Внутрішньо-особистості конфлікти, їх роль, місце у становленні особистості

Содержание:Вступ 3 1. Визначення внутрішньо-особистісного конфлікту 5 2. Види конфліктів 8 3. Причини внутрішньо-особистісного конфлікту 10 4. Способи та принципи вирішення внутрішньо-особистісних конфліктів 12 5. Способи й умови попередження внутрішньо-особистісних конфліктів 15 Висновки 18 Список літератури 19

Вступление:Нині значно зріс інтерес до дитини як до особистості, що формується. Сучасне суспільство усе більше стало хвилювати проблеми не тільки розумового й фізичного розвитку дітей, але й питання психічного здоров'я майбутнього покоління. У зв'язку із цим слід зазначити дослідження закордонних і вітчизняних психологів, які стверджують, що основи поведінки, «стиль життя» людини починаються в самому раннім дитинстві. Навколишній світ, що володіє споконвічною суперечливістю, накладає свій відбиток на психіку дитини, що у свою чергу є його малим відбиттям. Суспільство накладає на людину певні обов'язки, які впливають на норми й форми життя. Будучи залежною від допомоги суспільства, кожна дитина виявляється віч-на-віч із світом, що дає й бере, що вимагає адаптації до себе, але в той же час задовольняє життєві потреби дитини. Задоволенню інстинктів дитини заважають болісні перешкоди. Можна сказати, що її психіка народжується в тих ситуаціях дитинства, які вимагають інтеграції для того, щоб забезпечити можливість нормального життя. Таким чином, у силу своєї недосвідченості, душа дитини змушена перебувати в стані вибору найбільш прийнятних для неї способів взаємодії з навколишнім світом. Подібний вибір завжди має на увазі внутрішню боротьбу, конфлікт мотивів, бажань, інтересів, на неусвідомлюваному й усвідомлюваному рівнях, з метою усунення хворобливих протиріч. Багато авторів схильні бачити причину конфліктів у несприятливих життєвих ситуаціях, у яких відбувається формування особистості дітей; у невідповідності відношення батьків до психофізіологічних можливостей і особистісних особливостей дітей, що у свою чергу є постійним джерелом психічної напруги й може привести до психічної деформації, до особистісного розвитку по лінії невротизації. Проблемою виникнення внутрішніх конфліктів цікавляться багато дослідників психіки людини (К.Маслоу, К.Левін, Д.Скінер, Н.Міллер, В.Н.Мясищев, А.І.Захаров і т.д.). Але найбільш повну характеристику розвитку дитячої психіки, виходячи із властивої їй конфліктності, дали такі відомі психологи, як З. Фрейд, К.Г. Юнг, А. Адлер, К. Хорні. У даних теоріях основу внутрішньо-особистісного конфлікту становить категорія протиріччя, внутрішньої боротьби й поняття психологічного захисту (подолання конфлікту), внаслідок чого його протікання пов'язане з негативними переживаннями.

Выводы:Внутрішньо-особистісний конфлікт - це стан структури особистості, коли в ній одночасно існують суперечливі й взаємовиключні мотиви, ціннісні орієнтації й цілі, з якими вона в цей момент не в змозі впоратися, тобто виробити пріоритети поведінки, засновані на них. Внутрішньо-особистісний конфлікт, як і всякий інший, не виникає на «порожньому місці». Людина живе в соціальному світі, залучена у різноманітні суспільні відносини, які впливають на неї в різних напрямках і з різним знаком. Об'єктивне протиріччя між особистістю й суспільством споконвічно визначає появу різних внутрішньо-особистісних конфліктів, що мають різноманітні наслідки для розвитку особистості. Внутрішньо-особистісний конфлікт виникає внаслідок багатьох причин, які ми розглянули, але можемо сказати з точністю – всі внутрішньо-особистісні конфлікти стимулюють особистість до діяльності, до змін. Яким би не був внутрішньо-особистісний конфлікт (мотиваційний, рольовий, соціальний, потребнісний, ціннісний) він завжди є рушієм до змін, не залежно від результату вирішення: позитивного чи негативного. Вирішуючи конфлікт, особистість схиляється до найбільш прийнятного моменту. Навіть якщо конфлікт не вирішується позитивно – він приносить досвід, який допоможе потім знайти правильний шлях. Для повноцінного становлення особистості внутрішньо-особистісний конфлікт має велике значення, оскільки дає поштовх до внутрішніх змін та до діяльності, яка, на думку особистості, є правильною.

Литература:1. Анцупов Л.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. – М.: ЮНИТИ, 1999. 2. Бандурка A.M., Друзь В.А. Конфликтология. — Харьков, 1997. 3. Василюк Ф.Е. Психология переживания: анализ преодоления критических ситуаций. – М., 1995. 4. Василюк Ф.Е. Типология переживания различных критических ситуаций // Психологический журнал. – Т.16. – №5. – С.104-114. 5. Водолазский Б. Ф., Гутерман M. П. Конфликты и стрессы. — Омск, 1996. 6. Ворожейкин И.Е., Кибанов А.Я., Захаров Д.К. Конфликтология: учеб. – М.: ИНФРА – М, 2001. 7. Громова О.Н. Конфликтология. Курс лекций.- М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем», 2000. 8. Ішмуратов К. І. Конфлікт і згода. — К., 1996. 9. Конфликтология: учеб. для вузов /В.П. Ратников, В.Ф. Голубь, Г.С. Лукашова и др.; Под ред. проф В.П. Ратникова. – М .: ЮНИТИ – ДАНА, 2001-512 с. 10. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Навч. посібник. – К., 1995. 11. Личность. Внутренний мир и самореализация. – СПб.,1996. 12. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учебное пособие. - К., 2000. 13. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн.. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування. – К.: Либідь, 2004. – 576с. 14. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. - СПб., 2000. 15. Хорни К. Ваши внутренние конфликты. Конструктивная теория нервоза // Психоанализ и культура: избранные труды Карен Хорни и Эриха Фромма. – М., 1995.