Ефективність діяльності спільних підприємств в Україні

Содержание:Вступ 1. Передумови спільного підприємництва в Україні. 2. Вплив спільного підприємництва на активізацію діяльності у інвестиційно-інноваційній сфері. 3. Економічна оцінка результативності спільної підприємницької діяльності. Висновки Література

Вступление:На сучасному етапі розвитку наша країна внаслідок трансформаційних процесів у минулому переживає період нестабільності та встановлення ( вже протягом двох десятиліть ) економічної, правової та соціальних структур. Будь які зміни подібного характеру не проходять без значних затрат ресурсів, а зміни в масштабі цілої країни потребують залучення капіталів колосального масштабу. Нажаль, наша економіка не може забезпечити достатній рівень інвестування. Внутрішні інвестиції гальмуються нерозвинутістю вітчизняного фондового ринку, а також станом банківської системи України. В результаті цього, питання залучення інвестиційних ресурсів з-за кордону є досить актуальною вже протягом довготривалого періоду часу. Незважаючи на це, ситуація з зовнішніми капіталовкладеннями теж складається не кращим чином – внаслідок не найсприятливішого інвестиційного клімату та нестабільністю законодавства. Хоча спостерігаєть тенденція до збільшення об’ємів зовнішніх інвестиційних потоків, все одно країна відчуває їх нестачу. Зараз ситуація, з точки зору експертів, повертається на краще. Україна вступила в наступний інвестиційний період. Підставою для такого розподілу стала вже усталена думка про те, що до 2000 року макроекономічні вимоги просто не відповідали вимогам здійснення інвестиційної діяльності як такої. Це відбувається внаслідок того, що інвестиційні ресурси використовуються не найефективнішим способом. Досягти ефективності можна за допомогою проведення процесу інвестування у вже сформовані організаційно-економічні структури. Таки варіант розв’язку проблеми може запропонувати міжнародне спільне підприємництво. А саме одна з його складових – спільні підприємства.

Выводы:Вивчаючи стан міжнародного спільного підприємництва на Україні наприкінці двадцятого сторіччя, можна зробити висновки про те, що у цієї сфери міжнародного співробітництва все попереду. До такого результату підводять нас як широкомасштабні інтеграційні процеси в межах всього світу, так і наші нагальні внутрішні потреби у припливі іноземних капіталів. Інвестування іноземних коштів може здійснюватися у різних формах : це може бути кредитуваня або покупка акцій зарубіжного емітента, але єдина форма інвестування поєднує в собі не тільки надходження грошових потоків, але й використання інтелектуальних ресурсів, управлінське “ноу-хау”, яке інколи цінується набагато більше, ніж певні матеріальні активи. Недостатня швидкість розвитку економічної системи на Україні багато в чому пояснюється несприятливим економічним кліматом кліматом. Звісно, спільні підприємства не ставлять на меті формування сприятливого інвестиційного клімату у макромасштабі, але, переслідуючи свої власні інтереси, вони позитивно впливають на інвестиційну сферу. Функціонування СП на Україні призводить до орієнтації не лише на програми з точковою або короткостроковою співдією, але й на більш тісні взаємовідносини. Ті самі тенденції відбуваються і в інноваційній сфері. Звісно, на рівні національних програм науково-технічного розвитку пріорітети визначаються державою. Але існує така річ, як дифузія інновацій - розповсюдження результатів інноваційної діяльності на мікрорівні - саме такими зв’язуючими ланками з західним науковим світом і виступають спільні підприємства. Хоча, звісно як і у кожній справі, при створенні СП виникають певні негативні моменти, як розбіжності цілей інвесторів з пріоритетами держави, розвиток монополізму в галузях тощо, але вони наближають Україну до міжнародного процесу інтеграції, а це досить приваблива річ, щоб за неї поборотися.

Литература:1. Белая Н. Эффективность использования иностранных инвестиций. / Бизнес-информ / 2006, №17. - с.28. 2. Беренс В., Хавранек П. Руководство по оценке эффективности инвестиций: Пер. с англ. - Новое перерабю и доп. изд. - М., 2005 - 528 с. 3. Бирман Г., Шмидт С.. Экономический анализ ивестиционных проектов. - М..: Аланс. 1997. - 288 с. 4. Борисов С.А. Совместная деятельность: учет и налогооблажение. - М., 2006. - 112 с. 5. Бріль М.С. Організація і функціонування спільних підприємств: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01. / Харківський економ. ун-т. - К., 2006. - 26 с. 6. Бузько И.Р. и др. Экономический риск и управление инновационной деятельностью предприятий. - К., 2006. - 135 с. 7. Вітлінський В.В., Наконечний С.І., Шарапов О.Д. Економічний ризик і методи його вимірювання: Підручник. - К.: ІЗМН, 2006. - 400 с. 8. Водачек Л., Водачкова О. Стратегия управления инновации на предприятии. - М.”Экономика”, 1999г. 9. Глухов В.В., Бахрамов Ю.М. Финансовый менеджмент (учасники рынка, инструменты, решения). - СП-б., 20055 - 429 с. 10. Глазьев С.Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития - М. “Влад-Дар”, 2003г. 11. Гончаров В.В. Руководство для высшего управленческого персонала. - М.: МП “Сувенир”. - 2003. - 488 с. 12. Гончаров В.В. В поисках совершенства управления: руководство для высшего управленческого персонала - М. МП “Сувенир”, 2003 - 325 с. 13. Дедіков О.І. Інвестиції та їх роль у формуванні економічних пропорцій: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.01 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2006, - 21 с. 14. Дикань В.Л., Иванилов А.С. Иновационная и инвестиционная политика в условиях обеспечения конкурентоустойчивости предприятия: Практические аспекты / Харьковский гос. политех. ун-т. - К.: ИСНО, 2006. - 225 с. 15. Дронов Д. Микроекономика инноваций. / Бизнес-информ. / 2005, №45 (46-48). 16. Забелин П.В., Моисеева Н.К. Основы стратегического управления. Учебное пособие. М. 2003. - 195 с.