Психолого-управлінське консультування та шляхи його вдосконалення

Содержание: Вступ 3 1. Визначення поняття психолого-управлінське консультування 4 2. Спілкування як основний засіб психолого-управлінського консультування 9 3. Індивідуальна та групова форми психолого-управлінського консультування та його методи 12 Висновок 16 Список літератури 18

Вступление: Останнім часом попит на послуги консультантів у сфері управління зростає особливо швидко. Цьому сприяє перехід до ринкових методів керування підприємствами, ріст ділової активності, конкуренція. Поєднуючись із зростаючою роллю психологічних знань про сутність людської діяльності, особливості їх психіки, спрямованість керівників організацій до пошуку психологічної допомоги з боку консультанта вже не здається дивним. Призначенням психолого-управлінського консультування є створення, передача і застосування на практиці знань про управління і бізнес. Під передачею знань розуміється не тільки виклад фактів, а й привиття підходів, методів і розвиток здібностей, необхідних для ефективного застосування знань в конкретному діловому, культурному чи організаційному середовищі. Кажучи про психологію управлінського консультування, варто відзначити, що дана сфера є сьогодні актуальною і такою, що швидко розвивається у руслі вітчизняної практичної психології. Поняття «управлінське консультування» виходить за рамки традиційного поняття психологічного консультування у зв’язку із специфікою його використання. В Україні управлінське консультування є відносно новим видом послуг. Проблема управлінського консультування добре досліджена американськими вченими Д. Коулом, Л. Тобіасом, російським дослідником Г.Ю. Базаровим, українцями С.В. Васьковською, П.П. Горностаєм, Л.М. Карамушкою. Виділяючи психологічне спрямування управлінського консультування, варто вказати, що необхідність консультування у сфері управління, швидше за все, пов’язана з певною обмеженістю досвіду керівництва організації в управлінських і психологічних сферах. Таким чином, актуальність теми роботи зумовлена важливістю дослідження особливостей психолого-управлінського консультування і шляхів його вдосконалення. Мета роботи – розкрити особливості психолого-управлінського управління.

Выводы: Психолого-управлінське консультування утворилося на основі поєднання двох напрямів консультування: управлінського, яке розв’язує проблеми управління людськими ресурсами; і психологічного консультування особистості. До основних завдань психолого-управлінського консультування належать: психодіагностика особистісно-професійних якостей та емоційно-психологічного стану управлінців; корекція особистісних обмежень керівників; психотерапевтична робота з метою попередження та усунення стресових станів, нервово-психічних розладів управлінців; діагностичне оцінювання соціально-психологічного стану справ в організації та інформування про це керівників; організація і проведення тренінгів, семінарів, конференцій та інших навчальних заходів, спрямованих на підвищення рівня психологічної культури управлінців; консультування під час переговорного процесу; рекомендації щодо розроблення програм, проектів, рішень, спрямованих на вдосконалення діяльності організації та її співробітників; сприяння керівництву в раціональному формуванні персоналу, розподілі функцій між працівниками тощо. Як було встановлено, основними видами консультативних послуг з надання допомоги керівникам при вирішенні управлінських завдань є: планування людських ресурсів; комплектування штатів та їхній відбір; пошук керівних працівників; забезпечення позитивної мотивації працівників і впровадження системи винагород; розвиток кадрового потенціалу (професійне становлення працівників та їх професійної кар’єри); розвиток організації; регулювання трудових відносин між адміністрацією і працівниками та ін. Важливу роль у психолого-управлінському консультуванні відіграє саме процес спілкування консультанта із керівником як замовником консультаційних послуг. Даний процес включає в себе прийняття запиту, укладання контракту на вирішення певної проблеми з обговоренням умов та критеріїв досягнення результату, і власне консультаційну взаємодію, під час якої психолог має донести до клієнта інший погляд на проблему, звернути увагу керівника на можливі шляхи вирішення його управлінського завдання. Психолого-управлінське консультування може відбуватися як в індивідуальній, так і в груповій формах. Персональне (індивідуальне) консультування може відбуватися у таких видах, як 1) пасивне; 2) цілеспрямоване інформування про результати психологічних досліджень; 3) формуюче; 4) консультування з метою корекції. Для управлінського консультування особистості використовуються наступні методи: тренінги особистісного розвитку; тренінги умінь; рольові та ділові ігри тощо. Основними завданнями цієї групи методів є: розвиток якостей керівника (працівників), необхідних для виконання своїх функцій; усвідомлення взаємин з іншими людьми; аналіз своїх переваг і недоліків, що сприяють ефективному виконанню своїх функцій або навпаки. Групове консультування спрямоване на психологічну допомогу групі, організації, і здійснюється за допомогою таких методів, як: тренінги формування «управлінської команди»; тренінги проектування ефективної діяльності різноманітних робочих груп тощо. Основними завданнями цієї групи методів є: проектування діяльності груп щодо певних соціально-професійних вимог; забезпечення згуртованості групи; розв’язання внутрішньогрупових і міжособистісних конфліктів тощо. До шляхів покращення психолого-консультаційного консультування відноситься конкретизація наукового матеріалу, розробка методичного забезпечення, активне застосування даного виду консультаційної допомоги на практиці. Також перспективними для удосконалення психолого-управлінського консультування є підвищення його значимості у загальносуспільному значенні для вирішення завдань керування через систему ЗМІ, інтерактивних занять для управлінців тощо.

Литература:  1. Алешникова В.И. Использование услуг профессиональных консультантов: 17-ти модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 12. – М.: Инфра-М, 2000. – 208 с. 2. Васильев Г.А. Управленческое консультирование: Учебное пособие для студентов вузов / Г.А. Васильев, Е.М. Деева. – М.: Юнити-Дана, 2004. – 255 с. 3. Карамушка Л. М. Психологія управління: Навч. посіб. – К.: Міленіум, 2003. – 344 с. 4. Карамушка Л.М., Коломінський Н.Л. Навчальна програма дисципліни «Психолого-управлінське консультування» (для магістрів). — К.: МАУП, 2006. — 28 с. 5. Молчанова Ю.О. Соціально-психологічні умови підвищення ефективності управлінської діяльності в системі державної служби: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.03 / НАДУ при Президентові України. – К., 2006. – 20 с. 6. Мухрыгина, О.И. Психология управленческого консультирования: Курс лекций для студентов факультетов психологии вузов. – Самара: Содружество, 2006. 116 с. 7. Невис Э. Организационное консультирование / Пер. с англ. – СПб.. Изд-во Пирожкова, 2002. – 224 с. 8. Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління: Навч. посіб. – Ів.-Фран.: Плай, 2001. – 695 с. 9. Основи психолого-управлінського консультування : навч. посібник.; за наук. ред. Л. М. Карамушки. – Київ : МАУП, 2002. – 136 с. 10. Технології роботи організаційних психологів: Навчальний посібник / За наук. ред. Л.М. Карамушки. – К.: Фірма «ІНКОС», 2005. – 366 c. 11. Шнейдер Л.Б. Пособие по психлогическому консультированию: Уч. Пособие. – М.: Ось-89, 2003. – 272 с. 12. Юкіш В.В., Овчиннікова Т.В. Інвестиції у підготовку персоналу агрепідприємств як напрям удосконалення управлінської діяльності / Електронний ресурс / Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vldfa/2009_16/ JukishVOvchynnikovaT.pdf