Місце України в міжнародному туризмі

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 3 1. Економічне значення міжнародного туризму. Місце України в розвитку міжнародного туризму 5 2. Поняття та показники вимірювання рентабельності підприємства туристичної індустрії 11 ВИСНОВКИ 14 Список використаної літератури 17

Вступление: ВСТУП Сьогодні туризм – одне з важливих соціально-економічних явищ сучасності, що підпорядковане дії об'єктивних законів розвитку людського суспільства. Як вид людської діяльності й галузь економіки, туризм активно розвивається, і в майбутньому його значення безсумнівно зростатиме. Туризм – найдинамічніша галузь сфери послуг. Потреба у відпочинкові стимулюється урбанізацією, науково-технічною революцією, загальним підвищенням життєвого рівня тощо. Туризм – різновид рекреації, один із видів активного відпочинку. Він відображає характерну тенденцію сучасності, коли перевага віддається розвиткові динамічного відпочинку, у процесі якого відновлення працездатності поєднується з пізнавальною діяльністю. З економічного погляду туризм – це особливий вид спо¬живання матеріальних та духовних благ, послуг і товарів, що виокремлюється в самостійну галузь господарства. У деяких країнах туризм став вагомою статтею доходів держави і належить до найперспективніших галузей національної економіки. В Україні туризм визнано однією з галузей, що потребують пріоритетного розвитку. Розширення і поглиблення туристських зв'язків між країнами – важлива проблема сучасних міжнародних відносин. Проблеми розвитку туризму, його політичний, економічний і культурний впливи на світове господарство та міжнародні зв'язки сьогодні активно обговорюються в політичних, ділових та наукових колах. В останні роки окреслилася тенденція до поліпшення міжнародного становища – зміцнюються контакти між країнами з різноманітними системами та рівнями розвитку, позитивний вплив туризму стає особливо помітним. На світовому рівні характерною ознакою туризму останніх років є достатньо висока динамічність і стабільність його розвитку, а також його активний вплив на економіку багатьох країн. Туристський обмін між країнами – це, по суті, один із видів міжнародних зв'язків, що охоплює важливі питання громадського життя. Сьогодні створено об'єктивні передумови для співробітництва в міжнародному масштабі. Міжнародний туризм і туризм взагалі відіграє велику роль у зміцненні миру в усьому світі, поліпшенні порозуміння і дружби між народами, розширенні торгового, наукового та культурного співробітництва, встановленні добрих відносин між державами. Ознайомлення зі звичаями, побутом, культурою народу іншої країни, з її історією та історичними пам'ятками спонукає до глибокого пізнання довкілля. Поєднання слів «відпочинок, оздоровлення + пізнання, враження» щонайкраще передає сучасний напрям у розвитку як міжнародного, так і внутрішнього туризму. Туризм дає людям змогу не тільки ознайомитися з життям один одного, а й порівняти різні економічні системи. Поряд із зростанням туристських потоків до найрозвинутіших районів туризму, підвищується інтерес до нових і ще малоосвоєних районів, незважаючи на високі транспортні витрати і дещо обмежені можливості туристського сервісу. Туризм посідає чільне місце в міжнародних зовнішньоекономічних зв'язках. Він є важливим стимулом розвитку світової торгівлі, що сприяє розширенню й активізації міжнародного торгового обміну. Водночас туризм слід розглядати і як самостійний вид міжнародних зв'язків. Отже, метою даної роботи є визначення місця України в міжнародному туризмі. Відповідно до мети завданнями роботи є наступні: - визначення економічного значення міжнародного туризму і місця України в ньому; - встановлення показників вимірювання рентабельності підприємства туристичної індустрії. Об’єктом роботи встановлено міжнародний туризм як явище, а предметом – місце України в ньому.

Выводы: ВИСНОВКИ На підставі результатів, отриманих в роботі, можемо дійти ряду наступних висновків. По-перше, ми встановили, що у багатьох країнах туризм є найбільш прибутковим видом економічної діяльності і істотним джерелом надходжень від експорту і зростання національної економіки, зокрема, це Іспанія, Австрія, Греція, Кіпр та Панама. Проте ми також зазначили, що виробництво туристської продукції та послуг вимагає перекидання ресурсів з інших сфер економіки, де потреба в них також висока: доводиться розширювати й упорядковувати аеропорти, вокзали, морські та річкові порти, готелі, дороги і т.д., а спровокована розвитком туризму інфляція може призвести до скорочення кількості вживаних місцевим населенням товарів (наприклад, продуктів). По-друге, ми встановили, що за даними на кінець 2010 р. туризм забезпечує близько 3,8% світового ВВП безпосередньо і близько 11% з урахуванням непрямого впливу. Частка туризму у ВВП більшості країн у 2010 р. коливалася від 1% у високорозвинених і диверсифікованих економіках до 10% в країнах з відносно великим туристичним сектором: Німеччина - 0,9%, США - 1, Велика Британія - 1,9, Іспанія - 4,2, Австрія - 8,5%. По-третє, ми відзначили, що кількість робочих місць в туризмі зростає в 1,5 рази швидше, ніж в будь-якому іншому секторі економіки. Так, кожні 2,5 секунди в сфері туризму створюється нове робоче місце. Надалі нами було розглянуто місце України у міжнародному туризмі, де ми зазначили, що в Україні розвиток туристичної сфери стримується такими основними складнощами: прогалини у регіональному регулюванні галузі туризму; нерозвинена туристична інфраструктура в Україні; недостатня інформаційно-рекламна діяльність щодо України за кордоном; податкове навантаження, що перешкоджає та відлякує потенційних інвесторів в сферу туризму. Щодо методів вирішення цих проблем, то головними серед них ми визначили такі: сприяння зовнішньому попиту на туристичні послуги України через інвестування у матеріально-технічну базу туристичної інфраструктури; створення найбільш оптимальної системи використання природно-туристичних ресурсів країни; сприяння покращенню соціально-економічної ситуації з боку держави для створення комфортних умов для внутрішніх та зовнішніх інвесторів; стандартизація та сертифікація готельних послуг; посилення державної підтримки інвестиційної діяльності; активна презентаційна, рекламна позиція України за кордоном. Надалі ми розглянули сутність та показники вимірювання рентабельності підприємства туристичної індустрії. Так, ми відзначили, що рентабельність — це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках. Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) ґрунтується на використанні показників прибутку від її випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть прийматися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича або повна); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в оптових цінах (вартість за мінусом непрямих податків). Варто відзначити, що для розрахунку рентабельності видів економічної діяльності використовується показник загальної суми прибутку, отриманого підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що відносяться до відповідного виду економічної діяльності. На рівень рентабельності виду діяльності впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств. Насамкінець ми зазначимо, що показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють дохідність підприємства з різних позицій та групуються в співвідношенні з інтересами учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Литература: Список використаної літератури 1. Бандурка А. М. Финансово-экономический анализ: Учебник/ Бандурка А. М., Червяков И. М., Посылкина О. В. — Харьков: Ун-т МВД, 1999. – 400 с. 2. Безрутченко Ю. Маркетинг в социально-культурном сервисе и туризме: Учебное пособие/ Безрутченко Ю. – М.:ЭКСМО, 2010. – 240 с. 3. Гордієнко І.С. Міжнародний туризм та його розвиток в Україні/ Гордієнко І.С. // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. − Вип. 21.6. – с.27-30. 4. Гуляев В Г. Туризм экономика и социальное развитие/ Гуляев В. Г. – М., 2003. – с.305. 5. Устименко Л. М. Історія туризму: Навчальний посібник/ Устименко Л. М., Афанасьєв І.Ю. – К.: Альтерпрес,2005. – 320 с. 6. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 2004 – 305 с. 7. Фінанси підприємств: Навч.-метод. посібник / за ред. Бабич Л.М. – К.: НАУ, 2003 – 235 с. 8. Экономика туризма / Под ред. В.А. Квартальнова. – М., 2001. – 546 с.