Сутність і функції корпоративної культури

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. КОРПОРАТИВНА КУЛЬТУРА ЯК ДІЄВИЙ ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ ОРГАНІЗАЦІЇ 6 1.1. Поняття, сутність та види корпоративної культури 6 1.2. Місце та роль корпоративної культури в процесі управління сучасною організацією 13 1.3. Принципи формування корпоративної культури 17 РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ПАТ «ІНТЕРН» 21 2.1. Взаємозв’язок корпорації SCM та ПАТ „Інтерн” 21 2.2. Особливості формування корпоративної культури ПАТ «Інтерн» 23 2.3. Ефективність корпоративної культури 29 РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ 36 3.1. Стратегія та корпоративна культура 36 3.2. Персонал як головний чинник корпоративної культури підприємства 41 3.3. Шляхи та напрямки можливого подальшого вдосконалення корпоративної культури 44 ВИСНОВКИ 47 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 49 ДОДАТКИ 53  

Вступление: Розвиток ринкових відносин в Україні пред'являє нові вимоги до якісного рівня управління, характеру вирішуваних при цьому задач, а також до методів їх рішення. Це повною мірою відноситься до всіх самостійно господарюючих суб'єктів. Підходити із старими мірками до нових явищ економічної діяльності абсолютно неприпустимо. Необхідна нова концепція управління, адекватним чином обрана, що відображає зміни в економіці. Переважна більшість вчених визнає, що такою новою концепцією для української економіки є стратегічне управління. Аналіз підходів до стратегічного управління дав змогу визначити його сутність, яка полягає в тому, що на фірмах, з одного боку, існує чітке, так зване «формальне», стратегічне планування, з іншого боку, - структура управління фірмою, системи і механізми взаємодії її окремих ланок побудовані так, щоб забезпечити вироблення довгострокової стратегії для перемоги в конкуренцію і створення управлінського інструментарію для перетворення цих стратегій на поточні виробничо-господарські плани, що підлягають реалізації на практиці. Саме тому розробка і застосування методології і конкретних форм стратегічного менеджменту не є результатом лише еволюції теорії і методів управління. Їх виникнення викликане глибокими об'єктивними причинами, витікаючими із зміни характеру зовнішнього і внутрішнього середовищ діяльності фірм. Зазначимо, що не існує стратегії, єдиної для всіх компаній, також, як і не існує єдиного універсального стратегічного управління. Оскільки кожна фірма унікальна у своєму роді, тому і процес вироблення стратегії для кожної окремої фірми унікальний, постільки він залежить від позиції фірми на ринку, динаміки її розвитку, її потенціалу, поведінки конкурентів, характеристик вироблюваного нею товару або послуг, що надаються, стану економіки, культурного середовища і ще багатьох чинників. І в той же час, є деякі основоположні моменти, які дозволяють говорити про узагальнені принципи вироблення стратегії поведінки і здійснення стратегічного управління, що дуже важливо в умовах підвищеної кризовості економіки. Побудова системи стратегічного управління нерозривно пов'язана з вдосконаленням організаційної культури підприємства. Вона надзвичайно сильно впливає на мобільність управління організацією. Відмітимо також і той факт, що в умовах становлення ринкової економіки вперше в історії виникла необ¬хідність у вкрай стислий історично час і за умов великої соціальної необхідності організувати сучасну цивілізовану соціальну систему, причому якомога гуманнішими мето¬дами і на основі існуючих соціально-економічних і куль¬турних потенціалів. А це означає, що головною соціаль¬ною силою, яка покликана бути опорною конструкцією цього організму, є управлінський корпус країни, основним предметом діяльності якого виступає якраз становлення середнього класу. Організаційна культура та культура уп¬равління набуває за таких умов доленосного значення. Дослідженнями питання визначення та заснування корпоративної культури займалася такі вчені, як Богатирьов М.Р., Євтушевський В.О, Хаєт Г.Л., Шейн Е.Х., Щербіна С.В. та інші. У своїх працях ці вчені робили акцент на доцільності корпоративної культури, представляли свої розробки щодо формування її на підприємствах та наголошували на ефективності застосування такого методу мотивації співробітників. Метою курсової роботи є дослідження сутності і функцій корпоративної культури. Для досягнення зазначеної мети поставлено та вирішено наступні науково-практичні завдання: • вивчити поняття, сутність та види корпоративної культури; • проаналізувати місце та роль корпоративної культури в процесі управління сучасною організацією; • дослідити принципи формування корпоративної культури; • визначити взаємозв’язок корпорації SCM та ПАТ „Інтерн”; • проаналізувати особливості формування корпоративної культури ПАТ «Інтерн»; • оцінити ефективність корпоративної культури; • визначити стратегію та корпоративну культуру підприємства; • розглянути персонал як головний чинник корпоративної культури підприємства; • запропонувати шляхи та напрямки подальшого вдосконалення корпоративної культури. Об'єктом дослідження ПАТ „Інтерн” . Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних аспектів функціонування корпоративної культури в організаціях. У роботі використані загальнонаукові та спеціальні методи, які дозволяють комплексно вирішувати проблемні завдання з обраного напрямку дослідження. Найвагоміші теоретичні і прикладні розробки ґрунтуються на положеннях сучасної економічної теорії, загальної теорії управління, стратегічного управління, теорії організації промисловості та маркетингу. При цьому використовувались загальнонаукові методичні прийоми (аналіз, синтез тощо). Інформаційну базу дослідження складають нормативні та законодавчі акти України, що регламентують корпоративні відносини, основні положення наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених у межах досліджуваного проблемного поля; матеріали періодичних видань, наукових конференцій та мережі Інтернет. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел.

Выводы: На основі проведеного у курсовій роботі дослідження можна зробити наступні висновки. Організаційна культура — комплекс найбільш стабіль¬них и довготривалих характеристик організації. Як більшість понять в організаційно-управлінських дисциплінах, поняття організаційної культури не має єдино «правильного» тлумачення. Кожен із авторів нама¬гається дати своє власне визначення. Є як дуже стислі, так і дуже широкі тлумачення того, що ж це таке — куль¬тура організації. Разом з тим, більшість авторів сходиться на тому, що організаційна культура є складною композицією важли¬вих припущень, які часто не підлягають формулюванню, бездоказово сприймаються і поділяються всіма членами колективу. Здебільшого організаційна культура, тракту¬ється та сприймається більшістю членів організації як філософія й ідеологія управління, загальні припущення, ціннісні орієнтації, вірування, очікування, розмірковуван¬ня і норми, що лежать в основі стосунків більшості пра¬цівників як усередині організації, так і за її межами. Оскіль¬ки організаційна культура виявляється у взаємовідносинах між людьми в організації, окремі люди або окремі під¬розділи організації схильні описувати її схожими термінами. До організаційної культури відносяться також стиль та процедури управління, концепції технологічного і соціального розвитку. Організаційна культура визначає межі, в яких можливе виважене прийняття рішень на будь-якому ієрархічному рівні, можливості використання ресурсів організації в цілому, відповідальність, напрямки розвитку, регламентує управлінську діяльність, сприяє ідентифікації членів з організацією. Дослідження організаційної культури проводилось на підприємстві готельно-ресторанної галузі (ПАТ „Інтерн” – п`ятизірковий готель «Опера»), яке входить до складу найбільшої фінансово-промислової групи України – ЗАТ „СКМ”. Необхідно відзначити, що в готелі (ПАТ „Інтерн”) вироблено власний підхід до визначення організаційної культури, з урахуванням специфіки діяльності і з одночасним дотриманням основного напрямку корпорації: Організаційна культура – це сукупність загальних уявлень про цінності і критерії: як все повинно бути і що дійсно має значення для співробітників компанії. В сучасних умовах кожна компанія має прагнути досягти оптимальних показників своєї діяльності. Одним напрямків досягнення цієї мети є поліпшення корпоративної (організаційної) культури підприємства. Попередній аналіз наукової літератури дозволив зробити висновок, що існує безліч шляхів поліпшення організаційної культури. Незважаючи на те, що методичні та практичні аспекти організаційної культури ПАТ «Інтерн» є досить ефективними, реалії життя вимагають проведення змін у культурі організації. Найпершим, що потрібно здійснити для її поліпшення – це привести у відповідність стратегію діяльності компанії та організаційну культуру. Відмітимо, що на розробниках лежить відповідальність за вибір такої стратегії фірми, яка, не суперечила б особливостям і невід'ємним частинам корпоративної культури. Як тільки стратегія визначена, менеджери, що займаються її проведенням, повинні поклопотатися про те, щоб привести корпоративну культуру в сувору відповідність з вибраною стратегією і утримувати її надалі в такому стані. Приведення корпоративної культури у відповідність зі стратегією фірми є досить складним завданням. Першим кроком є з'ясування того, які аспекти діючої культури є стратегічно підтримуючими, а які ні. Далі менеджери повинні чесно і відкрито поговорити зі всіма зацікавленими сторонами; про ті аспекти культури, які необхідне змінити. Розмова повинна бути підкріплена видимими діями і по зміні корпоративної культури. Дії, які доступні для сприймання кожного, дозволять створити нову культуру, яка буде в більшій мірі відповідати обраній стратегії.

Литература: 1. Александров В.В., Броницький О.М. Історія розвитку уявлень про корпоративну культуру в науці управління // Вісник Харківського державного університету – № 415: Економічні проблеми регіональної економіки в умовах ринку. – Х.: Різо ХДУ, 2003. – С. 218-227. 2. Алпеева Т.М. Введение в культурологию.— Минск: ЗАО «Веды»-2007.—49 с. 3. Альтварг М.С., Фролов В.Н. Организационная культура предприятия и успешность его функционирования. Тезисный доклад Всероссийской конференции. – Воронеж: «ИИС», 2008. – 181 с. 4. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – СПб: Питер, 2006. – 416 с. 5. Афонія А.С. Організація і мотивація праці.— К.- 2008.—210 с. 6. Багиев Г.Л., Томилов В.В., Чернышева З.А. Маркетинг и культура предпринимательства. - СПб.: СПбУЭФ, 2005. – 274 с. 7. Бандурин А.В. Деятельность корпораций. – М.: БУКВИЦА, 2006. – 600 с. 8. Браков А.Е. и др. Можно ли управлять предприятием вместе.— М.: Слово и дело, 2008 —178 с. 9. Броницький О.М. Організаційна культура як інструмент підвищення ефективності функціонування ринкової системи // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – Економічна серія. – № 575. – Х.: Різо ХНУ, 2002. – С. 217-221. 10. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління. - К.: ЦУЛ, 2003. - 396 с. 11. Вейлл П. Искусство менеджмента.— М.: Финансы и статистика, 2007.— 224 с. 12. Вильховиченко Э.Д. Новое в культуре труда, производства, компании // Мировая экономика и международные отношения. – 2000. - №12 13. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник. – 2-е изд., - М.: Гардарики, 2009. – 296 с. 14. Власова A.M., Савчук Л.М., Савінова В.Б. Організаційна поведінка: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 96 с. 15. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2007. – 501 c. 16. Давыдов Ю.Н. Культура — природа — традиция.— М.: Высшая школа, 2001. – 221 с. 17. Дмитренко Г.А., Дорошенко Е.А. Оценка уровня культуры персонала. Ч. 4. - Пособие. - К.: Наукова думка, 2008. - 88 с. 18. Еропкин A.M. Организационное поведение. - М.: Ода, 2008. - 89с. 19. Жаліло Я.А., Лупацій B.C., Сменковський А.Ю. Корпоративні інтере¬си. - К.: ШСД,2009.— 60 с 20. Жданова Т. Культура и персонал. Точки соприкосновения // Библиотека. — 1999. — №9. — С. 26-28. 21. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов / С.Д. Ильенкова, Л.М. Гохберг, С.Ю. Ягудин и др. Под ред. С.Д. Ильенковой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2007. – 327 с. 22. Как работают японские предприятия/Сокр.пер. с англ. По ред. Мондена Я. и др. - М.: Экономика, 2009. – 415 с. 23. Камерон К., Куинн Р., Диагностика и изменение организационной культуры / Пер. с англ. под ред. И.В. Андреевой. – СПб: Питер, 2001. – 320 с. 24. Карташова Л.В., Никонова Т.В., Соломанидина Т.О. Поведение в организации: Учебник.— М.: Инфра-М, 2008. - 220 с. 25. Козлов В.В., Козлова А.А. Корпоративная культура: «костюм» успешного бизнеса // Управление персоналом. - 2000. - №11 26. Комаров Е.И. Культура управления: измерение и изменение // Управление персоналом. – 2007. - №3 27. Красовский Ю.Д. Организационное поведение.— М.: ЮНИТИ, 1999.—472 с. 28. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией. - М.: Русская деловая литература, 2008. – 315 с. 29. Курочкин А. С. Организация управления предприятием.— К.: МАУП, 1996.— 132 с. 30. Ладанов И.Д. Практический менеджмент. - М.: ОДА, 2005.— 492 с. 31. Магура М.И. Организационная культура как средство успешной реализации организационных изменений // Управление персоналом. – 2002. - №1 32. Маркарян Е.С. Теория культуры и современная наука. - М.: Гардарика, 2001. – 223 с. 33. Маркетинг и культура предпринимательства /Тезисы международной конференции. Т. 1, 2. - СПб.: СПбГУЭФ, 2006. – 297 с. 34. Мерсер Д. ИБМ: Управление в самой преуспевающей корпорации мира. - М.: Прогресс, 2001. - 124 с. 35. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: «Дело», 2002, - 702 с. 36. Молл Е.Г. Менеджмент: организационное поведение. - М.: Культура, 2008. - 155с. 37. Никсон Фр. Роль руководства предприятия в обеспечении качества и надежности. - М.: Экономика, 2007. – 333 с. 38. Палеха Ю.І. Ключі до успіху, або Організаційна та управлінська культури. Навч. посібник.— 2-ге вид. доп.— К.: Вид-во Європ. ун¬ту, 2002.- 337 с. 39. Палеха Ю.І. Менеджмент для початківців. - К: Вид-во Європ. ун-ту-2008. - 187 с. 40. Палеха Ю.І., Водерацький Ю.В. Етика ділового спілкування. - К.: УФІМБ, 2006. - 220 с. 41. Палеха Ю.І., Гаєвский Б.А. Управління та організаційна культура // Освіта і управління. - К.: Освіта, 2008. - С.57-62. 42. Палеха Ю.І., Кудін В.О. Культура управління та підприємництва. - К.: Наукова думка, 2008. – 284 с. 43. Погорадзе А.А. Культура производства: сущность и факторы развития. Новосибирск: Наука. Сиб. Отделение, 2000. – 122 с. 44. Пономарьов О.С. Інженерам - управлінцям - культуру європейсь¬кого рівня // Педагогіка толерантності. - К.: ЄУФІМБ, 2001. - №3. - С. 168-170 45. Рюттингер Р. Культура предпринимательства. - М.: Экономика, 2002. – 514 с. 46. Семь типов корпоративной ДНК // Секрет фирмы. – 2004. - №35 47. Смирнов Э.А. Основы теории организации. - М.: ЮНИТИ, 2008. - 373 с. 48. Спивак В.А. Корпоративная культура. – СПб: Питер, 2001. – 352 с. 49. Сухорукова М. Ценности как ключевой элемент организационной культуры // Управление персоналом. – 2009. - №11 50. Томилов В. Формирование организационной культуры экономических систем // Проблемы теории и практики управления. – 2003. - №1 51. Томилов В.В. Культура предпринимательства. – СПб: Издательство «Питер», 2008. – 368 с. 52. Томилов В.В. Организационная культура и предпринимательство / Учебное пособие. - СПб.: СПбУЭФ, 2004. – 372 с. 53. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент: искусство разработки и реализации стратегии. – М.: ЮНИТИ, 2008. – 576 с. 54. Тренев Н.Н. Стратегическое управление: учебное пособие для вузов. – М.: ПРИОР, 2002. – 288 с. 55. Усачева В.В. К вопросу об истории понятия “организационная культура” // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 34. – Донецьк: ДонНТУ. - 2007. - 254 с. - С.157-166. 56. Усачева В.В. Специфика менеджмента многонационального предприятия // Вестник Херсонского государственного технического университета. – 2007. - №2(6). – 130 с. - С.38-41. 57. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент. - М.: ЗАО «Бизнес – школа «Интел-Синтез», 2008. – 361 с. 58. Хентце Й., Каммель А. Проблемы культуры управления многонациональными предприятиями // Проблемы теории и практики управления. – 2006. - №1 59. Храброва И.А., Корпоративное управление: вопросы интеграции. - М.: Издательский Дом «Альпина», 2005. - 198 с. 60. Чебак Р.В. Стратегический менеджмент. – М.: Экономика, 1999. – 322 с. 61. Шейн Э. Организационная культура и лидерство / Пер. с англ. Под ред. В.А. Спивака. – СПб: Питер, 2002. – 336 с.