Арт-терапія

Содержание:Вступ 1. Визначення поняття «арт-терапія» 2. Мета та форми арт-терапії 3. Особливості арт-терапевтичної діяльності 4. Арт-терапевтичний кабінет і його оснащення Висновки Література

Вступление:Арт-терапія – універсальний метод лікування на основі образотворчого й іншого видів творчості. В даний час він застосовується все більш широко як засіб оздоровлення, психотерапії, профілактики, реабілітації, розвитку можливостей людини і її гармонізацій. Арт-терапія застосовується не тільки в лікувальних, але й у загальній і спеціальній освітній установах, у соціальній сфері й інших галузях. Оскільки це інструмент не тільки лікування, але і розвитку, і гармонізації людей, підвищення якості їхнього життя, воно використовується не тільки з хворими різними захворюваннями, але і зі здоровими людьми чи тими, у кого маються ті чи інші проблеми психологічного характеру (наприклад, проблеми у відносинах з оточуючими людьми, незадоволеність життям). Все більш широко арт-терапія використовується в роботі з дітьми і підлітками, сприяючи їх більш активному розвитку і розкриттю їхнього творчого потенціалу. У багатьох випадках це дозволяє скорегувати наявні в дитини емоційні, поведінкові й інтелектуальні порушення і недоліки. Термін «арт-терапія» став використовуватися в нашій країні порівняно недавно. З англійської мови це поняття можна перевести як «лікування, засноване на заняттях художньою (образотворчою) творчістю...» однак на практиці арт-терапія далеко не завжди пов'язана з лікуванням. Хоча лікувальні завдання, безсумнівно, їй властиві, існує багато прикладів застосування арт-терапії скоріше як засобу психічної гармонізації і розвитку людини, як шляху до вирішення соціальних конфліктів. Сучасне розуміння арт-терапії припускає, по-перше, використання мови образотворчої експресії; по-друге, особистісну участь людини в образотворчій діяльності.

Выводы:Арт-терапія є тією дорогою, яка веде кожну людину до себе самої. Самовираження за допомогою арт-терапії дозволяє відкрити нові грані, нові якості своєї особистості. Використовуючи танець, малюнок, ліплення, музику, прозу, поезію, театр ми можемо пізнавати хвилюючі життєві переживання, почуття й фантазії. Звертання до творчості здатне розбудити інсайт, ініціювати творче зростання і має велику цілющу силу. Досвід переживання стану цілісності дозволяє гармонізувати внутрішній світ людини. Зберігаючи цей стан у пам’яті, людина може його втілювати у буденному житті. Крім цього, терапія або корекція творчим самовираженням глибоко впливає на основні компоненти структури особистості, сприяє духовному розвитку та збагаченню людини. Арт-терапія формує оптимістичний погляд на світ, активну життєву позицію. Це також і терапія смислом життя, тобто натхненним творчим служінням людям у відповідності із своїми особистісними особливостями. Використання досвіду духовної культури людства робить арт-терапію ефективним засобом формуванням творчої позиції людини. Арт-терапія – знак про себе. Будь-яка людина здатна виразити себе, свої почуття і свій стан мелодією, звуком, рухом, малюванням. Для деяких людей це єдиний спосіб дати світу знати про себе, заявити про себе як про творчу особистість. Арт-теапія - творчий пошук. Переживання моменту творіння дає сили для подолання перешкод і вирішення внутрішніх і зовнішніх конфліктів. Арт-терапія - як спосіб соціальної адаптації. Арт-терапія особливо важлива для людей-інвалідів, що в силу фізичних чи психічних особливостей свого стану найчастіше соціально дезадаптовані, обмежені в соціальних контактах. Творчий досвід, усвідомлення себе, розвиток нових навичок і умінь, дозволяють цим людям більш активно і самостійно брати участь у житті суспільства, розширюють діапазон їхнього соціального і професійного вибору. Розвиток творчого потенціалу людини сприяє її можливостям приймати рішення, більш успішно будувати своє життя. Арт-терапію, як методику корекції, доцільно використовувати в комплексі функціонально-системної медико-соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями здоров’я. Застосування арт-терапії підвищує пізнавальну активність дітей, сприяє сенсорному та руховому розвитку, концентрує увагу. Крім того, арт-терапія дозволяє здійснювати більш ефективний вплив на формування емоційної сфери, спонукає до подальшого розвитку компенсаторних властивостей збережених функціональних систем. Терапія мистецтвом – це особливий метод профілактики лікування, який знижує дезадаптаційні психологічні стани, сприяє зменшенню тривожності, попереджає виникнення розпачу, депресії, суїцидів. Зрозуміло, що не можна використовувати метод арт-терапії окремо від інших методів корекційної діяльності психолога та психотерапевта, тому ми рекомендуємо поєднувати психологічні методи впливу з педагогічними та, можливо, медичними. Адже завданням психотерапевта є не тільки формування адекватного психологічного сприйняття світу таким, який він є у всіх його проявах, а й забезпечення найбільш комфортного співіснування кожного індивіда у суспільстві та у взаємовідносинах з навколишнім середовищем. І лише вдало поєднані методи, способи та прийоми корекційного впливу психологічної діяльності стануть найбільш ефективними за умови доцільного та своєчасного їх застосування.

Литература:1. Бурно М. Терапия творческим самовыражением. М: Медицина, 1989. 2. Практикум по арт-терапии//Под ред. А.И.Копытина. - СПб: Питер, 2000. - 448 с. 3. Кузікова С.Б. Основи вікової психокорекції. Навчально-методичний посібник (російською мовою) – Суми: СумДПУ, 2001. 4. Никитин В.Н. Телесно-ориентированная и арт-терапия в работе с детьми и подростками. – Киев, 1997. 5. Профілактика і терапія засобами мистецтва: науково-методичний посібник / Під заг. Ред. Пилипенка. – К.: А.Л.Д., 1996. 6. Рисунок. Живопись. Композиция: Учебное пособие /Сост. Н.Н. Ростовцев и др. - М.: Просвещение, 1989. 7. Рудестам К. Групповая психотерапия. - СПб.: Питер Ком, 1998. 8. Соловьева В.С. Интегрированный курс обучения детей с задержкой психического развития // Начальная школа. – 1993. - №2. 9. Шевченко Ю.С. Музыкотерапия детей и подростков. В сб.: Психокоррекция: теория и практика. – М.: НПЦ "Коррекция", 1995. 10. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996.