Грошові заощадження населення

Содержание:Вступ 3 Розділ 1. Теоретичні засади грошових заощаджень населення 5 1.1. Економічна сутність та роль грошових заощаджень населення 5 1.2. Участь банків в акумулюванні грошових заощаджень населення 8 1.3. Класифікація банківських депозитних операцій 10 Розділ 2. Аналіз стану обслуговування банками депозитів населення в Україні 19 2.1. Аналіз структури та динаміки грошових заощаджень населення 19 2.2. Аналіз динаміки ставок по депозитам 26 Розділ 3. Напрямки удосконалення депозитної політики банківських установ в Україні 33 Висновки 39 Список використаної літератури 42 Додатки 44

Вступление:Споживання та заощадження відіграють визначальну роль в економіці будь-якої країни. Країни, в яких інвестують значний відсоток своїх доходів і споживають відповідно менший, досягають високих темпів зростання національної економіки й продуктивності праці. І навпаки, ті країни, що споживають вищий відсоток своїх доходів та інвестують менший, розвиваються повільніше. Споживання – це найпростіший компонент валового внутрішнього продукту. Які ж основні компоненти споживання? Серед його найважливіших статей – житло, транспортні засоби, продовольство та медичні послуги. Більшість людей прагнуть підтримувати одинаків рівень споживання упродовж усього свого життя. Доходи ж зменшуються з виходом на пенсію, тому споживачі, як правило, заощаджують у молодшому віці, щоб забезпечити більш-менш пристойний обсяг споживання у старшому. Завдяки заощадженням раціональні споживачі нагромаджують майно, або багатство що дає змогу вирівнювати споживання протягом життя. Заощаджуючи, особа резервує свій поточний дохід для споживання у майбутньому. Якщо особа отримала у спадщину значний обсяг майна можливості її споживання розширюються. Більше багатство веде до більшого споживання, що називають ефектом майна, або ефектом багатства. Збільшення багатства переміщує функцію споживання в гору. Зменшення багатств домогосподарств скорочує обсяг видатків на споживання. Наприклад, фактична втрата вкладниками заощаджень у банківській системі внаслідок їх знецінення у роки гіперінфляції в Україні помітно знизила рівень споживання значної кількості домогосподарств. Однак здебільшого величина багатства домогосподарств змінюється з року в рік повільно і тому звичайно не викликає значних переміщень функцій споживання і заощадження. В країнах з розвиненою ринковою економікою чверть національних заощаджень формується саме за рахунок заощаджень громадян. Участь фізичних осіб в інвестиційних процесах в Україні характеризується гранично низьким рівнем. Перша і головна причина - украй незначні обсяги тимчасово вільних коштів (заощаджень) населення через низький рівень доходів, який диктує незначну схильність до заощадження. По-друге, існує значна недовіра до інститутів заощадження - банків, інвестиційних компаній, пенсійних фондів, страхових компаній тощо, яка має успадковану природу та може бути подоланою лише з плином часу. Це є додатковим чинником зменшення схильності до заощадження, а також веде до “доларизації” економіки – використання громадянами іноземної валюти як засобу заощадження, По-третє, значною мірою через дію вищезазначених чинників, низьким залишається рівень розвитку ощадних інституцій, які не здійснюють активної політики залучення заощаджень населення. По-четверте, громадянам України поки що властивий низький рівень економічних знань, корпоративної культури, поінформованості про можливі об’єкти вкладання грошей та оптимальні методи зберігання заощаджень. Метою курсової роботи є дослідження сучасних форм, методів залучення грошових заощаджень населення та їх стан в Україні. Мета дослідження визначає основні завдання роботи: • визначити економічну сутність заощаджень, їх роль в економіці; • розглянути форми акумулювання заощаджень населення; • дослідити динаміку і структуру депозитів у банках; • розробити пропозиції щодо активізації залучення заощаджень населення. Предметом дослідження є фінансовий сектор в якому акумулюються заощадження населення. Об’єктом дослідження є заощадження населення.

Выводы:В ході дослідження проведеного в першому розділі можна зробити висновки. На сьогодні в літературі і практиці не існує сталого поняття «заощадження». У побутовому сенсі термін “заощадження” використовується для позначення грошових коштів, що відкладаються населенням на майбутнє. Держкомстат трактує заощадження як різницю між доходами населення і його поточними витратами, тобто, як ту суму грошових коштів, яка залишилася не спожитою в аналізованому періоді. Такий підхід до визначення заощаджень можна вважати спрощеним, оскільки він зводиться до обчислення арифметичної різниці, в процесі чого ігнорується економічна суть заощаджень. У сучасній економічній теорії дається декілька визначень заощаджень. • По-перше, під заощадженнями розуміють частину доходу, яку індивідуум збирається спожити в майбутньому замість того, щоб спожити її сьогодні. Відбувається свого роду “пожертва” поточним споживанням заради споживання майбутнього. • По-друге, під заощадженнями розуміють ту частина доходу, яку економічний суб'єкт збирається спожити в майбутньому замість того, щоб спожити її сьогодні. Можна розрізнити три види економічних суб'єктів: населення, корпорації і держава. Відповідно виникають три види заощаджень: заощадження населення, заощадження корпоративного сектора, заощадження держави. • Заощадження можна визначити як частина доходу, що залишилася після сплати податків, яка не споживається. Тобто заощадження розглядаються в розрізі складової частини доходу за поточний рік, яка не виплачується як податки або не витрачається на покупку споживчих товарів, а поступає на банківські рахунки, вкладається в страхування, облігації, акції і інші фінансові активи. У січні 2007 року номінальні доходи населення становили 32.3 млрд. грн. і зросли порівняно з відповідним періодом попереднього року на 27.7%. Наявні доходи, які використовувалися населенням на придбання споживчих товарів та оплату послуг, збільшилися на 25.0%, а реальні наявні - на 12.8%. У січні 2007 року витрати та заощадження населення порівняно з від¬повідним місяцем 2006 року збільшилися на 27.7%. Витрати населення зросли на 28.0%. Приріст заощаджень становив 50527 млн. грн. Найбільша частина коштів (85.8%) населення була спрямована на споживчі витрати, пов'язані з придбанням товарів та послуг. Порівняно з січнем попереднього року вона збільшилася на 1.9 процентного пункту. В 2006 році структура витрат та заощаджень змінилась. Зменшилася частка на придбання товарів та послуг – 81%, зросла частка доходів від власності до рівня 9%, також зросли фінансові активи – до 9%. У структурі депозитних коштів, як і раніше, переважали депозити у національній валюті. Їх обсяг на 01.02.2007 р. становив 112.1 млрд. грн., або 61.1% від загального обсягу депозитних зобов'язань, що на 0.8 процентного пункту менше, ніж на початку 2007 року. Депозитні вкладення фізичних осіб в іноземній валюті у січні залу¬чались у середньому під 6.4% річних (або подешевшали порівняно з груднем 2006 року на 0.1 процентного пункту). Це відбулося в основ¬ному за рахунок зменшення вартості строкових депозитів з 8.4 до 8.1% річних, у тому числі довгострокових депозитів - на 1.0 процентного пункту до 7.9% річних. Середньозважена процентна ставка за коротко¬строковими депозитами при цьому дещо зросла - на 0.1 процентного пункту до 7.9% річних. Вартість депозитів на вимогу в січні змен¬шилася з 1.4 до 1.3% річних (див. графік 49). За регіонами у січні 2007 року найнижчі середньозважені процентні ставки за строковими депозитами фізичних осіб у національній валюті спостерігались у банківських установах м. Києва (13.2% річних), най¬вищі - у банківських установах Запорізької області (14.2% річних). Найнижчий рівень процентних ставок за строковими депозитами фізич¬них осіб в іноземній валюті (7.1% річних) було зафіксовано в банківсь¬ких установах м. Києва, найвищий - у банківських установах Донецької та Харківської областей (8.7% річних). Для забезпечення широкого залучення коштів населення в банківську систему важливим є підвищення довіри до банків і рівня захисту заощаджень населення, розширення асортименту банківських депозитних послуг, підвищення якості і комплексності обслуговування, запровадження сучасних банківських технологій. Захист заощаджень населення в банківській системі має дві складові: внутрішній і зовнішній захист. Внутрішній захист заощаджень населення базується на забезпеченні стабільності і підвищенні ефективності функціонування банківської системи в цілому і кожного конкретного банку зокрема. Розширення асортименту банківських депозитних послуг населенню. Розширення депозитної бази має першорядне значення для усіх роздрібних фінансово-кредитних інститутів. Покращення банківського сервісу в роздрібному бізнесі. Ринок банківського обслуговування населення в Україні тривалий час знаходився у зачатковому стані. Банки виконували обмежене коло операцій, які зосереджувалися на залученні коштів фізичних осіб на депозити, обміні готівкової іноземної валюти та зберіганні цінностей в депозитних чарунках.

Литература:1. Алексеєнко М.Д. Економічна природа банківських вкладів // Вісник ЖІТІ.-2000.-МН1.-С. 172-177. 2. Аналіз банківської діяльності: Підручник / за ред. А.М. Герасимовича. – К.:КНЕУ, 2003. – 80 с. 3. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2000. — 384 с. 4. Банківська справа: Навч. посібник / За ред. проф. Р.І. Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. - 314 с. 5. Банківський менеджмент. : Навч. посіб. / О.А. Кириченко, І.В. Геленко, С.Л. Роголь та ін.; За ред. О.А. Кириченка – 3-тє видання, перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438 с. 6. Бюлетень НБУ № 1 2007 р. 7. Бюлетень НБУ № 4 2007 р. 8. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. — 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. - 255 с. 9. Вожжов Анатолій, Клименко Олександр. Капітал комерційних банків як складова ресурсів банківської системи. / Банківська справа 2003 № 4. 10. Дорофєєва Н.В. Організаційно-правові чинники залучення коштів населення в банківську систему // Матеріали науково-практичної конференції „Роль грошових заощаджень населення в розбудові економіки України” 19 лютого 2002 року – К.: КНЕУ, 2003 р. – 206 с. 11. Мороз А.М. Розвиток грошових заощаджень населення в Україні // Матеріали науково-практичної конференції „Роль грошових заощаджень населення в розбудові економіки України” 19 лютого 2002 року – К.: КНЕУ, 2003 р. – 206 с. 12. Операції комерційних банків / Р. Коцовського, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. – 3-тє видання. – К.: Алеута; Львів: ЛБІ НБУ, 2003. – 500 с. 13. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка. — К.: КНЕУ, 2001. — 508 с. 14. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. д.е.н., проф.. Ф.Ф. Бутинця. – К.: Кондор, 2004. – с. 15. Ричаківська В.І., Олексієнко М.Д. Ощадні (депозитні) сертифікати: суть та фінансовий облік // Вісник НБУ. - 2003. - № 5. - С. 28-31. 16. Савлук М.І. Грошові заощадження населення як ресурс фінансового ринку // Матеріали науково-практичної конференції „Роль грошових заощаджень населення в розбудові економіки України” 19 лютого 2002 року – К.: КНЕУ, 2003 р. – 206 с. 17. Шевченко Р. І. Банківські операції: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2000. — 160 с.