Вступление: ВСТУП
Актуальність теми. Соціальний захист працівників підприємств є необхідною умовою розвитку соціально-орієнтованої економіки, в центральним питанням якої є створення сприятливих умов для ефективного використання праці, утворення можливості відтворення працездатності працюючих, гарантування належного рівня доходів працівників при виході за межі доступу працездатного віку. Система соціального захисту працівників підприємств, яка враховує такі підсистеми: соціальне забезпечення (утримання соціальної сфери), соціальна допомога і соціальне страхування, – потребує удосконалення в частині механізму управління витратами методом їх оптимізації. В умовах переходу економіки України до ринкових відносин, фінансово-економічної нестабільності, недостатньо контрольованого роздержавлення підприємства активно відмовлялися від утримання об’єктів соціальної сфери на своїх балансах і значно скорочували «непродуктивні» витрати на соціальне забезпечення працівників. Наступне десятирічне економічне зростання у 1999-2008 рр. не тільки не позбавило, але ще більш загострило численні проблеми у фінансуванні соціального захисту, що виникали на перетині інтересів роботодавців, працівників та держави. Економічні реформи, які загострилися в країні у зв’язку з подоланням наслідків кризи 2008-2009 рр., попереджують про запровадження жорсткого режиму економії державних соціальних видатків і вимагають від роботодавців підвищення соціальної відповідальності за добробут своїх працівників та їхніх сімей, що пов’язано із формуванням якісного механізму управління витратами підприємств на соціальний захист працівників.
Соціальне забезпечення (соціальний захист) – це система суспільно-економічних заходів, спрямованих на матеріальне забезпечення населення від соціальних ризиків (хвороба, інвалідність, старість, втрата годувальника, безробіття, нещасний випадок на виробництві тощо).
Соціальний захист в Україні представлено через матеріальне забезпечення економічно активного населення (шляхом соціального страхування); пенсійне забезпечення; соціальну допомогу найуразливішим категоріям; матеріальну допомогу сім'ям з дітьми; компенсації, індексації та пільги населенню; соціальне обслуговування тощо. В такому разі, соціальний захист здійснюється за допомогою соціального забезпечення та соціальної допомоги.
Підвищення значення соціальної політики підприємств сприяє поліпшенню якості життя не тільки персоналу підприємства, але й споживачів, суспільства в цілому.
Важливим елементом соціально-трудової сфери, який визначає ступінь розвиненості, збалансованості та перспективності системи трудових відносин, виступає соціальний пакет.
Соціальний пакет (далі – СП) – це набір пільг, які призначаються державою пільговим категоріям населення, або блага, які надаються працівникам підприємств різноманітних видів економічної діяльності, як у державному, так і в приватному секторах.
Отже, об’єктом даного дослідження є система соціального захисту на підприємстві.
Предмет дослідження – соціальний пакет як механізм соціального захисту працівників на підприємстві
Мета роботи – проаналізувати особливості соціального пакету як механізму соціального захисту працівників на підприємстві.
Мету роботи передбачається реалізувати, вирішивши ряд завдань:
1. Визначити сутність поняття соціального захисту працівників на підприємстві;
2. Розглянути основні складові соціального захисту, дати їм характеристику;
3. Вивчити поняття «соціальний пакет», його базові складові;
4. Окреслити правові засади соціального пакету на підприємстві;
5. Проаналізувати особливості соціального пакету на сучасних українських підприємствах.
Питання соціального захисту населення, соціальної політики, зокрема і стосовно працівників підприємства були і все ще залишаються предметом наукових досліджень. Так, цим питанням присвячувалися роботи таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як Н.Н. Абакумової, О.І. Антоненко, Р.Ф. Атаманюка, С.І. Бандура, В.Я. Бідака, Н.П. Борецької, О.А. Грішнової, І.Ф. Гнибіденка, В.В. Капильцової, А.Я. Кібанова, Е.М. Лібанової, Л.С. Лісогор, О.В. Макарової, М.В. Мниха, В.М. Новікова, А.М. Нєпомнящего, О.М. Новікової, В.В. Онікієнка, С.О. Прокопи, О.М. Палій, Г.А. Пікалової, Б.Й. Пасхавера, П.Т. Саблука, О.С. Сергієнка, С.В. Сіденко, О.І. Скомарохової, Т.Б. Токарського, М.І. Хмелярчук, Л.М. Черенько, І.М. Черніна, К.І. Якуби. Дослідження проблематики соціальної відповідальності здійснювали Р.Х. Андерсен, Ю.Є. Благов, Р.Л. Бломстром, К. Девіс.
Питанню власне соціального пакету як механізму соціального захисту присвячені роботи Білявського В., Малоєтко А., Морозової Є., Новак І., Стодок Л., Прийми Л., Тяжельникової Є., Юркова М. та ін. Саме доробки вказаних дослідників ми використали у своїй роботі.
Об’єм і структура дослідження: робота об’ємом 40 сторінок написана за складним планом, містить вступ, 3 розділи з підрозділами, висновки, список використаної літератури і 1 додаток.