Система позитивної філософії права О.Конта та юридичний позитивізм. Теоретико-методологічні засади

Содержание:Вступ 3 1. Система позитивної філософії О. Конта 4 2. Теоретико-методологічні засади юридичного позитивізму 9 Висновки 15 Список використаної літератури 16  

Вступление: Питання праворозуміння можна без перебільшення віднести до "вічних" питань в теорії права. Спроби виявити суть права, знайти сенс такого суспільного явища, побачити певні закономірності в ньому тривають вже не одне століття, ці питання, так або інакше, хвилювали суспільство в різні періоди його розвитку. Як філософський, так і правовий позитивізм в процесі пізнання виходять з даного, фактичного, безперечно дійсного. Ключовим поняттям для позитивізму є не ідея, а факт, дані досвіду. Право - позитивне, і іншим воно бути не може. Позитивність права означає його фактичне існування, дійсність. При цьому етатистський позитивізм убачає позитивність права у встановленні його державною інстанцією (авторитетом): буття права для нього протікає в актах цього "соціального авторитету" (договорах, санкціонованих державою, законах, постановах, звичайному праві). Серед юридичних наук філософія права покликана відігравати ту ж роль, яка випала на долю філософії відносно усього людського знання. Філософія права повинна ставити своїм завданням те ж, що складає предмет вивчення окремих юридичних наук. Виникнення позитивістської філософії, насамперед, пов'язано з ім'ям французького мислителя Огюста Конта. Об’єктом роботи є юридичний позитивізм як методологічна концепція праворозуміння. Предметом роботи є теоретико-методологічні основи позитивізму О. Конта. Мета роботи - вивчити філософську спадщину О. Конта. Завданнями реферативної роботи є: - розкрити систему позитивної філософії О. Конта; - дослідити теоретико-методологічні засади юридичного позитивізму.

Выводы: Огюст Конт є засновником позитивізму. В своїх творах (основний – «Курс позитивної філософії») він намагався побудувати нову позитивну філософію, яка спиралася на ідею стадійності розумового розвитку людства. На думку О. Конта, він пройшов три стадії - теологічну (людський розум досліджував переважно внутрішню природу речей) метафізичну (надприродні фактори в дослідженні замінені відверненими силами), позитивну (відмова від дослідження внутрішніх причин явищ і зосередження на вивченні існуючих законів). Таким чином, позитивна наука Конта намагається лише фіксувати факти, а не досліджувати їхні причини. Метою позитивної філософії є пошук загального закону буття. Особливе значення в позитивізмі Конта має методологія, яка в сучасному значенні відсутня в його творах, однак особливу увагу філософ приділяє науковим методам фіксації фактів (спостереження, експеримент). Конт заперечував існування природних прав людини. На його думку, існують лише прийняті владою, державою закони. Позитивізм Конта значно вплинув на подальший розвиток філософії загалом, і на філософію права зокрема, спричинивши появу юридичного позитивізму. Юридичний позитивізм повторював ідею Конта, що існує лише позитивне право в вигляді законів, відкидаючи природні права і зосереджуючись на текстах і джерелах права. Методами правового позитивізму є метод емпіричний (пізнання права - у вивченні зовнішніх ознак, доступних для спостереження); метод дескриптивний (опис змісту права); метод аналітичний (логічний і лінгвістичний аналіз юридичних понять і текстів. Однак на даний час в правознавстві намітилися тенденції до конвергенції юридичного позитивізму і теорій природного права.

Литература: 1. Демиденко Г.Г. Історія вчень про право і державу: Навчальний посібник / Г.Г. Демиденко. - Х.: Консум, 2004.- 432 c. - С. 274-279. 2. История философии Энциклопедия / Составитель и главный научный редактор А.А. Грицанов. - Мн.: Интерпрессервис; Книжный Дом. 2002. – 1376 с. 3. Киріченко І.А. Сутність права з точки зору юридичного позитивізму / І.А. Кіріченко // Митна справа. – 2001. - №11. – С. 217 – 221. 4. Конт О. Курс позитивной философии / О. Конт // Антология мировой философии. - М., 1971. - Т. 3. - С. 553-586. 5. Коркунов Н.М. История философии права / Н.М. Коркунов. – СПБ, Изд.7, испр. 2011. - 440 с. 6. Лейст О.Э. История политических и правовых учений: Ученик / О.Э. Лейст. – М., Зерцало, 2004. – 565 с. 7. Пищулин А.В. Проблема определения современных подходов к понятию «юридический позитивизм»/ А.В. Пищулин // Вестник Московского Университета, Серия 11. Право. - 2009. - № 3. - С. 89-99. 8. Філософія права: Навчальний посібник / За ред. М. Костицького, Б. Чміля. - К., 2000. – 336 с. 9. Філософія: Навчальний посібник. – Л.: Магнолія Плюс, 2005. – 460 с. 10. Юм Дэвид. Кант. Гегель. Шопенгауэр. Огюст Конт Текст / Под ред. Ф.Ф. Павленкова. - СПб. : ЛИО Редактор, 1998. - 496 с.