Вступление:ВСТУП
Актуальність теми. Юридичний позитивізм виник на початку ХХ ст. Основними представниками цього напряму були Д. Остін, К. Бергбом, А. Єсмев, в Росії — М.М.Коркунов, Г.Ф. Шершеневич. Юридичний позитивізм заперечував, що право обумовлене відповідним базисом. Юридичні норми розглядають у цілому як продукт діяльності держави, як систему загальнообов’язкових норм, запроваджених державою, що ототожнюється із законом, запровадженим державною верховною владою, яка за своїм бажанням творить права громадян. Заперечуючи можливість пізнати природу права, розглядаючи саму його форму ізольовано від змісту, позитивісти вбачали завдання теорії права в простому описанні, тлумаченні, систематизації норм права, їх зовнішньому аналізі.
Прибічники цього напрямку не визнавали теорій природного права і стверджували, що існує тільки позитивне право, матеріалізоване у прийнятих державою правових нормах. Вони заперечували відомі концепції про те, що поряд із позитивним правом існує вище за значенням природне право — як критерій цінності законодавства. Вони вважали за необхідне й можливе вивчення лише позитивного права, заперечуючи при цьому необхідність його оцінки й критики, можливість пізнання сутності права й держави. Юриспруденція, за їхнім ученням, має справу не за сутностями, а тільки з правовими явищами, і те, що стоїть за ними, ніколи не стане надбанням науки. Отже, юриспруденція є формальною наукою про позитивне право.
Юридичний позитивізм заперечує можливість пізнання сутності права. Його метод є: а) «емпіричним» - обмежується в пізнанні права вивченням зовнішніх ознак, які доступні для безпосереднього спостереження та сприйняття і відносить пізнання сутності правових явищ та їх ціннісного змісту (недоступних для безпосереднього споглядання) предмету до філософських спекуляцій і «ідеології»; б ) «дескриптивних» - описує зміст права, розглядаючи його таким, як воно є; в) «аналітичним» - суть його полягає в логічному і лінгвістичному аналізі понять юридичних, а ширший - текстів, на основі сприйняття права в законі як «даного». Аналітичний метод є удосконалення традиційного методу формально-догматичного, а в цілому юридичний позитивізм являє собою теоретичне обґрунтування такого методу.
Метою даної роботи є дослідження особливостей юридичного позитивізму. Особливу увагу приділено позитивізму у Англії в цілому та Джона Остіна, зокрема, як засновника цієї течії.
Для реалізації поставленої мети роботи необхідним є вирішення наступних завдань:
• Визначення сутності правового позитивізму;
• Виявлення основних витоків юридичного позитивізму;
• Особливості природного права та юридичного позитивізму;
• Характеристика зародження та розвитку юридичного позитивізму в Англії;
• Вивчення внеску Джона Остіна у розвиток юридичного позитивізму.
Об’єктом дослідження курсової роботи є юридичний позитивізм як течії, а предметом – зародження і основні положення юридичного позитивізму та внесок Джона Остіна в його розвиток.
Методи дослідження. Основним методологічним принципом даного дослідження є принцип історизму, що дозволяє розмежувати події минулого і сучасного. Широкого застосування набули історико-критичний та порівняльно-історичний методи.