Проблема захисту пам’яток ЮНЕСКО в Хорватії

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО–МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАХИСТУ ПАМ’ЯТОК ЮНЕСКО В ХОРВАТІЇ 7 1.1. Історія створення, структура та діяльність ЮНЕСКО у сфері охорони культурної спадщини 7 1.2. Всесвітня спадщина ЮНЕСКО: особливості та критерії 21 1.3. Країнознавча характеристика Хорватії 38 РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТІВ ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ ЮНЕСКО В ХОРВАТІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ЗАХИСТУ 44 2.1. Старе місто Дубровника 44 2.2. Історичний центр міста Спліт і палац Діоклетіана 47 2.3. Національний парк Плитвицькі озера – природний феномен 50 2.4. Євфразієва базиліка у місті Пореч 53 2.5. Історичний центр міста Трогир 58 2.6. Шибеник: Собор святого Якова 64 2.7. Стариградська рівнина – острів Хвар 68 РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОПОВНЕННЯ СПИСКУ СВІТОВОЇ СПАДЩИНИ ЮНЕСКО В ХОРВАТІЇ 72 ВИСНОВКИ 86 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 93 ДОДАТКИ 99  

Вступление:Актуальність теми дослідження. Культурна спадщина являється невідновним ресурсом держави, історичної пам’яті її народу. Загалом, процеси, що відбуваються із пам’ятками культури в будь–який період, в будь–якій країні, є індикаторами здоров’я суспільства загалом. Кожна епоха має свої проблеми і свої власні погляди на охорону культурної спадщини. Як науковий напрямок, охорона культурної спадщини сформувалась зовсім недавно – у 70–х роках ХХ століття, до цього часу не застосовувався такий термін, як "пам’ятка культури". Проте, з давніх давен існувала негласна думка про те, що зруйнувати яку–небудь давність (ікону, храм, надгробок, курган тощо) – це гріх. Друга половина ХХ століття стала справжнім випробуванням для пам’яток давнини. Дві великі вітчизняні війни, руйнівні наслідки яких мали місце у всіх частинах світу, змусили світове суспільство замислитись про культурне надбання. Стала очевидною і вкрай необхідною проблема збереження культурної спадщини цілих народів. Це привело до вироблення напрямів і підходів до збереження пам’яток культури на міжнародному рівні. Міжнародна система охорони культурної спадщини на сьогоднішній день представлена рядом міжнародних конвенцій, правових нормативних актів, рекомендацій ЮНЕСКО, національним законодавством країн тощо. Проте в сучасних умовах глобалізації перед світовою спільнотою постають нові проблеми збереження, охорони та примноження світових культурних багатств. Сучасне технократичне суспільство ставить перед державами нові виклики, політична перебудова світу несе нові загрози, в тому числі і воєнних конфліктів, тероризму та інші загрози, які роблять тему охорони культурних пам’яток кожної держави особливо гострою та актуальною. Метою дипломної роботи є проблема захисту пам’яток ЮНЕСКО в Хорватії. Хорватія як незалежна країна сформувалась недавно, у 90–х роках ХХ століття, проте на її території розташована незліченна кількість культурних і природних пам’яток, які є світовим надбанням і репрезентують тисячоліття культурної діяльності людей. Об’єктом дослідження є пам’ятки ЮНЕСКО в Хорватії, сім з яких вже включені у Список всесвітньої спадщини і визнані такими, що несуть справжню цінність. Ще п’ятнадцять пам’яток претендують на занесення до Списку світової спадщини, що для порівняно невеликої країни є дуже позитивним. Предметом дослідження виступають проблеми, пов’язані із охороною і захистом культурного надбання хорватського народу. Значна теоретико-методологічна база по вивченню культурної спадщини створена в працях закордонних фахівців, що розглядають перспективи та рушійні сили розвитку сучасної цивілізації (Д. Белл, Е. Гідденс, Дж. Гелбрейт, М. Кастельс, М. Кернеа, Дж. Несбіт, Е. Тоффлер, А. Турен, Л. Туроу, С. Хантінгтон, Г. Ешворт). Значна кількість доробків присвячена проблемам культурної спадщини та дискусіям навколо розуміння її сутності. Дані аспекти розглядаються в роботах таких дослідників, як Г. А. Аванесова, Е. В. Гірусов, Н. П. Ващекін, В. І. Данилов-Данильян, К. Х. Делокаров, В. А. Лось, К. С. Лосєв, Н. М. Мамедов, В. Н. Шевченко, Н. Л. Мальцева, Н. Н. Моісеєв, Л. Н. Москвичев, А. Д. Урсул. Теорія культурної спадщини – нова міждисциплінарна область знань, тому закономірно, що в її формування внесли свій внесок представники багатьох напрямків культурології та суміжних дисциплін: історії світової і вітчизняної культури; історії культурології як науки; філософії культури; соціології культури; культурної та соціальної антропології; прикладні культурологи (роботи П. Бурдьє, Г. Гребнера, Н. Я. Данилевського, Ф. Кребера, Д. С. Лихачова, Ю. М. Лотмана, Б. Маліновського, Н. К. Рериха, Р. Рецфільда, Е. Стернза, Е. Тейлора, А. Тойнбі, О. Шпенглера, К. Ясперса). Сучасні концепції спадщини ведуть свій початок з кінця 60-х – початку 70-х років минулого століття. Ґрунтовними і вагомими для сучасності є дослідження, зосереджені на висновках про необхідність більш широкого застосування маркетингу минулого в сучасному суспільстві і на способах здійснення менеджменту та політики у сфері спадщини (М. Драгилевич-Шешич, Дж. Карман, Г. Клір, В. Липі), інтерпретації спадщини в контексті туризму (Д. Єлчич, Д. Лайт і Р. Прентіс, П. Ньюбі, Д. Маккеннелл, К. Петерсон, Дж. Уррі, Д. Хорн). Сучасні підходи до культурних аспектів трансформації суспільства, загальні питання ролі і місця культури та культурної спадщини в сучасному світі, особливості культурної політики і стратегічного управління в умовах глобалізації, представлені у працях таких дослідників як О. Н. Астафьєва, Т. Г. Богатирьова, Л. Е. Востряков, В. Ю. Дукельський, В. К. Єгоров, Б. К. Ерасов, Л. С. Зорілова, С. Е. Зуєв, В.А. Квартальнов, А. В. Лебедєв, І. Н. Лисаковський, В. М. Межуєв, Г. Л. Тульчинський, А. А. Оганов, А. Я. Флієр, Ю. В. Яковець. Значний внесок у вивчення культурної спадщини внесли фахівці Російського НДІ культурної і природної спадщини П. В. Боярський, Ю. А. Веденін, Ю. С. Захаров, М. В. Максаковський, Ю. Л. Мазуров, П. М. Шульгін. Їхньою безсумнівною заслугою є розробка географічної (просторової) концепції спадщини, підходів на основі єдності культурної і природної спадщини, застосування інструментів екологічного моніторингу до культурної спадщини, концепції унікальної території, впровадження вивчення природної і культурної спадщини як цілісної спадщини у вищій школі країни. Виконання дипломного дослідження передбачає застосування емпіричних методів пізнання, а також широкого застосування теоретичних методів. Історичний метод дослідження поставлений в основу виявлення тих особливостей культурної спадщини Хорватії, які дозволяють віднести її пам’ятки до світової спадщини. Проблеми і перспективи охорони пам’яток вимагають застосування методів структурного аналізу і синтезу, моделювання явищ і процесів. Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та додатків. У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, мету, об’єкт і предмет дослідження, методологічну та методичну базу. Перший розділ носить теоретико–прикладний характер і присвячений основним засадам дослідження захисту пам’яток ЮНЕСКО. У другому розділі дано характеристику об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Хорватії. Третій розділ розкриває найбільш нагальні проблеми охорони світової спадщини у сучасному світі.  

Выводы:Отже, за результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що проблеми захисту пам’яток культури мають місце ще з давніх часів, проте на наукову основу ці проблеми були виведені тільки у 60-х – 70-х роках ХХ ст., коли стали явно помітними руйнівні наслідки діяльності людини. Історіографія проблеми ускладнена тим, що до недавнього часу у наукових колах не вживались загальноприйняті єдині терміни, як "всесвітня спадщина", "культурні пам’ятки", які й на сьогодні не мають єдиного визначення. Також не можна вказати якої–небудь школи чи напрямку, які почали розробляти проблему охорони культурних пам’яток. Наукова проблематика формувалась поступово на основі досягнень філософів, соціологів, культурологів, істориків тощо. Найкраще зміст та сутність розглядуваних понять висвітлені у міжнародних документах, які використовують усі країни, адаптуючи до національного законодавства. На сьогоднішній день міжнародно-правова охорона культурних цінностей заснована на концептуальних положеннях, реалізованих у конвенціях, угодах і рекомендаціях, прийнятих у рамках міжнародних організацій, а також на міждержавному рівні. Такою є концепція загальної спадщини людства. Зміст концепції загальної спадщини людства розкривається в п'яти конвенціях ЮНЕСКО і рекомендаціях цієї організації по охороні культурної спадщини. У роботі визначено, що охорона культурної спадщини людства повинна враховувати, що кожна культура вносить свій внесок у розвиток людської цивілізації; цивілізація буде збіднена, якщо будуть загублені її досягнення; охорона культурної спадщини – справа не тільки тої держави, на території якого розташовані видатні пам'ятки культури, але всіх держав; охорона пам'яток культури припускає міжнародне співробітництво у справі збереження, консервації, відновлення об'єктів, що володіють універсальною цінністю; питання власності не мають принципового значення для загальної спадщини людства (пам'ятники культури можуть перебувати у власності держави, приватних осіб, муніципальних утворень, громадських організацій); частини загальної спадщини мають національний характер; загальна спадщина людства в області культури спричиняє визнання необхідності загального користування культурними цінностями (всі люди мають право на рівне користування досягненнями культури, у тому числі і світової). Таким чином, культурні цінності знаходяться під охороною як внутрішньодержавного, так і міжнародного права. Кожна держава стежить за схоронністю своєї культурної спадщини, проводить політику, спрямовану на організацію реставраційних робіт, відновлення і популяризацію об'єктів. Проблемами збереження і охорони пам’яток опікується міжнародна організація – ЮНЕСКО, яка розробила і впровадила ряд основоположних принципів, вимог, заходів щодо створення світового надбання. Кожна держава має право на охорону видатних пам’яток, розташованих на її території. Таку охорону на міжнародному рівні пам’ятки можуть отримати на основі внесення їх у Список світової спадщини ЮНЕСКО. Визначено, що для віднесення пам’ятки до Списку всесвітньої спадщини, вона має задовольняти певним критеріям, має бути доведена її справжність, але найголовніше, держава, на території якої знаходиться пам’ятка, має прикласти всі зусилля для охорони цієї пам’ятки національним законодавством. На території сучасної Хорватії знаходиться дуже багато пам’яток різних епох, це і культурні, і природні об’єкти, які мають універсальну цінність. Тому проблема збереження людського надбання для цієї країни має важливе значення. Необхідність охорони пам’яток у Хорватії загострилась у той час, коли країна здобувала свою незалежність. І хоча в той час, коли Хорватія входила до складу Югославії, збереження культурного надбання вже було поставлене на високий рівень, під час воєнних дій вони зазнавали руйнувань. Для старого міста Дубровника, національного парку Плитвицькі озера, війна за незалежність Хорватії стала справжнім випробуванням. Значна кількість архітектурних пам’яток була зруйнована, але силами нової незалежної держави з допомогою ЮНЕСКО, були досить швидко відновлені. Виявлено, що найважливішими природними пам'ятками Хорватії, що перебувають під захистом, є вісім національних парків та одинадцять природних парків. У списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у Республіці Хорватія налічується 7 найменувань. З 7 об'єктів Світової спадщини в Хорватії, 6 культурних об'єктів, 1 природний об'єкт. Причому два культурних об'єкти визнані шедеврами людського генія та один об'єкт визнаний природним феноменом виключної краси та естетичної важливості. Дубровник – давнє місто з багатою історією. Починаючи з середніх віків процвітання міста базувалося на морській торгівлі, що дозволило Дубровницькій республіці стати єдиним містом-державою у східній Адріатиці, здатним змагатися з Венецією. У 1979 році територія Старого міста Дубровника була включена до Списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це визначило сучасне положення Дубровника, як міста-музею і найважливішої туристичної пам'ятки Хорватії. Спліт – місто в Хорватії з багатою більш ніж 1700-річною історією. Найбільше місто Далмації і друге за величиною місто країни після столиці – Загреба. Місто є центром відомого курортного регіону, знаходиться в центральній частині узбережжя Адріатики між містами Задар і Дубровник. Основна пам'ятка міста – Палац римського імператора Діоклетіана (305 від Р.Х.). У 1979 р. центральна історична частина м. Спліт була внесена до реєстру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Плитвицькі озера – національний парк в Хорватії виняткової краси. Води річки Корана, що протікають крізь вапняк, за тисячі років нанесли бар'єри травертину, утворивши природні греблі, які в свою чергу створили ряд мальовничих озер, водоспадів і печер. 8 квітня 1949 року Плитвицькі озера отримали статус Національного парку, а з 1979 року Національний парк включено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Парк відкритий для туристів лише з 1958 року, коли в ньому були зроблені пішохідні доріжки таким чином, щоб зберегти первозданну природну красу. Навесні 1991 року територія парку стала місцем подій, названих Плитвицьким Кривавим Великоднем, першого збройного зіткнення, що призвело до жертв. У ході Югославської війни Плитвицькі озера не раз ставали ареною боїв. До теперішнього часу сам парк повністю розмінували, а туристична інфраструктура відновлена і інтенсивно розвивається, проте в околицях парку дотепер іноді знаходять міни. Пореч – місто в Хорватії, на західному узбережжі півострова Істрія, колись великий і важливий порт, нині обслуговує головним чином туристів.. Центральна історична частина міста з Євфразієвою базилікою внесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Євфразієва базиліка (VІ ст.) являє собою тринефний храм з атріумом і восьмикутним баптистерієм. У IV столітті за часів єпископа Мавра тут була побудована церква, а після 539 року за часів єпископа Евфразія побудована сучасна базиліка. У базиліці збереглися візантійські мозаїки. Комплекс Євфразієвої базиліки внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО в 1997 році. Трогир – історичне місто в Хорватії, в області Далмації, засноване давньогрецькими колоністами з острова Віш у ІІІ ст. до н.е. У Центральній Європі вважається найкраще збереженим романсько–готичним містом. Замок і вежі, оточені мурами, складають історичний центр Трогира, який з 1997 року занесено до списку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. "Венеція в мініатюрі" – так назвав Трогир знаменитий письменник Бернард Шоу. Шибеник – історичне місто в Хорватії, розташоване в центральній Далмації на місці впадіння річки Крка в Адріатичне море. Це найстаріше вагоме власне хорватське місто на східному узбережжі Адріатичного моря. Найважливішим храмом Шибеника є Собор Святого Якова, внесений у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Собор, який будували кілька архітекторів упродовж ХV і ХVІ століть, поєднує в собі елементи готичного та ренесансного стилю. Своєю надзвичайністю він завдячує архітектурі (цілком і повністю збудований з каменю, без використання будь-яких інших матеріалів) та 71 реалістичному барельєфові на апсидах. Старий Град – портове місто в Хорватії, в західній частині острова Хвар. У 2008 році ще з античних часів освоєну в сільськогосподарському відношенні рівнину на схід від міста Старі Град було занесено до Списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Старіградська рівнина представляє собою комплексну систему землекористування і сільськогосподарської колонізації греків, у ІV ст. до н.е. Система землекористування, створена грецькими колонізаторами, має універсальну цінність, вона нараховує вже понад 24 століття. І дотепер, як і в давні часи на родючих землях Старіградської рівнини основному вирощують переважно виноград і оливки. У роботі також визначено, що внесення об’єкта до Списку всесвітньої спадщини є лише першим кроком на шляху збереження та охорони пам’ятки. Визнання об’єкта всесвітньою спадщиною покладає додаткові обов’язки на уряд і громадськість країни, якій належить пам’ятка, а також на громадян інших країн. Найбільшого руйнівного впливу, від якого повинні забезпечити правоохоронні норми законодавства, пам’ятки світової спадщини можуть зазнати від воєнних дій, терористичних актів, актів вандалізму та іншого навмисного пошкодження. Проте існують і інші, не менш загрозливі фактори, такі, як ризик зникнення внаслідок прогресуючого руйнування або реалізації проектів проведення великих суспільних (приватних робіт); швидкий розвиток міст і туризму; руйнування у зв'язку зі зникненням призначення або права власності на землю (залишеність через певні причини); стихійні лиха і катаклізми; небезпека локального збройного конфлікту; великі пожежі; землетруси; зсуви; вулканічні виверження; зміни рівня вод, повені, припливи. Всі ці загрози повинні бути враховані якомога повніше, але через неможливість їх повного врахування, повинні існувати конкретні заходи, спрямовані на усунення наслідків у разі настання якоїсь негативної події. Саме з цією метою у межах Списку всесвітньої спадщини існує підсписок, до якого заносяться об’єкти, що піддались вказаним факторам. ЮНЕСКО протягом всього часу свого існування формує спеціальний фонд, який спрямовується на подолання негативних наслідків впливу на об’єкти всесвітньої спадщини. Проте, події останніх часів свідчать про те, що навіть світова громадськість не завжди може забезпечити безмежну охорону пам’яток. Події, що мали місце у Хорватії під час війни за незалежність; в Афганістані після проголошення влади Талібану, коли навмисно знищувались давні пам’ятки, локальні збройні конфлікти та несанкціоноване вивезення культурних цінностей за межі країн, в яких вони були створені, змушують світову громадськість вносити корективи у нормативну базу охорони пам’яток. Особливо необхідним є встановлення жорсткіших вимог охорони та збереження, посилення рівня відповідальності як у національному, так і у міжнародному законодавстві. Саме тому запропоновано впровадити у міжнародну практику відповідальність за знищення та руйнування пам’яток, які представляють універсальну цінність для будь–якого народу, будь–якої нації, покласти відповідальність на уряд, навіть якщо він не визнаний світовою спільнотою. Також необхідно доповнити список загроз об’єктам світової спадщини загрозою терористичного акту. В цьому випадку над об’єктом встановлюватиметься посилена охорона, це сприятиме кращому захисту як власне об’єкта, так і країни і численних туристів та відвідувачів. Також звернуто увагу на те, що окрім реальних загроз багатьом пам’яткам всесвітньої спадщини можуть загрожувати і приховані небезпеки, такі як надмірне зростання числа туристів, неграмотне поводження з пам’ятками, що можуть призвести до поступового їх занепаду, нераціональне будівництво сучасної інфраструктури у безпосередній близькості до об’єктів світової спадщини. Багато об'єктів всесвітньої спадщини потребують фінансової підтримки, підготовленого персоналу для належного управління туристичною діяльністю, для того щоб вона сприяла довгостроковому збереженню об'єкта. Потрібні відповідна стратегія, оцінка впливу на навколишнє середовище і постійний моніторинг. Тому запропоновано посилити контроль ЮНЕСКО у вказаних сферах з метою вчасного виявлення прихованих загроз та їх усуненню.  

Литература:1. Про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини : міжнародна Конвенція від 16 листопада 1972 р. 2. Про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту : міжнародна конвенція від 14 травня 1954 р. 3. Про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввозу, вивозу і передачі власності на культурні цінності : міжнародна конвенція від 14 листопада 1970 р. 4. Про охорону нематеріальної культурної спадщини : міжнародна конвенція від 17 жовтня 2003 р. 5. Про охорону підводної культурної спадщини : міжнародна конвенція від 6 листопада 2001 р. 6. Богуславский М. Культурные ценности в международном обороте. Правовые аспекты. – М. : Юристъ, 2005. – 427 с. 7. Богуславский М. М. Международная охрана культурных ценностей. – М. : Международные отношения, 1979. – 191 с. 8. Большая советская энциклопедия. Т. 19 / Гл. ред. А. М. Прохоров. – 3-е изд. – М. : "Сов. энциклопедия", 1975. – 648 с. 9. Бэрри М. Афганское культурное наследие: не пора ли его вывозить? // Курьер ЮНЕСКО. – 2001. – Сентябрь. – С. 32-33. 10. Веб–сайт Міністерства екологічного захисту, фізичного планування та будівництва Хорватії http://www.mzopu.hr/default.aspx. 11. Веб–сайт Міністерства культури Хорватії http://www.min-kulture.hr/default.aspx?id=236. 12. Веб–сайт міста Дубровник http://www.dubrovnik.hr/. 13. Веб–сайт міста Пореч http://www.to-porec.com/home.aspx?j=CRO. 14. Веб–сайт міста Спліт http://www.split.hr/Default.aspx. 15. Веб–сайт міста Трогир http://www.trogir-online.com/. 16. Веб–сайт міста Хвар http://www.hvar.hr/portal/. 17. Веб–сайт міста Шибеник http://www.sibenik.hr/vodic-ng/sibenik/kulturno_povijesna_bastina2.asp. 18. Веденин Ю. А. Культурное и природное наследие России : концепция и программа комплексного атласа / Ю. А. Веденин, А. А. Лютый, А. И. Ельчанинов, В. В. Свешников. – М. : Рос. науч.-исследоват. ин-т культур. и природ. наследия РАН, 1995. – 118 с. 19. Всемирное наследие: археологические объекты и городские центры / World Heritage – Archaeological Sites and Urban Centres. – UNESCO Publishing / Skira Editore S.p.A – 2002. – 40 с. 20. Всемирное наследие : информационный сборник / Центр всемирного наследия ЮНЕСКО. – Paris : UNESCO World Heritage Centre, 2005 ; М. : Фонд "Охрана природного наследия", 2007. – 32 с. 21. Всемирное наследие / материал посвященный теме "Всемирное наследие" в рамках 27-й недели (13-19.03.2006) 60-й годовщины ЮНЕСКО / Бюро информации общественности, BPI. – Электронный ресурс. – Режим доступа: www.unesco.org/bpi/pdf/memobpi27_worldheritage_ru.pdf. 22. Всемирное наследие: объекты-памятники / World Heritage - Monumental Sites. – UNESCO Publishing / Skira Editore S.p.A. – 2003. – 67 с. 23. Всесвітня спадщина ЮНЕСКО. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://whc.unesco.org/. 24. Галенская Л. Н. Музы и право. Правовые вопросы международного сотрудничества в области культуры. – Л. : ЛГУ, 1987. – 220 с. 25. Достояние человечества – жемчужины всемирного наследия / L’Héritage de l’humanité – Splendeurs du patrimoine mondial. – UNESCO Publishing/Economica – 2004. – 160 с. 26. Дубравка Беритич. Дубровник / Редактор Драго Здунич. – Альбом. – Загреб, Зорковачка 6, Югославия: Спектар, 1981. – 112 с. 27. Душкина Н. Понятие подлинности в современной теории и практике реставрации / Н. Душкина // Научно-информационный сборник. – Выпуск 3. – М., 1996. – С. 4-5. 28. Идентификация и документирование современного наследия / Identification and Documentation of Modern Heritage (июнь 2003 г.). – 23 с. 29. Инвестиции во всемирное наследие: успехи прошлого, замыслы будущего / Investing in World Heritage: Past Achievements, Future Ambitions (декабрь 2002 г.). – 16 с. 30. История культур славянских народов. В 3-х тт. – Т. I: Древность и Средневековье / Отв. ред. Г.П. Мельников. – М. : ГАСК, 2003. – 488 с. 31. Красивейшие памятники мировой архитектуры / Всемирное наследие ЮНЕСКО / World's most beautiful sites (Николя Тома / Nicolas Thoma) 2006 г., Документальный сериал об искусстве, TVRip / Режим доступа: http://www.torrentino.com/torrents/293936. 32. Культурные ландшафты: проблемы сохранения / Cultural Landscapes: the Challenges of Conservation (август 2004 г.). – 64 с. 33. Максаковский В.П. Всемирное культурное наследие : научно-популярное справочное издание – М. : Агентство "Издательский сервис", 2000. – 396 с. 34. Мартыненко И. Э. Конвенции ЮНЕСКО по защите культурного наследия: проблемы реализации в национальное законодательство / И. Э. Мартыненко // Університетські наукові записки. – 2007. – №2(22). – С. 386–395. 35. Миронова Т. Г. Сохранение природного и культурного наследия как императив культурной политики постиндустриального общества : дис. … кандидата культурол. наук : 24.00.01. – М., 2000. – 168 с. 36. Мониторинг всемирного наследия/Monitoring World Heritage (сентябрь 2004 г.). – 12 с. 37. Національний парк Плитвицькі озера (Хорватія). – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://np-plitvicka-jezera.hr/hrv/. 38. Нурмаметов Р. Г. Терминологический круг и эволюция концепций в историческом изучении культурного наследия / Р. Г. Нурмаметов // Материалы Международной конференции "Конвенции ЮНЕСКО в области охраны культурного наследия и национальное законодательство государств-участников СНГ", Минск, 26-28 апреля 2007 г. ; Институт государства и права Национальной академии наук Беларуси. – Минск : Право и экономика. – 2007. – С. 178-188. 39. Офіційний веб–сайт ЮНЕСКО. – http://www.unesco.org/new/ru/unesco/. 40. Патин В. Победят ли рыночные силы? / В. Патин // Курьер ЮНЕСКО. – 1999. – № 7-8. – С. 25–26. 41. Популярная художественная энциклопедия / Под ред. В. М. Полевого. – М. : Издательство "Советская энциклопедия", 1986. – 476 с. 42. Правовой статус, охрана и восстановление историко-культурного наследия : монография / И. Э. Мартыненко. – Гродно : ГрГУ, 2005. – 343 с. 43. Путеводители по объектам всемирного наследия ЮНЕСКО (комплект: путеводитель + карта + DVD). – Совместное издательство UNESCO Publishing / Ediciones San Marcos / Planeta / De Agostini (2002 – 2004). 44. Сапожникова Е.Н. Страноведение: Теория и методика туристского изучения стран : учебное пособие для студ. высш. учеб. заведений / Е.Н. Сапожникова. – 2-е изд., испр. – М. : Издательский центр "Академия", 2004. – 240 с. 45. Серия для юных читателей о природных и культурных сокровищах всемирного наследия / A series for young readers on the natural and cultural treasures of the World Heritage. 14 выпусков. – UNESCO Publishing/Childrens Press (1993 – 1995). 46. Список об’єктів Всесвітньої спадщини у Хорватії на сайті ЮНЕСКО // http://whc.unesco.org/en/statesparties/hr; http://whc.unesco.org/en/list/. 47. Сречко Божичевіч. Плітвіцькі озера. – Туристичне бюро о. о. о., Загреб, 2010. – 80 с. 48. Территория и общество. Междуведомственный сборник научных трудов. Отв. ред. М.Д. Гагарский. – Пермь : Изд-во Перм. ун-та, 2000. – 146 с. 49. Туристичні ресурси Хорватії. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://traveler-point.de/index.php/ausflugsziele. 50. Управление туризмом на объектах всемирного наследия : практическое руководство для администрации объектов всемирного наследия / Managing Tourism at World Heritage Sites : a Practical Manual for World Heritage Site Managers (ноябрь 2002 г). – 36 с. 51. Фонд сохранения Всемирного наследия. – Электронный ресурс. – Режим доступа: http://nasledie.org.ru/otdel_2_3.html. 52. Фрейдзон В.И. История Хорватии: Краткий очерк с древнейших времён до образования республики (1991 г. ). – СПб. : Алетейя, 2001. – 318 с. 53. Хоруженко К. М. Культурология : энциклопедический словарь. – Ростов-н/Д : изд. "Феникс", 1997. – 640 с. 54. Юкка Йокилето. Общие рамки концепции подлинности // Материальная база сферы культуры: Научно-информационный сборник. – Выпуск 3. – М., 1996. – С. 42–45. 55. Энциклопедия "Наследие человечества" / Patrimonio de la humanidad. – UNESCO Publishing – Planeta / De Agostini (1995 – 2004). 56. Ashworth G.J. From history to heritage – from heritage to identity. In search of concepts and models. In: G.J.Ashworth and P.J.Larkham (eds) Building a New Heritage. Tourism, Culture and Identity in the New Europe, London. 1994. – Р. 13–30. 57. Beltz R. Mecklenburgs Unengraber. In: Wagen & Wirken V: Pommern, Leipzig, Berlin. 1923. – Р. 135–136. 58. Holtorf C. J. Monumental Past. The Life-histories of Megalithic Monuments in Mecklenburg-Vorpommern (Germany) E-monograph, 1998. http://citd.scar.utoronto.ca/CITDPress/holtorfyO. 1 .html. 59. ICOMOS International Council on Monuments and Sites. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.icomos.org/index.php/en/. 60. Jelincic Daniela Tourism, heritage and globalization. Paper presented at the INST Conference International Cultural Studies, Paris, 15-19 September 1999; Research Institute for Austrian and International Literature and Cultural Studies 1999, http://www.inst.at/studies/sJ>604_e.html. 61. Marasovic T. Diocletian's Palace The World Cultural Heritage / http://w3.mrki.info/split/diokl.html. 62. Middleton D., Edwards D. Collective Remembering. London: Sage. 1990. – 250 Р. 63. Peterson Karen Ida The Heritage Resource as Seen by the Tourist: The Heritage Connection 1990. In: J.v.Harssel (ed.) Tourism: An Exploration, Third Edition. Englewood Cliffs: Prentice-Hall. 1994. – Р. 242–249.