Власний капітал банків

Содержание:Вступ 3 Сутність та види банківського капіталу 5 Формування власного капіталу банку 11 Основні підходи до аналізу власного капіталу 16 Оцінка вартості власного капіталу 19 Аналіз власного капіталу за допомогою методу коефіцієнтів 24 Висновок 29 Список використаної літератури 32

Вступление:Розглядаючи питання капіталізації банку (джерела, форми та методи її збільшення), треба враховувати специфіку банківського бізнесу. Всім, хто займається банківською справою професійно, відомо, що для забезпечення нормальної діяльності банку потрібно його капіталізувати, тобто створити грошовий капітал, щоб оперативно й ефективно ним розпоряджатися. Чи можна створити і забезпечити функціонування банку тільки на основі власного капіталу і який обсяг коштів для цього необхідний? Якщо звернутися до визначення класиків політичної економії про суть банку, то, наприклад, Рікардо говорив, що «власне функції банкіра починаються тільки з того моменту, коли він утилізує чужі гроші. Поки він оперує тільки власними коштами, він лише капіталіст. Діяльність такого «банкіра» була б вузько обмеженою, і таке підприємство не було б банком. Це був би лихвар, що пускає в оборот свій капітал». Таким чином, щоб бізнес-структура стала банком, їй потрібно отримати право залучати чужий вільний капітал з економіки і надавати його в розпорядження підприємцям, що мають потребу в грошових ресурсах для розвитку своєї діяльності. Дістати таке право можна тільки після того, як буде створено власний капітал. За умов відокремлення функції власності від функції управління бізнесом під дефініцією «власний капітал» банку слід розуміти створення з метою здійснення банківської діяльності протягом значного періоду часу капіталу в грошовій формі на основі: — вкладень власниками бізнесу власних грошових коштів (купівля акцій, внесення паїв), що формують оплачений статутний капітал. Ці вкладення ще називають «ядром», або «серцевинним капіталом». Квоту — мінімальний розмір цього капіталу — зазвичай визначає законодавство, і її може бути збільшено статутом банку; — додаткового капіталу, що становить до 50% серцевинного капіталу і формується в процесі діяльності банку з прибутку. Сума серцевинного і додаткового капіталу є власним («регулятивним») капіталом банку, розмір якого визначається нормами банківського нагляду. Розуміючи, що основною метою профільного банківського бізнесу, як, утім, і будь-якого іншого, є одержання прибутку, діяльність банку здійснюється за умови, що власники отримують норму прибутку на власний капітал не меншу, ніж вкладаючи кошти в інші сфери. ?ншими словами, має бути забезпечено середню норму прибутку на серцевинний капітал. Якщо відома норма прибутку, то як приклад можна навести оптимальний розмір власного капіталу, що визначається на основі показників: Ці розрахунки відповідають політекономічному визначенню потреби в капіталі. Але на підставі з політико-психологічних чинників визначити кількісні результати неможливо. Визначена таким чином сума власного капіталу банку насправді не враховує щонайменше два чинники — формування банку як комерційної організації та специфіку його діяльності, в якого: — і капітал, і наведений товар є грішми; — розмір прибутку найбільше залежить від рівня відсотка і від загального капіталу (ресурсів). Йдеться про позиковий капітал (мобілізовані депозити) та природне прагнення суб’єкта господарювання отримати найбільший прибуток за найменшого вкладення власних коштів. У ширшому трактуванні під власним капіталом розуміють кошти, внесені власниками бізнесу (акціонерами, пайовиками), і кошти резервів, створені з прибутку банку. Але і в цьому випадку таке визначення не дає однозначної відповіді про необхідну суму власного капіталу. Визначаючи необхідну суму власного капіталу банківського бізнесу, потрібно забезпечити гарантії високої надійності операцій, а це вже передбачає зменшення можливої конкуренції. Крім того, слід враховувати, що банки — структури підвищеного ризику, оскільки для своєї діяльності вони мобілізують величезні кошти членів суспільства, і ці кошти потребують захисту.

Выводы:В банківському бізнесі для кожного банку такою важливою є проблема величини власного капіталу. Треба завжди пам’ятати, що: — головна особливість банківського бізнесу полягає в тому, що банк має у своєму розпорядженні капітал у його поточній формі, завжди готовій до функціонування (тому ніколи не буває зайвого власного і перевиробництва (надлишку) банківського капіталу), — формі грошового капіталу; — одна з головних функцій банку — мобілізація капіталу, оскільки в його розпорядження надходять усі суспільні гроші. ? ця функція вимагає від банку формування великого власного капіталу. Величина власного, особливо серцевинного, капіталу дає банку можливість: — отримати право на утилізацію вільних грошових капіталів суспільства і створювати додатковий власний капітал — капітал другого рівня; — визначати свій потенціал, серйозність мотивів, діловий професійний рівень менеджменту, якість управління; — від самого початку створювати довіру, діяти масштабно й ефективно; — характеризувати себе з позицій значущості та відповідальності перед суспільством; — визначати стабільність, потужність і якість, оскільки цьому капіталу не загрожує небезпека вилучення в будь-який момент; — формувати захист від потенційних збитків, неповернення позик у вигляді їх абсорбації; — істотно знижувати ризики, підвищуючи рівень капіталу в активах; — визначати рівень резервного забезпечення (покриття) зобов’язань на випадок припинення діяльності; — створювати авторитет і довіру інвесторів, кредиторів внутрішніх і зарубіжних фінансових ринків та інституцій; — оперативно мобілізовувати на ринку капіталу кошти для збільшення власного капіталу; — підвищувати ступінь впливу на небанківський бізнес, зокрема, за допомогою співволодіння або участі в спостережних радах; — підвищувати ступінь інтенсифікації інвестиційно-інноваційного процесу в суспільному виробництві; — бути стабільним, запобігати небезпеці в разі непередбаченого відкликання залучених коштів; — зменшувати ступінь ризиків, а також запобігати порушенням нормативу ризиків на одного кредитора у разі збільшення частки власного капіталу в активах; — знижувати ступінь уразливості до низки внутрішніх і зовнішніх чинників ризику; — забезпечувати економічний бік конкуренції; — досягати переваги в технічній, технологічній конкуренції та конкуренції для розширення сфери діяльності; — закріплювати високий авторитет у банківській системі та впевненість у тому, що концентрація банківської справи відбуватиметься на його основі; — забезпечувати збільшення отримуваного прибутку в короткі строки; — гарантувати високу ділову репутацію або ринкову вартість банку. Надзвичайно важливою є структура власного капіталу з метою придатності для компенсації збитків: — серцевинний капітал перебуває в повному розпорядженні банку і може покривати збитки відразу. Тому становище, коли частка (квота) серцевинного капіталу в ризикових активах не нижча від 4%, є виправданим і свідчить про надійність банку; — додатковий капітал — його можливості компенсації збитків обмежені, оскільки в нього включаються привілейований акціонерний капітал, другорядні зобов’язання, субординований капітал. Додатковий капітал не може перевищувати 50% серцевинного. Таким чином, роль серцевинного капіталу визначає підвищені вимоги для його створення і збільшення надалі.

Литература:1. Інструкція № 10 «Про регулювання та аналіз діяльності комерційних банків» // Додаток до «Вісника НБУ». - 1998. - №2. 2. Вступ до банківської справи / Під ред. проф. М.І. Савлук. - К.: Лібра, 1998. 3. Киреєв О. На шляху до реформування бухгалтерського обліку банківської системи України // Вісник НБУ. - 1997. - № 7. - с.10. 4. Піддубна Н. Новий план рахунків // Вісник НБУ. № 5. - с. 33. 5. Раєвський К., Майданюк О., Домричев В. Деякі аспекти фінансового аналізу діяльності комерційних банків України // Вісник НБУ. - 1997. - № 1. - с.31. 6. Ричаківська В. МСБО - мова фінансової звітності // Вісник НБУ. - 1998. - № 1. - с. 26. 7. Сенищ П. Перші підсумки реформування обліку й звітності в банках // Вісник НБУ. - 1998. - № 2. - с.3 8. Сенищ П.М., Табачук Г.П. Адаптація Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в обліковій системі банків України. - К.: Укр ІНТЕІ, 1997. - 53с. 9. Стринжа О. Зміна принципів бухгалтерського обліку // Вісник НБУ. - 1997. - № 1. с.24. 10. Юшко І. Працюємо за принципами, визнаними світом // Вісник НБУ. - 1997. - № 4. - с.39. 11. Аналіз діяльності комерційних банків: Навчальний посібник/За ред. Ф. Ф.Бутинця, А. М.Герасимовича. - Житомир: ПП “Рута”. – 2001 - с. 22 – 26 12. Кириченко Олександр та ін. Банківський менеджмент: Навч. посіб. для вищ. навч. зал./О. Кириченко, І .Гіленко, А. Ятченко. – К.: Основи, 1999. – с. 399 – 401, 431 - 439. 13. http://www.aub.com.ua/ 14. http://bank.gov.ua/