Выводы:Одним з найскладніших розділів будь-якої мови є синтаксис, що пояснюється його узагальнюючим характером. Одним з проблемних моментів у сьогоднішньому синтаксисі є визначення членів речення. На сьогодні виділяють два підходи до визначення другорядних членів речення: традиційне та сучасне вчення. Дотепер зберігається традиційний поділ другорядних членів речення на додатки, означення та обставини. Проте вчені дійшли висновку, що традиційне вчення не спроможне пояснити всі синтаксичні явища, які все ширше проникають у мову. Обставина – другорядний член речення, який указує на спосіб здійснення дії, її якість або інтенсивність, а також місце, час, причину, мету, умову, з якими пов’язана дія або вияв ознаки. Обставини в українській мові можуть виражатися прислівником, дієприслівником, дієприслівниковим зворотом, іменником в орудному відмінку без прийменника, непрямими відмінками з прийменниками, субстантивованими словами у непрямих відмінках, інфінітивом, порівняльними зворотами, синтаксично нерозкладними словосполученнями та фразеологізмами. За найбільш загальними семантичними ознаками в українській мові виділяють обставини способу дії, міри і ступеня, місця, часу, причини, мети, умови, допусту та наслідку. Обставини в російській мові можуть бути виражені прислівниками, дієприслівниками, іменниками в орудному відмінку без прийменника, іменниками в непрямих відмінках із прийменниками, інфінітивом, фразеологічними сполученнями прислівникового типу, а також синтаксично неподільними словосполученнями. Обставини в російській мові діляться на обставини способу дії, ступеня, місця, часу, міри, причини, мети, умови, поступки. Як правило, виділять такі різновиди обставин в англійській мові, як обставини місця, часу, образу дії, причини, мети, ступеню або міри. Обставини в англійській мові можуть бути виражені прислівником, іменником з прийменником, герундієм з прийменником, дієприкметником (відповідає дієприслівнику), інфінітивом, складними зворотами форми дієслова. При проведенні порівняльної характеристики видів обставин української, російської та англійської мов було з’ясовано, що не в усіх мовах різні види обставин виражаються однаково. Було проаналізовано вираження обставин таких видів: обставини способу дії, міри і ступеня, місця, часу, причини, мети, умови та доступу (поступки), що є спільними для всіх мов. Було з’ясовано, що обставини можуть бути виражені в усіх трьох мовах за допомогою прислівників, інфінітива, іменника з прийменником (в українській та російській мовах іменник виступає у непрямих відмінках), дієприслівником, дієприслівниковим зворотом, порівняльним зворотом, синтаксично нерозкладними словосполученнями, фразеологізмами. В українській та російській мовах обставина може бути виражена (що не властиво англійській мові) іменником в орудному відмінку без прийменника та субстантивованими словами у непрямих відмінках. Відмінною рисою у вираженні обставини в англійській мові є використання герундія з прийменником та складних зворотів форми дієслова. У типологічному відношенні обставини групуються на два основних типи в залежності від своєї структури: тип однокомпонентний та тип двокомпонентний. Ці обидва типи властиві всім мовам, хоча є певні відмінності у структурах однокомпонентного типу.