Контрольна робота з конфліктології, НАУ, 5 курс

Содержание: ВСТУП 3 1. Поняття і функції конфлікту 4 2. Типи і причини конфліктів 9 3. Управління конфліктом: етапи, зміст, форми 12 ВИСНОВКИ 20 СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ 22

Вступление: Підприємство – це функціонально-цільова спільність, яка створюється індивідами або більш широкими групами (над організаціями) для задоволення соціальних потреб особистостей і груп з цього погляду, підприємство - це внутрішньосуперечлива система. З одного боку, воно є інструментом досягнення цілей іншої організації або особистості. Але з іншого боку, для успішного функціонування воно хоча б частково повинно бути суб'єктом власної діяльності, тобто мати можливість ставити цілі, виявляти свою волю, автономію та інші характеристики суб'єкта. Тому на підприємствах найчастіше виникає конфлікт цілі. Цей конфлікт виникає тоді, коли перед організацією виникають суперечливі і навіть несумісні цілі. Наприклад, перед підприємством поставлена мета випуску високоточних машин і приладів, що знаходяться на передньому краї науково-технічного прогресу, але при цьому сформульоване також завдання забезпечити високу норму прибутку, істотної економії матеріальних і фінансових ресурсів, скорочення інвестицій у розробку нових технологій тощо. При наявності резервів, протягом деякого часу вдається рухатися убік цих цілей одночасно. Але як тільки ці резерви будуть вичерпані, просування в кожному з напрямків виявиться можливим тільки при втратах на інші, оскільки управління організоване так, що за кожен з цих напрямків відповідають різні люди і підрозділи, то суперечливість цілей виллється в конфліктне взаємовідношення спеціалізованих груп працівників. Цей конфлікт носить зовнішньо-організований характер, тому що його суб'єктами є над організація – засновник даного підприємства і дане підприємство. Тому поняття конфлікту і є важливим для сучасної психології та соціології. У наш час, коли умови життя людей часто і швидко, іноді кардинально, змінюються, коли слово «стрес» і «депресія» відомі багатьом ще з шкільної парти, неможливо переоцінити актуальність проблеми конфлікту та способів і методів його вирішення.

Выводы: Отже, ми побачили, що можливість виникнення конфлікту існує у всіх сферах. Конфлікт (з лат. conflictus – зіткнення) – особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами. Всі конструктивні функції конфлікту можна розділити на: загальні функції (вони мають місце на різних рівня соціальної системи), функції конфлікту на особистісному рівні (стосуються безпосередньо впливу на особистість). Як функціональні так і деструктивні функції конфлікту між собою взаємопов’язані і носять конкретний і відносний характер. доцільно з цього приводу пригадати відоме твердження, що абстрактної істини не буває, вона завжди конкретна. Перемога одного частіше за все означає поразку іншого. До основних типів конфліктів належать: внутрішньоособовий, міжособовий, між особистістю і групою та міжгруповий Основними причинами виникнення конфліктів є: обмеженість ресурсами, взаємозалежність завдань, розбіжності в цілях, відмінності в уявленнях та цінностях, незадовільні комунікації. Управління конфліктом – це мистецтво і процес цілеспрямованого, обумовленого об’єктивними закономірностями впливу на його динаміку з метою: а) вдосконалення і розвитку політичної системи чи окремих її складових або б) її підриву й руйнування. Управління конфліктом – це цілеспрямований, обумовлений об’єктивними законами вплив на його динаміку в інтересах розвитку чи руйнування тієї соціальної системи, до якої має стосунок даний конфлікт. Стимулювання конфлікту трактують як вид діяльності суб’єкта управління, спрямований на провокацію конфлікту. Стимулювання доцільне стосовно конструктивних конфліктів. Існують різні засоби стимулювання конфліктів: винесення проблемного питання для публічного обговорення (на зборах, нараді, семінарі); критика конфліктної ситуації; виступ із критичним матеріалом у засобах масової інформації та т. ін. Проте у разі стимулювання конфлікту керівник повинен бути готовий до конструктивного управління ним. Це вважається необхідною умовою в управлінні конфліктами, порушення якої, як правило, призводить до сумних наслідків. Регулювання конфлікту – це особливий вид діяльності суб’єкта управління, спрямований на послаблення й обмеження конфлікту, забезпечення його розвитку у бік розв’язання. Складний процес регулювання передбачає визначену послідовність етапів в управлінській діяльності.

Литература: 1. Дикарева А.А. Мирская М.И. Социология труда. – М.: Академия, 1999. – 249 с. 2. Дмитриев А. В., Кудрявцев В.Н, Кудрявцев С.Н. Введение в общую теорию конфликтов. – М.: Высш. шк., 2003. – 277 с. 3. Запрудский Ю.Г. Социальный конфликт. – РнД.: Феникс, 2002. – 180 с. 4. Зигер В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. – М.: Педагогика, 2000. – 246 с. 5. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. – К.: Наукова думка, 2006. – 154 с. 6. Китов А. И. Экономическая психология. – М.: Высш. шк., 1999. – 255 с. 7. Петровська Л.А. О понятийной схеме социально-психологического анализа конфликта. – М.: Изд-во Моск.ун-та, 1997. – 211 с. 8. Самыгин С. И. Психология управления: Учебное издание. – РнД.: Феникс, 1997. – 297 с. 9. Швалб Ю., Данчева О. Практична психологія в економіці та бізнесі. – К., Лібра, 1998. – 290 с.