Трансмісивні природно-вогникові захворювання. Визначення природного вогнища та його основних сегментів.

Содержание:1. Поняття про природно-вогнищеві трансмісивні захворювання 1.1. Природно-вогнищеві захворювання 1.2. Природна вогнище вість 1.3. Вчення Є.Н. Павловського про природну вогнищевість трансмісивних захворювань 2. Деякі природно-вогнищеві трансмісивні захворювання 2.1. Малярія 2.2. Чума 2.3. Хвороба Лайма 2.4. Лептоспіроз 2.5. Кліщовий вірусний енцефаліт 2.6. Сибірка 3. Комахи – переносники збудників трансмісивних захворювань

Вступление:Епідемії з най давнішніх часів завдавали людству багато страждань. Сотні тисяч людей гинули при масовому розповсюдженні таких хвороб, як чума, віспа, холера, висипний тиф, грип та інших. Від чуми, що охопила усю Європу у XIV столітті, загинуло 25 млн. чоловік, тобто четверта частина населення материка. Більше 1,3млн. чоловік помирали щорічно у Європі та Азії у XIV-XVIII століттях від віспи. Під час епідемії грипу, яка охопила декілька країн і континентів у 1918-1919 роках, із 500млн. хворих померли майже 20млн. чоловік, тобто приблизно удвоє більше, ніж було вбито за всю Першу світову війну. Інфекційні захворювання виникають за наявності трьох основних факторів: джерела інфекції, сприятливих умов для поширення збудників та схильної до захворювання людини. Якщо вилучити із цього ланцюга хоча б одну ланку, епідемічний процес припиняється. Отже, метою попереджувальних заходів є вплив на джерело інфекції, щоб зменшити засівання зовнішнього середовища, локалізувати поширення мікробів, а також підвищити рівень стійкості населення до захворювань. Джерелом інфекції можуть бути, хвора людина або бактеріоносій, хворі домашні, дикі тварини та птахи, а також кровосисні комахи. Серед інфекційних хвороб чітко виділяється група природно-вогнищевих, поширення яких пов’язане з ареалом поширення певних організмів, які є проміжними хазяїнами деяких збудників. Такі захворювання особливо небезпечні тим, що збудник їх безперервно циркулює в природі в організмі диких тварин і тим самим практично дуже важко знищуваний.

Выводы:1. Трансмісивні захворювання - захворювання, що переносяться членистоногими (комахами). 2. Природно-вогнищеві захворювання – специфічна група інфекційних захворювань, що характеризується відсутністю епідемії в кластчному розумінню. 3. Теорію трансмісивних природно-вогнищевих захворювань розвинув Є.Н. Павловський. 4. Трансмісивні природно вогнищеві захворювання (лептоспіроз, чума, кліщовий енцефаліт, сибірка та ін.) є небезпечними для життя людини і тварин.

Литература:1. Ковалевский Ю.В., Горелова Н.Н., Коренберг Э.И., Постик Д. // Природноочаговые инфекции в России: современная эпидемиология, диагностика, тактика защиты населения. – Омск. 1998. – С. 74-76. 2. Лайковская Е.Э.. Лесняк О.М. // Лайм-боррелиоз. – Екатеринбург, 1999. – С. 185-207. 3. Хабудаев В.А., Усольцева О.Н., Малов И.В. и др. // Инфекционные болезни: диагностика, лечение, профилактика. – СПб., 2000. – С.273.