Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян.

Содержание:Вступ 3 1. Поняття об’єднань громадян та їх види 6 2. Загальні риси, що характеризують особливості адміністративно-правового статусу різних видів об’єднань громадян 13 3. Правове регулювання порядку легалізації правового статусу об’єднань громадян 19 4. Особливості правового регулювання взаємовідносин громадських об’єднань з органами виконавчої влади 23 5. Особливості правового регулювання взаємовідносин політичних партій з органами виконавчої влади 27 6. Особливості адміністративної відповідальності об’єднань громадян 30 Висновок 40 Список використаних джерел 41

Вступление:Актуальність теми дослідження. В адміністративному праві під суб'єктом розуміють носія (власника) прав та обов'язків у сфері публічного управління, які передбачені адміністративно-правовими нормами, здатного надані права реалізовувати, а покладені обов'язки виконувати. З цього визначення випливає, що «претендент» на статус суб'єкта адміністративного права за своїми особливостями потенційно здатний бути носієм суб'єктивних прав та обов'язків у сфері державного управління, тобто повинен мати комплекс соціальних передумов, що дозволяють надати йому суб'єктивні права та обов'язки. До таких особливостей (соціальних передумов) належать: а) зовнішня відокремленість, яка характеризується наявністю системоутворюючих їм ознак; б) персоніфікація в суспільних відносинах управлінського типу, тобто виступ у вигляді єдиної особи — персони; в) здатність виражати і здійснювати або персоніфіковану волю у відносинах з державою, або державну волю у процесі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. «Претендент», який має названі особливості, набуває статусу суб'єкта тільки в тому разі, якщо держава, використовуючи адміністративно-правові норми, робить його носієм (власником) прав та обов'язків, які реалізуються останнім у сфері державного управління. Таким чином, соціальні особливості спричинюють комплекс передумов, які свідчать про потенційну можливість бути суб'єктом, а адміністративно-правові норми, використовуючи ці передумови, по-перше, перетворюють «претендента» на суб'єкта, по-друге, визначають його місце і роль у сфері державного управління. А відповідно невід’ємним елементом будь-якого демократичного суспільства є різноманітні об’єднання громадян. Їх соціально-політичне призначення полягає насамперед у тому, що вони допомагають людям у розв’язанні проблем повсякденного життя, відкривають широкі можливості для виявлення суспільно-політичної ініціативи, здійснення функцій самоврядування. Сенс існування об’єднань громадян визначається як спільна життєдіяльність людей, що передбачає їх взаємну залежність і потребу одне в одному, забезпечує збереження і розвиток соціального організму. Це життя людей безпосередньо в колективі, соціальній групі, де відбуваються спільна діяльність, спілкування, обмін послугами, користування спільними речами і вартостями. З розширенням демократії і зростанням рівня політичної культури посилюється тенденція до урізноманітнення громадських та політичних об’єднань у соціально-політичному житті, їх впливовості в конкретно-історичних ситуаціях. Розглянемо питання юридичного визначення об’єднань громадян, їх види та принципи діяльності. Тому, метою даного дослідження є визначення адміністративно-правового статусу об’єднань громадян, аналіз відповідного вітчизняного законодавства. Виходячи з поставленої мети, в даному дослідженні поставлені наступні завдання: 1) дослідити загальну характеристику поняття об’єднань громадян та їх види; 2) визначити порядок правового регулювання порядку легалізації правового статусу об’єднань громадян; 3) проаналізувати особливості адміністративної відповідальності об’єднань громадян. При написанні даної роботи було використано такі методи дослідження: спеціально-юридичний, порівняльно-правовий, історико-порівняльний. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час діяльності громадських об’єднань в Україні. Предметом дослідження є чинне законодавство, монографічні та публіцистичні дослідження з питань адміністративно-правового статусу об’єднань громадян.

Выводы:Отже, можна зробити наступні висновки, що право громадян на свободу об’єднання – їх невід’ємне право, яке гарантовано не тільки міжнародними угодами, а й Конституцією і законодавством України. Об’єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об’єднання громадян проявляється або політичною партією, або громадською організацією. Політична партія ставить за мету оволодіння державною владою, формування органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Громадська організація – об’єднання громадян з метою задоволення і захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів. Це організації, які мають будь-яку мету, крім політичної. Усі ці надзвичайно важливі засади знайшли своє втілення в Законі України від 16 червня 1992 року “Про об’єднання громадян”, який регулює порядок створення об’єднань громадян, їх права, громадську діяльність. Також під час своєї діяльності об'єднання громадян можуть - виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права, представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах, брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо). ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об'єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні, створювати установи та організації, одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань, вносити пропозиції до органів влади і управління, розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі, засновувати засоби масової інформації.

Литература:2. Конституція України // Офіційна Internet- сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua 3. Закон України від 16 червня 1992 р. “Про об’єднання громадян” // Відомості Верховної Ради України вiд 25.08.1992 - 1992 р., № 34 4. Закон України від 1 грудня 1998 р. “Про молодіжні та дитячі громадські організації”. 5. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка К.: Каннон, А.С.К. 2001 6. Конвенція Міжнародної організації праці №87 «Про свободу асоціацій і захист права на організацію». 7. Поняття суб'єктів адміністративного права. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. - К., 1999, с.96—101. 8. Авер 'янов В. Б. Система органів виконавчої влади: проблеми ре формування у світлі конституційних вимог // Право України.- 2003.- № 9.— С 24-30. 9. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2-х т.: Т. 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова).- К.: Юридична думка, 2004.- С. 189-256. 10. Адміністративне право України: Навч. посіб. / Г. Г. Забарний, Р. А. Калюжний, В. К. Шкарлупа.-К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2005.-С. 43-82. 11. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С. В. Ківалова.- Одеса: Юридична література, 2003.- С. 63-134. 12. Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка.- К.: Юрінком Інтер, 2005.-С 57-124. 13. Ведєрніков Ю. А., Шкарупа В. К. Адміністративне право України: Навчальний посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2005.- С. 40-84, 105-116. 14. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / В. Б. Авер'янов (заг. ред.); НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького.- К.: Факт, 2003.- С. 47-136. 15. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник.- К.: Юрінком Інтер, 2003.- С 73-183. 16. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права: Навчальний посібник / За заг. ред. Куйбіди Р. О., Шишкіна В. I.- К.: Старий світ, 2006.- С 143-168. 17. Вижтиков О. Аналіз відповідності Закону України «Про об'єднання громадян» Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод // Юридична Україна- 2003- № 2- С. 58-65