Визначте зміст, напрямки моніторингу інвестиційного кредитування

Содержание:Вступ 3 1. Моніторинг – як один із методів управління ризиками при інвестиційному кредитуванні 4 2. Зміст, напрямки моніторингу інвестиційного кредитування 12 Висновки 15 Список літератури 16

Вступление:Основною економічною функцією банків є кредитування їх клієнтів. Від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, багато в чому залежить економічний стан регіонів, що ними обслуговуються. Банківські кредити сприяють появі нових підприємств, збільшенню кількості робочих місць, будівництву об’єктів соціального та культурного призначення, а також забезпечують економічну стабільність. Кредитні операції є найважливішим джерелом прибутку банку, проте у зв'язку зі збільшенням в останні роки випадків неповернення кредитів дані операції складають підвищену небезпеку для стійкості та стабільності банку в цілому. Прикладом щодо цього можуть слугувати долі ряду банків України, краху котрих сприяла ризикована кредитна політика. Кредити становлять близько 50% всіх активів банку і забезпечують 2/3 усіх доходів. Вони є найбільш прибутковою, але й найбільш ризиковою частиною банківських активів. Теорія портфеля пропонує розглядати не кожну окрему позику, а сукупність усіх кредитів з їх взаємовпливом та взаємозалежністю. Кредитний портфель — це сукупність усіх позик, наданих банком з метою одержання прибутку. Розмір кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних. У структурі балансу банку кредитний портфель розглядається як єдине ціле та складова частина активів банку, котра має свій рівень дохідності і відповідний рівень ризику. Дохідність і ризик — основні параметри управління кредитним портфелем банку.

Выводы:Якість та склад кредитного портфеля істотно залежить від організації кредитної роботи в банку. Організаційна структура кредитної функції в кожному конкретному банку має свої особливості, що визначаються розмірами, можливостями банку, а також потребами клієнтури. У великих банках організаційна структура може складатися з кількох департаментів, які включають розгалужену мережу відділів, секторів, комітетів, груп, економічних рад тощо. Ці структурні підрозділи спеціалізуються на виконанні певних функцій кредитної процедури, наприклад, відділ галузевого аналізу, відділ кредитної політики, відділ кредитних продуктів, відділ кредитної документації, відділ економічних прогнозів, відділення з розгляду кредитного процесу тощо. У невеликих банках виконання всіх функцій сконцентровано в кількох структурних підрозділах. У цілому банківська сфера характеризується вищою ризиковістю порівняно з іншими видами діяльності. Ця особливість зумовлена специфікою тих функцій, які виконує кожний комерційний банк. Банки мають багато партнерів, клієнтів, позичальників, фінансовий стан котрих безпосередньо впливає на їхнє становище. Діяльність банку дуже різноманітна і включає операції залучення коштів, випуск та купівлю цінних паперів, видачу кредитів, факторинг, лізинг, забезпечення клієнтів готівкою тощо. Здійснення кожної банківської операції пов’язане з можливістю реалізації кількох ризиків. Діяльність операційних підрозділів, обов’язковість застосування високотехнологічних інформаційних та телекомуніка¬ційних систем, необхідність постійного контролю, реалізація функцій маркетингової служби супроводжуються рядом функціональних банківських ризиків, яких можуть уникнути інші суб’єкти підприємницької діяльності. Нарешті, саме банківська система в більшості країн світу підлягає жорсткому регулюванню з боку держави та спеціальних органів нагляду.

Литература:1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” №2121-III від 07.12.2000 (зі змінами та доповненнями) / Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. -2001 – Вип..1.-С.3. 2. Закон України „Про заставу”, ВВР №97, 1992рік, Цивільний кодекс України .- К.: Політвидав, 1998. 3. Положення про кредитування : Затверджено постановою Правлінням НБУ від 28.09.95 №246(зі змінами і доповненнями)// Положення про кредитування. - К.: 4. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Затверджено постановою Правління НБУ від 06.07.2000р. №279 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності.-2000.-№9.-С.54. 5. Банковское дело / Под ред. В.И. Колосникова.-М.: Финансы и статистика, 1999.-464с. 6. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч.посіб.-К.:Т-во „Знання”,КОО,-2000,-243с. 7. Верхоглядова Н. Оценка и подходы к управлению банковскими рисками // Экономика.Финансы.Право.-1999.-№10.-с.8. 8. Вітлінський В. Концепція стратегії кредитного ризику // Банківська справа.-2000.-№1.-. 9. Галасюк В., Галасюк В. Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальників // Вісник НБУ.- 2001.- №9.- с.54-57. 10. Галасюк В., Галасюк В. Оцінка кредитоспроможності позичальників:що оцінюємо? // Вісник НБУ.- 2001. - №5. – с.54-56. 11. Галасюк В., Галасюк В. Методика оцінки кредитоспроможності позичальників // Вісник НБУ. – 2002. - № 2. – с.39-45. 12. Гринюк Н.А. Сутність кредитних ресурсів та їх місце в досягненні стратегічних цілей торгівельного підприємства. – К.: КТЕІ, 1997. – 163с. 13. Голуб В. Концептуальні підходи до управління проблемними кредитами в комерційних банках // Вісник НБУ. – 2000. - №2.- с.56. 14. Кредитування:теорія і практика : Навчальний посібник. – К.: Знання, КОО, 2000. – 215с. 15. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика : Навчальний посібник. – К.: Знання, 2000. – 215с. 16. Міщенко В., Пластун В. Моніторинг позичок у сучасній практиці України // Вісник НБУ. 2002. - №8. – с.9-13. 17. Шевченко Р.І. Банківські операції: Навч. – метод. посібник для самост. вивч. дисципліни. – К.,2000. 18. news.finance.ua