Депозитарна діяльність банків

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕПОЗИТАРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 5 1.1. Виникнення, розвиток та юридична природа інституту депозитарної діяльності 5 1.2. Банки на фондовому ринку. Депозитарна діяльність банків. 12 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДЕПОЗИТАРНОЇ ДІЯЛБНОСТІ ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНО‏ИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» 18 2.1. Загальна характеристика ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 18 2.2. Аналіз депозитарної діяльності банку 24 РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕПОЗИТАРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ 28 ВИСНОВКИ 36 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 39 ДОДАТКИ 41

Вступление: ВСТУП Депозитарна система, що виникла в розвинених країнах для прискорення обігу цінних паперів на організованій частині ринку, в Україні ще не набула закінчених ознак. Тому побудова ефективної депозитарної системи, яка вирівнювала б диспропорції в бік організованої торгівлі, надзвичайно актуальна для нашої держави. Сучасна фінансова система являє собою тісне переплетіння інфрастру¬ктури ринку цінних паперів і банківської системи. Таким чином, для забезпе¬чення можливості надання послуг щодо обслуговування руху цінних паперів усіма учасниками фондового ринку взагалі та банками зокрема необхідне здійснення ряду операцій, що стосуються компетенції професійних учасників ринку цінних паперів, наприклад, діяльність по управлінню активами, бро¬керська діяльність по виконанню доручень клієнта щодо купівлі або продажу цінних паперів, депозитарна діяльність як зберігача цінних паперів, облік прав на цінні папери та ін. На сучасному етапі головним напрямом економічної політики є підвищення ефективності та розвиток роботи фінансового ринку, а особливо його фондового сегменту, який би відповідав потребам країни. В умовах ринкового становлення ти розвитку вітчизняної економічної системи нарощування інвестиційного потенціалу залежить від вирішення проблеми розвитку та підвищення ефективності функціонування ринку цінних паперів. Для реалізації цього напряму економічної політики фондовий ринок має відповідну інституційну структуру, у якій банки як професійні учасники ринку займають важливе місце. Проблеми забезпечення стійкості роботи банку при застосуванні заходів з оздоровлення та подальшого підвищення ефективності банківської системи викликають необхідність виробити нову стратегію та тактику банківського управління та функціонування на ринку цінних паперів. Зниження дохідності фінансового ринку в цілому та окремих його сегментів, яке відбувається в даний час, спонукає комерційні банки до розширення сфер їх діяльності. У розвитку спектра операцій та послуг, які надаються комерційними банками, розширенні інвестиційного напряму, особливе місце займає диверсифікація операцій та послуг на ринку цінних паперів. На сучасному етапі розвитку банківської системи України особливо актуальна проблема місця та ролі комерційних банків у системі функціонування ринку цінних паперів. Операції комерційних банків з цінними паперами привертають до себе увагу широкого кола вчених. Сучасні підходи до дослідження операцій банків з цінними паперами представлені в працях В. Колеснікова, Ю. Кравченка, Я. Міркіна, О. Мозгового, А. Мороза та ін. Різні точки зору з цієї проблеми часто відображають протиріччя думок – від суттєвого обмеження участі банків на цьому ринку до значного перебільшення їх ролі як основного елемента функціональної структури ринку цінних паперів. У світовій банківській практиці існують різні підходи щодо вирішення цієї проблеми, які здійснюють вплив на масштаби фондової діяльності банків. Однак, їх важлива роль у її здійсненні характерна для ряду розвинутих країн. Метою курсової роботи є дослідження депозитарної діяльності комерційних банків. Предметом дослідження є депозитарна діяльність комерційного банку. Об’єкт дослідження – ПАТ «Промінвестбанк». В ході дослідження були використані наступні методи: пошуку, обробки наукової та методичної літератури, фінансово-економічного аналізу, унаочнення, методи графічного подання інформації, порівняння, прогнозування, спостереження тощо.

Выводы: ВИСНОВКИ На основі проведеного дослідження в курсовій роботі можна зробити такі висновки. За законодавством депозитарій цінних паперів – це юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Депозитарна діяльність трактується як надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів. У Національній депозитарній системі України саме комерційні бан¬ки є найрозвиненішими з точки зору організації технології, технічного осна¬щення та кваліфікації персоналу. Тому було б доцільно використовувати до¬свід саме вітчизняних комерційних банків для подальшої реорганізації та розвитку депозитарної системи України. Незважаючи на те, що зарубіжний досвід надзвичайно важливий, бездумне перенесення його на український ґрунт не принесе користі, або, можливо, навіть пригальмує розвиток ринку цінних паперів України. Послуги зберігача не повинні бути додатковими, наприклад, до брокерських послуг банку та є прерогативою відповідного підрозділу комер-ційного банку. Депозитарний центр банку повинен бути окремим прибутко¬вим підрозділом. Банк, маючи ліцензію зберігача, повинен надавати клієнту весь спектр основних послуг щодо збереження та обслуговування обігу цінних паперів. Додаткові послуги, що надає банк-зберігач, можуть свідчити про до¬статній потенціал даного конкретного підрозділу комерційного банку. Різно¬манітність та якість послуг, які надаються банком, є показником високого рівня технічного оснащення та кваліфікації персоналу підрозділу даного бан¬ку. З іншого боку, тільки досягнувши певного рівня розвитку, банк може на¬давати додаткові послуги своїм депонентам. Для подальшого удосконалення надання депозитарних послуг по¬трібно врахувати досвід Національного банку України з депозитарної діяль¬ності, особливо щодо впровадження інформаційних технологій (система еле¬ктронних платежів НБУ). Банк повинен пропонувати клієнту, який хоче відкрити у нього ра¬хунок у цінних паперах, весь спектр послуг, які може надати зберігач. Для забезпечення більш комплексного обслуговування клієнтів зберігана було б доцільно включити до переліку послуг, які може надавати банк-зберігач, ві¬домості про емітента, у тому числі про його фінансовий стан. Зберігач також може забезпечити клієнтів інформацією щодо змін, які відбуваються як на національному, так і на міжнародних ринках цінних паперів, надавати послу¬ги щодо сприяння в оптимізації оподатковування доходів за цінними папера¬ми, організовувати для клієнтів інвестиційні та податкові консультації, інфо¬рмувати про українські та міжнародні системи реєстрації прав власності на цінні папери та консультувати про правила роботи цих систем. Привабливість банку для клієнтів визначається спектром послуг, які ним надаються. Але зі збільшенням обсягу операцій, що виконує зберігач, зростає ризиковість його діяльності, а відтак, банк повинен поліпшувати своє технічне оснащення. Наявність у паралельному обігу документарних і бездокументарних цінних паперів створює перешкоди для виходу українських цінних паперів на міжнародний фондовий ринок, що зменшує обсяг надходжень інвестицій в Україну. Такий порядок можна змінити, внісши до Закону України "Про Наці-ональну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних папе¬рів в Україні" поправки, що дозволяли б обіг цінних паперів лише у вигляді записів на електронних рахунках, що відповідає міжнародним вимогам. Виконання банком операцій з цінними паперами, як і будь-яка ко¬мерційна діяльність, супроводжується рядом ризиків. Потребує подальшого дослідження ризиковість діяльності комерційних банків на ринку депозитар¬них послуг і розробка заходів, які б сприяли їх мінімізації. Однією з основних цілей побудови ефективної депозитарної системи є створення умов для повної дематеріалізації обігу цінних паперів і знерухомлення випусків цінних паперів, емітованих раніше в документарній формі без обов’язкового централізованого зберігання. В першу чергу слід вживати заходів щодо знерухомлення іменних цінних паперів, оскільки іменні документарні цінні папери є нетехнологічним інструментом, з неефективними правилами обігу. Знерухомлення цінних паперів – це переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у сховищах зберігача цінних паперів та/або депозитарію з метою забезпечення подальшого їх обігу у вигляді облікових записів на рахунках зберігача цінних паперів та/або депозитарію.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні». Відомості Верховної Ради України, 1998, №15 2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 5-6 3. Постанова Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» Електронний ресурс: прийнято 28.08.2001 р. №368. – Режим доступу : www.uazakon.com. 4. Антонов С. Здійснення DvP на фондовому ринку України: міжнародний досвід та особливості впровадження / С. Антонов, М. Бурмака // Вісник Національного банку України. - 2009. - № 7. - С. 18-23. 5. Банківські операції : підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін. ;за ред. А.М. Мороза. – К. : КНЕУ, 2006. – 383 с. 6. Бірюк С. Національна депозитарна система: проблеми та шляхи їх вирішення / С. Бірюк // Ринок цінних паперів України. - 2006. - № 1-2. – С. 4-6. 7. Брітченко І. Роль комерційних банків у розбудові фондового ринку України / І. Брітченко, Р. Перепелиця // Вісник НБУ. – № 4. – 2005. – С. 23 – 27. 8. Головко А. Депозитарна інфраструктура як механізм залучення інвестиційних ресурсів / А. Головко Електронний ресурс / Україна фінансова. Інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку//Режим доступу: http://ufin.com.ua/analit_mat/rzp/030.htm 9. Давидов О.І.. Перехід до бездокументарних цінних паперів як фактор розвитку фондового ринку України / О. Давидов, Т. Лапшина // Фінанси України. – 2008. - № 4. – С. 68-75. 10. Дідківський Є. Ризики депозитарної діяльності / Є. Дідківський // Банківська справа. – 2007. - № 3. – С. 55-56. 11. Кравченко Ю. Рынок ценных бумаг : курс лекций / Кравченко Ю. – К. : ВИРА-Р,2005. 12. Мозговий О.М. Фондовий ринок : навч. посібник / Мозговий О.М. – К. : КНЕУ, 1999. – 316 с. 13. Питання функціонування та вдосконалення інфраструктури фондового ринку України: інформаційно-аналітичні матеріали/за ред. О.І. Кіреєва, М. М. Шаповалової та Н.І. Гребенюк. – К.: Центр наукових досліджень НБУ, 2005 – 132 с. 14. Річні звіти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Електронний ресурс / Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку //Режим доступу: http://www.ssmsc.gov.ua/ShowPage.aspx?PageID=12 15. Терещенко Г.М. Проблеми та перспективи розвитку Національної депозитарної системи як складової фондового ринку України / Г. Терещенко // Фінанси України. – 2006. - № 10. – С. 86-95. 16. Яценюк А. Фондовий ринок України: проблеми та перспективи розвитку / А.П. Яценюк // Вісник НБУ. – № 11. – 2005. – С. 5. 17. www.bank.gov.ua 18. http://www.ssmsc.gov.ua 19. www.aub.com.ua. 20. http://www.pard.kiev.ua. 21. www.smida.gov.ua. 22. www.cbonds.info. 23. www.pib.com.ua