Застосування кримінально-процесуального закону за аналогією

Содержание: ВСТУП 3 1. Призначення кримінально-процесуального закону 5 2. Застосування кримінально-процесуального кодексу України за аналогією 8 ВИСНОВКИ 12 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 14

Вступление: Актуальність теми. Активна нормотворчість, все ж таки об’єктивно не в змозі врахувати різноманіття суспільних відносин, що вимагають правового регулювання. Тому в правозастосовній практиці можливі ситуації повної або часткової відсутності в чинному законодавстві правових норм, спрямованих на врегулювання тих або інших суспільних відносин, тобто виникнення прогалин. Дана проблема вирішується в кримінально-процесуальному праві за допомогою аналогії. Проте, слід зазначити, законодавством України не допускається застосування аналогії в кримінальному праві. Мета роботи полягає у всебічному дослідженні інституту аналогії в кримінально-процесуальному законі. Для вирішення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання: – встановлення поняття та причин прогалин в праві; – аналіз способів усунення прогалин в праві; – вивчення теоретичних основ подолання прогалин у кримінально-процесуальному процесі; – виявлення практичних аспектів подолання прогалин у кримінальному процесі при правозастосовній діяльності; – дослідження можливості застосування аналогії в кримінальному праві. Об’єктом дослідження виступає кримінально-процесуальні правові норми та їх застосування за аналогією. Предметом роботи є правові проблеми, що виникають при подоланні прогалин у кримінально-процесуальному праві шляхом застосування аналогії та дослідження можливості застосування аналогії в кримінальному процесуальному праві. При написанні даної роботи були використані загальнонаукові та спеціально юридичні методи. Джерелами написання роботи виступали Конституція України, Кримінально-процесуальний кодекс України, підручники, наукова література.

Выводы: Кримінально-процесуальний закон – це нормативний акт, який прийнято вищим органом державної влади, що регулює порядок порушення, розслідування, розгляду кримінальних справ, діяльність учасників кримінального судочинства та відносини у сфері цієї діяльності. Кримінально-процесуальний закон має свої властивості, які покликані сприяти виконанню завдань кримінально-процесуального судочинства. По-перше, це акт, який наділено вищою юридичною силою, по-друге, він регулює процедуру кримінального судочинства, по-третє, цей нормативно-правовий акт регламентує також діяльність учасників кримінального судочинства та відносини, які між ними складаються в процесі здійснення цієї діяльності, по-четверте, кримінально-процесуальний закон покликаний виконувати завдання кримінального процесу. На відміну від кримінального права, норми кримінально-процесуального можна, а іноді навіть необхідно застосовувати за аналогією. Прогалини властиві будь-якій галузі права, у тому числі при визначенні порядку провадження у кримінальних справах. Їх наявність в праві викликає необхідність особливої діяльності при його застосуванні, зміст якої обумовлений специфікою способів подолання прогалин, а саме: аналогією закону, субсидіарним застосуванням правових норм, аналогією права. Значення аналогії в кримінальному процесі полягає в забезпеченні єдиного правового підходу до вирішення однорідних, подібних процесуальних ситуацій. Своєрідність даної аналогії проявляється в тому що вона може застосовуватися з приводу процесуальної дії, передбаченого законом (хоча і недостатньо врегульованого) і тим самим сприяє виконанню цього закону. Таким чином, застосування в кримінальному процесі закону за аналогією може сприяти досягненню завдань кримінального судочинства, проте застосування аналогії в кримінальному процесі має ряд обмеженою. Заслуговує на увагу питання про можливість застосування кримінально-процесуальних норм за аналогією до процесуальних ситуацій, відносин, не передбачених цими нормами. У кримінально-процесуальному законодавстві він не знайшов свого вирішення. У теорії кримінального процесу проблема аналогії спірна.

Литература:  1. Конституція України від 28.06.1996 р. за № 254к/96-ВР// Голос України - 13.07.1996 р., № 128. 2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. за № 6447//Відомості Верховної Ради УРСР, 1961, N 2, ст. 3. Косович В.М. Оціночні поняття як джерело і форма права / В.М. Косович // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2004. – №40. – С.52-59. 4. Кримінальний процес України: Підручник / Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 688 с. 5. Кримінально-процесуальне право України Загальна частина (конспект лекцій до семінарів та екзаменів) Азаров 2011 р., тема 2 6. Рибалко В.О. Оптимальне співвідношення оціночного і формального у тексті кримінально-процесуального закону. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка . - 2011. - Спец. вип. №5. 7. Тертишник В. М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України.— К.: А. С. К., 2007.— 1056 с.