Соціальний контекст політики

Содержание:Вступ 3 1. Соціальна політика: політико-правові засади та особливості управління соціальними процесами 4 2. Соціальна політика сучасної України 10 Висновки 16 Список використаної літератури 18  

Вступление:Соціальні стандарти та гарантії є тими засобами соціального захисту, за допомогою яких реалізується соціальна політика держави, а також оцінюється її соціальна розвиненість. Вважається, що чим вищий рівень соціальних стандартів і соціальних гарантій для населення, тим розвиненіша держава. Незважаючи на те, що в Україні створено потужне правове поле, яке визначає основні категорії соціального законодавства, нині існує значна невідповідність між задекларованими поняттями та реальним станом реалізації базових соціальних стандартів. Соціальні стандарти та соціальні гарантії дають змогу реалізувати стратегічну мету соціально орієнтованої держави – забезпечити гідні стандарти життя та рівний доступ громадян до суспільних благ і послуг. Особливо актуальним це питання є для України, яка прагне до євроінтеграції, оскільки її законодавство щодо соціальної політики теж має відповідати європейським соціальним цінностям. Наведене підтверджує актуальність теми даної роботи на сьогоднішній день. Метою роботи є аналіз політики в її соціальному аспекті та формулювання теоретичних висновків з окресленої проблематики. У відповідності до вказаної мети було поставлено наступні завдання: 1. Визначити соціальну політику як прояв соціального аспекту політики; 2. Охарактеризувати особливості соціальної політики в Україні.  

Выводы: Свій життєвий шлях людина проходить у суспільстві. З моменту народження і до смерті її включено в соціальну сферу, яка охоплює все, що безпосередньо стосується людини в процесі її спільної з іншими людьми життєдіяльності. Саме так людина всебічно взаємодіє з тими, хто її оточує, засвоює встановлені норми життя суспільства і згідно з цими нормами будує власну поведінку. Соціальне життя — це природно-історичний процес розвитку суспільства, який здійснюється за об’єктивними законами, це форма існування суспільства. Воно відбиває безперервний розвиток суспільства через взаємодію всіх складових його елементів, частин, структур. Нормальний стан соціального життя — це впорядковане функціонування всієї системи соціальних відносин між людьми, їхніми соціальними спільнотами. У політології соціальна політика розглядається як особливий напрямок діяльності суб’єктів соціально-політичного життя, спрямований на забезпечення сприятливих умов і засобів існування індивідів, на реалізацію життєво важливих соціальних потреб і інтересів людей та соціальних спільнот. Соціальна політика — це діяльність владних структур, інших суб’єктів соціально-політичного життя, що знаходить свій вияв в управлінні соціальним розвитком суспільства, у здійсненні заходів для задоволення матеріальних і духовних потреб його членів та в регулюванні процесів соціальної диференціації суспільства. Основною метою соціальної політики є досягнення в суспільстві рівноваги, стабільності, цілісності й динамізму. Як свідчить суспільна практика, соціальна політика покликана розв’язувати суперечності між поточними й перспективними інтересами суспільства, між інтересами класів, соціальних груп та верств, які (інтереси) зовсім не однакові. Соціальна політика постійно відповідає на запитання: інтереси яких соціальних груп задовольнити негайно, а яких груп пізніше, як саме можна задовольнити ці інтереси. Відсутність ефективної соціальної політики держави породжує небезпеку соціальних катаклізмів, підриває основи Української держави, призводить до деградації особистості, сім'ї, депопуляції, соціальної поляризації в суспільстві. Впровадження ринкових відносин розпочалося в Україні без розробки стратегії і тактики державного регулювання соціальних процесів, що вкрай негативно позначилося на забезпеченні економічної безпеки. Конституційне закріплення необхідності побудови соціально спрямованої економіки вимагає від держави вироблення і здійснення такої соціальної політики, яка сприятиме забезпеченню достатнього життєвого рівня населення, високої якості трудових ресурсів, економічного зростання, захисту найвразливіших верств населення, гармонійному розвитку особи, сім'ї. Враховуючи світовий досвід країн, які успішно подолали труднощі перехідного періоду і досягнули значних успіхів, важливо забезпечити справедливий розподіл тягаря реформ між усіма соціальними групами населення.

Литература: 1. Брегеда А. Ю. Основи політології: Навч. Посібник А.Ю. Брегеда. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 312 с. 2. Державне управління та державна служба. Словник-довідник / Уклад. О. Ю. Оболенський. – К.: КНЕУ, 2005. – 478 с. 3. Основы социальной работы / Отв. ред П. Д. Павленок. – М.: Инфра-М, 1997. – 368 с. 4. Панченко М. Соціальна сфера і соціальна політика та їх співвідношення в аспекті деожавного управління соціальною сферою// Актуальні проблеми державного управління. Збірник наукових праць Одеського регіонального інституту державного управління / М. Панченко. - 2009. - № 1 - С.123 – 130. 5. Соціологія: підручник для студентів вищих навч. закл. / Ред. В.Г. Городяненко. - 2-е вид., перероб., доп. - К. : Видавничий центр "Академія", 2005. - 560 с. 6. Управлінські аспекти соціальної роботи. Курс лекцій / М. Ф. Головатий (кер. авт. кол.), М. П. Лукашевич, Г. А. Дмитренко та ін. — К.: МАУП, 2004. — 368 с.