Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (066)772-50-34
(098)902-14-71
(093)107-18-04

email: info@7000.kiev.ua
Філологія / Мови / Література»Журналістика»

Роль ЗМІ в формуванні загальнолюдської думки

Карточка работы:190-2012ф
Цена:
Тема: Роль ЗМІ в формуванні загальнолюдської думки
Предмет:Журналістика
Дата выполнения:2012
Специальность (факультет):Тележурналістика
Тип:Дипломна робота
Задание:
ВУЗ:Київський Національний Університет Культури і Мистецтв (КНУКІМ)
Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. РОЛЬ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ В ДЕМОКРАТИЧНОМУ СУСПІЛЬСТВІ, ЇЇ ФОРМУВАННЯ Й ПОШИРЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ЗМІ 8 1.1. Історіографія проблеми та обґрунтування методологічних засад дослідження 8 1.2. Поняття громадської думки, її функції та фактори формування 19 1.2.1. Типи елементів суспільної свідомості 23 1.2.2. Способи впливу на особистість через ЗМІ 31 1.2.3. Психологічні ефекти масових інформаційних процесів 33 1.3. Роль і місце засобів масової інформації у формуванні і функціонуванні громадської думки 36 РОЗДІЛ ІІ. ФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ В УМОВАХ ПОСТРАДЯНСЬКИХ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ 43 2.1. Формування громадянської думки під впливом ЗМІ в період становлення незалежності України 43 2.2. Мас-медіа і проблеми державотворення 53 2.3. Вплив ЗМІ на цінності соціального гуманізму 66 РОЗДІЛ ІІІ. РОЛЬ УКРАЇНСЬКИХ ЗМІ У ФОРМУВАННІ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ. В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ 71 3.1. Мас медіа як інститут громадянського суспільства у ХХ ст. 71 3.2. Громадські ЗМІ у формуванні загальнолюдської думки: поняття, міжнародний досвід і перспективи для України 86 3.3. Особливості інформаційних технологій, їх вплив на формування нової системи міжнародних відносин в ХХІ ст. 96 ВИСНОВКИ 102 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 108  
Курс:5
Реферат:
Язык:українська
Вступление:Останні десятиріччя характеризуються гострими дискусіями про природу та функції мас-медіа, характер та глибину їхнього впливу на суспільство та окремі соціальні групи. При цьому настанови побутового дискурсу суттєво відрізняються від наукового. Зокрема, вчені не дотримуються типових уявлень про всесилля масової комунікації, які артикулюють політики, частина бізнесменів та більшість журналістів. Гарячі суперечки виникають і навколо відповідальності журналіста за результати своєї праці. Тут традиційно стикаються кілька основних точок зору. Розбіжності в поглядах, звичайно, диктуються різними методологічними підходами та настановами при вивченні масово-комунікаційного процесу. Однак ці відмінності виникають також через слабку розробленість основних дефініцій. Традиційно розмитим є зміст терміна «інформація», її класифікація та форми існування. По-різному розуміється сутність процесу комунікації та її цілей. Актуальність виконаного дослідження. Для України характерний високий рівень активності громадян та організацій громадянського суспільства (ОГС), які взаємодіють з представниками влади, але незначний вплив громадського сектору обмежує його можливості для просування реформ. Також бракує сталих шляхів до забезпечення інституційної стабільності ОГС, тож вони і досі потребують фінансової підтримки з боку міжнародних донорів. ЗМІ є одним з тих інститутів, що відіграють ключову роль у згуртуванні українського суспільства навколо демократичних цінностей та у процесі євроінтеграції. Втім, орієнтація на виконання вузьких комерційних та політичних завдань залишає медіа сектору занадто мало можливостей для того, щоб здійснювати ще одну важливу функцію – стояти на варті суспільних інтересів та надавати незалежну інформацію. ЗМІ охоплюють фактично все суспільство і певним чином впливають на нього. У наш час мас-медіа відіграють роль інструмента формування громадської думки, через те, що роблять можливим дискурс у масштабах всього соціуму. Існує нагальна потреба вивчати різні шляхи оптимізації їхньої роботи. Це неможливо без дослідження теоретичних механізмів функціонування медіа, здійснення впливу на аудиторію. Проблеми масової комунікації широко розглядалися у працях вітчизняних та закордонних вчених. Це насамперед спроби розробити загальну методологію процесу масової комунікації Г. Лассвелла, Г. МакЛюена, Ю. Хабермаса, В. Шрамма, О. Алексєєва, Н. Костенко, Г. Почепцова, В. Різуна та багатьох інших. Дослідники виходили з різних уявлень про сутність масової комунікації, процес сприйняття інформації людиною, закономірності формування громадської думки. Серед праць українських авторів останнього десятиріччя, в яких досліджуються проблеми мас-медійних процесів та роль ЗМІ в сучасному світі і які мають більш загальний характер слід назвати публікації О. Гриценка, Л. Губерського, В. Іванова, Н. Костенко, Є. Макаренко, А. Москаленка, А. Ручки та інших. Проблемам мас-медіа в контексті паблік рілейшнз присвятили свої дослідження В. Королько, В. Моісєєв, Г. Почепцов. Висвітлення різних аспектів теоретичних та практичних питань діяльності ЗМІ в сучасних умовах здійснюється в публікаціях таких українських авторів, як В. Бадрак, Г. Вартанов, В. Здоровега, В. Іваненко, С. Квіт, О. Копиленко, В. Кравченко, І. Крупський, О. Кузнєцова, В. Лизанчук, Й. Лось, Е. Мамонтова, І. Мащенко, О. Мелещенко, Л. Мукомела, І. Ненов, І. Паславський, Т. Петрів, В. Різун, О. Сибірякова, М. Скуленко, І. Слісаренко, А. Чічановський, О. Чекмишев, В. Шкляр та інші. Також заслуговують на увагу дослідження таких авторів, як С. Телешун, В. Журавський, С. Томенко, присвячені проблемам вдосконалення демократичного суспільства в Україні та Е. Мамонтової, що розглядає роль преси в процесах демократичних перетворень. В останні роки до означеної проблеми неодноразово зверталися й російські дослідники. Слід, зокрема, відзначити праці таких дослідників – В. Алексєєва, М. Вершиніна, М. Гуревич, Л. Землянової, Е. Каца, І. Мелюхіна та О. Шахтемірової. Мета дослідження – дати обґрунтований концептуальний аналіз специфіки діяльності сучасних ЗМІ в процесах демократичних трансформацій українського суспільства, їх впливу на формування загальнолюдської думки. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення конкретних завдань, а саме: 1) здійснити аналіз історіографії проблеми та обґрунтувати методологічні засади дослідження; 2) розглянути поняття громадської думки, виявити її функції та фактори формування, що передбачає дослідження типів елементів суспільної свідомості, спосоіб впливу на особистість через ЗМІ та психологічних ефектів масових інформаційних процесів; 3) визначити роль і місце засобів масової інформації у формуванні і функціонуванні громадської думки; 4) здійснити теоретичний аналіз специфіки формування громадянської думки під впливом ЗМІ в період становлення незалежності України; 5) проаналізувати особливості взаємовідносин мас-медіа і проблеми державотворення; 6) виявити та описати вплив ЗМІ на цінності соціального гуманізму; 7) вивчити проблему мас-медіа як інституту громадянського суспільства у ХХ ст.; 8) дослідити роль громадських ЗМІ у формуванні загальнолюдської думки: поняття, міжнародний досвід і перспективи для України; 9) ідентифікувати особливості інформаційних технологій та їх впливу на формування нової системи міжнародних відносин в ХХІ ст. Об’єкт дослідження – особливості діяльності ЗМІ в сучасному українському суспільстві. Предмет дослідження – вплив ЗМІ на формування загальнолюдської думки та становлення громадянського суспільства в Україні. Хронологічні рамки дослідження переважно охоплюють період, що починається з моменту проголошення незалежності України. Поряд із цим необхідність простеження загальних тенденцій розвитку ЗМІ потребує розгляду фактів, подій та суспільно-політичних процесів, які зародилися і розвиваються в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. Методологічна основа та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було використано такі методи дослідження: 1) поєднання дедуктивного та індуктивного методів наукового пізнання, сприяло виявленню загальних закономірностей в діяльності ЗМІ на основі аналізу емпіричних даних та використанню узагальнених теоретичних положень дослідників мас-медіа при збиранні та аналізі статистичних та інших даних щодо діяльності ЗМІ в Україні, а також здійсненню аналізу специфіки діяльності українських мас-медіа у формуванні загальнолюдської думки, що є важливою передумовою становлення громадянського суспільства; 2) поєднання системного та структурного підходів до аналізу об’єкта дослідження, який дозволив глибше зрозуміти місце та роль ЗМІ у загальній системі глобального медіапростору; описати концепцію механізму впливу ЗМІ на формування загальнолюдської думки; 3) історичний метод дав можливість простежити історичні закономірності розвитку ЗМІ на Україні та їх роль у формуванні загальнолюдської думки. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що, на основі критичного аналізу особливостей діяльності сучасних українських ЗМІ, було виявлено роль сучасних мас-медіа у формуванні загальнолюдської думки. Науково-практичне значення дослідження полягає у доцільності використання матеріалів даного дослідження у: 1) створенні й плануванні загальної стратегії розвитку українських ЗМІ; 2) процесі законотворчості та вдосконалення законодавчого забезпечення засобів масової комунікації; 3) узагальненні методик соціально-політичного планування діяльності українських мас-медіа та форм їхньої участі у демократичних трансформаціях українського суспільства; 4) подальшій розробці теоретичних засад та принципів наукових досліджень у галузі масових комунікацій; 5) викладацько-педагогічній діяльності при створенні типових та робочих програм окремих курсів та спецкурсів. Структура виконаного дослідження обумовлена його метою та завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг дослідження становить 113 сторінок. Список використаних джерел і літератури містить 70 найменувань.  
Объём работы:
105
Выводы:Аналіз теоретичних поглядів зарубіжних та українських авторів щодо впливу сучасних мас-медіа на формування політичної культури та ідеології, а також здійснене нами дослідження відповідно до його мети і завдань дозволяє дійти висновку, що без урахування теорії постіндустріального інформаційного суспільства неможливо зрозуміти специфіку ряду аспектів діяльності сучасних мас-медіа та їхню роль у соціально-економічних трансформаціях. Особливості діяльності мас-медіа в сучасних умовах значною мірою визначаються глобалізаційними процесами, які виявляються у зростанні світових комунікаційних конгломератів, що утворюють глобальний інформаційний простір. Сьогодні інформаційний стан суспільства став визначальним фактором економічного і соціального розвитку, від того, як функціонують системи передачі інформації, залежать державне управління та взаємини влади і суспільства. Особливе значення в умовах побудови в Україні демократичного суспільства набуває проблема ступеня відкритості інформаційних систем, оптимального для збереження суверенітету національного інформаційного простору. Основна роль мас-медіа в суспiльствi полягає в тому, що вони виступають посередником між суспільством (в тому числі громадськими організаціями та окремими громадянами) i державно-владними інститутами. В ході дослідження було встановлено, що особливості сучасної медіакультури суттєво збільшили можливості впливу мас-медіа на вибір певної моделі реальності, і перш за все – реальності соціально-політичної. У перехідному українському суспільстві зміст політичної культури визначається за допомогою мас-медіа правлячими елітами, які виступають у масовій свідомості уособленням соціальної влади, і саме тому контроль за діяльністю мас-медіа стає однією з основних передумов набуття політичної влади. Хоча на законодавчому рівні проголошено свободу слова і незалежність українських ЗМІ від державної влади, вони фактично не мають реальної юридичної та економічної захищеності, і це дає можливість фінансово-промисловим та політичним елітам використовувати мас-медіа у своїх інтересах. Шляхом вирішення цих проблем може бути публічна політика, що передбачає можливість вільного отримання громадянами інформації про діяльність політичних інституцій, сприяючи діалогу влади з громадськістю. За останнє десятиріччя українські мас-медіа стали реальним засобом політичної комунікації між владою і суспільством. Проте, оскільки ЗМІ стали активними учасниками політичної боротьби між різними партіями та громадськими організаціями, у сучасному українському суспільстві політична комунікація, що реалізується саме за допомогою мас-медіа, має суперечливий характер, досить часто призводячи не до інтеграції суспільства, а до драматичного напруження у протистоянні різних сил. У цьому проявляється бінарність сучасних мас-медіа, тобто їх конструктуюча та диструктуюча роль. Аналіз теоретичних концепцій політичної комунікації дозволяє дійти висновку про можливість виокремлення двох типів такої комунікації – «традиційної» політичної комунікації «згори», ініціатором якої виступає влада, що інформує громадян про свої рішення (у більшості випадків не очікуючи на зворотний зв’язок з боку громадськості); та «альтернативної» політичної комунікації, ініціатором якої виступає громадськість у формі громадських об’єднань та організацій різного типу. Недостатня ефективність державного управління і, відповідно, політичної комунікації у її традиційній формі породжує проблему політичної відчуженості, втрати довіри до влади та ініційованої нею політичної комунікації – ця проблема властива не тільки Україні чи перехідним суспільствам, а й економічно розвиненим західним країнам, і відображає загальну тенденцію кризи тоталітарних і авторитарних систем соціального устрою та водночас підвищення значення альтернативної політичної комунікації, яка невіддільна від орієнтації на становлення громадянського суспільства, основним принципом якого є політична активність локальних та регіональних об’єднань громадськості. Особлива роль у цих процесах належить ЗМІ, які створюють у масовій свідомості модель політичної дійсності, сприяючи підвищенню загального рівня політичної культури. Здійснений аналіз актуальних проблем політичної теорії та практики в їх відображенні в засобах масової інформації суверенної України показує, що серед причин, які гальмують розвиток політичних ЗМІ в Україні та ведуть до обмеження їхньої реальної свободи, слід назвати: 1) економічну залежність ЗМІ від держави та фінансово-політичних угруповань; 2) клановість української журналістики, що зумовлена її підпорядкованістю зазначеним політичним угрупованням, а також низькою професійною згуртованістю журналістів; 3) недостатню цілісність українського інформаційного простору; 4) відсутність дійсно популярних загальноукраїнських видань, які своїм впливом могли б охоплювати всю державу; 5) недостатню сформованість інформаційного ринку, внаслідок чого інформація ще не набула статусу товару (з усіма пов’язаними з цим правами і обов’язками); 6) відсутність реальної фінансової підтримки читачів, більшість з яких матеріально не спроможні передплачувати газети; 7) відсутність на ринку українських ЗМІ серйозних іноземних інвестицій, здатних підняти професійний рівень мас-медіа, зберігаючи при цьому свободу слова. Все це підвищує актуальність вдосконалення державної інформаційної політики, що може сприяти подоланню проблем відчуження суспільства від влади і втрати довіри до влади, і тому створення концепції такої політики є сьогодні не менш важливим завданням, ніж створення концепцій політики економічної чи соціальної. Ефективна інформаційна політика може суттєво допомогти у вирішенні таких актуальних для нинішнього етапу розвитку реформ проблем, як вдосконалення державного управління і зміцнення української державності, боротьба з корупцією, а також проблем місцевого самоврядування. Проте, оскільки послідовна державна інформаційна політика покликана захищати суспільство від небезпеки обмежень свободи слова та політичної цензури, основною передумовою такої політики повинно бути збереження основоположних прав громадян на свободу поглядів і слова, на свободу доступу до інформації. Розгляд стану сучасних українських ЗМІ дав змогу виокремити комплекс питань, що потребують першочергового розв’язання (падіння тиражів друкованих видань, фінансова залежність ЗМІ, витіснення українськомовних видань російськомовними, спроби запровадити обмеження електронних ЗМІ (інтернет-видань) тощо), детально їх проаналізувати та навести рекомендації щодо їхнього врегулювання, зокрема зорієнтовані на використання зарубіжного досвіду регулювання діяльності мас-медіа. Оскільки головно за допомогою ЗМІ здійснюється політична комунікація, забезпечення свободи слова стає основною передумовою ефективності цієї комунікації, особливо якщо мова йде про альтернативні форми політичної комунікації «знизу», ініційовані політичною активністю громадських об’єднань та організацій, без чого неможливе створення громадянського суспільства в Україні. Таким чином, вищевикладене дозволяє дійти висновку, що демократичні трансформації українського суспільства, розвиток інформаційних технологій та інформаційного простору має наслідком появу у громадян нових можливостей одержувати інформацію про діяльність державно-владних інституцій, що призводить до формування якісно нового рівня політичної культури громадян, зростання їхньої політичної активності і, зрештою, поступового виникнення нового типу політичної комунікації (ініційованою активністю окремих громадян та їхніх об’єднань), що є найважливішою передумовою становлення в Україні громадянського суспільства. Під громадською думкою ми розуміємо спосіб формування і вияву масової свідомості, в якому відображається наявність у соціальної групи спільних уявлень, суджень щодо суспільно важливих подій і фактів. Головними формами вияву громадської думки є вибори органів, участь мас у законодавчій та виконавчій діяльності, збори, референдуми тощо. Прихований вплив реалізується на різних нейрологічних рівнях свідомості: духовність, ідентичність, переконання, поведінка, оточення. Експериментальне дослідження прихованого впливу свідчать про те, що журналістський текст має характеристики щодо зміни емоцій, установок, асоціацій аудиторії. До методів прихованого впливу на громадську думку належать: нейролінгвістичне програмування; використання «двадцять п’ятого кадру»; методи асоціацій та стереотипів; інформаційні війни; замовчування чи недомовки та ін. За допомогою цих методів здійснюється маніпулювання свідомістю. До методів явного впливу відносимо пропаганду, використання національної ідеї, соціологічні дослідження та ін. З погляду психології залежність впливу на громадськість через мас-медіа ґрунтується на співвідношенні домінанти (осередку оптимального збудження) та стереотипів, які визначають варіанти проходження інформації відповідно до запрограмованих установок автора. Стереотипи використовуються для підміни нового і невідомого відомими згорнутими структурами, що дає змогу формувати думку аудиторії відповідно до бажань автора. У роботі встановлено різні підходи до класифікації прихованого та явного впливу та їх використання в журналістських текстах. Залежно від кінцевого результату, реалізації мети доцільно виділити такі типи прихованого впливу: повний, частковий, апперцепційний. Залежно від способу активізації уваги реципієнта прихований вплив представлено такими типами: зосереджуючий, деструктивний, деструктивний фоновий, конформуючий. Формування громадської думки в Україні відбувається за умов пострадянських соціально-економічних та політичних трансформацій, що істотно позначається на її характері та особливостях. Загалом за роки незалежності спостерігаються два процеси, що безпосередньо впливають на формування громадської думки, – зменшення публічної активності переважної більшості громадян та концентрація їхніх зусиль на приватній сфері. Це позначається на тому, що більшість інформації щодо подій громадського життя громадяни отримують завдяки ЗМІ. Натомість публічна громадська активність пересічного українця вкрай незначна. Особистий досвід не відіграє значної ролі у сприйнятті, оцінці та інтерпретації громадянином поточних подій суспільно-політичного життя. Водночас політичні преференції значною мірою опосередковуються історичними та соціокультурними стереотипами, що позначається на ставленні до тих чи тих політичних сил. Внаслідок цього громадська думка стає об’єктом для маніпуляцій з боку певних політичних сил, а оцінка історичного минулого виявляється впливовим політичним чинником.  
Вариант:нет
Литература:1. Алёшина И.В. Связи с общественностью / И.В. Алёшина. – М. : ГАУ, 1995. – 269 с. 2. Бебик В.М. Політологія для політика і громадянина / В.М. Бебик. – К.: МАУП, 2004. – 424 с. 3. Березин В.М. Сущность и реальность массовой коммуникации / В.М. Березин. – М., 2002. – 239 с. 4. Блюм Р. Етика засобів масової інформації: проблематика та практика / Р. Блюм // Сучасне та майбутнє в плюралістичному суспільстві / За ред А.З. Москаленка та ін. – К. : Центр вільної преси, 1999. – С. 82-87. 5. Василенко М.К. Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі : Монографія / М.К. Василенко / Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2006. – 236 с. 6. Вейсберг М. Як владі працювати з незалежною пресою / М. Вайсберг. – К. : Українська Асоціація Видавців Періодичної Преси, 2003. – 64 с. 7. Городенко Л. Потреба інформації у суспільстві / Л. Городенко // Сучасне та майбутнє журналістики в плюралістичному суспільстві / За ред. А. Москаленка. – К. : Центр вільної преси, 1999. – С. 314-316. 8. Гриценко О. Масмедійні кампанії та проблеми їх застосування в ЗМІ / О. Гриценко // Публіцистика і політика. Збірник наукових праць. Випуск 2. / За заг. ред. проф. В. І. Шкляра. – К., 2001. – 96 с. 9. Гриценко О. Основні принципи взаємодії ЗМІ і громадської думки / О. Гриценко // Українська журналістика в контексті світової: Зб. наук. праць. – К. : Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2001. – Вип. 5. – С. 49-56. 10. Гриценко О. Перспективи і шляхи формування інформаційного суспільства в Україні / О. Гриценко // Вісник Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Серія: Журналістика. – К. : ВПЦ «Київський університет», 2002. – Вип. 10. – С. 38-40. 11. Гриценко О. Сучасний інформаційний простір України: зміна пріоритетів / О. Гриценко // Наукові записки Ін-ту журналістики. – К. : Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2002. – Т. 7. – С. 72-75. 12. Гриценко О.М. Cуспільство, держава, інформація / О.М. Гриценко. – К. : Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2001. – 165 с. 13. Гриценко О.М. ЗМІ та проблеми етнополітичного розвитку України в процесі державотворення / О.М. Гриценко // Актуальні питання журналістики. – Ужгород: МП «Ліра». – 2001. – С. 60-64. 14. Гриценко О.М. Мас-медіа у відкритому інформаційному суспільстві й гуманістичні цінності. / О.М. Гриценко. – К. : ВПЦ «Київський університет», 2002. – 203 c. 15. Губерський Л. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз / Л. Губерський, В. Андрущенко. – К. : Знання України, 2002. – 580 с. 16. Гутиря С.І. Незалежна преса і нова влада / С.І. Гутиря // Наукові записки Інституту журналістики. – К. : Інститут журналістики, 2006. – Т. 22. – С. 40-44. 17. Дзюба М.Т. Роль засобів масової інформації в формуванні громадської думки / М.Т. Дзюба //Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. – К., 2008. – С. 77-81. 18. Дрешпак В.М. ЗМІ як суб’єкт політичного процесу / В.М. Дрешпак. // Актуальні проблеми державного управління: збірка наук. праць. – Донецьк, 2001. – Вип. 3(б). – С. 70-74. 19. Дубин Б.В. Конец века / Б.В. Дубин // Интеллектуальные группы и символические формы: очерки социологии современной культуры. – М. : Новое издательство, 2004. – 398 с. 20. Дубин Б.В. Массовые коммуникации и коллективная идентичность / Б.В. Дубин // Интеллектуальные группы и символические формы: очерки социологии современной культуры. – М. : Новое издательство, 2004. – 398 с. 21. Дубин Б.В. О привычном и чрезвычайном // Б.В. Дубин Интеллектуальные группы и символические формы: очерки социологии современной культуры. – М. : Новое издательство, 2004. – 398 с. 22. Засоби масової інформації і вибори / За ред. Я. Ланге та Е. Палмера. – К., 1995. – 208 с. 23. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості : Підручник / В.Й. Здоровега. – 2ге вид., перероб. і допов. – Львів : ПАІС, 2004. – 268 с. 24. Игнатьев Д. Настольная энциклопедия Public Relations / Д. Игнатьев, А. Бекутов, Ф. Сарокваша. – М. : «Альпина Паблишер», 2002. – 412 с. 25. Копиленко О.Л. Влада інформації / О.Л. Копиленко. – К. : Україна, 1991. – 108 с. 26. Королько В.Г. Основи паблік рілейшнз : навч. посіб. / В.Г. Королько. – К., 1997. – 510 с. 27. Королько В.Г. Паблік рілейшнз. Наукові основи. Методика. Практика : Підручник / В.Г. Королько. – К., 2007. – 400 с. 28. Крос К. Політична комунікація і висвітлення новин у демократичних суспільствах: Перспективи конкуренції / К. Крос, Р. Гакет. – К., 2000. – 251 с. 29. Кузнецова О.Д. Аналітичні методи в журналістиці : Навч. посібн. / О.Д. Кузнецова. – Львів, 2002. – 120 с. 30. Кулик В. Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки / В. Кулик. – К. : Критика, 2010. – 655 с. 31. Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід / Дж. Лалл. – К. : К.І.С., 2002. – 261 с. 32. Лебон Г. Психология народов и мас / Г. Лебон / Електронний ресурс. – Режим доступу : http://lib.ru/POLITOLOG/ LEBON/psihologia.txt. – Назва з екрана. 33. Литвинова М.К. Політична журналістика в Україні: деякі аспекти теорії і практики / М.К. Литвинова // Наукові записки Інституту журналістики. – К. : Інститут журналістики, 2003. – Т. 11. – С. 26-29. 34. Любивый Я.В. Современное массовое сознание; динамика и тенденции развития / Я.В. Любивый. – К. : Знание, 1993. – 283 с. 35. Маклюэн М. Телевиденье. Робкий гигант / М. Маклюэн // Телевиденье вчера, сегодня, завтра. – М. : Радио, 1987. – 197 с. 36. Михайлин І.Л. Основи журналістики : Підручник. Вид. 3-е доп. і поліпш. / І.Л. Михайлин. – К. : ЦУЛ, 2003. – 284 с. 37. Мовчан П. Медіа-конструювання та громадська думка / П. Мовчан // Журнал Верховної Ради України «Віче» / Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.viche.info/journal/961/ 38. Москаленко А.З. Основи масової комунікації / А.З. Москаленко, Л.В. Губерський, В.Ф. Іванов. – К. : Либідь, 1997. – 216 с. 39. Ольшанский Д.В. Политический консалтинг / Д.В. Ольшанский, В.Ф. Пеньков. – СПб : Питер, 2005. – 448 с. 40. Ольшевський А. Антикризисный ПР и консалтинг / А. Ольшевський. – Спб, 2003. – 432 с. 41. Орбан-Лембрик Л. Особливості формування громадської думки / Л. Орбан-Лембрик // Соціальна психологія. – 2004. – №2(4). – С. 77-89. 42. Орлова В. Глобальные телесети новостей на информационном рынке / В. Орлова. – М. : РИП-холдинг, 2003. – 166 с. 43. Основи демократії : Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів/ За заг. ред. А.Колодій. – К. : вид-во «Ай Бі», 2002. – 684 с. 44. Основи масово-інформаційної діяльності / А.З. Москаленко, Л.В. Губерський, В.Ф. Іванов. – К., 1999. – 634 с. 45. Оссовський В. Громадська думка: спроба соціологічної інтерпретації / В. Оссовський. – К. : Інститут соціології НАНУ, 1999. – 137 с. 46. Панарин И.Н. Технология информационной войны / И.Н. Панарин. – М. : КСП+, 2003. – 320 с. 47. Паніна Н. Українське суспільство 1994-2005: соціологічний моніторинг / Н. Паніна. – К. : ТОВ «Видавництво Софія», 2005. – 160 с. 48. Пірен М. Основи політичної психології : навчальний посібник / М. Пірен. – К. : Міленіум, 2003. – 418 с. 49. Політологія : Навчальний посібник / О.В. Бабкіна, В.П. Горбатенко. – К. : ВЦ, 2006. – 568 c. 50. Політологія : Учеб. пособие для студентов / Сост. и ред. Н. Сазонов. – Харьков : Фолио, 2001. – 831 с. 51. Почепцов Г. Інформаційна політика / Г. Почепцов, С. Чукут. – К. : УАДУ, 2002. – 88 с. 52. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии двадцатого века / Г.Г. Почепцов; за ред. А.В. Морозова. – М : Фел-бук, К.: Ваклер, 2001. – 352 с. 53. Почепцов Г.Г. Паблік рилейшнз: навч. посіб. – 3-тє вид., випр. і доп. / Г. Г. Почепцов. – К.: Знання, КОО, 2006. – 327 с. 54. Приступенко Т.О. Теорія журналістики: етичні та правові засади діяльності засобів масової інформації / Т.О. Приступенько. – К. : Інститут журналістики, 2004. – 375 с. 55. Притула О. Будем закрывать комментарии? / О. Притула // Українська правда. Блоги. – 21.07.2009 / Електронний ресурс. – Режим доступу : http://blogs.pravda.com.ua/ authors/prytula/4a65b1ab36f82/. – 56. Різун В. Роль ЗМІ у демократичному суспільстві / В. Різун // Публіцистика і політика. Збірник наукових праць. Випуск 2. / За заг. ред. проф. В.І. Шкляра. – К., 2001. – С. 13-15. 57. Різун В.В. Маси : Тексти лекцій / В.В. Різун. – К. : Видавничополіграфічний центр «Київський університет», 2003. – 118 с. 58. Стегній О. Регіоналізм в Україні як об’єкт соціологічного дослідження / О. Стегній, М. Чурілов. – К., 1998. – 180 с. 59. Стефанчук У. Інформаційні технології та їхній вплив на формування громадської думки в Україні / У. Стефанчук // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – 2008. – № 20. – С. 129-133. 60. Тихомирова Є.Б. Зв'язки з громадськістю / Є.Б. Тихомирова. – К. : НМЦВО, 2001. – 287 с. 61. Українське суспільство: соціологічний моніторинг 1994-2003. – К. : Інститут соціології НАН України, 2003. – 113 с. 62. Український соціум / О.С. Власюк, В.С. Крисаченко, М.Т. Степико та ін. – К. : Знання України, 2005. – 532 с. 63. Фінклер Ю.Е. Масмедіа та влада: технологія взаємин / Ю.Е. Фінклер. – Львів : АзАрт, 2003. – 212 с. 64. Чумиков А.Н. Связи с общественностью. Теория и практика : Учебное пособие / А.Н. Чумиков, М.П. Бочаров. – М. : Дело, 2000. – 496 с. 65. Шкляр В.І. Формування моделі «влада – преса – суспільство» в період легітимації політичної системи / В.І. Шкляр // Наукові записки Інституту журналістики. – К. : Інститут журналістики, 2004. – Т. 17. – С. 116-118. 66. Шкондин М.В. Система средств массовой информации / М.В. Шкондин. – М., 2000. – 194 с. 67. Юрченко Є. Особливості використання Інтернету у виборчій кампанії / Є. Юрченко // Віче. – 2008. – №2. – С. 22-24 68. Calhoun C. Political culture / С. Calhoun // Dictionary of the Social Sciences. – Oxford : Oxford University Press, 2002 / Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.highbeam.com/doc/1O104-politicalculture. html. – Назва з екрана. 69. European Islam. Challenges for Public Policy and Society. – Brussels : Centre for European Policy Studies, 2007. – 227 p. 70. Siapera E. Cultural Diversity and Global media. The Mediation of Difference / E. Siapera. – Chichester, West Sussex, UK; New York : Blackwell Publishing, 2010. – 212 p.  
Дополнительная информация:

    Как купить готовую работу?
Все просто и по шагам:
1) Вы оставляете заявку на сайте (желательно с тел. и e-meil)
2) В рабочее время администратор делает Вам звонок и согласовывает все детали. Формирует счет для оплаты, если это необходимо.
3) Вы оплачиваете работу.
4) После получения подтверждения оплаты (от банка, сервиса Web-money) Мы передаем Вам работу.

Все работы по данному предмету (123)