Выводы:В ході дослідження проведеного в першому розділі можна зробити висновки. На сьогодні в літературі і практиці не існує сталого поняття «заощадження». У побутовому сенсі термін “заощадження” використовується для позначення грошових коштів, що відкладаються населенням на майбутнє. Держкомстат трактує заощадження як різницю між доходами населення і його поточними витратами, тобто, як ту суму грошових коштів, яка залишилася не спожитою в аналізованому періоді. Такий підхід до визначення заощаджень можна вважати спрощеним, оскільки він зводиться до обчислення арифметичної різниці, в процесі чого ігнорується економічна суть заощаджень. У сучасній економічній теорії дається декілька визначень заощаджень. • По-перше, під заощадженнями розуміють частину доходу, яку індивідуум збирається спожити в майбутньому замість того, щоб спожити її сьогодні. Відбувається свого роду “пожертва” поточним споживанням заради споживання майбутнього. • По-друге, під заощадженнями розуміють ту частина доходу, яку економічний суб'єкт збирається спожити в майбутньому замість того, щоб спожити її сьогодні. Можна розрізнити три види економічних суб'єктів: населення, корпорації і держава. Відповідно виникають три види заощаджень: заощадження населення, заощадження корпоративного сектора, заощадження держави. • Заощадження можна визначити як частина доходу, що залишилася після сплати податків, яка не споживається. Тобто заощадження розглядаються в розрізі складової частини доходу за поточний рік, яка не виплачується як податки або не витрачається на покупку споживчих товарів, а поступає на банківські рахунки, вкладається в страхування, облігації, акції і інші фінансові активи. У січні 2007 року номінальні доходи населення становили 32.3 млрд. грн. і зросли порівняно з відповідним періодом попереднього року на 27.7%. Наявні доходи, які використовувалися населенням на придбання споживчих товарів та оплату послуг, збільшилися на 25.0%, а реальні наявні - на 12.8%. У січні 2007 року витрати та заощадження населення порівняно з від¬повідним місяцем 2006 року збільшилися на 27.7%. Витрати населення зросли на 28.0%. Приріст заощаджень становив 50527 млн. грн. Найбільша частина коштів (85.8%) населення була спрямована на споживчі витрати, пов'язані з придбанням товарів та послуг. Порівняно з січнем попереднього року вона збільшилася на 1.9 процентного пункту. В 2006 році структура витрат та заощаджень змінилась. Зменшилася частка на придбання товарів та послуг – 81%, зросла частка доходів від власності до рівня 9%, також зросли фінансові активи – до 9%. У структурі депозитних коштів, як і раніше, переважали депозити у національній валюті. Їх обсяг на 01.02.2007 р. становив 112.1 млрд. грн., або 61.1% від загального обсягу депозитних зобов'язань, що на 0.8 процентного пункту менше, ніж на початку 2007 року. Депозитні вкладення фізичних осіб в іноземній валюті у січні залу¬чались у середньому під 6.4% річних (або подешевшали порівняно з груднем 2006 року на 0.1 процентного пункту). Це відбулося в основ¬ному за рахунок зменшення вартості строкових депозитів з 8.4 до 8.1% річних, у тому числі довгострокових депозитів - на 1.0 процентного пункту до 7.9% річних. Середньозважена процентна ставка за коротко¬строковими депозитами при цьому дещо зросла - на 0.1 процентного пункту до 7.9% річних. Вартість депозитів на вимогу в січні змен¬шилася з 1.4 до 1.3% річних (див. графік 49). За регіонами у січні 2007 року найнижчі середньозважені процентні ставки за строковими депозитами фізичних осіб у національній валюті спостерігались у банківських установах м. Києва (13.2% річних), най¬вищі - у банківських установах Запорізької області (14.2% річних). Найнижчий рівень процентних ставок за строковими депозитами фізич¬них осіб в іноземній валюті (7.1% річних) було зафіксовано в банківсь¬ких установах м. Києва, найвищий - у банківських установах Донецької та Харківської областей (8.7% річних). Для забезпечення широкого залучення коштів населення в банківську систему важливим є підвищення довіри до банків і рівня захисту заощаджень населення, розширення асортименту банківських депозитних послуг, підвищення якості і комплексності обслуговування, запровадження сучасних банківських технологій. Захист заощаджень населення в банківській системі має дві складові: внутрішній і зовнішній захист. Внутрішній захист заощаджень населення базується на забезпеченні стабільності і підвищенні ефективності функціонування банківської системи в цілому і кожного конкретного банку зокрема. Розширення асортименту банківських депозитних послуг населенню. Розширення депозитної бази має першорядне значення для усіх роздрібних фінансово-кредитних інститутів. Покращення банківського сервісу в роздрібному бізнесі. Ринок банківського обслуговування населення в Україні тривалий час знаходився у зачатковому стані. Банки виконували обмежене коло операцій, які зосереджувалися на залученні коштів фізичних осіб на депозити, обміні готівкової іноземної валюти та зберіганні цінностей в депозитних чарунках.