Вступление: В останні десятиліття одночасно з інтенсивним освоєнням людиною морських глибин, повітряного і космічного простору, важкодоступних районів Землі з усією гостротою постала проблема індивідуальної та колективної діяльності в екстремальних умовах. Бурхливий розвиток техніки, виробництва і нових видів технологій не тільки сприяв полегшенню життя сучасної людини, але й одночасно ускладнив його у зв'язку зі зростанням екстремальності факторів як загального, так і професійного середовища. Особливо це стосується осіб, пов'язаних з льотною діяльністю, котрі нерідко піддаються пливу різних екстремальних факторів.
На відміну від багатьох інших професій діяльність льотчиків протікає в умовах досить високого ступеня ризику загинути в результаті нещасних випадків, аварій і катастроф. В історії розвитку авіації переважна кількість аварій і катастроф було пов'язано з конструктивними особливостями техніки, поломками обладнання, ненадійністю літальних апаратів. В даний час, незважаючи на значний прогрес в області вдосконалення авіаційної техніки, спрямованої на підвищення надійності її експлуатації, відзначається неухильне зростання людських жертв і збільшення матеріальних втрат у результаті аварій і катастроф. Це призводить до того, що фахівці все частіше говорять не про проблему технічної надійності літального апарату, а про роль людського фактора в безпеці льотної праці, у зв'язку з чим особливу актуальність набуває коло питань, пов'язаних з індивідуально-психологічними особливостями поведінки в екстремальних умовах льотної діяльності .
Вивчення індивідуально-психологічних особливостей в льотній діяльності традиційно здійснюється за трьома напрямками - вивчення психічних процесів, станів і властивостей особистості. Найменш розробленою областю є дослідження психічних властивостей особистості, серед яких переважають дослідження з оцінки змістовних аспектів психіки - таких, як мотивація, спрямованість, характер. Психодинамічним особливостям – темпераменту – уваги практично не приділяється, хоча переважна більшість авторів підкреслюють важливість темпераментних особливостей в льотній діяльності.
При вивченні ролі темпераменту в діяльності виділяють дві функції. У переважній більшості досліджень йдеться про сильний вплив темпераменту на індивідуальний стиль діяльності. У той же час в екстремальних умовах, пов'язаних із сильною психофізіологічною напругою, властивості темпераменту не стільки окреслюють діяльність, скільки оберігають організм від надзвичайно великих чи, навпаки, надзвичайно малих витрат енергії. Виживання людського організму в екстремальній ситуації в першому випадку буде під загрозою за рахунок надмірної стомленості, а в другому випадку - за рахунок слабкого, пасивного засвоєння предметного світу.
При розгляді поведінки людини в екстремальних умовах центральною вважається проблема адаптації. Стосовно до людини адаптація має два аспекти - біологічний, формою якого виступає стрес, і соціально-психологічний, що виявляється в точно розрахованих, грамотних, професійних діях, адекватних обстановці. В залежності від виду активності, проявляється роль індивідуально-психологічних особливостей у процесі адаптації. Риси характеру, мотивація, переконання та інші особистісні особливості, зумовлені предметним змістом діяльності, регулюють поведінку людини в процесі соціально-психологічної адаптації, а темперамент як загальна енергодинамічна характеристика людини найтіснішим чином пов'язаний з процесом біологічної адаптації або стресом.