Выводы: Аналіз літератури дозволяє розкрити актуальність вивчення феномена конфлікту як специфічної форми сімейної взаємодії. Сімейний конфлікт визначається як зіткнення різних цілей, інтересів, поглядів, думок членів сім’ї з метою їх реалізації в умовах взаємозалежності.
В основі сімейного неблагополуччя завжди лежать як видимі, так і зовні непомітні конфлікти міжособистісного, соціально-побутового та психофізичного й фізіологічного характеру. Аналіз суперечностей, які лежать в основі виникнення конфліктів, вимагає з’ясування змісту конфліктів з метою їх подальшого конструктивного вирішення. Особливо складними і відповідальними є перші п’ять років подружнього життя. В цей час відбувається взаємна адаптація шлюбних партнерів, висуваються зустрічні вимоги, виробляються спільні погляди і взаємоприйнятні моделі поведінки.
Подружні сутички здебільшого є наслідком низької культури спілкування, яка найбільш виразно сконцентрувалася у «конфліктній субкультурі», але, звичайно, існують і більш глибокі причини конфліктів – незадоволення певних потреб, які повинні задовольнятися у сімейних стосунках. Це може бути потреба у захисті Я-концепції, тобто позитивної самооцінки кожного з партнерів; потреба подружжя у виконанні певних сімейних ролей; потреба у повноцінному спілкуванні з партнером; потреба у необхідній мірі інтимності та подружньої автономії; потреба у відчутті свободи та органічності поведінки кожного з партнерів; потреба партнерів на критику один одного.
Відповідно до різних класифікаційних даних сімейні конфлікти поділяються на: конструктивні та деструктивні; справжні, умовні, зміщені, неправильно приписані, приховані, помилкові; між подружжям; батьками й дітьми; бабусями, дідусями та онуками тощо; ціннісні; господарські; статусні; емоційні; сексуальні; у сімейних відносинах; між родичами; у стосунках сім’ї з державними чи іншими органами; бурхливі і «тихі».
Огляд психологічної літератури дає можливість зробити висновок про те, що конфліктна сімейна взаємодія чинить як негативний, так і позитивний вплив на розвиток і соціалізацію особистості дитини. Негативне значення конфліктної взаємодії проявляється у засвоєнні жорстких та агресивних способів розв’язання конфліктних ситуацій, неадекватному сприйманні оточуючого середовища, знижує продуктивність спільної діяльності, характеризується високою психічною напруженістю та високим рівнем тривожності. Позитивний аспект полягає в тому, що конфлікти усувають джерела непорозумінь, стимулюють розвиток сім’ї, соціальну активність особистості і є особливими механізмами психологічного захисту.
Для вирішення подружніх конфліктів доцільно дотримуватися правил етики, поважати себе та членів сім’ї, бажати мирного вирішення ситуацій, застосовувати різні тактики і стратегії розв’язання суперечок з найменшою шкодою як для себе, так і для подружжя. Отже, для успішного конструктивного вирішення сімейних конфліктів найоптимальнішими засобами є здатність до самоконтролю і компроміс, які дозволяють стримати мимовільні прояви негативних емоцій подружжя та врахувати інтереси обох сторін.