Організаційні форми навчанні в українській школі в 1950 роках

Содержание:Вступ 3 1. Розвиток освіти в 1940-1950 рр. 5 2. Організаційні форми навчання в українській школі в 1950-х роках 8 Висновки 18 Список використаних джерел 19  

Вступление:В умовах формування і становлення української державності все більшого значення набуває глибоке і всебічне вивчення процесів демократизації та лібералізації суспільства на різних етапах його існування та сферах прояву. Сучасна національна освіта в своєму розвитку має враховувати як позитивний, так і негативний досвід минулих років. Треба зазначити, що освіта завжди була ключовим компонентом суспільного розвитку, але в різні часи вона виконувала різні завдання та спрямовувалася на досягнення різних цілей. Сьогоднішня українська освіта покликана сформувати всебічно розвинену особистість, свідомого громадянина та українця. У радянську епоху освітні заклади слугували засобом впливу на маси, методом диктату офіційної ідеології та комуністичної лінії партії. Це був один із каналів контролю над суспільством та засіб зросійщення українського населення. Серед основних завдань, що покладалися на заклади освіти всіх рівнів, була політика злиття української нації з російською та зникнення всього, що натякало на “українське” - історії, культури, традицій, мови. Значних результатів досягла саме мовна політика радянської влади, яка характеризувалась цілеспрямованою і тотальною русифікацією духовної, культурної, освітньої та побутової сфер життя населення. Мовна проблема – найперший і найважливіший компонент національної культури кожного етносу: “Відберіть у народу все – і він все може повернути, - але мови – ніколи, і коли вимерла мова в устах народу – помер і народ”, – визначав великий педагог К.Д. Ушинський. Найефективніше зросійщення українського населення відбувалося через заклади освіти та освітянський процес в цілому. Динаміка оновлення суспільного життя визначалася боротьбою демократичної та консервативної тенденцій, мінливим співвідношенням реформаторських та консервативних сил. Історики вказують на хвилеподібний, непослідовний характер цього процесу. Виділяють декілька хвиль, що досягали свого піку в 1953, 1956, 1958, 1961 роках. Суперечливий характер оновлення особливо чітко простежується у сфері культури, науки та літератури. Нове партійно-радянське керівництво країни в умовах відносної лібералізації режиму було змушене більше уваги приділяти соціальним питанням. Протягом другої половини 1950-х - першої половини 1960-х років у країні спостерігалося помітне підвищення матеріального рівня життя населення. Якщо в 1946-1953 рр. рівень особистого споживання населення пересічно по країні щороку зростав на 1 %, то в 1954-1964 рр. на 4%. Матеріальною основою добробуту народу є національний доход. За 1951-1958 рр. в УРСР він збільшився у 2,3 рази, а за І959-1965 рр. ще в 1,6 рази. Безпосередньо на народний добробут, згідно з радянською статистикою, використовувалося 75 % національного доходу. Основним джерелом доходу для трудящих була заробітна плата, на яку припадало понад 3/4 всього доходу. У 50-х роках - на початку 60-х років у СРСР витрати на освіту становили 10 % національного доходу, тобто були одними з найвищих у світі.  

Выводы: Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Щодо загальної характеристики епохи 1950-1960 рр. XX ст., треба відзначити, що особливістю цих років була відносна або тимчасова лібералізація всіх сфер життя суспільства, у тому числі і освітньої системи. Зміни, що розпочалися після смерті Сталіна, призвели до реформування та часткової демократизації освітньої сфери. Обережна та неповна відмова від жорстких політичних схем та ідеологічного тиску безперечно позитивно вплинули на розвиток освіти в УРСР. Освітня інтелігенція мала змогу відчути певний дух свободи у своїх діях та висловлюваннях. Однак, як і раніше, держава особливу увагу надавала розвитку освіти як частині своєї ідеологічної системи. Саме тому повною мірою освіта та процеси, що відбувалися в цій сфері, ніколи не виходили з-під контролю влади. Як наслідок, докорінних або кардинальних змін щодо змісту та характеру освіти не відбулося. Радянська влада ніколи не відмовлялася від своєї русифікаторської політики, різними були лише методи та засоби, що використовувалися. Якщо в 1950-х роках ці процеси набули прихованого характеру, а їх темпи були дещо уповільнені, то з кінця 1950-х, і особливо у 1960-х роках, мовна політика уряду, спрямована на денаціоналізацію та зросійщення, знову набирає обертів. У повоєнні роки значного поширення набули вечірня, а потім і заочна форми навчання. У вечірніх школах освіту здобували представники робітничої й селянської молоді, які не мали можливості навчатися в роки війни або мусили рано розпочати трудову діяльність.

Литература: 1. Баран В., Даниленко В. “Відлига” в культурному житті УРСР на зламі 50-60-рр // Історія України.–2001.–№17 (трав.).– С.1-4. 2. Брехунець Н.С. Навчальні заклади освіти України 50-80-х років XX ст.: історіографія: Дис... канд. іст. наук. – Переяслав-Хмельницький, 2006. – 185 арк. 3. Державний архів Полтавської області (далі ДАПО).–Ф.П-13.–Оп.1.–Спр.696.–Арк.142. 4. Домбровська С.М. Розвиток вищої школи в Харкові у період тимчасової лібералізації тоталітарної системи (друга половина 50-х - перша половина 60-х років XX ст.): Дис... канд. іст. наук. – X., 2005. – 173 арк. 5. Здобутки народної освіти Української РСР. - К., 1976. - 234с. 6. Касьянов Г.В. Стан освіти та науки // Історія України: нове бачення.–К.,1996.–Т.2.–С.394-401. 7. Киридон A.M. Час випробування: держава, церква, суспільство в радянській Україні 1917-1930-хроків. –Тернопіль: Підручники і посібники, 2005.-3- 84 с. 8. Конур А.П., Коцур В.П. Історіографія історії України: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1996.-128с. 9. Культура, наука, искусство в СССР. - М.,1965. - 318с. 10. Легун Ю.В. Розвиток науки в Україні у 60-х роках XX ст.: Дис...канд. іст. наук. – К., 1995. – 204 арк. 11. Мельник К.М. Розвиток науки в Україні у 50-ті роки XX ст.: Дис... канд. іст. наук.– К., 1999. – 204 арк. 12. Народна освіта і педагогічна наука в Українській РСР (1917-1967). -К.: “Радянська школа”, 1967. -340с. 13. Політична історія України XX століття: У 6 т.–Т.6. Від тоталітаризму до демократії (1945-2002) / О.М.Майборода, Ю.І. Шаповал.–К.: Ґенеза, 2003.–696с. 14. Попп Р.П. Інтелігенція Львова в 1944-1953 роках (історико-соціологічний аспект): Дис... канд. іст. наук. – Львів, 2003. – 206 арк. 15. Сворак С.Д. Загальноосвітня школа західноукраїнського регіону в контексті суспільнополітичного життя другої половини 40-х- першої половини 60-х років XX століття: Дис... д-ра іст. наук. – К., 1999. – 386 арк. 16. Сергійчук О.М. Вища школа України в умовах лібералізації суспільного життя 1953-1964pp.: Дис... канд. іст. наук.– Переяслав-Хмельницький,2002. –229 арк. 17. Сергійчук О.М. Вища школа України в умовах лібералізації суспільного життя. 1953-1964 pp.: Автореф. дис... канд. іст. наук. – К., 2002. – 17с. 18. Українська культурна парадигма другої половини XX століття // Українська та зарубіжна культура: Навчальний посібник / За ред. М.М. Заковича.–К.,2000.–С.583-593. 19. Центральний державний архів громадських об'єднань України (ЦДАГО).–Ф.1.–Оп.24.–Спр.4037.–Арк. 97. 20. Шевченко Л.А. Культурно-ідеологічні процеси в Україні у 40-50-х pp. // УІЖ.–1992.–№7-8.–С.39-50. 21. Шевченко Л.А. Хрущовська “відлига” в культурних процесах // Україна: друга половина XX століття: Нариси історії.– К.,1997.–С.137-141. 22. Юрчук В.І. Культурне життя в Україні у повоєнні роки: світло і тіні.–К.,1995–80с. 23. ЦДАГО.– Ф.1.–Оп.24.–Спр.4925.–Арк. 108-111. 24. ДАПО.–Ф.6828.–Оп.1.–Спр.77.–Арк. 20. 25. ЦДАГО.– Ф.1.–Оп.31.–Спр. 1469.–Арк. 269.