвитку поняття «імідж керівника». 3. Визначити підходи, принципи та методи дослідження. 4. Визначити сутність, зміст, фактори впливу на позитивний імідж керівника. 5. Розкрити складові позитивного, професійного та соціального іміджу керівника. 6. Зазначити методи оцінки та вдосконалення професійного та соціального іміджу керівника навчального закладу. 7. Проаналізувати імідж керівника професійно-педагогічного коледжу імені А.Макаренка. 8. Надати пропозиції щодо удосконалення професійного та соціального іміджу керівника навчального закладу. Об’єкт дослідження – діяльність керівника київського професійно-педагогічного коледжу імені А.Макаренка. Предмет дослідження – професійний та соціальний імідж керівника професійно-педагогічного коледжу імені А.Макаренка. Основна гіпотеза дослідження полягає в тому, що імідж керівника навчального закладу – успішного керівника – відбиває професійно значимі з позиції суспільної свідомості особливості його особистості, діяльності, спілкування, поведінки й зовнішнього вигляду і є позитивним при дотриманні ряду основних соціально-психологічних умов. Допоміжні гіпотези: 1. Сприйняття керівника максимально наближене до пануючого в масовій свідомості стереотипу «ідеального керівника». 2. Керівник має високий рівень успішності діяльності, соціальної зрілості й розвитку ряду професійно важливих соціально-психологічних якостей. Структура роботи. Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, літератури.  

Выводы: Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: 1. З’ясовано, що про імідж як умову успішності керівника говорять все частіше й серйозніше. Необхідність володіння ним стає усе більш очевидною. Досвід керування освітою переконливо доводить, що без створення позитивного іміджу наївно розраховувати па успішне ведення справ і користуватися гідною репутацією в суспільстві. У даному розділі визначено, що професійний імідж – це уявлення про людину як про спеці¬аліста чи професіонала. Зокрема, педагогічний імідж – це імідж педагогічних працівників (вчителя, вихователя, викладача, працівника органів освіти). Соціальний імідж – це уявний образ певного об’єкту, предмету, явища, що виникає у процесі виявлення соціального ефекту (суспільної корисності чи соціальної ефективності) від їх діяльності. На нашу думку, педагогічний імідж тісно пов’язаний з соціальним іміджем, оскільки імідж – не лише образ людини, а набір, комплекс певних соціальних якостей, які більшість із нас асоціює з індивідуальністю людини, якій ми довіряємо важ¬ливе завдання державного значення – виховання підростаючо-го покоління. 2. Досліджуючи історію розвитку поняття «імідж керівника», було визначено, що у найбільш частому трактуванні близько до відомого грецького слова «харизма», що у Древній Греції означало обдарованість, авторитетність, мудрість і святість. Пізніше формується поняття іміджу, що споконвічно відносилося до особистості. 3. Було визначено підходи, принципи та методи дослідження. Так, серед усього масиву діагностичних методів ми обрали наступні методи дослідження: тестування, опитування, бесіда, анкетне дослідження. 4. Створення позитивного іміджу керівника навчального закладу – складний і тривалий процес формування міцної і високої репутації, привабливості керівника навчального закладу, створення ситуації успіху на всіх рівнях його роботи. Професійна діяльність керівника навчального закладу вимагає спеціальної підготовки, певних професійно значущих якостей, професійної компетентності, управлінської культури. Така діяльність збагачує особистість, розширює її можливості, вводить у сферу соціально-економічної та духовної взаємодії з колективом, формує її мотиваційну сферу, змінює ціннісні орієнтації. Управлінська культура як складова професійної діяльності керівника навчального закладу характеризується особливостями усвідомлення поведінки та діяльності людей в організації і є часткою сфери культури праці, культури професійної управлінської діяльності. 5. Соціальний імідж людини будується на тому, яке службове положення вона займає. Отже, соціальний імідж керівника навчального закладу – це уявлення широкої громадськості про соціальні цілі та роль керівника в соціальному і культурному просторі навчального закладу. 6. Оцінка іміджу керівника навчального закладу визначається як відношення середньоарифметичної кількості балів (за 10-ти бальною шкалою), отриманої при роботі з фокус-групами, за певними характеристиками керівника (ів) до загальної кількості характеристик. Фокус-групи складаються з працівників установи, оскільки саме вони найкраще знають своїх керівників. 7. Було визначено, що директор коледжу, яка займає цю посаду з 1987 року – Щербак Ольга Іванівна – кандидат педагогічних наук, доцент, член-кореспондент, викладач вищої категорії, викладач-методист «Відмінник народної освіти УРСР», «Заслужений працівник народної освіти України», Орден Княгині Ольги ІІІ ступеня, «Почесний працівник туризму України», «Знак пошани». Трудова діяльність Дячишина Івана Васильовича, як заступника директора з виробничого навчання, розпочалася ще у 1977 році. Він працював у Професійно-технічному училищі № 24 м. Києва на посаді майстра виробничого навчання, а згодом займав посаду помічника директора з адміністративно-господарчої частини. Працює Іван Васильович на посаді заступника директора з виробничого навчання згідно контракту, термін якого діє до 2013 року. Стиль керівництва у заступника директора з виробничого навчання – демократичний. Адже він намагається не нав’язувати свою волю підлеглим, створює гарний клімат у колективі, де працівники мотивують себе самі до праці через потреби вищого керівництва. Його основними характеристиками є справедливість, повага до інших, турбота про них, делегування другорядних питань підлеглим, прислуховування до думок підлеглих, доведення вказівок підлеглим у вигляді пропозицій, порад і навіть прохань, інформування колективу про стан справ та перспективи розвитку коледжу. Зазначено, що керівник коледжу імені А.Макаренка Щербак Ольга Іванівна до основних параметрів іміджу віднесла: комунікабельність, професіоналізм, порядність, здібність до оперативного прийняття рішень. Вона вважає, що імідж – не поверхнева характеристика особистості, а включає й глибинні особливості керівника. Перше враження про керівника (віднесене до первинної стадії утворення іміджу) істотно впливає на імідж, вважає Щербак Ольга Іванівна. Воно складається із вражень про зовнішність, інтелект, комунікабельність, компетентність та інші параметри. Щербак Ольга Іванівна погоджується з тим, що самопрезентація – це необхідне для керівника уміння, яке допомагає досягти успіху. Щербак Ольга Іванівна також підкреслила, що уміння спілкуватися дуже важливе для керівника, її поведінка є взірцем для інших, а також вважає, що її імідж безпосередньо пов’язаний з іміджем всього навчального закладу. Щербак Ольга Іванівна має достатній рівень адекватно-позитивного самовідношення. Вона впевнена в собі, послідовна в діяльності та прийнятті рішень. У керівника коледжу імені А.Макаренка присутня спрямованість на досягнення успіху. Вона характеризується помірною агресивністю у спілкуванні і взаємовідносинах з оточуючими. Ставлення керівника до власного іміджу – психологічний регулятор власної поведінки. Вона прагне розвивати лідерські здібності своєї особистості, що цілком зрозуміло, оскільки керування великим педагогічним колективом вимагає бути гарним лідером. Також, опитавши керівника, виявилося, що керівник коледжу імені А.Макаренка позитивно ставиться до власного іміджу, приділяє достатньо уваги зовнішньому вигляду, особистій гігієні, що, загалом, властиво кожній жінці. На підставі аналізу посадової інструкції керівнику коледжу імені А.Макаренка варто сказати, що для неї важливо бути гарним комунікатором, яка володіє рядом особливостей і якостей. Імідж керівника коледжу складає 8,6 балів із можливих 10 балів, що є достатньо гарним показником. За іншою методикою мінімальне значення інтегрального показника її іміджу дорівнює 49, середнє – 147, максимальне з оцінками «відмінно» – 245 балів. Виходить, імідж оцінюваного керівника трохи вище середнього рівня, з оцінкою «задовільно». Отже, варто трохи покращити імідж керівника. 8. Для покращення іміджу керівника запропоновано розвивати лідерські здібності, для чого нами розроблено інтегровану модель розвитку лідерських здібностей керівника коледжу імені А.Макаренка пропонуємо представити у вигляді 7-крокового процесу. Розроблена модель є ефективним інструментом опису процесу розробки і реалізації програми розвитку лідерських здібностей для керівника коледжу імені А.Макаренка.  

Литература:1. Анцупов А.Я., Малышев А.А. Введение в конфликтологию. Как предупреждать и разрешать межличностные конфликты: Учеб. Пособие. – К.: МАУП, 1996. – 104 с. 2. Балюбаш Я. Реформування педагогічної освіти: концептуальні // засади Рідна школа. – 1999. – № 1. – С. 3-4. 3. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. – Харьков.: Академия, 1998. – 250 с. 4. Белаш О.Ю. О маркетинговой деятельности в государственном // вузе Маркетинг в России и за рубежом. – 2006. – №1. – С. 97-107. 5. Берд П. Продай себя. Тактика совершенствования вашего имиджа. – Минск: Основа, 1997. – 368 с. 6. Бодалев А.А. О качествах личности, нужных для успішного // общения Личность и общение: Избр. труды. – М., 1983. – С. 55-64. 7. Браун Л. Имидж – путь к успеху. – СПб.: Речь, 1996. – 144 с. 8. Волков И.Г. Личность руководителя и стиль управления. – М.: Дело, 1993. – 255 с. 9. Воднік В. Структура соціально-психологічного клімату колективу, шляхи його регуляції та формування // Бюлетень. – № 5. – С. 36-70 . 10. Гуревич П.С. Приключение имиджа. – М.: Дело 1991. – 288 с. 11. Давыдов Д.Г. Имидж в контексте психологической теории // Имиджелогия: тенденции и перспективы развития. – 2003. – № 4. – С. 34-39. 12. Даль В.И. Большой иллюстрированный толковый словарь русского языка: современное написание: около 1500 ил. – М. : АСТ, 2007. – 249 с. 13. Джи Б. Имидж фирмы. Планирование, формирование, продвижение. – СПб.: Речь, 1999. – 275 с. 14. Єлісовенко Ю. П. Імідж, наука і мистецтво // Імідж школи на порозі ХХІ століття: практично зорієнтований посібник. – К.: Ґенеза, 1998. – Ч.1. – С. 94-96. 15. Закон України «Про професійно-технічну освіту»: За станом на 24 листопада 2006 року / Верховна Рада України. – К.: Парламентське вид-во, 2006. – 36 с. 16. Імідж навчального закладу на порозі XXI століття / ред. колегія: Т.С. Антоненко, І.Г. Срмаков, А.Ф. Головченко, Л.М. Карамушкатаін. – Ч.1. – Київ.: 1998. – 380 с. 17. Імідж навчального закладу на порозі XXI століття / ред. колегія: Т.С. Антоненко, І.Г. Єрмаков, А.Ф. Головченко, Л.М. Карамушка та ін. – Ч. 2. – Київ.: 1999. – 400 с. 18. Казачінер О.С. Шляхи формування сприятливого соціально-психологічного клімату у педагогічному колективі Електронний ресурс. – Режим доступу: http://kazachiner.narod.ru/manageklim.html. 19. Калюжный А.А. Психология формирования имиджа руководителя ученого заведения. – М.: ВЛАДОС, 2004. – 222 с. 20. Карамушка Л.М. Психологічні основи управління змінами в освітніх організаціях: навч.-метод, посіб. – Біла Церква: КОІПОПК, 2008. – 76 с 21. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. – К.: Ніка-центр, 2000. – 332 с. 22. Князев Е. Об искусстве управлять школой // Директор школы. – 1995. – №6. – С. 77-85. 23. Ковалев А.Г. Коллектив и социально-психологические проблемы руководства. – М.: Дело, 1988. – 240 с. 24. Конаржевский Ю.А. Менеджмент и внутришкольное управление. – М.: Центр «Педагогический поиск», 2000. – 224 с. 25. Кузнецов В. Личность директора школы // Народное образование. – 1993. – № 9/10. – С. 19-23. 26. Лазарев В.А., Мохначев С.А. Конкурентоспособность вуза как объект управления. Монография. – М: Пригородные вести, 2003. – 189 с. 27. Лазаренко І. Формування іміджу освітньої установи // Директор школи. Україна. – 2006. – №7– С. 36-39. 28. Лебедев В.И. Психология и управление. – М.: Наука, 1990. – 200 с. 29. Мастенбрук У. Управление конфликтными ситуациями и развитие организации. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 256 с. 30. Маценко В. Технологія іміджу. – К.: Главник, 2005. – 96 с. 31. Методика оценки психологической атмосферы в коллективе (по Фидлеру А.Ф.) / Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. – 216 с. 32. Михеев В.И. Социально-психологические аспекты управления. – М.: Русь, 1975. – 244 с. 33. Молочко М.В. Створення сприятливого соціально-психологічного клімату як передумови ефективної діяльності педагогічного колективу дошкільного закладу // Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. – 2002. – Випуск 6. – С. 36-40. 34. Молочко М.В. Управління процесом формування соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі дошкільного закладу // Наукові записки: Збірник статей НПУ імені М.П.Драгоманова / Укл. П.В.Дмитренко, Л.Л.Макаренко. – К.: НПУ, 2001. – Випуск 44. – С.117-123. 35. Молочко М.В. Формування соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі // Рідна школа. – 2004. – №4. – С. 52-53. 36. Молочко М.В. Формування сприятливого соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі дошкільного закладу // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць / Ред. кол. Гузій (відп. ред.) та ін. – К.: НПУ, 2001. – Вип.6. – С. 246-252. 37. Ольшанский В., Волжская Н. Престиж должности и авторитет личности // Директор школы. – 2000. – №4 – С. 3-10. 38. Омаров А.М. Руководитель. – М.: Дело, 1975. – 210 с. 39. Освітній менеджмент: Навчальний посібник / за ред. Л. Даниленко, Л. Карамушки. – К.: Шкільний світ, 2003. – 400 с. 40. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. – М.: Наука, 1981. – 211 с. 41. Пащенко, Н.И. Конкурентоспособность вузов и стратегии их деятельности в условиях региональной конкуренции Текст.: дисс.канд. экон. наук: 08.00.05 / Пащенко Николай Иванович. - Уфа, 1999. – 191 с. 42. Педагогика / В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, А.И. Мищенко, Е.Н. Шиянов. – М.: Школа-пресс, 2000. – 244 с. 43. Педагогика / Под ред. П.И. Пидкасистого. – М.: Дело, 1998. – 260 с. 44. Перелыгина Е.Б. Психология имиджа руководителя: учеб. пособие. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 187 с. 45. Перелыгина Е.Б. Психология имиджа: учеб. пособие. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 223 с. 46. Петруня Ю.Є. Маркетинг на ринку освітніх послуг // Маркетинг в Україні. – 2004. – № 1. – С. 157-163. 47. Пискунов М.С. Имидж образовательного учреждения: структура и механизмы функционирования // Мониторинг и стандарты в образовании. –1999. – № 5. – С. 45-51. 48. Пискунова Т.Н. О формировании имиджа образовательного учреждения // Источник. – 1997. – № 5. – С. 45-51. 49. Підготовка керівника середнього закладу освіти: Навчальний посібник / За ред. Л.І.Даниленко. – К.: Міленіум, 2004. – 272с. 50. Пірен М.І. Деонтологія конфліктів та управління. Навчально-практичний посібник. – К.: УАДУ, 2001. – 377 с. 51. Піскунов М.С. Імідж освітньої установи: структура і механізми формування // Моніторинг і стандарти в освіті. – 1999. – № 5. – С. 45-51. 52. Поташник М., Моисеев А. Управление современной школою // Директор школы. – 1997. – № 6. – С. 34-40. 53. Почепцов Г.Г. Имиджелогия. – К.: Ваклер, 2002. – 581 с. 54. Почепцов Г.Г. Типы имиджей. // A&PR Digest – 1996. – № 5. – С. 31-95. 55. Психологический словарь. – М.: Педагогика-Пресс, 1996. – 247 с. 56. Психологія управління: Навчальний посібник / Орбан- Лембрик Л.Е. – К.: Академвидав, 2003. – 567 c. Электронный ресурс. – Режим доступа: http://www.info-library.com.ua/books-book-78.html. 57. Решетілова Т. Методичний підхід до оцінки конкурентоспроможності ВНЗ // Маркетинг в Україні. – 2005. – № 3. – С. 6-9. 58. Рогов Е.И. Личность в педагогической деятельности. – Ростов-на-Дону, 1994. – 240 с. 59. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. – М.: Наука, 1999. – 255 с. 60. Рогов Е.И. Учитель как объект психологического исследования. – М.: Дело, 1998. – 248 с. 61. Рожков И.Я. Международное рекламное дело. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1994. – 175 с. 62. Розанова В.А. Психология управления. – М.: Академия, 2000. – 248 с. 63. Руководство педагогическим коллективом: модели и методы / Под.ред. Лазарева В.С. – М.: Наука, 1995. – 288 с. 64. Сайт Київського професійно-педагогічного коледжу імені Антона Макаренка Електронний ресурс. – Режим доступу: http://kppk.com.ua. 65. Скотт Д.Г. Конфликты. Пути их преодоления. – К.: Либідь, 1991. – 244 с. 66. Словник-довідник термінів з конфліктології / За ред. М.І.Пірен. – Київ-Чернівці: Чернівецький державний університет ім. Ю.Федьковича, 1995. – 318 с. 67. Томилова М.В. Модель имиджа организации. // Маркетинг в России и за рубежом. – 1998. – № 1. – С. 55-58. 68. Тутушкина М.К. Практическая психология для менеджеров. – М.: Дело, 1996. – 244 с. 69. Фадеева М.В. Позитивний імідж загальноосвітнього навчального закладу як чинник ефективності його діяльності // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. – 2007. – Вип. 18. – С. 71-75. 70. Фадеева М.В. Проблема психологічної підготовки керівників ЗНЗ до формування позитивного іміджу освітньої організації //Актуальні проблеми психології: зб. наук, праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / ред. С.Д.Максименко, Л.М.Карамушка. – К.: Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, 2008. – Ч. 20. – С. 124-126. 71. Фадеева М.В. Психологічні проблеми підготовки керівників ЗНЗ до формування позитивного іміджу освітньої організації в контексті сучасних соціально-економічних умов // Вісник післядипломної освіти: зб. наук, праць / ред. кол. В.В.Олійник (голов, ред.) та ін.. – К.: Геопринт, 2009. – Вип. 11. – Ч. 2. – С. 295-302. 72. Файоль А. Общее и промышленное управление / Пер.с франц. – М.: ЦИТ, 1923. – 210 с. 73. Фасхиев Х.А., Гараев И.М. Оценка конкурентного потенциала и конкурентоспособности высшего учебного заведения Электронный ресурс. – Режим доступа: http//kampi.ru. 74. Феофанов О.А. США: реклама и общество. – М.: Мысль, 1974. – 222 с. 75. Філь О.А. Технологія розвитку конкурентоздатності персоналу освітньої організації: навч.-метод, посіб. – Біла Церква: КОІПОПК, 2008. – 52 с 76. Фопель К. Сплоченность и толерантность в группе. Психологические игры и упражнения. – М.: Генезис, 2006. – 336 с. 77. Фролов П.Т. Школа молодого директора. – М.: Наука, 1988. – 270 с. 78. Хочу бути успішним керівником / упоряд.: Л.Галіцина, О.Коба. – К.: Шк. світ, 2008. – 128 с. 79. Шаркунова В.В. Загальноосвітні навчальні заклади як система і об’єкт управління // Освіта і управління. – 1998. – № 1. – Т. 2. – С. 43-47. 80. Шейнов В.П. Скрытое управление человеком (Психология манипулирования). – Минск.: Основа, 2001. – 244 с. 81. Шепель В.М. Имиджелогия. Секреты личного обаяния – М.: Политиздат, 1994. – 126 с. 82. Як зробити школу успішною: практ. кроки / упоряд. В.Зоц. – К.: Пік. світ, 2007. – 128 с.