Вступление:Загальна класифікація об’єктів нерухомості передбачає їх поділ на: будівлі і споруди, земельні ділянки, ліси і багаторічні насадження, ділянки надр, водні об’єкти, підприємства, прирівняні до попередніх предмети, майнові права та інше. У свою чергу всі будівлі і приміщення за цільовим призначенням поділяються на: житлові – сільські будинки, котеджі, багатоквартирні будинки, інфраструктура житлового будинку тощо; для комерційної діяльності – офіси, ресторани, магазини, склади, стоянки, заводські, енергетичні будівлі і споруди, гаражі для оренди, інші споруди; спеціальні – школи, інститути та інші навчальні заклади, театри, будинки культури, лікарні, адміністративні, спортивні та інші споруди. Основними законодавчими актами, які на сьогоднішній день забезпечують функціонування ринку нерухомості України є: Конституція України та Закон України № 697-XII від 7.02.1991 “Про власність” визначають умови придбання, володіння та розпорядження майном. Цивільний кодекс України встановлює порядок і правила відчуження нерухомого майна, вимоги до володільця і добросовісного набувача, а також особливості розпорядження спільним майном. Кодекс про шлюб та сім’ю України (№ 2006-VII від 20.06.1969) встановлює умови розпорядження спільним майном подружжя, а також права батьків та опікунів по розпорядженню майном неповнолітніх та недієздатних громадян. Земельний кодекс України (№ 2768-III від 25.10.2001) встановлює порядок придбання, володіння та розпорядження земельними ділянками, а також особливості їх відчуження. Закон України № 2658-III від 12.07.2001 “Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні” встановлює єдиний порядок визначення вартості нерухомого майна при його оподаткуванні та при здійсненні різного роду транзакцій із ним.