Групові конфлікти, їх природа, типологізація, функції

Содержание: Вступ 3 1. Визначення конфлікту як психологічного явища 4 2. Типологічні та функціональні особливості групових конфліктів 5 3. Види групових конфліктів та їх причини 9 4. Шляхи попередження й умови успішного розвязання групових конфліктів 12 Висновок 16 Список літератури 18

Вступление: Насиченість сучасного життя конфліктами, невміння адекватно сприймати та інтерпретувати їх породжують високий потенціал конфліктогенності особистості, суспільства, сприяють розвитку психосоматичних станів, неврозів, формуванню неадекватних психологічних захистів і стереотипів поведінки особистості. Кожна людина належить одночасно до різних соціальних груп, що згодом також змінюються (змінюється вік людини, її переконання, розмір власності, нині навіть стать людина може змінити). А оскільки інтереси різних груп зазвичай не збігаються і відносини між ними конфліктні, то будь-який індивід упродовж життя постійно виявляється втягнутим у різні великі чи малі, серйозні чи несерйозні міжгрупові конфлікти. Проблему виникнення конфліктів у різних сферах життєдіяльності розвивали у своїх працях сучасні видатні психологи, зокрема Н.В. Гришина, Є.А. Донченко, Г.В. Ложкін, М.І. Пірен, Н.І. Пов’якель, Т.М. Титаренко, Е.А. Уткін та інші. Вагомий внесок у розвиток даної проблеми внесено вітчизняними психологами (І.С. Булах, А.М. Гірник, Л.І. Долинська, Л.Е. Орбан-Лембрик, П.С. Прибутько, М.В. Примуш та інші). Незважаючи на значну кількість праць, присвячених різним підходам до визначення конфліктних ситуацій, особливості групового конфлікту, їх природа, типологізація та функції розкриті недостатньо повно. Дане твердження й обумовлює актуальність тематики дослідження. Метою роботи є розкриття особливостей групових конфліктів. Відповідно до мети роботи варто виконати наступні завдання: 1. Визначити сутність конфлікту як психологічного феномену; 2. Встановити типологічні й функціональні особливості групових конфліктів; 3. Розглянути специфіку прояву таких видів групових конфліктів, як міжгруповий, конфлікт між групою і особистістю, міжетнічний конфлікт; 4. Вказати шляхи попередження й умови успішного розв’язання групових конфліктів.

Выводы: Групові конфлікти – це конфлікти, які виникають на основі зіткнення протилежних, несумісних потреб, інтересів, цінностей у свідомості людей, які входять до різних груп, тобто хоча б одним з учасників даного конфлікту має бути група людей. Як вдалося встановити, групові конфлікти, які мають як позитивні, так і негативні наслідки, виконують сигнальну, інноваційну (творчу), соціально-психологічну функції, а також здійснюють балансування індивідуальних, групових, колективних інтересів. За різними класифікаційними ознаками виділяються такі види конфліктів: явні та приховані; усвідомлені адекватно або неадекватно; конструктивні та деструктивні; конфлікти «виграш – програш» або «виграш – виграш»; гомогенні та гетерогенні; повністю або частково структуровані; керовані, узгоджені, вирішені. За причинами виникнення групові конфлікти поділяються на: конфлікти ролей, конфлікти бажань, конфлікти норм поведінки. За кількістю учасників, які знаходяться в конфлікті, можна виокремити: 1) конфлікт між особистістю і групою; б) конфлікт між підгрупами в окремій групі; в) конфлікт між формальною і неформальною системами відносин; г) міжгрупові конфлікти. Міжгрупові конфлікти зазвичай виникають всередині великих соціальних груп, організацій, коли конфліктуючими сторонами є соціальні групи, що переслідують несумісні цілі й перешкоджають одна одній на шляху до їх здійснення. Будь-який міжгруповий конфлікт є результатом подвійного впливу – внутрішніх і зовнішніх чинників. І таке їх поєднання загострює конфронтацію і водночас утруднює її припинення. Також детально було розглянуто особливості конфлікту між особистістю й групою, який виникає через статусно-рольові невідповідності, і специфіку міжетнічного конфлікту, який притаманний для великих етнічних груп. Важливим питанням є розв’язання і попередження розвитку групових конфліктів. Профілактика виникнення конфлікту переважно базується на забезпеченні успішності взаємодії членів різних груп, узгодження їх цінностей і цілей мирним шляхом. Для вирішення групових конфліктів доречно застосовувати стратегії створення ситуацій співпраці, навчання і кооперації, й організації мирних переговорів. Таким чином, групові конфлікти є одним з важливих питань, на вирішення якого варто залучити більше уваги і сил науковців, які досліджують соціальні процеси в суспільстві. Адже від мирного вирішення конфліктів між групами (як великими, так і малими) залежить успішність життєдіяльності всіх членів суспільства як в загальному вимірі, так і в особистісному.

Литература: 1. Бабосов Е.М. Конфликтология: Учебн. Пособие для студентов вузов. – Мн., 2009. – 360 с. 2. Булах І., Долинська Л., Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів. – К., 2002. – 114 с. 3. Гірник А.М. Основи конфліктології : навч. посіб. – К.: Києво-Могилянська академія, 2010. – 222 с. 4. Грейліх О.О. Психологічні особливості міжособистісних конфліктів у педагогічному колективі / Зб. наук. пр. КПНУ ім. І. Огієнка, Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України «Проблеми сучасної психології». – Вип. 9. – 2010. – С. 56-65. 5. Козер Л. А. Функции социального конфликта / Пер. с англ. О.Назаровой; Под общ. ред. Л. Г. Ионина. – М.: Дом интеллектуальной книги: Идея-пресс, 2000. – 295 с. 6. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Пос. для студентів. – К., 2003. – 568 с. 7. Орбан-Лембрик Л.Е. До питання про міжгрупові конфлікти й упередження // Соціальна психологія. – 2007. – № 3. – С. 3-17. 8. Орлянський B.C. Конфліктологія: Навч. посібник. – К., 2006. – 214 с. 9. Прибутько П.С. Конфліктологія. Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2009. – 136 с. 10. Примуш М.В. Конфліктологія: Навч. посіб. – К., 2006. – 330 с. 11. Семенова А.В., Гурін Р.С., Осипова Т.Ю. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 319 с. 12. Юсім Ю.Д. Основи соціального партнерства: Лекції з конфліктології. – Тернопіль: ТДПУ, 2005. – 264 с.