Інтенсифікація сільського господарства

Содержание: Вступ 3 Розділ 1. Теоретичні аспекти, дослідження інтенсифікації сільського господарства 6 1.1. Сутність інтенсифікації в сільському господарстві 6 1.2. Система показників рівня інтенсивності 11 Розділ 2. Аналіз та оцінка процесу інтенсифікації ТОВ «Росток-Арго» 16 2.1. Загальна характеристика ТОВ «Росток-Агро» 16 2.2. Оцінка рівня інтенсифікації та економічної ефективності виробничого процесу на підприємстві 20 3.1. Аналіз залежності виходу валової продукції сільського господарства від рівня інтенсивності виробництва 26 3.2. Рекомендації підвищення рівня економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства 34 Висновки 38 Список використаних джерел 41 Додатки 45

Вступление: Актуальність. У комплексі заходів, які забезпечують ефективність сільського господарства, важливе місце посідає економічно обґрунтований рівень інтенсифікації виробництва. Рівень інтенсивності характеризує обсяг виробництва продукції та ступінь насиченості галузі сукупними вкладеннями коштів з розрахунку на одиницю площі або голову худоби. Інтенсифікація, як одна із форм розширеного відтворення, проявляється у більш інтенсивній експлуатації наявного виробничого потенціалу та залученні додаткових ресурсів для одержання більшої кількості конкурентоспроможної продукції. Проте більшість аграрних підприємств не здатні самостійно забезпечити фінансове підґрунтя цього процесу, зокрема: оновлювати матеріально-технічну базу, впроваджувати нові технології внаслідок скрутного фінансового становища. Тому важливо забезпечити рівень інтенсифікації агропромислового виробництва України, адекватний до сучасних умов формування внутрішньодержавного і міждержавного аграрного ринку. Зміна економічної ситуації вимагає об’єктивної оцінки останніх подій у галузі, а, отже, виникає потреба в проведенні поглибленого дослідження питань щодо її подальшого розвитку, й зокрема стану та перспективи інтенсифікації виробничих процесів. Економічна сутність інтенсифікації виробництва привертала й продовжує привертати увагу багатьох дослідників. У витоків наукового вивчення процесу інтенсифікації виробництва стояли класики політичної економії: Д. Рікардо, А. Сміт, К. Маркс та інші вчені-економісти. Їхні наукові здобутки є базовими для визначення напрямів підвищення інтенсифікації виробництва. Вперше послідовне вчення про інтенсифікацію сільського господарства було створене К. Марксом. На основі досліджень змін, які відбувалися в сільському господарстві в результаті прикладання капіталу до незмінної площі землі, він дав класичне визначення інтенсифікації: «В економічному значенні під інтенсивною культурою розуміють не що інше, як концентрацію капіталу на одній і тій же земельній площі замість розподілу його між земельними ділянками, які розміщені одна біля одної» 4. В основі сучасної української методології визначення економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва лежать праці таких науковців, як В.Я.Амбросов, В. Андрійчук, В.І.Бойко, О.А.Бугуцький, П.І.Гайдуцький, М.Я.Дем’яненко, С.І.Дем’яненко, Ю.С.Коваленко, І.І.Лукінов, В. Мертенс, В. Мацибора, В.Я.Месель-Веселяк, П.Т.Саблук, В. Уланчук, О.М.Шпичак, В.В.Юрчишин. Завдяки дослідженням названих учених були узагальнені та вдосконалені підходи до інтенсифікації як до інноваційного шляху розвитку аграрного сектору. Але недостане вивчення таких питань, як вплив інтенсифікації на економічну ефективність виробництва аграрної продукції, порівняльна характеристика застосування інтенсивних і менш витратних технологій ведення сільського господарства, відсутність дієвого макроекономічного механізму забезпечення інтенсивного ведення галузі зумовлюють актуальність дослідження. Метою курсової роботи є узагальнення теоретичних положень та практичних аспектів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва, вивчення тенденцій інтенсифікації аграрної галузі, розробка науково-обґрунтованих рекомендацій щодо стабілізації та підвищення економічної ефективності виробництва продукції завдяки оптимізації рівня інтенсифікації аграрного виробництва(на прикладі ТОВ «Росток Агро»). Для досягнення зазначеної мети необхідно було вирішити такі завдання: ? визначити сутність інтенсифікації в сільському господарстві; ? розглянути систему показників рівня інтенсивності; ? надати загальну характеристику ТОВ «Росток-Агро»; ? оцінити рівень інтенсифікації та економічної ефективності виробничого процесу на підприємстві; ? проаналізувати залежність виходу валової продукції сільського господарства від рівня інтенсивності виробництва; ? надати рекомендації підвищення рівня економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства. Об'єктом дослідження є процес розвитку сільського господарства в Україні в сучасних умовах. Предмет дослідження – теоретичні та практичні засади розвитку інтенсифікаціїсільського господарства(на прикладі ТОВ «Росток-Агро»).

Выводы: Таким чином, розглянувши інтенсифікацію сільського господарства України можна зробити наступні висновки: 1. Інтенсифікація виробництва – це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці, що передбачає збільшення виходупродукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. Інтенсифікація виробництва сільськогосподарської продукції полягає у веденні розширеного виробництва, яке забезпечується за рахунок додаткових капіталовкладень, технічно удосконалених засобів виробництва і висококваліфікованої праці в розрахунку на голову тварин. 2. Інтенсифікація аграрного виробництва має багатофакторний характер івимагає комплексного, системного підходу до його дослідження та впровадження. Інтенсивний розвиток сільського господарства за такого підходусприятиме економічному зростанню сільськогосподарських підприємств,формуванню кваліфікованого людського капіталу, забезпеченню продовольчої безпеки та збереженню довкілля. 3. ТОВ «Росток Агро»« довгий час працює на насіннєвому ринку України і за цей час сформувалось постійне коло клієнтів. ТОВ «Росток Агро» має міцну матеріально-технічну базу, що дає можливість в співпраці з науково-дослідними установами покращувати та вдосконалювати вирощування елітних вітчизняних і зарубіжних сортів зернових, зернобобових та просапних культур. Досліджуване підприємство ТОВ «Росток Агро» наполегливо впроваджують програму інтенсивного вирощування зернових і технічних культур. 4. Господарство ТОВ «Росток Агро» також ефективно вирощує сою, горох, гречку й інші зернові та круп’яні культури, які реалізуються на внутрішньому ринку. ТОВ «Росток Агро» вирощує і продає кукурудзу на внутрішній ринок для потреб лікеро-горілчаного виробництва, зокрема концерну «Укрспирт». Розглянемо структуру грошових надходжень від реалізації продукції в ТОВ «Росток Агро» (див. додаток Б). Ріпак, пшениця, ячмінь, кукурудза експортуються через відомих зернотрейдерів: «Сєрна», «ВіталМарАгро», «Полігрей», «Райз» та ін. Підприємство ТОВ «Росток Агро» – сучасне агропромислове підприємство, досягти успіхів якому дозволяють: – професійна управлінська команда й сучасний менеджмент; – значний професійний досвід кожного співробітника, інноваційні технології й новітні досягнення науки й техніки; – якісна переробка й реалізація продукції, ефективне управління й логістика. 5. Проаналізувавши рівень інтенсивності в галузі рослинництва в ТОВ «Росток Агро» можна зробити висновки, що якщо порівнювати такі показники як: приходиться на 100 га сільськогосподарських угідь основних виробничих фондів в рослинництві, то він у 2011 році в порівняні з 2010 роком зменшився на 19%, а в порівняні з 2009 роком збільшився на 15,3% ; приходиться на 100 га сільськогосподарських угідь виробничих витрат по рослинництву також підвищилося у 2011 році порівняно з 2009 роком майже в 2 рази, а в 2011 році порівняно з 2010 роком на 28%. Витрати праці на виробництво продукції рослинництва у 2011 році в порівняні до 2010 року зменшилися на 54,1%. Також значно збільшилися всі показники, що приходяться на 100 га ріллі та багаторічних насаджень. 6. Рівень економічної ефективності інтенсифікації ТОВ «Росток Агро» характеризується збільшенням валової продукції рослинництва в порівнянних цінах 2008 року, що приходяться на 100 га сільськогосподарських угідь всього у 2011 році порівняно з 2009 роком на 33,4%, а порівняно з 2010 роком на 54,8%. При цьому прибуток від рослинництва, що припадає на 100 га сільськогосподарських угідь у 2011 році порівняно з 2009 роком зменшився до 54,9% , а порівняно з 2010 роком також зменшився до 36,6%. Збільшилась валова продукція рослинництва в поточних цінах, що приходиться на 1 люд.-год. у 2011 році порівняно з 2010 на 27,5%, а от порівняно з 2009 роком навпаки зменшилась на 50,8%. Приходиться валової продукції рослинництва в порівняних цінах 2008 року на 1 люд.-год. у 2011 році порівняно з 2009 роком зменшилася на 27,7%, а от у 2011 році порівняно з 2010 роком навпаки збільшилася на 237,1%. Це все призвело до того, що рівень рентабельності та норма прибутку в 2011 році порівняно з 2009 роком, а також порівняно з 2010 роком скоротилися. 7. Множинний коефіцієнт кореляції свідчить про тісний зв’язок між виходом валової продукції, поточними витратами в рослинництві та фондозабезпеченістю, а множинний коефіцієнт детермінації показує, що сукупний вплив вказаних факторів на вихід валової продукції складає, 96,8%, а 3,2% інших неврахованих факторів(метеорологічними умовами, сортами, строками сівби тощо). 8. Один із напрямів підвищення економічної ефективності сільського господарства — впровадження комплекс¬ної механізації і автоматизації виробництва в усіх галу¬зях рослинництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільсь¬когосподарському виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку. Матеріальною основою підвищення економічної ефек¬тивності рослинництва , зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досяг¬нень науково-технічного прогресу, яке включає вдоско¬налення, раціональне поєднання і взаємодію всіх еле¬ментів праці — знарядь і предметів праці та робочої сили. З підвищенням технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, з поліпшенням організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі.  

Литература: 1. Агарний сектор економіки України (стан і перспективи розвитку) / Присяжнюк М.В., Зубець М.В., Саблук П.Т. та ін.: за ред. М.В. Присяжнюка, М.В. Зубця, П.Т. Саблука, В.Я. Месель-Веселяка, М.М. Федорова. – К. : ННЦ ІАЕ, 2011. – 1008 с. 2. Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств Навч. посіб. для самост. вивчення дисципліни. / Г.М. Азаренкова, Т.М. Журавель, Р.М. Михайленко. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Знання-Прес, 2006. — 287 с. 3. Акимова Т.А. Экономикаустойчивогоразвития: учеб. пособие / Т.А. Акимова, Ю.Н. Мосейкин. – М. : ЗАО «Издательство «Економика», 2009. – 430 с. – (Высшиеобразование). 4. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: підручник. - 2-е вид., доп. І перероб. / В.Г. Андрійчук. – К. : КНЕУ, 2002. – 624 с. 5. Березівський П.С. Напрями інтенсифікації розвитку сільськогосподарських підприємств / П.С. Березівський, П.Н. Особа // Економіка АПК. – 2009. – №6 (174). – С.18-25. 6. Вітков М.С. Основні фактори інтенсифікації аграрного виробництва в перехідний період до ринку / М.С. Вітков // Економіка АПК. – 2009. – №2 (168). – С. 17-20. 7. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств Навч. посіб. — 3-тє вид., стер. / В.М. Гриньова, В.О. Коюда. — К. : Знання-Прес, 2006. — 423 с. 8. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.minagro.gov.ua/files/00003800/Dergavna_cil'ova_programa.doc. 9. Державний комітет статистики України // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. 10. Доклад о мировомразвитии 2008. Сельскоехозяйство на служберазвития. Обзор. – Вашингтон : Международный банк реконструкции и развития, Всемирный банк, 2008. – 40 с. 11. Дорогань Л.О. Інтенсифікація виробничих процесів в аграрних підприємствах / Л.О. Дорогань // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. Вип. 2.- Т.1 Економічні науки. – Полтава: ПДАА, 2011. – С. 323-328. 12. Економіка сільського господарства: навч. посібник / В.К. Збарський, В.І. Мацибора, А.А. Чалий та ін..; за ред. В.К. Збарського і В.І. Мацибори. – К.: Каравела, 2009. – 264 с. 13. Економіка сільського господарства: навч. посібник / Збарський В.К., Мацибора В.І., Чалий A.A. та ін.; За ред. В.К. Збарського і В.І. Мацибори. – К. : Каравела, 2009. – 264 с. 14. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.1 / Редкол.:… С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін.. – К. : Видавничий центр «Академія», 2000. – 864 с. 15. Зоря С. Покращення фіскальної політики щодо сільського господарства України / С. Зоря.– Вашингтон : Світовий банк, 2006. – 30 с. 16. Інноваційні аспекти управління підприємствами аграрної сфери: моногр. / За заг. ред. Т.М. Лозинської. – Полтава: РВВ ПДАА, 2011. – 171 с. 17. Партин Г. О., Загородній А. Г. Фінанси підприємств: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. / Г. О. Партин, А. Г. Загородній. - К. : Знання, 2006. – 379 с. 18. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. 5-е вид. Підручник. Дод.тираж. Тв. Паліт.– 2005. – 546с. 19. Поддєрьогін А.М. Фінансовий менеджмент. Підручник. Дод. Тираж. Тв. Паліт. –2005. – 536с. 20. Покотилова В.І. Інноваційний розвиток агропродовольчого комплексу в умовах СОТ: стан,проблеми, перспективи / В.І. Покотилова, Л.О. Абсава // Культура народовПричерноморья. – 2009. –№ 164. – С. 127–130. 21. Потій В.З. та ін. Фінанси підприємств: тести, задачі, методичні рекомендації. Навч. Посібник. Тв. Паліт. – 2005. – 244с. 22. Саблук П.Т. Роздуми про книгу «Зламане десятиліття» / П.Т. Саблук // Економіка АПК. – 2011. – №1. – С. 178-181. 23. Сирцева С.В. Фінансово-кредитне забезпечення інноваційної діяльностісільськогосподарських підприємств України / С.В. Сирцева // Економічний простір. – 2010. – № 33. – С.258–265. 24. Сіренко Н.М. Особливості впровадження науково-технічних інновацій в аграрному секторіекономіки / Н.М. Сіренко // Науковий вісник Національного університету біоресурсів іприродокористування України. – К. : НУБПУ, 2009. – Вип. 142. Ч. 1. – С. 170–175. 25. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізацій них викликів // Електронний ресурс. – Режим доступу до ресурсу :http://kno.rada.gov.ua/komosviti/control/uk/publish/article?art_id=47920&cat_id=46017. 26. Тарабрін О.Є. Інноваційний розвиток аграрного сектора економіки України в сучаснихумовах // Електронний ресурс / О.Є. Тарабрін, І.Г. Пімєнов // Історія науки і біографістика. – 2011. – №2. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/inb/2011-2/11_tarabrin.pdf. 27. Ткаліч О.В. Основні фактори інтенсифікації аграрного виробництва / О.В. Ткаліч // Економіка АПК. – 2009. – №12 (180). – C. 8-12. 28. Третяк А. Стратегія аграрно-земельної політики України в умовах сучасної світової продовольчої кризи / А. Третяк, В. Драган, І. Осадча // Землепорядний вісник. – 2008. – №5. – С. 4-15. 29. Уланчук В.С. Вдосконалення спеціалізації – фактор інтенсифікації тваринництва в аграрному виробництві / В. С. Уланчук, Н. В. Оляднічук : зб. наук. праць Уман. держ. аграр. ун-ту редкол. : П. Г. Копитко (відп. ред.) та ін. – Умань, 2008. – Вип. 67. – Ч. 2 : Економіка. – С. 47-54. 30. Экономическаятеория: учебник / Подобщ. ред. акад. В.И. Видяпина, А.И. Добрынина, Г.П. Журавлевой, Л.С. Тарасевича. – М.: ИНФРА – М, 2003. – 714с. – (Серия «Высшееобразование»).