Вступление:Нині значно зріс інтерес до дитини як до особистості, що формується. Сучасне суспільство усе більше стало хвилювати проблеми не тільки розумового й фізичного розвитку дітей, але й питання психічного здоров'я майбутнього покоління. У зв'язку із цим слід зазначити дослідження закордонних і вітчизняних психологів, які стверджують, що основи поведінки, «стиль життя» людини починаються в самому раннім дитинстві. Навколишній світ, що володіє споконвічною суперечливістю, накладає свій відбиток на психіку дитини, що у свою чергу є його малим відбиттям. Суспільство накладає на людину певні обов'язки, які впливають на норми й форми життя. Будучи залежною від допомоги суспільства, кожна дитина виявляється віч-на-віч із світом, що дає й бере, що вимагає адаптації до себе, але в той же час задовольняє життєві потреби дитини. Задоволенню інстинктів дитини заважають болісні перешкоди. Можна сказати, що її психіка народжується в тих ситуаціях дитинства, які вимагають інтеграції для того, щоб забезпечити можливість нормального життя. Таким чином, у силу своєї недосвідченості, душа дитини змушена перебувати в стані вибору найбільш прийнятних для неї способів взаємодії з навколишнім світом. Подібний вибір завжди має на увазі внутрішню боротьбу, конфлікт мотивів, бажань, інтересів, на неусвідомлюваному й усвідомлюваному рівнях, з метою усунення хворобливих протиріч. Багато авторів схильні бачити причину конфліктів у несприятливих життєвих ситуаціях, у яких відбувається формування особистості дітей; у невідповідності відношення батьків до психофізіологічних можливостей і особистісних особливостей дітей, що у свою чергу є постійним джерелом психічної напруги й може привести до психічної деформації, до особистісного розвитку по лінії невротизації. Проблемою виникнення внутрішніх конфліктів цікавляться багато дослідників психіки людини (К.Маслоу, К.Левін, Д.Скінер, Н.Міллер, В.Н.Мясищев, А.І.Захаров і т.д.). Але найбільш повну характеристику розвитку дитячої психіки, виходячи із властивої їй конфліктності, дали такі відомі психологи, як З. Фрейд, К.Г. Юнг, А. Адлер, К. Хорні. У даних теоріях основу внутрішньо-особистісного конфлікту становить категорія протиріччя, внутрішньої боротьби й поняття психологічного захисту (подолання конфлікту), внаслідок чого його протікання пов'язане з негативними переживаннями.