Загальна характеристика періоду ранньої юності: соціальна ситуація розвитку

Содержание:Вступ 3 РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика періоду ранньої юності 4 РОЗДІЛ 2. Відносини між людьми в ранній юності 7 РОЗДІЛ 3. Соціальна ситуація розвитку у період ранньої юності. 10 Висновки 15 Список використаної літератури. 18

Вступление:Актуальність теми. Становлення особистісної зрілості є тривалим, складним і динамічним процесом, що характеризується своїми особливостями на кожному віковому етапі. Особливо значущим у становленні особистісної зрілості є період ранньої юності, оскільки в цьому віці накопичуються психологічні резерви, що підводять самосвідомість до найважливішої її генетичної форми в період дорослості. Цей віковий період - один із найблагодатніших у становленні особистості людини. Рання юність спрямована на усвідомлення свого життя в цілому, до осмислення загальних законів світобудови, до оцінки реального конкретного світу. Рання юність чудова світоглядною спрямованістю, а отже, бажанням змінити та перебудувати цей старий світ. Недосвідченість юності надає їй сміливості в міркуваннях та безоглядність у критиці оточуючого життя. Об’єкт дослідження психологічні особливості періоду ранньої юності Предмет дослідження особливості соціальної ситуації розвитку в період ранньої юності. Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є дослідження загальних характеристик періоду ранньої юності, та соціальної ситуації розвитку у період ранньої юності. Для досягнення мети потрібно виконати наступні задачі: - розглянути загальну характеристику періоду ранньої юності - дослідити відносини між людьми у період ранньої юності - проаналізувати соціальну ситуацію розвитку в період ранньої юності.

Выводы:Метою дослідження було дослідження загальних характеристик періоду ранньої юності, та соціальної ситуації розвитку у період ранньої юності та зроблено наступні висновки: У юнацькому віці розвиток пізнавальних процесів досягає такого рівня, що вони виявляються практично готовими до виконання всіх видів розумової роботи дорослої людини, включаючи самі складні. Пізнавальні процеси здобувають такі якості, які роблять їх досконалими і гнучкими, причому розвиток засобів пізнання часто трохи випереджає власне особистісний розвиток. Вони вже можуть мислити логічно, займатися теоретичними міркуваннями й самоаналізом. Вони відносно вільно міркують на моральні, політичні й інші теми, практично не доступні інтелекту молодшого школяра. У старшокласників відзначається здатність робити загальні висновки на основі часткових посилок і, навпроти, переходити до часткових умовиводів на базі загальних посилок, тобто здатність до індукції й дедукції. Найважливіше інтелектуальне придбання - це вміння оперувати гіпотезами. До цього віку засвоюють багато наукових понять, навчаються користуватися ними в процесі рішення різних завдань, що означає сформованість теоретичного або словесно-логічного мислення. Одночасно спостерігається інтелектуалізація всіх інших пізнавальних процесів. Особливо помітним у ці роки стає ріст свідомості й самосвідомості. Істотне розширення сфери усвідомлюваного, і поглиблення знань про себе, про людей, про навколишній світ. Розвиток самосвідомості знаходить своє вираження в зміні мотивації основних видів діяльності: навчання, спілкування й праці. Колишні «дитячі» мотиви, характерні для молодшого шкільного віку, втрачають свою спонукальну силу. На місці їх виникають і закріплюються нові, «дорослі» мотиви, що приводять до переосмислення змісту, цілей і завдань діяльності. Виникають нові види діяльності, міняється ієрархія старих, починається нова стадія психічного розвитку. Активно вдосконалюється самоконтроль діяльності, будучи спочатку контролем по результату або заданому зразку, а потім - процесуальним контролем, тобто здатністю вибирати й вибірково контролювати будь-який момент або крок у діяльності. Аж до юнацького віку в багатьох ще відсутня здатність до попереднього планування діяльності, але разом з тим у наявності прагнення до саморегуляції. Вони вже можуть тривалий час утримувати увагу, можуть переключати або розподіляти її між декількома діями й підтримувати досить високий темп роботи. Юнацький вік характеризується триваючим розвитком загальних і спеціальних здібностей на базі основних провідних видів діяльності: навчання, спілкування й праці. Усе більше часу в їхньому житті починають займати серйозні справи, усе менше часу приділяється на відпочинок і розваги. Зростають вимоги до інтелекту юнака, які одночасно пред'являються і його однолітками, і дорослими людьми. Учителі й батьки починають переходити на новий стиль спілкування, більше, апелювати до їхнього розуму й логіки, чим до почуттів, і розраховуючи, у свою чергу, на аналогічний відповідну поведінку. У спілкуванні формуються й розвиваються комунікативні здібності учнів, що включають уміння, вступати в контакт незнайомими людьми, домагатися їхньої прихильності й взаєморозуміння, досягати поставлених цілей. У праці йде активний процес становлення тих практичних умінь і навичок, які в майбутньому можуть знадобитися для вдосконалювання професійних здібностей. Юнацький вік є досить сензитивним для розвитку всього цього комплексу різноманітних здібностей, і ступінь практичного використання наявних тут можливостей впливає на індивідуальні розходження, які до кінця цього віку, як правило, збільшуються. Рання юність — це початок установлення справжньої соціально-психологічної незалежності у всіх поведінкових сферах, включаючи матеріальне, фінансове самозабезпечення, самообслуговування, незалежність у моральних судженнях, політичних поглядах і вчинках. Рання юність — це своєрідний переворот у психології людини, пов'язаний з усвідомленням багатьох протиріч у житті: між нормами моралі, затверджуваними людьми, і їхніми вчинками; між ідеалами й реальністю; між здібностями, можливостями й визнанням людей; між соціальними цінностями й реальною прозою життя. Рання юність — це період усвідомлення й прийняття людиною відповідальності за свою долю й долю близьких для неї людей. Це — початок справді дорослої, складної як внутрішньо, так і зовні адаптації до життя, включаючи прийняття багатьох умовностей, соціальних норм, ролей і форм поведінки, що не завжди відповідають актуальним внутрішнім установкам людини в цей момент часу й у даній ситуації. Все це разом узяте представляє старшого школяра як уже цілком дорослу людину.

Литература:1. Белкин А.С. Основы возрастной педагогики: Учебное пособие для студентов высш. Пед. учебных заведений. - М.: Изд. центр «Академия», 2000. - 192с. 2. Крутецкий В.А. Психология: Учебник для учащихся пед. училищ. М.: Просвещение, 1980. - 352с. 3. Немов Р.С. Психология: Учебник для студентов высших педагогических учебных заведений: В 3 кн. - 4-е изд. - М.: Гуманит. издательство ВЛАДОС, 2000.- Кн. 2: Общие основы психологии. - 688с. 4. Общая психология: Курс лекций для первой ступени педагогического образования/ Сост. Е.И. Рогов. - М.: Гуманит. издательство ВЛАДОС, 2000. - 448с. 5. Комиссарова Э. Н., Личность как субъект и объект социального развития / Социально-политическии журнал, № 4, 5, 1992 г. 6. Никитин Е. П., Харламенкова Н. Е., Проблема самоутверждения личности. / Вопросы философии, 1995, №8. 7. Подласный И.П. Педагогика: 100 вопросов - 100 ответов. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. М.: Издательство ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001.- 368с. 8. Радугин А.А. Философия: курс лекций. - 2-е изд., перераб. и дополн. - М.: Центр, 1998. -- 272 с. 9. Радугин А.А. Психология и педагогика - Москва, 2000 г. 10. Столяренко А.М. Психология и педагогика - Москва, 2001 г. 11. Педагогика: педагогические теории, системы, технологии: Учебник для студентов высших и средних учебных заведений / С.А. Смирнов, И.Б. 12. Столяренко Л.Д. Основы психологии. Изд. 3-, перераб. и дополн. Серия «Учебники, учебные пособия». Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000.- 672с.