Психологічне дослідження міжособистісних стосунків практичним психологом.

Содержание: ЗМІСТ I. ВСТУП 3 II. ПСИХОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ ПРАКТИЧНИМ ПСИХОЛОГОМ 4 1. Поняття міжособистісних стосунків 4 2. Принципи дослідження стосунків психологом 8 3. Методична база психологічного дослідження міжособистісних стосунків 10 III. ВИСНОВКИ 16 IV. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 17

Вступление: I. ВСТУП Важливим аспектом у життєдіяльності колективу є міжособистісні стосунки у групі. Ці стосунки неминуче виникають між членами колективу на ґрунті їхнього спілкування та взаємодії у процесі реалізації завдань, на виконання яких спрямовуються їхні зусилля. Цілі діяльності, її мотиви, організація дій співучасників визначають характер стосунків, що складаються. Міжособистісні стосунки мають складну структуру. Міжособистісні стосунки (відносини) — це взаємозв'язки, що суб'єктивно переживаються між людьми, що об'єктивно виявляються в характері і способах взаємних впливів, що чиняться людьми один на одного в процесі спільної діяльності і спілкування. Міжособистісні стосунки — це система установок, орієнтацій, очікувань, стереотипів та інших диспозицій, через які люди сприймають і оцінюють один одного. Ці диспозиції опосередковуються змістом, метою, цінностями і організацією спільної діяльності і виступають основою формування соціально-психологічного клімату в колективі. Особливості міжособистісних стосунків у групах зумовлені характером спільної діяльності індивідів. Одним із найважливіших показників сформованості міжособистісних стосунків, а відповідно і результатом формування групи, є рівень групового розвитку. У групах, об'єднаних спільною діяльністю, міжособистісні стосунки завжди опосередковуються її змістом, цілями і цінностями. міжособистісні стосунки в колективі утворюють багаторівневу структуру, в основі якої — спільна діяльність, а компонентами є різні страти (шари). Згідно з В. М'ясищевим, відносини формуються у процесі взаємодії людини із зовнішнім світом і складають інтегральну систему вибіркових свідомих зв'язків особистості з різними сторонами об'єктивної дійсності і виражаються в діях, реакціях та переживаннях людини та відображають її основні потреби та інтереси 4, с. 30.

Выводы: III. ВИСНОВКИ Відношення – цілісна система індивідуальних виборчих свідомих зв'язків особистості з різними сторонами об'єктивної дійсності. Міжособистісні стосунки – це особистісно значуще образне, емоційне і інтелектуальне віддзеркалення людьми один одного, яке є їх внутрішнім станом. Система відносин визначає характер переживань особистості, особливості її сприйняття, поведінкових реакцій тощо. Позитивний або негативний досвід міжособистісних відносин людини з іншими людьми формує її систему внутрішніх відносин. Поняття «міжособистісні» означає не лише, що об'єктом відносин виступає інша людина, а вказує на взаємну спрямованість стосунків. Змістом взаємозв'язків між людьми у процесі спільної діяльності та спілкування є характер їх впливів та дій, потреби та інтереси. Міжособистісні взаємини виражають оцінку та переживання зв'язків іншими суб'єктами взаємодії, розвиваються і обумовлені віком, статтю, цінностями, на яких базується спілкування людей, та факторами соціального впливу. Усе життя людини – різнопланова, багатогранна система стосунків. Людина розвивається у процесі діяльності, яка сприяє встановленню, зміцненню, розширенню, а подекуди й розриву взаємин з оточуючим середовищем. У міжособистісних стосунках індивід може бути одночасно як суб’єктом, так і об’єктом впливу, пізнання, оцінки. Існують наступні принципи, якими має керуватися практичний психолог у своєму дослідженні міжособистісних стосунків: діалектичний принцип, принцип об'єктивності, принцип системності, принцип розвитку, принцип гуманізму, принцип активності і творчої діяльності, принцип зворотного зв'язку. Практичний психолог використовує наступні основні методи дослідження міжособистісних стосунків: метод спостереження, метод опитування, метод анкетування, тестування, метод групової оцінки особистості, метод експерименту, метод вивчення документів.

Литература: I. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Лисина М. И. Проблемы онтогенеза общения. – М., 1986. – 144 с. 2. Морено Дж. Сорциометрия. Экспериментальный метод и наука об обществе. М: “Иностранная литература”, 1958. – 289 с. 3. Мясищев В. Н. Психология отношений. – М. – Воронеж: Издательство МПО «МОДЭК», 1998. – 356 с. 4. Парыгин Б. Д. Социальная психология. Истоки и перспективы / Б. Д. Парыгин. — СПб: СПбГУП, 2010. — 533 с. 5. Реан А. А., Коломинский Я. Л. Социальная педагогическая психология. – СПб., 1999. – 416 с. 6. Рубинштейн С. А. Теоретические вопросы психологии и проблема личности. //Психология личности. Тексты. – М.: Издательство МГУ, 1982. – С. 28-34. 7. Соціальна психологія особистості і спілкування / електронний ресурс // Конспект лекцій. – 20.11.2010 – Режим доступу: http://readbookz.com/book/174/5589.html