Выводы: ВИСНОВКИ
Отже, стратегія керування документаційними процесами базується на розроблянні та запроваджуванні політики, процедур і методики та розроблянні й впроваджуванні документаційних систем такими способами, які відповідають операційним вимогам організації та узгоджуються з вимогами її регуляторного середовища.
Отже, документаційні системи мають забезпечувати створювання службових документів. Службові документи створюють, отримують та використовують у процесі ділової діяльності.
В першому розділі дослідження було проаналізовано ряд вимог, що висуваються до документаційних систем та їх розроблення і впровадження.
Нами було встановлено, що для розробляння та впроваджування документаційної системи безперервного функціювання суттєвим є наявність методики її розробляння та впроваджування.
Основними етапами є:
1) Попереднє дослідження.
2) Аналізування ділової діяльності.
3) Встановлення вимог до службових документів.
4) Оцінювання наявних систем.
5) Визначання стратегії дій, що забезпечують виконання вимог до документів.
6) Розробляння документаційної системи.
7) Впровадження документаційної системи.
8) Аналізування після впровадження системи.
Слід зазначити, що послідовність виконання методики згідно з позиціями переліку необов'язкова. Завдання можуть виконуватися на різних етапах повторно, частково або постійно відповідно до потреб організації, вимог формального узгодження та змін в організаційному середовищі та середовищі керування документаційними процесами.
У другому розділі дослідження було вивчено міжнародний досвід з питання розроблення та впровадження документаційних систем. Визначним і водночас визначальним явищем на початку ХХІ ст. стала поява міжнародного стандарту у сфері КДП – ІSО 154892001 (Іnfоrmаtіоn аnd dоcumеntаtіоn. Rеcоrds mаnаgеmеnt) («Інформація та документація. Керування документацією»).
Структурно ІSО 15489-2001 складається з двох частин: частина перша – Загальні положення (керування документаційними процесами), частина друга – Практичне керівництво (з КДП). Частина перша стандарту призначена для користування менеджерами в установах, спеціалістами з керування документацією, інформацією і технологіями, всіма іншими працівниками організацій і приватних осіб, зобов'язаних створювати і користуватися в своїй діяльності документами. Частина друга стандарту забезпечує єдину методологію застосування попередньої частини стандарту.
Нами було виявлено, що після набуття чинності ІSО 15489-2001 у багатьох країнах Європи, Азії, Америки до групи нормативних документів з інформації та документації ввійшли національні аналоги міжнародного узагальнюючого нормативного документа у сфері керування документацією ІSО 15489-2001.
Закономірним і неминучим кроком у цьому напрямі стало студіювання ІSО 15489-2001 «Іnfоrmаtіоn аnd dоcumеntаtіоn. Rеcоrds mаnаgеmеnt», з'ясування можливостей його застосування, шляхів упровадження в Україні.
Результатом тривалої розумової праці й інтелектуальних дебатів стало набуття чинності від 1 квітня 2007 р. Національного стандарту України ДСТУ 4423:2005 «Інформація та документація. Керування документаційними процесами» (у 2-х ч.)
Вважаємо, що впровадження національного модифікованого варіанту ІSО 15489-2001 стане першим кроком адаптації інших міжнародних стандартів, що стосуються керування документаційними процесами, поліпшення організації діловодства й архівної справи в Україні.