Мусульманські (азербайджанські) суди та суди звичаєвого права

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ПРАВОВІ ВИТОКИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ МУСУЛЬМАНСЬКИХ СУДІВ ТА СУДІВ ЗВИЧАЄВОГО ПРАВА 5 1.1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи та особливості мусульманського права 5 1.2. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем 8 РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ МУСУЛЬМАНСЬКИХ СУДІВ 11 2.1. Судова система мусульманського права 11 2.2. Особливості судового процесу 15 РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СУДІВ ЗВИЧАЄВОГО ПРАВА 18 3.1. Судова система звичаєвого права 18 3.2. Особливості судового процесу 20 ВИСНОВКИ 26 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 29  

Вступление: Кожна релігія формує власне вчення про мораль, яке зрештою утворює систему норм поведінки для вірних. У цьому плані іслам не виняток. Однак у жодній іншій правовій системі світу релігія не мала такого сильного та тривалого впливу на право як у мусульманській. З допомогою релігійних норм ще за часів Пророка Мухаммеда почали регулювати шлюбно-сімейне життя, формувати зародки сучасних галузей права. Саме релігійні норми лягли в основу сучасного законодавства мусульманських держав. Оскільки мусульманське право повністю ґрунтується на Корані, а тому розглядати право на цьому ґрунті без вивчення релігії неможливо. Посилений інтерес до мусульманського права з’явився відносно недавно у порівнянні із зацікавленістю східною філософією, астрономією та іншими науками – у середині ХХ ст. Однією з перших у цій галузі була монографія дослідника-орієнталіста Р. Шарля 18, який розкрив феномен мусульманського права через його джерела, а відповідно і через його єдність з релігією – ісламом. Вагомий внесок у дослідження феномену мусульманського права зробив російський учений Л. Сюкіяйнен. У своїй книзі він проаналізував мусульманське право, його основні категорії, співвідніс право з релігійною системою тощо 15. Метою роботи є дослідження мусульманських судів та судів звичаєвого права. Відповідно до мети, завданнями дослідження є: ? вивчити поняття релігійно-традиційного типу правової системи та особливості мусульманського права; ? надати загальну характеристику звичаєво-общинної групи правових систем; ? проаналізувати особливості функціонування мусульманських судів; ? дослідити особливості функціонування судів звичаєвого права. Предмет дослідження відповідно складають особливості функціонування мусульманських судів та судів звичаєвого права. Об’єктом дослідження є судова система мусульманського та звичаєвого права. В ході дослідження були використані наступні методи: історичний, монографічний, нормативно-правовий метод, методи узагальнення, порівняльно-правового аналізу тощо.

Выводы: Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, можемо зробити такі висновки. Традиція визначає такі джерела мусульманського права, як Коран, Сунна Пророка, іджма та кійяс (два останніх означають, відповідно, консенсус та міркування за аналогією). Особливе місце посідає іджтіхад (незалежне юридичне судження). Зрештою, серед технік шаріату особливий інтерес становить наск (скасування). Логіка шаріату чітко вказує на те, що його слід виводити, насамперед, з Корану, по-друге, з Сунни Пророка і, нарешті, з чітко зафіксованих дій окремих людей чи суспільства в цілому, що жили згідно з Кораном та традицією. Хоча іджма та кійяс безпосередньо не вказуються в Корані чи Сунні як джерела шаріату, розвиток цих концепцій походив з іджтіхада юристів-засновників, які жили у II—III ст. епохи ісламу. Увесь текст Корану, який мусульмани вважають істинним і остаточним посланням Аллаха, був зібраний на ранньому етапі мусульманської історії. Щоб адекватно зрозуміти роль Корану в розробці шаріату, треба визнати, що Коран був покликаний радше виробити певні базові норми поведінки в мусульманському суспільстві, ніж оформити ці норми у вигляді прав і обов'язків. Коран містить основні поняття, що лежать в основі цивілізованого суспільства (такі, як співчуття, чесність і довіра в комерційних відносинах, непідкупність правосуддя), і відбиває їх у вигляді ісламської релігійної етики. Поняття «шаріат» та «фікх» разом утворюють феномен мусульманського права. Однак, як бачимо, певна відмінність між двома поняттями існує. Вже із самого методу отримання правових знань можемо зробити висновок про різницю між ними на основі джерела отриманих знань: певних тлумачень юристів або ж неухильному авторитеті Корану та Сунни. Фікх допускає право людини творити правові норми, відповідно і створювати своєрідну «модель» життя для інших. Шаріат же вказує людині на шлях, обраний для неї Богом. Отже, фікх – це людське право, шаріат – право божественне. Шаріат лише зводить у єдине правові норми, записані у Корані, фікх встановлює юридичні норми, зумовлені вимогами часу. Особливостями звичаєво-общинної групи правових систем є: 1. Домінуюче місце у системі джерел права-звичаїв і традицій, що мають, як правило, неписаний характер. 2. Звичаї і традиції являють собою синтез норм, міфів, моральних вимог, що склалися природним шляхом і визнані державою. 3. Звичаї і традиції регулюють в першу чергу відносини груп чи спільнот, а не окремих індивідів. 4. Нормативні акти (писані закони) мають вторинне значення, хоча у наш час їх питома вага зростає і зростає. 5. Правовий прецедент не набуває певного значення як джерело права. 6. Юридична доктрина не відіграє суттєвої ролі в юридичному житті даних суспільств. Стан сучасного права країн Африки визначається специфікою розвитку цього регіону. Внаслідок цього їх правові системи тривалий час формувалися шляхом взаємовпливу традиційного, звичаєвого та західного права. З часу правління династії Аббасидів (750–1258 pp.), у мусульманських країнах утворено дуалістичну судову систему, яка проіснувала до другої половини XIX ст. До її складу входили: “суди каді”, що здійснювали правосуддя відповідно до мусульманського права, яке ґрунтувалося на релігійній совісті віруючих і добровільному виконанню судових рішень; “відомства скарг” – суди, що діяли на основі звичаїв і правових розпоряджень влади. Діяльність “відомств скарг” не регламентувалася суворими нормами мусульманського права, а забезпечувалася силою державного примусу. В межах судової системи країн звичаєво-общинної правової сім’ї у витисненні звичаєвого права найзначнішу роль відіграли традиційні місцеві суди, ніж верховні суди і суди магістратів. Саме місцеві суди були зобов'язані відправляти правосуддя на основі норм звичаєвого права. Верховні суди і суди магістратів керувалися звичаєвим правом у цивільних і кримінальних справах лише тоді, коли їх сторонами були тубільці. Отже, колоніальні суди змінили звичаєве африканське право в напрямку оформлення дуалістичної системи права, що об’єднала право, уведене метрополіями та звичаєве право.

Литература:  1. Давид Р. Основные правовые системы современности. — М., 1988. — С. 463. 2. Загальна теорія держави і права: Підручник/ За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. - Харків: Право.-2002.-432с. 3. Ислам: Энциклопедический словарь / Сост. Г.В. Милославський, Ю.А. Петросян, М.Б. Пиотровский. – 1-е изд. – М.: Наука,1991. – 315 с 4. Керимов Г.М. Шариат. Закон жизни мусульман. Ответы Шариата на вопросы современности / Г.М. Керимов. – М.: Леном , 1999. – 303 с. 5. Коран / пер. и коммент. Ю.И. Крачковского. – Баку: Язычы, 1990. – 744 с. 6. Коран: Перевод с арабского М.–Н. О. Османова. – М.: Ладомир, 1999. – 926 с 7. Кушніренко В.О. Шаріат як релігійно-правовий феномен // Наукові записки НаУКМА (Політичні науки). – Том 20. – 2002. – С. 4-9 8. Лубська М.В. Мусульманське право : релігієзнавчо-правовий контекст : монографія / М.В. Лубська. – К.: Фітосоціоцентр, 2006. – 196 с. 9. Лубська М.В. Мусульманське право в ісламській традиції: історико-релігієзнавчий аналіз : Монографія / М.В. Лубська , В.І. Лубський. – Черкаси : Брама , 2004. – 208 с.; 10. Лубська М.В. Мусульманське право як філософсько-релігієзнавчий феномен: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософ. наук: спец. 09.00.14 «Релігієзнавство» / М.В. Лубська; Київськ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2008. – 25 с. 11. Марченко М.Н. Источники права : Учебное пособие. –М.: ТК Велби, Изд-во Проспект. – 2005. -760с. 12. Прозоров С.М. Ислам как идеологическая система. – Москва: Восточная литература РАН, 2004. – 471 с. 13. Садовський М. Шаріат і фік – головні терміни мусульманського права // Вісник Львівського університету. Серія юрид. - 2009. - Вип. 49. - С . 20–25 14. Скакун О.Ф.Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. Видання 2-е, перероблене і доповнене. – Х.: Еспада, 2009. – 752с. 15. Сюкияйнен Л.Р. Мусульманское право : вопросы теории и практики / Л.Р. Сюкияйнен. – М.: Наука , 1986. – 254 с. 16. Татаров О.Ю. Організаційно-правові засади судочинства Турецької Республіки (порівняльний аналіз) // Кримський юридичний вісник. - Випуск № 1 (8). Частина I. – 2010 – С. 33 - 41 17. Шамсутдинова-Лебедюк Т.Н. Хідоя – коментар мусульманського права / Т.Н. Шамсутдинова-Лебедюк // Людина і світ. – 2002. – № 6. – С. 40–45. 18. Шарль Р. Мусульманское право / Р. Шарль , пер. с фр. С.И. Волка , под. ред. и с предисл. Е.А. Беляева. – М.: Изд -во иностр. литер., 1959. – 142 с. 19. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2005. – 624 с. 20. Правові системи сучасності // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://pravnyk.info/tdp_15.html