Добровільна форма страхового захисту в сільському господарстві

Содержание:Вступ 3 1.Сутність та види страхування сільськогосподарських підприємств 5 2. Страхування сільськогосподарських тварин 10 Висновки 16 Список використаної літератури 18

Вступление:Сьогоднішній стан страхування в сільському господарстві є незадовільним. Традиційний для України страховий захист сільськогосподарських товаровиробників, орієнтований на майбутній рівень урожайності тієї чи іншої культури, фактично не надається з початку 90-х років. Та й надаватися найближчим часом такий захист не зможе, оскільки він надто дорогий, а обігових коштів у сільськогосподарських підприємців не вистачає не тільки на страхування, але й навіть на технологічні затрати з вирощування сільськогосподарських культур. Крім того, різко скоротилася реальна бюджетна допомога, котра останнім часом декларується на словах, але ніяк не забезпечена грішми. Комерційні банки не можуть і не повинні покривати збитки сільського господарства, спричинені природними катаклізмами. За цих умов можна сподіватись на певну страхову активність страховиків щодо захисту сільськогосподарських ризиків в рослинництві, але навіть сумарних коштів всіх страхових компаній України не вистачить, щоб здійснювати страхування за традиційними методами, які існували при плановій економіці. Тому в умовах відсутності централізованого захисту виробників сільськогосподарської продукції від негативного впливу стихійних явищ на підставі фінансування витрат з державного чи спеціально сформованого для цього бюджету, невизначеності і абстрактності системи обов`язкового страхування ризиків сільськогосподарських підприємств, особливе значення повинно бути надано добровільному страхуванню ризиків виробників сільськогосподарської продукції різних форм господарювання на основі нових методик. Це особливо важливо в період здійснення аграрної реформи і приватизації у сільськогосподарській сфері, які покликані змінити ситуацію в сільськогосподарському виробництві, сприяти оптимальності використання землі, зміни стосунків з банками, залученню інвестицій у сільське господарство. Всі зазначені фактори зумовлюють необхідність організації ефективного страхового захисту сільськогосподарських товаровиробників на нових засадах. Страхування сільськогосподарських підприємств включає в себе перед усім майнові види страхування, серед яких страхування врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, тварин, сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, сільськогосподарських споруд і будинків різного призначення, насіння, кормів, готової продукції та інших матеріальних цінностей. Крім цього, страхуванню підлягають також відповідальність сільськогосподарських підприємств за збитки, завдані життю і здоров`ю працівників - цивільна відповідальність роботодавця та різні види особистого захисту зайнятих працівників, цивільна відповідальність перед третіми особами. Найбільш ризиковим в сільськогосподарському виробництві є вирощування урожаю сільськогосподарських культур, яке відбувається переважно під відкритим небом. На результати господарювання тут суттєво впливають коливання кліматичних умов та інші природні чинники, які не піддаються точному прогнозуванню, і тому страхування ризиків, які здатні нанести прямі збитки виробнику - актуальне і потрібне для реалізації завдання.

Выводы:Запорукою стабільності страхової системи та її здатності виконувати свої зобов’язання перед страхувальниками є актуарна збалансованість. Актруарна збалансованість означає, що кошти, накопичені в страховій системі за рахунок страхових внесків, мають покривати страхові виплати в разі настання страхового випадку. Така збалансованість базується на прорахунку вірогідності настання страхового випадку. Актуарні розрахунки тим точніші, чим довшим є період спостереження за об’єктом страхування та фіксації фактів настання страхового випадку. Крім того, при страхуванні погодних ризиків, система є більш актуарно надійною, якщо страхування ризиків відбувається на великій території з різноманітними погодно-кліматичними умовами, адже тоді виплати відшкодування у потерпілих районах більшою мірою покриваються накопиченнями страхових внесків в інших районах, які не постраждали. Таким чином, стабільність страхової системи при страхуванні сільськогосподарських ризиків вимагає розподілу ризиків у часі та географічно. Система страхування сільськогосподарських ризиків, що склалася на сьогодні в Україні, не може забезпечити розподілу ризиків ні в часі, ні географічно. Більшість страхових компаній в Україні утворилися досить недавно, а отже, ще не встигли накопичити історичні дані щодо настання страхових випадків та здійснення виплат. Що стосується географічного розподілу ризиків, то йому перешкоджає розподіл сфер впливу між досить великою як для території України кількістю страхових компаній, які страхують сільськогосподарські ризики чи збираються виходити на цей ринок. В якому напрямку слід розвивати систему страхування сільськогосподарських ризиків в Україні, аби ця система була актуарно збалансованою? Світовий досвід пропонує два основних напрямки: (1) шляхом концентрації страхової системи, тобто утвердження на ринку обмеженої кількості страхових компаній, які займаються страхуванням сільськогосподарських ризиків, і (2) шляхом відмови від страхування, що покриває широкий спектр ризиків, на користь страхування від окремих ризиків. Ці два напрямки загалом не вступають у протиріччя один з одним, тобто цілком можливо створювати концентровану систему страхування від окремих ризиків. Проте, залежно від принципу побудови системи фінансування та страхування в аграрному секторі, один з наведених напрямків є домінуючим. У світі, на сьогодні, не існує позитивного досвіду функціонування обов’язкової системи страхування врожаю. Спроба запровадження обов’язкового страхування сільськогосподарських ризиків у США у 1995 році тривала лише рік, після чого від неї вирішили відмовитися. Обов’язкова система страхування врожаю є податком з найкращих господарів на користь найгірших. Навіть кращі господарі намагатимуться створити ситуацію, в якій вони могли б отримати компенсацію: “примушуєте мене купувати страховку – будьте впевнені, що в мене будуть збитки”. Результатом запровадження обов’язкового страхування врожаю будуть невиправдані витрати для сільськогосподарських виробників та нестабільне страхування. Україна вже обрала шлях запровадження системи обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур. Цим заходом зроблено спробу дати поштовх розвиткові страхування на засадах обов’язковості та державної підтримки (часткової компенсації страхових внесків за рахунок бюджетних коштів). На нашу думку, за умови добровільності, система страхування врожаю в Україні матиме кращі перспективи розвитку. Запровадження обов’язкової системи може призвести до порушення двох базових принципів, дотримання яких є необхідною передумовою ефективної та стабільної страхової системи, а саме принципу актуарної збалансованості та принципу достовірної інформації. Натомість, добровільна система могла б створити передумови для формування зацікавленості та не викривлених стимулів обох сторін страхового процесу.

Литература:1. Закон України” Про внесення змін до Закону України “Про страхування”// України –business. - 2001. - 6-13 листопада, №44. 2. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Закон України від 12 липня 2001р.// України –business. – 2001. - 4-11 вересня, №35. 3. Закон України ”Про внесення змін до Закону України”// “Про оподаткування прибутку підприємств // України – business. - 2003. - 21-28 січня, №3. 4. Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник.- К.: ЦУЛ, 2002. - 208с. 5. Базилевич В.Д., Базилевич С.С. Страхова справа. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. - 203с. 6. Воблый К.Г. Основы экономии страхования. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 238с. 7. Замков О.М. Страхування: Навчальний посібник / за редакцією д.е.н. О.О. Слюсаренко – К.: Міжнародна агенція «Bee Zonc», 2003. - 320с. 8. Страхування: Підручник / Кер. авт. кол.і наук.ред.СС.Осадець.Вид.2-у, переробл. і доп.-К.: КЕНУ, 2002. - 599с. 9. Шумелда Я. Страхування: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. Тернопіль: 2003. - 260с.