Коран як джерело мусульманського права

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОРАНУ ЯК ДЖЕРЕЛА МУСУЛЬМАНСЬКОГО ПРАВА 5 1.1. Сутність і поняття джерела права 5 1.2. Система джерел мусульманського права 9 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КОРАНУ ЯК ДЖЕРЕЛА МУСУЛЬМАНСЬКОГО ПРАВА 14 2.1. Регулювання приватного права 14 2.2. Коран як джерело публічного права 21 РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ДОКТРИНИ МУСУЛЬМАНСЬКОГО ПРАВА 24 ВИСНОВКИ 29 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 32  

Вступление:ВСТУП Мусульманське право – це феномен, який не має аналогів. Жодна інша правова система світу не схожа на мусульманську. Особливість її полягає у тому, що і сьогодні релігійні норми э основним регулятором суспільного життя, як і в період становлення правової системи мусульманських держав. Саме релігія – основа сучасного законодавства у державах, в яких офіційно визнано державною релігією іслам. Згідно з релігійним вченням було сформовано правові системи сучасних мусульманських країн. Релігія стала базою для побудови та подальшого вдосконалення законодавства, як того вимагає час. Ще одна характерна особливість мусульманського права полягає у тому, що вивчати право на мусульманському ґрунті без знання ісламу неможливо. Однак і саму релігію можна вивчати через дослідження права. Кожна релігія формує власне вчення про мораль, яке зрештою утворює систему норм поведінки для вірних. У цьому плані іслам не виняток. Однак у жодній іншій правовій системі світу релігія не мала такого сильного та тривалого впливу на право як у мусульманській. З допомогою релігійних норм ще за часів Пророка Мухаммеда почали регулювати шлюбно-сімейне життя, формувати зародки сучасних галузей права. Саме релігійні норми лягли в основу сучасного законодавства мусульманських держав. Оскільки мусульманське право повністю ґрунтується на Корані, а тому розглядати право на цьому ґрунті без вивчення релігії неможливо. Посилений інтерес до мусульманського права з’явився відносно недавно у порівнянні із зацікавленістю східною філософією, астрономією та іншими науками – у середині ХХ ст. Однією з перших у цій галузі була монографія дослідника-орієнталіста Р. Шарля 33, який розкрив феномен мусульманського права через його джерела, а відповідно і через його єдність з релігією – ісламом. Вагомий внесок у дослідження феномена мусульманського права зробив російський учений Л. Сюкіяйнен. У виданій книзі проаналізував мусульманське право, його основні категорії, співвідніс право з релігійною системою тощо 31. Метою роботи є дослідження Корану як джерела мусульманського права. Відповідно до мети завданнями дослідження є: ? визначити сутність і поняття джерела права; ? вивчити систему джерел мусульманського права; ? проаналізувати регулювання приватного права відповідно до Корану як джерела мусульманського права; ? проаналізувати Коран як джерело публічного права; ? визначити особливості доктрини мусульманського права. Предмет дослідження відповідно складають норми Корану як джерела мусульманського права та наукові вчення щодо мусульманського права. Об’єктом дослідження є система мусульманського права. В ході дослідження були використані наступні методи: історичний, нормативно-правовий метод, методи узагальнення, порівняльно-правового аналізу тощо.  

Выводы:ВИСНОВКИ Підсумовуючи вищевикладене, можемо зробити такі висновки. Сутність терміну «джерело права» полягає в тому, що він позначає одночасно змістовні (матеріальні) та формальні зовнішні форми вираження юридичних правил. Під змістовними (сутнісними) джерелами належить розуміти різноманітні принципи: матеріальні, релігійні, філософські, політичні, соціальні, ідеологічні – ті, які керують (управляють) позитивними правилами, слугують їх ідеологічною основою, і ті, що беруть свій початок у філософії права. Це і факти соціальної дійсності, і вимоги ситуації, які складаються у часі та просторі, у галузі технічних засобів права, що визначають його орієнтацію та зміст. Під формальними джерелами права розуміються способи формування юридичних норм (прийоми та акти), за допомогою яких ці норми викликаються до життя, стають складовою частиною позитивного права та набувають статусу закону. Традиція визначає такі джерела мусульманського права, як Коран, Сунна Пророка, іджма та кійяс (два останніх означають, відповідно, консенсус та міркування за аналогією). Особливе місце посідає іджтіхад (незалежне юридичне судження). Зрештою, серед технік шаріату особливий інтерес становить наск (скасування). Логіка шаріату чітко вказує на те, що його слід виводити, насамперед, з Корану, по-друге, з Сунни Пророка і, нарешті, з чітко зафіксованих дій окремих людей чи суспільства в цілому, що жили згідно з Кораном та традицією. Хоча іджма та кійяс безпосередньо не вказуються в Корані чи Сунні як джерела шаріату, розвиток цих концепцій походив з іджтіхада юристів-засновників, які жили у II—III ст. епохи ісламу. Увесь текст Корану, який мусульмани вважають істинним і остаточним посланням Аллаха, був зібраний на ранньому етапі мусульманської історії. Щоб адекватно зрозуміти роль Корану в розробці шаріату, треба визнати, що Коран був покликаний радше виробити певні базові норми поведінки в мусульманському суспільстві, ніж оформити ці норми у вигляді прав і обов'язків. Коран містить основні поняття, що лежать в основі цивілізованого суспільства (такі, як співчуття, чесність і довіра в комерційних відносинах, непідкупність правосуддя), і відбиває їх у вигляді ісламської релігійної етики. Понятійний апарат мусульманської ідеології є важливим елементом ісламської традиції. Сам понятійний апарат мусульманської ідеології не дається в її найголовнішому джерелі – Корані – в концептуально готовому вигляді (тобто не є репрезентованим в послідовно викладеній теорії), тому він завжди виводився з коранічного тексту аналітично. Тому кожна епоха з 1400-річної історії Ісламу привносила свої відтінки в тлумачення його основних положень, видозмінюючи їхній первинний понятійний зміст та структуру їхніх ієрархічних взаємовідносин. В результаті, в залежності від історично обумовлених суспільно-політичних ідеалів в соціумі, одні і ті ж загально-мусульманські поняття наповнювалися та продовжують наповнюватися досить різноманітним змістом. В цьому полягає причина того, що жоден з численних тафсірів (коментарів Корану), жоден з найбільш поширених мазхабів не має монопольного права на остаточне та тотально визнане тлумачення фундаментальних принципів Ісламу. Справедливість в ісламській традиції сприймається в світлі двох понять – кист і ‘адль, серед яких поняття кист репрезентує встановлення «правильних» суспільних відносин, а поняття ‘адль – правосудне вирішення виникаючих в цих відносинах проблем. Ці коранічні поняття та їх похідні створили в ісламській традиції ту фундаментальну понятійну основу, з якої походить будь-яке мусульманське уявлення про справедливість як в її найзагальнішому вигляді, так і в контексті показу її найважливіших, з точки зору мусульманської догматики, системоутворюючих аспектів. Крім того, ці поняття стають вагомим чинниками у визначенні меж і характеру трансформаційних процесів в ісламській політичній культурі. Наріжним каменем ісламської політичної традиції є сприйняття влади як єдиної, що походить від Аллаха. За часів пророка Мухаммеда ідеал єдиної влади, значною мірою, здійснювався. Різноманітність же проявів влади пояснювалася тим, що Аллах є єдиним, а людей, що виконують його накази – безліч, тому кожна людина виконує свою функцію і ці функції різняться між собою. Окремі прояви не мали автономної природи, а були лише функціональним здійсненням божественної влади на землі. Отже, Пророк як посланець Аллаха об’єднував в своїх руках всі можливі типи та функції влади, яка була надана йому Аллахом. Поняття «шаріат» та «фікх» разом утворюють феномен мусульманського права. Однак, як бачимо, певна відмінність між двома поняттями існує. Вже із самого методу отримання правових знань можемо зробити висновок про різницю між ними на основі джерела отриманих знань: певних тлумачень юристів або ж неухильному авторитеті Корану та Сунни. Фікх допускає право людини творити правові норми, відповідно і створювати своєрідну «модель» життя для інших. Шаріат же вказує людині на шлях, обраний для неї Богом. Отже, фікх – це людське право, шаріат – право божественне. Шаріат лише зводить у єдине правові норми, записані у Корані, фікх встановлює юридичні норми, зумовлені вимогами часу. Коран не визначає жодних юридичних наслідків щодо порушення його вимог, поширених на сферу «публічного права», за винятком декількох специфічних випадків. Головне завдання Корану полягає в тому, щоб регулювати стосунки людини з Творцем, а не з іншими людьми. Отож, «Коран не є збіркою законів або підручником права. Проте величезною є роль Корану у формуванні мусульманської правової системи. 3 одного боку, тільки 500 (за іншими твердженнями - 600) віршів Корану (з 6 219) містять в собі законодавчі елементи; більшість з них стосується ритуалів, а суто юридичні питання розглядають лише 80 віршів. 3 другого боку, всі інші правові джерела і техніки, а також окремі положення шаріатського права, повинні або спиратися на Коран, або принаймні відповідати його положенням  

Литература:СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Аль-Бухари. Сахих. – Москва: УММА, 2003. – 959 с. 2. Анохин О.М. Релігійно-правові засади розірвання шлюбу в Сахіху аль-Бухарі // Кримський юридичний вісник. Випуск № 1 (8). Частина I – Електронний ресурс Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Kyuv/2010_1_1/28.pdf. 3. Баглай М.В. Туманов В.А. Малая энциклопедия конституционного права.- М.: Изд-во «БЕК». - 1998. - 519с. 4. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий права. – М.: Юрид.лит. - 1976. - 264с. 5. Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс. 2-е изд.- М.:Юристъ. - 2005. - 150с. 6. Войтович Х.М. Поняття «шаріат» та «фікх» та їх співвідношення у системі мусульманського права // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - № 3. – 2010. - С. 43 – 50. 7. Вопросы теории советского конституционного права. Выпуск первый - Саратов: Приволжское книжное изд-во. - 1967 –319с. 8. Голунский С.А., Строгович М.С. Теория государства и права. –М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР. - 1940. - 304с. 9. Денисов В.Н. Статус міжнародних договорів у Конституції України// Вісник академії правових наук – 1977. - №1 - с.29-36. 10. Загальна теорія держави і права: Підручник/ За ред. М.В.Цвіка, В.Д.Ткаченка, О.В.Петришина.- Харків: Право. - 2002. – 432 с. 11. Ислам: Энциклопедический словарь / Сост. Г.В. Милославський, Ю.А. Петросян, М.Б. Пиотровский. – 1-е изд. – М.: Наука,1991. – 315 с. 12. Керимов Г.М. Шариат. Закон жизни мусульман. Ответы Шариата на вопросы современности / Г.М. Керимов. – М.: Леном , 1999. – 303 с. 13. Кечекьян С.Ф. О понятии источника права// Ученые записки МГУ. Вып 116. – М., 1946. – с.3. 14. Коран / пер. и коммент. Ю.И. Крачковского. – Баку: Язычы, 1990. – 744 с. 15. Коран: Перевод с арабского М.–Н. О. Османова. – М.: Ладомир, 1999. – 926 с. 16. Куктафин О.Е. Источники конституционного права Российской Федерации – М.: Юристъ. – 2002. – 348 с. 17. Кушніренко В.О. Розуміння природи влади й справедливості в соціокультурних реаліях ісламської цивілізації // Гілея: науковий вісник : зб. наук. пр. Вип. 48 (№ 6) / Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, УАН ; голов. ред. В. М. Вашкевич. - К. : б. и., 2011. - 920 с. 18. Кушніренко В.О. Шаріат як релігійно-правовий феномен // Наукові записки НаУКМА (Політичні науки). – Том 20. – 2002. – С. 4-9. 19. Лубська М.В. Мусульманське право : релігієзнавчо -правовий контекст : монографія / М.В. Лубська. – К.: Фітосоціоцентр, 2006. – 196 с. 20. Лубська М.В. Мусульманське право в ісламській традиції: історико- релігієзнавчий аналіз : Монографія / М.В. Лубська , В.І. Лубський. – Черкаси : Брама, 2004. – 208 с. 21. Лубська М.В. Мусульманське право як філософсько-релігієзнавчий феномен: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософ. наук: спец. 09.00.14 «Релігієзнавство» / М.В. Лубська; Київськ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2008. – 25 с. 22. Лучин В.О. Источники советского государственного права. Учебное пособие. – Куйбышев, 1976. - 64с. 23. Марченко М.Н. Источники права : Учебное пособие. – М.:ТК Велби, Изд-во Проспект., 2005. - 760с. 24. Мурашин О. До питання про поняття правового акта//Підприємництво, господарство і право. - 2002. - №12. - с.7-9. 25. Муромцев Г.И. Источники права ( теоретические аспекты проблемы)// Правоведение. - 1992. - №2. - с.23-30. 26. Прозоров С.М. Ислам как идеологическая система. – Москва: Восточная литература РАН, 2004. – 471 с. 27. Родионов М.А. Ислам классический / М.А. Родионов. – СПб.: Азбука -классика, Петербургское востоковедение, 2004. – 224 с. 28. Садовський М. Шаріат і фік – головні терміни мусульманського права // Вісник Львівського університету. Серія юрид. - 2009. - Вип. 49. - С . 20–25. 29. Скакун О.Ф.Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. Видання 2-е, перероблене і доповнене. – Х.: Еспада, 2009. – 752с. 30. Социалистическое правовое государство: Концепция и пути реализации/ Отв. ред .В.С. Нерсесянц. - М.: Юрид.лит. – 1990. - с.265. 31. Сюкияйнен Л.Р. Мусульманское право: вопросы теории и практики / Л.Р. Сюкияйнен. – М.: Наука, 1986. – 254 с. 32. Шамсутдинова -Лебедюк Т.Н. Хідоя – коментар мусульманського права / Т.Н. Шамсутдинова - Лебедюк // Людина і світ. – 2002. – № 6. – С. 40–45. 33. Шарль Р. Мусульманское право / Р. Шарль , пер. с фр. С.И. Волка , под. ред. и с предисл. Е.А. Беляева. – М.: Изд-во иностр. литер., 1959. – 142 с.