Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (066)772-50-34
(098)902-14-71
(093)107-18-04

email: info@7000.kiev.ua
Право»Політологія»

Соціал-демократична та комуністична концепції соціального ладу

Карточка работы:93452
Цена:
Тема: Соціал-демократична та комуністична концепції соціального ладу
Предмет:Політологія
Дата выполнения:2007
Специальность (факультет):фармацевт
Тип:Реферат
Задание:
ВУЗ:Національний Медичний Університет ім. О.О.Богомольця (НМУ)
Содержание:ВСТУП 1. Соціальна держава 2. Соціальні та правові принципи 3. Соціалізм (соціально-демократичні та комуністичні концепції суспільного устрою) 4. Українська соціал-демократія та комунізм (ідейно-теоретичні та концептуальні витоки) ВИСНОВОК ЛІТЕРАТУРА
Курс:2
Реферат:
Язык:укр
Вступление:Соціал-демократичний рух в економічному та політичному відношенні є нині досить впливовою силою, яка значною мірою визначає напрями сучасного розвитку різних держав світу. Історія його формування тісно зв'язана з еволюцією суспільства, хоч соціалістичні доктрини, як невід'ємний елемент і вираз мрії людства про щасливе, справедливе майбутнє існували і розвивались відносно незалежно від розвитку та трансформації класичної економічної науки. Майбутнє пов'язувалось зі становленням суспільної, загальнонародної власності на засоби виробництва та суспільних форм розподілу доходів, із розвитком економіки, позбавленої суперечностей та криз. Основний зміст соціалістичних ідей протягом усієї історії залишався тим самим, але під впливом змін у розвитку економічної бази суспільства змінювалась теоретична основа соціально-економічної трансформації, визначалися нові її орієнтири. У другій половині XIX століття відбулось формування двох основних напрямів теорії побудови соціалістичного суспільства: марксизму та соціал-реформізму. Марксизм, як економічна теорія і політика радикальної перебудови суспільства, згодом розколовся на дві течії: ревізіонізм і ортодоксальний марксизм, перша з яких еволюціонувала у реформізм, а другу в чистому вигляді було апробовано в кількох країнах світу. Сучасний соціал-реформізм не є однорідною політичною силою, що базується на єдиній концепції соціально-економічного та політичного розвитку. Шляхи, що їх пройшли соціал-демократи в різних країнах, були неоднаковими, програми їхніх партій позначено національною специфікою, вони відбивають культурно-історичні особливості розвитку, інституціональні традиції, своєрідність робітничого і профсоюзного руху. Кожна з партій репрезентує власне бачення «третього шляху» розвитку, свою концепцію «демократичного соціалізму», «змішаної економіки», своє розуміння економічної демократії». Досвід соціал-демократичних перетворень є цікавим для політичної та економічної наук як приклад свідомого формування напрямів розвитку суспільства, інституціонального впливу на економічну систему. Важливим для теорії є аналіз соціально-економічних наслідків застосування конкретної економічної моделі, дослідження методів економічного регулювання та принципів їх поєднання, що покладається в основу економічних платформ соціал-демократичних рухів, використовується в економічній політиці окремих країн. У середині XIX ст., коли в капіталістичному способі виробництва відбувались суттєві зміни і, як наслідок, загострювались соціальні суперечності, виникали робітничі об'єднання, партії та рухи, Карл Маркс синтезував соціалістичні ідеї і класичну економічну теорію в одне ціле, намагаючись підвести наукову базу під власну теорію класової боротьби. В основу його доктрини було покладено ідею докорінного знищення капіталістичного ладу і побудови нового, справедливого суспільства без експлуатації, гноблення і насильства. Економічна й політична платформа побудови соціалістичного суспільства, викладена К. Марксом та Ф. Енгельсом у «Маніфесті Комуністичної партії», передбачала революційне (деспотичне) скасування інституту приватної власності, передачу її об'єктів у власність суспільства, створення планової, центрально-керованої економіки, встановлення соціалістичної форми розподілу суспільного продукту. Ці ідеї набули надзвичайної популярності наприкінці XIX і особливо на початку XX ст., що не тільки сприяло територіальному поширенню марксистської ідеології, а й забезпечило її суттєвий вплив на програми інших партій і рухів. Марксизм став панівною ідеологією робітничого руху, знайшов відображення в програмах соціал-демократичних партій. Майже всі робітничі партії Західної Європи декларували як кінцеву мету робітничого руху – побудову соціалізму. Усупереч зусиллям революційних марксистів об'єднати в межах II Інтернаціоналу робітничий рух в одну силу і спрямувати його на боротьбу за скасування приватної власності та влади капіталу, він розпався на кілька напрямів, частина з яких зберегла ортодоксальну марксистську спрямованість, інша, що спиралася на профспілковий рух, формувалась на теоретичних засадах соціал-реформізму. Профспілки не виходили за межі економічної боротьби, що була спрямована не стільки проти капіталізму як такого, скільки на здобуття конкретних соціально-економічних благ: підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці, збільшення зайнятості, удосконалення системи соціального забезпечення та надання соціальних гарантій, скорочення робочого часу та ін. Саме через їхній вплив марксистську теорію революційної класової боротьби поступово починає витискати теорія еволюційно-реформістської зміни системи, ідея політики «соціального партнерства». Позбавлені радикалізму, ці ідеї здобувають підтримку в робітничому середовищі, розуміння інших суспільних верств, а також починають впливати на марксизм, спричиняючи його еволюцію. Відтак виникають різноманітні трактування марксистської теорії аж до перегляду самої суті марксистської концепції, ревізії філософських, економічних та політичних основ учення, до пом'якшення радикалізму його революційних висновків. На цій основі виникають дві течії марксизму – ортодоксальний марксизм і ревізіонізм. Соціал-реформісти, сприйнявши основну ідею марксизму про побудову нового, соціальне справедливого суспільства, не погоджувались з марксистською програмою революційної його побудови; ревізіоністи, навпаки, - формально визнавали марксизм, були згодні з його основними постулатами, але постійно піддавали критиці, уточнювали та переглядали окремі його ідеї.
Объём работы:
24
Выводы:Враховуючи весь викладений вище матеріал, можемо зробити висновок: головною особливістю соціал-демократичних та комуністичних концепцій соціального ладу держави є розгляд демократії в її нерозривному зв’язку з матеріальними умовами життя суспільства та його класовою структурою. Вищим типом політичної демократії в державі розглянуті концепції вважають соціалістичну, або пролетарську демократію, головна відмінність якої від буржуазної вбачається в тому, що вона є владою більшості суспільства – трудящих (диктатурою пролетаріату), спрямованою проти його експлуататорської меншості (буржуазна ж демократія є владою незначної меншості – власників засобів виробництва). Соціал-демократична та комуністична концепції базуються на суспільній власності на засоби виробництва, яка виступає економічною основою утвердження соціальної рівності людей та їх справжньої свободи як звільнення від капіталістичної експлуатації (дані концепції, як стверджується, на відміну від концепцій буржуазної демократії не тільки проголошують політичні свободи та соціально-економічні права, а й надійно їх гарантує). Реально ж дані концепції покликані встановити не повновладдя народу, а всевладдя однієї політичної партії, яке внаслідок недемократичної побудови самої партії переростає у всевладдя партійного керівництва. Соціалістично-демократична концепція забезпечує поділ влади – представницькі органи влади хоча й обираються населенням, але перебувають під жорстким партійним контролем. Вибори мають формальний характер вже хоча б тому, що проводяться за наявності лише однієї кандидатури на виборну посаду. Громадські організації також діють під жорстким партійним керівництвом та використовуються, насамперед, як засоби партійного впливу на маси. Це є стосується і засобів масової інформації, які перебувають у державній власності і контролюються компартією.
Вариант:нет
Литература:1. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К.: Либідь, 2002. 2. Ленін В.І. Повне зібрання творів. – Т 12. 3. Кармазина М.С. Ідея державності в українській політичній думці (кінець XIX – початок XX століття). – К., 1998. 4. Сокуренко В.Г. Демократические учения о государстве и праве на Украине во второй половине XIX века. – Львов, 1996
Дополнительная информация:

    Как купить готовую работу?
Все просто и по шагам:
1) Вы оставляете заявку на сайте (желательно с тел. и e-meil)
2) В рабочее время администратор делает Вам звонок и согласовывает все детали. Формирует счет для оплаты, если это необходимо.
3) Вы оплачиваете работу.
4) После получения подтверждения оплаты (от банка, сервиса Web-money) Мы передаем Вам работу.

Все работы по данному предмету (329)