Історія розвитку, сьогодення та перспективи розвитку електронних ЗМІ в Україні

Содержание: Вступ 3 Розділ 1. ЕЛЕКТРОННІ ЗМІ ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИД КОМУНІКАЦІЇ 12 1.1 Сутність електронних ЗМІ та їх роль у системі інформації 12 1.2 Основні етапи розвитку електронних ЗМІ 25 Розділ 2. ВИДИ ТА ФУНКЦІЇ ЕЛЕКТРОННИХ ЗМІ 36 2.1 Радіомовлення в системі електронних ЗМІ 36 2.2 Телебачення 48 2.3 Комп?ютерні комунікації 55 Розділ 3. СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННИХ ЗМІ В УКРАЇНІ 64 3.1 Аналіз вітчизняного ринку електронних ЗМІ 64 3.2 Потенціал електронних інформаційних продуктів в Україні 91 ВИСНОВКИ 113 Список використаної літератури 117

Вступление: Суспільство XXI сторіччя справедливо називають інформаційним, оскільки на сучасному етапі інформація стала чи не найважливішим чинником його функціонування. Інтелектуальна потреба отримання нових знань як один з механізмів, що зумовлюють існування і подальший розвиток суспільства, задовольняється у суспільстві – сукупності індивідів, що його утворюють, головним чином, за допомогою засобів масового інформування (ЗМІ) Масова комунікація в сучасному розумінні з?явилася порівняно недавно, але за дуже короткий час вона набула такого поширення в усіх галузях людського існування, що зараз практично неможливо уявити собі існування суспільства без інформації та засобів її масового розповсюдження, які постійно удосконалюються у бік оперативності та зручності. На ранніх етапах суспільного розвитку комунікація мала виключно операціональний рефлекторно-поведінковий характер і залежала від життєвозабезпечувальних потреб людей. Люди об?єднувалися в колективи, групи з метою отримання їжі, будівництва житла тощо. У цій ситуації комунікація виступала знаряддям утворення груп. Із суспільним розвитком і перетворенням комунікації в систему усвідомлених, цілеспрямованих дій, скерованих на процес свідомого встановлення й підтримання контактів між членами суспільства, спілкування могло набирати характеру творчого процесу, коли реакція комуніката прогнозувалася мовцем, подумки "створювалася", "пророблялася" у своїй уяві і була ніби витвором мовця. З глобалізацією процесу комунікації, зокрема, виникненням форми масового спілкування, творчий характер комунікації міг поступово втрачатися через свідоме втручання в акт комунікації: його планування, прогнозування реакції мас, свідоме керування масами тощо. Виробничий підхід до процесу масової комунікації був зумовлений самою структурою масової комунікації та переходом людства на рівень побудови індустріального суспільства. Якщо усне спілкування могло мати поведінковий характер, то письмове, пов?язане зі створенням текстів, так чи інакше набувало творчого характеру, оскільки мовець уже свідомо працював над твором, творив свою картину світу. Разом з тим, час написання текстів, зокрема, їх дублювання набувало виробничого характеру, бо було пов'язане з виготовленням знакових форм твору за певними правилами й на основі конкретних друкарських технологій, що час від часу удосконалювалися. З розвитком технологій у виробничу сферу потрапили й такі процеси масової комунікації, як збір даних через інформаційні мережі й збереження інформації у вигляді банків даних, виробництво носіїв інформації - книг, газет, журналів тощо, виготовлення засобів масової комунікації як інформаційно-знакових систем, які, з одного боку, є творчим продуктом, бо створені одним або кількома авторами, дизайнерами, художниками, редакторами, сценаристами, режисерами тощо, а з іншого боку, оформлені за певними правилами й стандартами й розмножені у великій кількості. Отже, інтенсивний розвиток комунікаційних технологій, що отримав у публіцистиці назву "комунікаційного бума" значно полегшив накопичення і розповсюдження соціальнозначимої інформації, і призвів до формування глобального інформаційного простору, у яке виявилися залучені цілі співтовариства, політичні, економічні, релігійні та культурні інститути. Сучасні технічні засоби комунікації, передаючи нереальні досі обсяги інформації мільйонам людей, впливають на сфери праці, побуту дозвілля, політичного життя, диктують зразки поведінки, відтворюють і формують суспільну думку. За допомогою ефективної комунікації в сучасному суспільстві відбувається усе більше й більше подій. Комунікація стала настільки ж стратегічно важлива для суспільства, як і ті його складові, котрі носять матеріальний характер. Суспільство стало більш залежним від комунікації, тому її розвиток вимагає теоретичного обґрунтування й аналізу. Як зауважує дослідниця О. В. Зернецька, характер цих нових глобальних трансформацій "взначною мірою визначається й тим, що людство нині вступає в інформаційну еру - еру складних процесів комунікаційної революції, інформаційних вибухів, які врешті-решт впливають на встановлення нового світового порядку… Глобальний розвиток систем масової комунікації дедалі більше впливає на епохальні зрушення" 23, С.7. "Всесвітня філософія інформаційних мереж, яка задовольняє вимогам розвиненого інформаційного суспільства, - на думку відомого японського дослідника Я. Кітахарі, - має допомогти побудувати суспільство взаємної допомоги людей, створити життя, що надасть більше можливостей для дозвілля, та перебудувати суспільство на засадах любові" 33. Частина дослідників дотримується іншої точки зору і, заперечуючи надто оптимістичний прогноз, наголошує на одному конкретному, але дуже важливому аспекті в різноманітті сучасної інформації. "Влада завжди визнавала, - зазначає з цього приводу один з найавторитетніших американських фахівців у галузі масової інформації Бен Багдікян, - що для контролю над суспільством вона має взяти до своїх рук інформаційну справу. Той, у кого є можливість першим повідомити про новини або ідеї, здобуває політичну владу… Лідери демократії не менше, ніж лікарі, шамани, королі й диктатори, ревно охороняють свою владу над ідеями й контролюють інформацію настільки ж, наскільки вони контролюють збройні сили". Разом з тим, на сьогодні могутність кожної держави визначається не стільки індустріальним чи військовим потенціалом, а насамперед здатністю органічно та своєчасно увійти в глобальний інформаційний простір, активно створювати та використовувати інформаційні ресурси. В інформаційному суспільстві зазнають суттєвих змін соціальна структура суспільства та ринок робочих місць, економічні відносини та виробництво, форми ухвалення політичних рішень, транснаціональних відносин і критерії розвитку. Таким чином, інформаційне суспільство 21-го століття – це глобальне суспільство, в якому інформація інтенсивно інтегрується у всіх аспектах економічного, соціального, культурного та політичного життя. Це суспільство визначається новітніми інформаційними технологіями, технологіями зв’язку та конвергенцією між ними. Лідерами формування інформаційного суспільства в багатьох державах виступають найбільші міста, що почасти мають найбільш розвинену інфраструктуру й багаті інформаційні ресурси, володіють передовими інформаційними й комунікаційними технологіями. І Україна, звичайно, не виняток. Після проголошення незалежності Українська держава відчула нагальну потребу у формуванні власного інформаційного простору, законодавчому забезпеченню процесів, що відбуваються в цій сфері. Національний інформаційний простір розуміється як сукупність суб’єктів і об’єктів, різнопрофільних та різнофункціональних структур – засобів масової інформації, інформаційно-виробничих технічних комплексів, організацій для збереження та поширення інформації (від бібліотек до сучасних інформаційних мереж світового масштабу), органів захисту державних таємниць, охорони інформації і, взагалі, забезпечення суверенітету України по відношенню до інших держав 1. Ввійти в сучасний інформаційний простір досить складно. Ще складніше впорядкувати його в національних межах та в світовому, міжнародному вимірі. З одного боку, інформаційний ринок, вимагає постійного насичення, а з іншого – захисту заради національних інтересів та менталітету, духовно-культурного та морального здоров’я суспільства і людини в ньому. Чітке визначення інформатизації подано в Законі України "Про Концепцію Національної програми інформатизації": "інформатизація – це сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних та виробничих процесів, спрямованих на створення умов для задоволення потреб в інформації громадян і суспільства в цілому на основі розвитку й використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій" 56. Виділяють такі властивості ресурсів інформаційної сфери, як невичерпність і постійне поповнення; можливість швидкого копіювання інформаційних ресурсів і переміщення їх суттєвих обсягів з високою швидкістю та на великі відстані; компактність джерел і носіїв інформації; миттєва реакція (відповідь) інформаційної сфери на впливи, які важко ідентифікуються. Формування інформаційного суспільства – комплексна проблема, що включає як політико-економічні, соціально-культурні, правові, так і технологічні аспекти. Останнім часом активно розвиваються технології, спрямовані на психологічний вплив. Процес інтеграції елементів зв?язків з громадськістю набуває більш цілеспрямованого характеру, переходячи на новий рівень – створення мережевих структур , задіяних в таких суспільно значущих феноменах і процесах, як реклама товарів, політична реклама, вибори, війни та конфлікти тощо. Вони стають зв?язуючими процесами в єдиному механізмі зв?язків з громадськістю. Одним з основних компонентів PR-комунікацій є електронні засоби масової інформації, що найбільше впливають на аудиторію. За допомогою них суб?єкт управління може не лише інформувати громадськість про мету та цінності сієї управлінської політики, але й моделювати відносини із соціальною сферою, що стосуються формування образу соціального життя, підтримання існуючих традицій, стереотипів культури поведінки. На сьогодні більше половини дорослого населення розвинених країн зайнято саме у сфері надання інформаційних послуг. Прогрес у цьому був забезпечений завдяки появі інструмента, що дозволив помітно збільшити ефективність не фізичної, а інтелектуальної діяльності - персонального комп’ютера. Масова комп’ютеризація призвела до виникнення феномена - глобальної інформаційної мережі Інтернет, що з кожним роком відіграє все значимішу роль у розвитку людства в цілому. Інтернет об’єднав світове товариство в єдиному електронному просторі й став найбільш масовим і оперативним джерелом інформації. Якщо спочатку мережа Інтернет була переважно джерелом наукової інформації для інтелектуальної еліти суспільства, то згодом на неї звернули увагу бізнесмени. Інтернет-сайти стали обов’язковим атрибутом будь-якого великого підприємства, з’явилося й поширилося таке явище, як Інтернет-комерція. З гуманітарної точки зору, застосування Інтернету в розвинених країнах (США, Західна Європа) орієнтовано насамперед на комерцію (просування товарів). Разом з тим у Росії та Україні він виконує насамперед інформаційну функцію (політика й новини). Сьогоднішня молодь розглядає Інтернет як основне джерело інформації і головний засіб комунікації. Переважно молоді люди виходять в мережу для пошуку новин, спілкування з друзями, "скачування" музики та здійснення покупок в Інтернет-магазинах. Вільний доступ до інформаційних джерел на практиці означає реалізацію права на отримання, використання та розповсюдження інформації, що, безумовно, розширює межі демократії, надаючи громадянам можливість брати активну участь у житті держави. З огляду на це суттєвого значення набуває проблема об’єктивності інформації, адекватності її змісту тенденціям сучасності, що, у свою чергу, вимагає підвищення професійних стандартів тих, хто надає цю інформацію. Саме тому досить актуальним є вивчення та удосконалення методів і способів надання й, відповідно, отримання інформації через Інтернет. У даному контексті найбільшу увагу доцільно приділити інформаційним сайтам. Про важливість цього завдання, зокрема, в Україні, свідчить не лише неухильно зростаючий інтерес користувачів Інтернету до інформаційних блоків, а й політика держави в цілому, зокрема, реалізація програми "Електронна Україна" та Національної програми інформатизації, а також законодавче оформлення низки положень щодо системи національних електронних інформаційних ресурсів і розвитку українського сегмента в мережі Інтернет. Можливості Інтернету в поєднанні з іншими електронними ЗМІ (радіо та телебаченням) настільки великі та багатогранні, що не можуть не викликати інтересу. Отже, актуальність обраної теми наукового дослідження зумовлена необхідністю мати цілісне уявлення про електронні ЗМІ в Україні (їх сучасний стан та перспективи розвитку) для виваженої роботи з ними, насамперед з метою підвищення якості інформації, що передається. Окремі питання за обраною темою розглядалися в працях Д. В. Іванова, К.В.Плещенка, Г.Г. Почепцова, В. Б. Наумова, Ю. А. Тарнавського, С. В. Глушкова та інших дослідників. Так, у праці К.В. Плещенка проаналізовано специфіку відображення реальної дійсності сучасними електронними ЗМІ, зокрема телебаченням та блогосферою. Основою його дослідження є розмежування комунікативного та метакомунікативного аспектів ЗМК. Розглядається також низка актуальних, але маловивчених проблем інтернет-новини — жанрова схильність, текстова діяльність, етика інформування. Важливе значення для розуміння специфіки електронного документа, яким, зокрема, є будь-який інформаційний сайт, мають дослідження Г.А. Євстигнеєвої та Т. В. Майстровит. 2005 р. О. К. Мелещенко опублікував працю, в якій дослідив сутність журналістської майстерності в мережі Інтернет, нові професії та жанри інтернет-журналістики, питання правового регулювання, свободи та інформаційної безпеки мас-медіа в Інтернеті 42. Своєчасним стало філософське осмислення та розуміння нових медіа Б. В. Потятиником 50 . Сьогодні в Україні досліджуються проблеми типології Інтернет-ЗМІ 34, спостерігаються спроби класифікації та ефективного використання електронних документів у мережі Інтернет та тележурналістиці тощо 67. Активно досліджуються культурні, мовні, психологічні особливості міжособистісної взаємодії, принципи самовираження особистості та зміни мережевої ідентичності, перспективи перенесення у реальну діяльність набутих у віртуальній реальності навичок та вмінь тощо. З’являється щораз більше аспектів для вивчення як самої електронної преси, так і її впливу на подальший розвиток засобів масової інформації у період побудови інформаційного суспільства. Так, у книзі американського дослідника Е. Скотта "Комп’ютерні технології у журналістиці" подано практичні рекомендації з використання нових інформаційних технологій у журналістській діяльності. Видана в Росії Національним інститутом преси праця Р. Реддика і Е. Кінга "Журналістика у стилі он-лайн" озброює журналіста необхідними навичками та вмінням роботи з мережевими ресурсами.. З’являється дедалі більше аспектів для вивчення як самих електронних ЗМІ, так і їх впливу на подальший розвиток засобів масової інформації у період побудови інформаційного суспільства. У даній роботі розглянуто сучасний стан та перспективи розвитку електронних ЗМІ України як основних джерел інформації для більшості громадян; здійснено порівняльну характеристику друкованого видання та його електронного аналогу. Крім того, аналізуються з погляду практичної цінності, змісту та підготовки різні види електронних інформаційних джерел. Метою дипломної роботи є вивчення сучасного стану розробки електронних джерел інформації та перспективи їх розвитку. Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання: • з?ясувати сутність електронних ЗМІ як засобів інформування суспільства; • визначити відмінності між електронними та друкованими інформаційними джерелами; • вивчити теоретичні засади та особливості розвитку електронних ЗМІ в Україні; • дослідити різні види електронних ЗМІ; • запропонувати шляхи удосконалення роботи електронних джерел інформації в українському медіа-просторі. Об?єктом дослідження є електронні засоби розповсюдження масової інформації. Предмет дослідження – аналіз ринку електронних медіа-продуктів в Україні та окреслення перспектив його розвитку. Теоретико-методологічну основу дипломної роботи становлять фундаментальні положення сучасної теорії у сфері електронних ЗМІ, зокрема, праці доктора філологічних наук, професора, автора численних книг з питань інформаційних технологій Г.Г. Почепцова, О. В. Несторенка, В. В. Петрова, М. О. Корольової, а також законодавча база України та сусідніх з нею держав у сфері інформатизації. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній: • вперше зроблено спробу зібрати воєдино існуючі положення щодо електронних ЗМІ; • здійснено аналіз сучасного ринку електронних інформаційних продуктів в Україні, з метою визначення перспектив їх розвитку. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їхнього використання в процесі роботи з електронними ЗМІ, а також при читанні спеціальних курсів у навчальних закладах І та ІІ рівня акредитації. Структура дипломної роботи відповідно до поставленої мети наукового дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури, що нараховує … позицію. Загальний обсяг роботи – ...... сторінок, з яких ...... сторінок основного тексту.

Выводы: Підсумовуючи результати роботи, можна з впевненістю стверджувати, що сучасне життя визначає існування людини в середовищі, яке неможливе без постійної циркуляції інформаційних потоків. Така тенденція продовжує посилюватися. Це природно, оскільки ми маємо потребу в отриманні та обміні повідомленнями, і журналістика, що покликана служити суспільству, допомагає задовольнити її. Нині Інтернету де-факто належить вагоме місце серед інших ЗМІ як основному медіуму поширення глобальної інформації. Нова медіаплатформа все частіше опиняється у фокусі дослідницької уваги: зростає кількість наукових студій, присвячених розгляду мережевих структур. Інтернет – надзвичайно насичене інформацією середовище, навіть незважаючи на невизнання мережі як виду ЗМІ. В Україні на сьогодні створено багато інформаційних сайтів, популярних не лише серед вітчизняної Інтернет-аудиторії, а й у відвідувачів з усього світу. Такий успіх пов?язаний з увагою, що приділяється розвитку Інтернету з боку держави. Інтернет-ЗМІ кількісно складають досить вагомий сектор Мережі, включаючи такі елементи як Інтернет-видання, теле- і радіопроекти в Інтернеті, певну частину блогів, різноманітні авторські проекти,соціальні мережі, агрегатори новин, дайджести тощо. Сюди ж входить банерна, контекстна та інші різновиди реклами, вебсайти, які виконують функції реклами, промоції та зв’язків з громадськістю. Інтернет-журналістика, відповідно, означає ще вужчий медійний сектор, пов’язаний з незалежним висвітленням фактів і подій, їх інтерпретацією, аналізом, оцінками тощо Існує необхідність чіткого розмежування на рівні дефініцій Інтернету як технологічної платформи і власне Інтернет-ЗМІ як одного із сегментів мережі, в якому практикують застосування фахових журналістських стандартів. Більше того, варто розмежовувати Інтернет-ЗМІ та попередні різновиди журналістики, які інтегрувалися в мережу. Разом з тим, теле- і радіотрансляції, які без будь-яких змін і доповнень (як от додаткова текстова інформація, інтерактивність, коментування) з?являються в Мережі, не можна автоматично зараховувати до мережевої журналістики. Це лише традиційні ЗМІ – преса, радіо, телебачення, – які транслюються в Мереж, тобто крім аналогових чи цифрових каналів, вони вирішили поширювати свій сигнал ще й через комп’ютерну систему. Існує суттєва відмінність між простою електронною копією і повноцінним інтерактивним новинно-аналітичним ресурсом з можливістю архівного пошуку, інтерактивністю, мультимедійністю та іншими привабами онлайнового життя. Проте надмірне розмежування було б хибним, зокрема, через те, що сучасна журналістика надто інтегрувалася з мережевими сервісами, починаючи від пошукових механізмів і до блогів чи соціальних мереж. Популярність Інтернет-ЗМІ обумовлена низкою факторів: 1. Жанр "мережної" преси визначається специфікою Інтернету як медійного середовища й особливостями сприйняття інформації з екрана монітора. У насамперед, це гіпертекстові посилання, що забезпечують доступ до архівів та інших електронних ресурсів. Таким чином, споживач має справу не з лінійним текстом, а з розширеним обсягом інформації. 2. Численні форми зворотного зв?язку (гостьові книги, форуми, конференції, інтерактив) дають користувачу можливість брати участь у виробництві інформаційного продукту і "розмивають" межу між автором і читачем. Крім того, відсутнє звичне для традиційних ЗМІ придушення авторської індивідуальності. 3. Інтернет-ЗМІ володіють перевагами у порівнянні з традиційними аналогами. Це можливість негайної публікації матеріалів, завдяки чому мережні видання є оперативнішими за газети, радіо й телебачення, адже оперативність газети обмежена терміном виходу номера, а оперативність радіо й телебачення - часом виходу в ефір новин. Саме це і стало причиною появи "стрічки новин". Однак, на думку деяких журналістів, у ній зацікавлене дуже вузьке коло споживачів інформації. Представник "більшості" не має потреби в такій кількості різноманітних новин, що проходять каналами інформаційних агентств. 4. Відносно низька собівартість мережних проектів і відсутність централізації сприяє розквіту спеціалізованих ресурсів. Тим самим забезпечується гарантована Конституцією воля слова і самовираження. Разом з тим, усе зазначене має і свою зворотну сторону. Легкість публікації при можливості збереження анонімності призводить іноді до зловживань: дезінформації, плагіату, екстремізму, порнографії, прихованій рекламі. Хоча у серйозних мережних газетах таке недопустиме. Також залишається низка проблем, пов?язаних з розвитком національної інфраструктури інформатизації. Для їх вирішення пропонується вжити заходів, спрямованих на: ? створення розвиненого українського сегмента Інтернету та Національної системи конфіденційного зв’язку; ? розширення інформаційних ресурсів з виваженою системою їхнього обліку (за індикаторами обсягу накопичених даних, кількістю обслуговуваних запитів, класифікацією користувачів тощо) та відповідних інтелектуальних інформаційних технологій; ? входження України до глобальних інформаційних систем; ? участь української держави в розробці міжнародних норм і механізмів, які регулюють відносини щодо використання єдиного інформаційного простору; ? визначення системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства; ? забезпечення доступу до міжнародних інформаційних ресурсів, різноманітних електронних бібліотек, документних баз і баз даних, геоінформаційних систем, міждержавної співпраці у сферах торгівлі, охорони здоров’я, гідрометеорології, боротьби з міжнародною злочинністю тощо. Останні зміни в українському інформаційному законодавстві дають підстави сподіватися, що в найближчому майбутньому українська держава стане в один ряд з прогресивними країнами Європи та світу в цілому. Однак для цього наше керівництво повинне докласти максимум зусиль та використати всі наявні в його розпорядженні інструменти у сфері інформаційних технологій.

Литература: 1. Аналіз сучасного стану та проблеми законодавчого забезпечення розвитку національної культури та ЗМІ: аналітична записка // Електронний ресурс. - Режим доступу: www.culip.com.ua – Канадсько-Український законодавчий і міжурядовий проект 2. Аудиторія українського Інтернету // Електронний ресурс. – Режим доступу: www.sputnikmedia.net. 3. Бабак М. Тексти для веб-сторінок // Електронний ресурс. – Режим доступу: www.jurnlib.univ.kiev.ua - електр. б-ка Ін-ту журналістики - 2007. – 3 квітня 4. Біроваш М. URLи, URLи – то трафік пролетів...// Українська правда. – 2005. Електронний ресурс. – Режим доступу: www.pravda.com.ua 5. Бондаренко А. Д. Современная технология: теория и практика. - Киев; Донецк: Вища шк., 1985. - 171 с. 6. Брудный А.А. К теории коммуникативного воздействия: теоретические методологические проблемы социальной психологии. – М.: Изд-во МГУ, 1977.-98с. 7. Бурило Ю. П. Щодо визначення адміністративно-правового статусу Інтернет-видань та організаційно-правових засад державного управління у сфері їх діяльності // КНЕУ ім. Вадима Гетьмана. - 2006. Електронний ресурс. – Режим доступу: www.rusnauka.com 8. Великий тлумачний словник української мови / Уклад і голов. Ред.. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. – 1140 с. 9. Вікіпедія // Вікіпедія. Електронний ресурс. – Режим доступу: www.uk.wikipedia.org. 10. Глушков С. В. Работа в сети Internet / С. В. Глушков, Д. В. Ломотько, А. С. Сурядный – Х.: Фолио, 2003. – 399 с. 11. Городенко Л. М. Інтернет-медіа як новий вид ЗМІ. // Інформаційне суспільство. Шлях України. – К., 2004. – С. 195. 12. ГОСТ 7.83—2001 Электронные издания. Основные виды и выходные сведения - Введ. 1 июля 2002 г. // Електронний ресурс. – Режим доступу: www.ugatu.ac.ru веб-ресурс УГАТУ - 2007. - 5 квітня 13. Гуманітарні технології: Конспект лекцій / За ред. В. В. Різуна. - К.: Видавничий дім "КМ Academia", 1994. - 60 с. 14. Данилюк А. Мережева журналістика. Яка вона?// Електронний ресурс. – Режим доступу: www.mediakrytyka.info - 2008. – 17 жовтня 15. Данильченко Л. Особливості формування національної стратегії подолання міжнародногоцифрового розриву та розбудови всеохоплюючого інформаційного суспільства // Галицький економічний вісник. — 2010. — №2(27).— с.17-26 - (світова економіка й міжнародні економічні відносини) 16. Держава не зможе встановити контроль над Інтернет-виданнями, тому що ми не дамо їй це зробити // Електронний ресурс. – Режим доступу: www.obozrevatel.com щохвилинна Інтернет-газета - 2007. – 1 травня 17. Довженко О. Бізнес терплячих// Електронний ресурс. – Режим доступу: www.molode.com.ua 18. Думки експертів: чи здолає Червоненко Інтернет?// Електронний ресурс. – Режим доступу: www.busk.lviv.ua - 2011. – 24 травня 19. Евстигнеева Г .А. Электронные издания в библиотеках // Електронний ресурс. – Режим доступу: www.gpntb.ru веб-ресурс Держ. публ. наук.-техн. б-ки Росії - 2007. - 3 квітня 20. Жиляєв І. Б. Інформаційно-комунікаційні технології як державний пріоритет // Проблеми науки. – 2003. - № 8. – С. 3. 21. Жиляєв І. Б. Інформаційно-комунікаційні технології як державний пріоритет // Проблеми науки. – 2003. - № 8. – С. 3. 22. Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. - К.: Освіта, 1999. - 351 с. 23. Зубенко О. Телебачення + інтернет: симбіоз не складається. – 2009. Електронний ресурс. – Режим доступу: www.telekritika.ua – 2009. 24. Іванов В. Ф. Законодавство про засоби масової інформації: український та зарубіжний досвід. – К. : Вид. центр "Київський ун-т", 1999. – С. 150. 25. Карпенко В. Інформаційна політика та безпека: Підручник. – К.: Нора-Друк, 2006. – 320 с. 26. Каширин В. П. Философские вопросы технологии. - Томск: Изд-во Том. ун-та, 1988. - 286 с. 27. Квіт С. Масові комунікації: Підручник. - К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2008. - 206 с. 28. Колодкин В. Радио в Интернете// Електронний ресурс. – Режим доступу: www.student.km.ru 29. Конституція України - Прийнята 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 30. 30. Концепція Національної програми інформатизації : Проект від 6 березня 2007 р. // Електронний ресурс. – Режим доступу: www.icyb.kiev.ua 31. Копиленко О. Л. Влада інформації. – К.: Україна, 1991. – 108 с. 32. Костирєв А. Соціально-відповідальна модель функціонування засобів масової інформації як чинник суспільної злагоди в демократичному суспільстві // Електронний ресурс. – Режим доступу: www.politik.org.ua 33. Коцарев О. О. Типологія інтернет-ЗМІ // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Сер. Филология. — Т. 19, № 5. — С. 321—324. 34. Коцарев О.О. Інтернет-сайти: функціонально-змістова типологія// www.sputnikmedia.net 35. Леонтьев В. П. Новейшая энциклопедия Интернета 2005. – М. : ОЛМА-ПРЕСС Образование, 2005. – 607 с. 36. Майоров С. І. Інформаційний бізнес: комерційне поширення і маркетинг. - М. : Фінанси і статистика, 2000. – 128 с. 37. Майстрович Т. В. “Доступ пользователей к машиночитаемым источникам информации” // Науч. и техн. б-ки. — 1988. — №4. – С.35-39. 38. Макарова М. В. Електронна комерція: Посібник. – К.: Вид. центр "Академія", 2002. – 272с. 39. Манеров В.Х. Психологические аспекты в изучении аудитории // Вопросы психологии. - 1991. - №2. - С.5-9. 40. Масова комунікація: Підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов, В. А. Вергун. - К.: Либідь, 1997. - 216 с. 41. Мелещенко О.К. Комп'ютерні і телекомунікаційні технології як гарант інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір: Моногр. / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К.: 1998. – 200 с. 42. Неймаш Т. Онлайн-ЗМІ в Україні мають узяти свою долю у власні руки. – 2011. Електронний ресурс. – Режим доступу: www.osvita.mediasapiens.kiev.ua 43. Нестеренко О. В. Єдина державна система електронних інформаційних ресурсів // Науково-технічна інформація. - 2003. - №4. 44. Нестеренко О. В. Інформаційна інфраструктура органів державної влади для забезпечення електронного урядування / Зв’язок. - 2004. - №2. 45. Об электронном документе : Закон Республики Беларусь - Принят 10 января 2000 г. // Управление защитой информации. Т. 4. - 2000. - № 1. 46. Об электронном документе : Закон Туркмени стана. - Принят 19 декабря 2000 г. // Електронний ресурс. – Режим доступу: www.base.spinform.ru база даних "Законодавство країн СНД" 47. Основи масово-інформаційної діяльності: Підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 1999. - 634 с. 48. Петров В.В. Національні інформаційні ресурси. Проблеми формування, розвитку, управління і використання / В. В. Петров, О. В. Нестеренко, М. Г. Монастирецький, В. Ю. Шагалов // Реєстрація, зберігання і обробка даних. - 2001.- №2. –С. 38-49. 49. Потятиник Б. В. Медіа : ключі до розуміння . Сер. Медіакритика. —Львів: ПАІС, 2004. — 312 с. 50. Потятиник Б., Лозинський М. Патогенний текст. – Львів: Місіонер, 1996 51. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. - К.: Видавничий центр "Київський університет", 1999. - 308 с. 52. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів : Закон України - Прийнятий 23 вересня1997 р. // Відомості Верховної Ради. – 1997. - № 50. – С. 302. 53. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні : Закон України - Прийнятий 16 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. - №1. – С. 1. 54. Про інформацію : Закон України - Прийнятий 2 жовтня.1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. - №48 – С. 650. 55. Про Концепцію Національної програми інформатизації: Закон України - Прийнятий 4 лютого 1998 р. // Електронний ресурс. – Режим доступу: www.zakon1.rada.gov.ua веб-ресурс Верховної Ради України 56. Про телебачення і радіомовлення : Закон України - Прийнятий 21 грудня 1993 р. // Електронний ресурс. – Режим доступу: www.zakon1.rada.gov.ua веб-ресурс Верховної Ради України - 2007. – 5 квітня 57. Проект Федерального закона "Об информации, информатизации, и защите информации" // Управление защитой информации. Т. 4. - 2000. - № 2. 58. Проект Федерального закона "Об электронной цифровой подписи" // Безопасность информационных технологий. - 2000 - № 2. 59. Радиостанция в Интернете// Електронний ресурс. – Режим доступу: www.e-radio.ru 60. Ральська В. Телебачення як засіб маніпуляції масовою свідомістю (на прикладі українських теленовин)// Електронний ресурс. – Режим доступу: www.naub.org.ua -– Науковий блог НаУ "Острозька академія" 61. Різун В. В., Теорія масової комунікації: Підручник. – К. Просвіта, 2008. – 260 с. 62. Рудніченко Н. Вплив електронних ЗМІ на функціонування мови в інформаційному суспільстві // Електронний ресурс. – Режим доступу: www.serzh84odarenko.livejournal.com 63. Свириденко С. С. Современные информационные технологии. - М.: Радио и связь, 1989. - 300 с. 64. Сірачук С. Основні характеристики Інтернет-ЗМІ: Матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції, 2010. – С.220-224 65. Скіпор К. Телебачення в повсякденному житті індивіда: Наукова періодика України, 2008// Електронний ресурс. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua 66. Снурнікова Ю. М. Ефективне використання електронних документів мережі Інтернет в тележурналістиці: Дис. … канд. філол. наук. — Х., 2006. — 272 с. 67. Тарнавський Ю. А. Internet-технології : Конспект лекцій. – К.: МАУП, 2004. – 135 с. 68. Український сегмент Інтернету// Електронний ресурс. – Режим доступу: www.oasisnet.com.ua 69. Уривки резонансної промови Костянтина Ернста – про майбутнє телебачення та глобальну втому людства від перенасиченості інформацією. – 2011. Електронний ресурс. – Режим доступу: www.osvita.mediasapiens.kiev.ua 70. Федорчук Л.П. Перспективний напрям сучасного телебачення – інтернет-ТБ // Електронний ресурс. – Режим доступу: www.jurnlib.univ.kiev.ua - електр. б-ка Ін-ту журналістики 71. Хаперська О. Український Інтернет як засіб розвитку української мови // Електронний ресурс. – Режим доступу: www.maidan.org.ua 72. Цюпин Б. Радіо вмерло - хай живе радіо! (Чи як там його тепер краще назвати?) // Електронний ресурс. – Режим доступу: www.bbc.co.uk 73. Черкес М. Е. Правовое регулирование деятельности в Интернете : Монография. Ч. І. – О.: Латстар, 2002. – С. 32. 74. Шугайло Я.В.Теорії впливу засобів масової інформації на особистість // Електронний ресурс. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського