Способи відтворення просторіччя (з української на іспанську мову) в перекладі В. Нестайка «Тореадори з Васюківки»

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА 6 1. Переклад просторіччя, як особлива проблема перекладу 6 1.1. Просторіччя як об'єкт дослідження 6 1.2. Відтворення просторіччя з погляду адекватності та еквівалентності перекладу 14 1. Нейтралізація (коли при перекладі просторіччя на іноземну мову не зберігається зміст, а вживається звичайне слово, не просторічне) 26 2. Вживання прямого відповідника 31 3. Дескриптивний (описовий переклад, коли просторічний вираз або слово перекладається описово) 33 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 37

Вступление: На сучасному етапі розвитку перекладознавства об’єктом інтенсивних досліджень є мовленнєва діяльність людини в контексті двомовної комунікації, зокрема соціальна, стилістична і структурна маркованість одиниць художнього тексту в оригіналі та перекладі, а тому у перекладацькій практиці постає важлива проблема: як відтворювати стилістично знижені місця художнього твору, зумовлені вживанням іспанського просторіччя внаслідок демократизації мови сучасного художнього твору. Просторіччя є найбільш своєрідною підсистемою національної мови і має цілий ряд специфічних рис: наддіалектність і територіальну незакріпленість, ненормативність, стихійність функціонування, низький соціальний престиж та ін. Важливою відмінною рисою сучасного просторіччя є його тимчасова неоднорідність: у ньому чітко виділяються два шари – шар старих засобів, що виявляють зв'язок з діалектами, і шар нових комунікативних засобів, що походять із різних форм жаргонізованої мови. Характерною рисою художнього перекладу виступає зображувальна специфіка завдяки різним нормам, які властиві всім учасникам літературної міжмовної комунікації, а саме: авторові першотвору і гіпотетичному адресатові, перекладачеві й адресатам перекладів. З одного боку, на думку А. Поповича, знаходиться норма літератури, до якої належить оригінал, а з іншого – умовності тієї, мовою якої перекладається даний твір. Коли літературний текст переходить від автора першотвору через переклад до реципієнта, у структурі перекладу накопичується багато різних норм. Текст перекладу не може бути «чистим», а, навпаки, являє собою безперервну інтерференцію всякого роду норм, які виходять від різних суб’єктів комунікації. Незнання або неадекватне відтворення норм мовленнєвої та немовленнєвої поведінки, за влучним спостереженням Ф. Бацевича, створює труднощі в спілкуванні представників різних лінгвокультурних спільнот і може спричинити різноманітні комунікативні девіації. Тому особливої ваги для перекладача набуває знання наближеності арготизму до нормативного мовлення, що залишається дискусійним і водночас недостатньо вивченим у іспано-українському перекладознавчому просторі. Нормативність іспанської розмовної мови, а також її елементів – просторіччя широкому значенні слова – це «питання самої їхньої природи», як слушно зазначає О. Лаптєва. Зіткнення традиційних закономірностей і нових тенденцій у процесі розвитку сучасних мов породжує актуальність проблеми динаміки літературної норми, її найбільшу складність, багатовимірність якої визначається фактами історичного, соціокультурного і власне лінгвального характеру. Необхідно враховувати також неоднорідність самого терміна «норма», як в українській, так і іспанській лінгвістиці. Актуальність теми зумовлена загальною тенденцією сучасних лінгвістичних та перекладознавчих досліджень до багатоаспектного аналізу художнього тексту. Підвищений інтерес дослідників до вивчення проблем перекладу одиниць нелітературного мовлення з національною та соціальною специфікою, зокрема просторіччя, спричиняється їх проникненням у мову художньої літератури і преси, у сфери використання літературного мовлення. Об’єктом дослідження є просторіччя як особлива проблема перекладу. Предмет аналізу – способи відтворення просторіччя з української на іспанську мову в перекладу В. Нестайка «Тореадори з Васюківки». Мета дослідження полягає у виявленні та характеристиці особливостей відтворення просторіччя з української на іспанську мову в перекладу В. Нестайка «Тореадори з Васюківки». Досягнення поставленої мети передбачає вирішення конкретних завдань, а саме: а) з’ясувати та уточнити поняття просторіччя як особливої проблеми перекладу; б) ідентифікувати та охарактеризувати особливості відтворення просторіччя з погляду адекватності та еквівалентності перекладу. (та ін. відповідно до другого розділу). Просторіччя як лінгвістична категорія досліджувались рядом науковців. Серед широкого корпусу досліджень слід звернути особливу увагу на ґрунтовні доробки Бесача Р. («Просторіччя як нестандартизовані елементи в українській літературній мові»), Білас А.А. («Арго у французькій та українській лінгвістиці»), Вакуленко М. («Наукові засади відтворювання запозичених та іншомовних слів: інваріантна транскрипція і транслітерація»), Товстенко В.Р. («Просторіччя в українській мові як структурно-функціональне явище»), Кацев А.М. (« Языковое табу и эвфемия») тощо. Проблема перекладу просторіч з однієї мови на іншу знайшла відображення у спеціальних наукових працях багатьох дослідників. Так, зокрема, Галас А. («Соціальна зумовленість розвитку перекладацьких стратегій») досліджує особливості використання перекладацьких стратегій під час перекладу діалектів та просторіч, Юдіна О.В. («Зниження експресивності в перекладах пампфлетів Я. Геплена іспанською мовою») зосереджує увагу на особливостях застосування прийому зниження експресивності під час перекладу іспанських памфлетів, що в своєму лексично складі містять і просторіччя та ін.. Переклад просторіч в контексті загальної теорії перекладу досліджували Ванников Ю.В. («Проблемы адекватности перевода»), Влахов С., Флорин С. («Непереводимое в переводе»), Зорівчак Р.П. («Реалія і переклад»), Коптілов В.В. («Актуальні питання українського художнього переклад»), Комиссаров В.К. («Теория перевода») та ін.. Матеріалом дослідження послугував твір В Нестайка «Тореадори з Васюківки» в оригіналі та перекладі. Структура виконаного дослідження обумовлена його метою та завданнями і складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури.

Литература: 1. Абакова Т.Н. Парадигматические отношения и семантико-прагматические особенности эвфемизмов и дисфемизмов современного английского языка (на материале текстов британской прессы) : дис. … канд. филол. наук : 10.02.04. – Саратов, 2007. – 144 с. 2. Алексеева И.С. Профессиональный тренинг переводчика. Учебное пособие по устному и письменному переводу для переводчиков и преподавателей. – СПб.: Издательство «Союз», 2004. – 288 с. 3. Амбрасас-Саснава К. Соотношение нормы литературного языка и перевода // Языковая норма и функциональная стилистика. Программа-приглашение и тезисы докладов республиканского симпозиума (3-4 октября 1984 г.). – Вильнюс, 1984. – С. 9-11. 4. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка (стилистика декодирования). – М.: Просвещение, 1990 – 300 с. 5. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. – М.: Сов. Энциклопедия, 1966. – 606 с. 6. Бархударов Л.С. Язык и перевод. – М.: Международные отношения, 1995. – 240 с. 7. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. – К.: Академія, 2004. – 344 с. 8. Бесача Р. Просторіччя як нестандартизовані елементи в українській літературній мові // Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку. – Тернопіль: Збруч, 1999. – С. 164-169. 9. Білас А.А. Арго у французькій та українській лінгвістиці // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. – Вип. 8. – С. 19–26. 10. Білас А.А. Відтворення арготизмів в українських перекладах французької художньої прози ХІХ – ХХ ст.: автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.16. Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2006. – 20 с. 11. Білодід І.К. Про критерії якості перекладу // Теорія і практика перекладу. – 1979. – Вип. 1. – С. 3-4. 12. Бреус Е.В. Основы теории и практики перевода. – М., 2000. – 207 с. 13. Вакуленко М. Наукові засади відтворювання запозичених та іншомовних слів: інваріантна транскрипція і транслітерація // Вісник Книжкової палати. – 2002. – № 10 (40) жовтень. – С. 10–13. 14. Ванников Ю.В. Проблемы адекватности перевода. – М., 1986. – 280 с. 15. Вепрева И.Т. Языковая рефлексия в постсоветскую эпоху. – Екатеринбург: Изд-во УрГУ, 2002. – 378 с. 16. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. – М.: Русский язык, 1980. – 320 c. 17. Виноградов В.С. Введение в переводоведение. – М.: Издательство института общего среднего образования РАО, 2001. – 224 с. 18. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. – М.: Международные отношения, 1980. – 340 с. 19. Гайнічеру O.I. Поезія і мистецтво перекладу. – К.: Дніпро, 1990. – 216 с. 20. Гак В.Г. Норма и толерантность // Иностранные языки в школе. – 1984. – №1. – С. 7-15. 21. Галас А. Соціальна зумовленість розвитку перекладацьких стратегій / А.Галас // Мова і суспільство. – 2010. – Вип. 1. – С. 189-198. 22. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. – М.: Изд-во лит. на иностр. яз., 1958. – 459 с. 23. Гальперин И.Р.Текст как объект лингвистических исследований. – М.: Наука, 1981. –139 с. 24. Ганич Д.І. Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища шк., 1985. – 360 с. 25. Ганич Д.І., Олійник І. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища шк., 1985. – 360 с. 26. Гарбовский Н.К. Теория перевода. – М.: Издательство Московского университета. 2004. – 544 с. 27. Гладіна Г.І., Сеніна В.К. Питання мовленнєвої культури та стилістики. – К.: Факт, 1997. – 158 с. 28. Грехнева Г.М. Норма в ее отношении к системе языка // Норма и функционирование языковых единиц: Межвуз. сб. науч. трудов. – Горький: ГГПИ им. М. Горького, 1989. – С. 10-17. 29. Ефимов А.И. Стилистика русского языка. – М.: Просвещение,1989. – 261 с. 30. Жельвис В.И. Слово и дело: юридический аспект сквернословия // Юрислингвистика-2. Русский язык в его естественном и юридическом бытии. – Барнаул, 2000. – С. 194-206. 31. Задорнова В. Я. Восприятие и интерпретация художественного текста. – М.: Высш. шк., 1984. – 152 с. 32. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. – К., 1989. – 189 с. 33. Зорівчак Р.П. Словесний образ у художньому перекладі // "Хай слово мовлене інакше...": Статті з теорії, критики та історії худ. Перекладу. – К., 1982. – С. 51-65. 34. Казакова Т.А. Теория и практика перевода. – М., 1980. – 287 с. 35. Казакова Т.А. Художественный перевод. – СПб.: Изд-во ИВЭСЭП, 2002. – 113 с. 36. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. – Львів: БаК, 2008. – 512 с. 37. Караванський С.Й. Практичний словник синонімів української мови». – Третє видання, опрацьоване й значно доповнене. – К.: «БаК», 2008. – 512 с. 38. Кацев А.М. Языковое табу и эвфемия. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 80 с. 39. Колшанский Г.В. Соотношение субъективных и объективных фактов в языке. – М.: Наука, 1975 – 231 с. 40. Колшанський Г.П. Паралінгвістика. – М.: Наука, 1994. – 80 с. 41. Комиссаров В.H. Слово о переводе: Очерк лингвистического учения о переводе. – М.: Международ, отношения, 1973. – 215 с. 42. Комиссаров В.К. Теория перевода. – М., 2000. – 253 с. 43. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. – М., 2002. – 207 с. 44. Коптілов В. Першотвір і переклад. – К., 1992. – 260 с. 45. Коптілов В.В. Актуальні питання українського художнього перекладу. – К.: Вид-во Київського унів-ту, 1971. – 132 с. 46. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. – К.: Юніверс, 2002. – 280 с. 47. Корунець І. В. Вступ до перекладознавства. Підручник. – Вінниця: Нова Книга, 2008 – 512 с. 48. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2000. – 448 с. 49. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник. – Вінниця. «Нова Книга», 2003 – 448 с. 50. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – 368 с. 51. Кундзіч О. Творчі проблеми перекладу. – К., 1993. – 385 с. 52. Лаптєва О.А. Нормативность некодифицированной литературной речи // Синтаксис и норма. – М.: Наука, 1994. – С. 5-42. 53. Латышев Л.К. Курс перевода (Эквивалентность перевода и способы ее достижения). – М.: Междунар. отношения, 1981. – 245 с. 54. Латышев Л.К. Перевод: Проблемы теории, практики и методики преподавания. – М.: Просвещение, 1988. – 160 с. 55. Лилова А. Введение в общую теорию перевода. – М.: Высшая школа, 1995. – 256 с. 56. Медвідь О. Просторіччя як категорія мовознавства і перекладознавства // Мовознавство: тези та повідомлення ІІІ Міжнародного конгресу україністів. – Харків, 1996. – С. 328-334. 57. Мирам Г., Гон А. Професійний переклад. – Київ: Ельга-Ніка центр, 2003. – 302 с. 58. Новий тлумачний словник української мови: У 3 т. / Уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко. – 2-ге вид., випр. – К.: Аконіт, 2003. – Т. 1. – 928 с. 59. Орлов Г.А. К проблеме границ обиходно-бытовой и современной литературной речи // Вопросы языкознания. – 1981. – №5. – С. 119-128. 60. Осадчук Р.П. Стилістичні зсуви при відтворенні внутрішньої дії в романі Ж.П. Сартера «Нудота» // Теорія і практика перекладу. – 1993. – Вип.19. – С. 118-125. 61. Пирочкинас А. О системе критериев кодификации литературного языка // Языковая норма и функциональная стилистика. Программа-приглашение и тезисы докладов республиканского симпозиума (3-4 октября 1984 г.). – Вильнюс, 1984. – С. 33-35. 62. Полюга Л. М. Словник антонімів української мови. – К.: Довіра, 2004. – 275 с. 63. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 1993. – 247 с. 64. Попович А. Проблемы художественного перевода: Учеб. пособие / Пер. со слов. – М.: Высш. школа, 1980. – 199 с. 65. Почепцов Г.Г. О сохранении индивидуального своеобразия подлинника при переводе // Тетради переводчика. – М., 1967. – Вып.4. – С. 94-101. 66. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. Очерки лингвистической теории перевода. / Дополнения и комментарии Д.И. Ермоловича. – М.: Р. Валент, 2004. – 240 с. 67. Рильський М.Т. Проблеми художнього перекладу. – Зібрання творів: У 20 т.: / Редкол.: Л. М. Новиченко (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 1987. – Т. 16. – 239 с. 68. Саблина Е.Н. Семантические способы обогащения синонимических рядов в лексике социальных диалектов: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / Моск. гос. пед. ин-т. – М., 1982. – 26 с. 69. Савченко Л.Г. «Низький» шар лексики у поетичному мовленні / Л.Г. Савченко // Tabu jezykove i eufemizacja w dialektach slowianskich. – Lublin: Wydawnictwo UMCS, 2009. – S. 229–238. 70. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля-К, 2006. – 716 с. 71. Скопенко О.І., Цимбалюк Т.В. Довідник. Мала філологічна енциклопедія. – К.: Довіра, 2007. – 480 с. 72. Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства. / За ред. І.К. Білодіда. – К.: Наукова думка, 1970-1980. 73. Ставицька Л. Короткий словник жаргонної лексики української мови. – К.: Критика, 2003. – 336 с. 74. Ставицька Л.О. Українська мова без табу: словник нецензурної лексики та її відповідників. – К.: Критика, 2008. – 456 с. 75. Стернин Й.А. Проблемы анализа структуры значения слова. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1979. – 154 с. 76. Стріха М. Український художній переклад: між літературою і націєтворенням. – К.: Вид-во «Факт», 2006. – 342 с. 77. Струганець Л. Динаміка лексичних норм української літературної мови ХХ століття. – Тернопіль: Астон, 2002. – 352 с. 78. Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За ред. І.К. Білодіда, Г.П. Іжакевича. – К.: Наук. думка, 1973. – 587с. 79. Тетеріна О. Переклад як чинник розвитку нової української літератури (початок ХІХ ст.) // Слово і час. – 2002. – № 11. – С. 14-19. 80. Тимченко І.І., Головченко Г.Т. Теорія і практика перекладу – Харків: «Знання ЛТД», 1998. – 430 с. 81. Товстенко В.Р. Просторіччя в українській мові як структурно-функціональне явище: автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України, Інститут української мови. – К., 2000. – 22 с. 82. Товстенко В.Р. Просторіччя в українській мові як структурно-функціональне явище: монографія. – К.: 2003. – 278 с. 83. Томашевский Б.В. Стилистика. – Ленинград: Изд ЛГУ, 1983. – 228 с. 84. Украинский Советский Энциклопедический Словарь: В 3 т. / Редкол.: А. В. Кудрицкий (отв. ред.) и др. – К.: Глав. ред. УСЭ, 1989. – Т. 3. – 772 с. 85. Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы): Для ин-тов и фак.иностр.яз.: Учеб. пособие. – 4–е изд., перераб.и доп. – М.: Высш.шк. 1983. – 303 с. 86. Фінкель О. Теорія і практика перекладу. – Харків, 1989. – 167 с. 87. Чередниченко О.І. Міжкультурні аспекти перекладу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. Праць. – Спеціальний випуск: Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2001. – С. 485-489. 88. Чередниченко О.І. Про мову і переклад. – К.: Либідь, 2007. – 265 с. 89. Шахова К. А. Заметки о переводе слов-реалий. – К., 1979. – 155 с. 90. Швейцер А.Д. Теория перевода. Статус, проблемы, аспекты. – М.: Наука, 1988. – 364 с. 91. Юдіна О.В. Зниження експресивності в перекладах памплетів Я. Геплена іспанською мовою / О.В. Юдіна // Вісник Запорізького національного університету. – 2009. – №2. – С. 173-177. 92. Riesel E. Aus der Wersttat fur Stilkundiche Wortschatzabeit, Eine Sonderverofftntlichung der Zeitschrift Sprachepflege// Leipzig, 1964. – 258 S. 93. The Routledge Encyclopedia of Translation Studies / Ed. by M.Baker. – L.: Routledge, 1998. – 654 p.