Вступление: В умовах сучасного світового економічного розвитку важливою його передумовою є поглиблення взаємодії між окремими країнами та регіонами світу, узгодження національних та міжнаціональних інтересів, завершення формування цілісного міжнародного економічного простору. За оцінками фахівців, діяльність України на міжнародній арені як суб’єкта міжнародних відносин тільки розпочинається, і цей надзвичайно складний процес збігся в часі також з непростими завданнями побудови незалежної національної економіки в умовах глобалізації ринків та глобалізації виробництва.
В умовах загрози другої хвилі світової фінансової кризи особливої уваги потребує зовнішньоекономічна діяльність кожної окремої країни. Особливо це питання актуальне для країн з невеликою економікою, яка носить відкритий характер. Саме до таких країн, за визначенням І. Фішера належить Україна 10. Висока залежність від постачання енергоносіїв, кон’юнктури світових ринків робить вітчизняну економіку дуже чутливою до впливу зовнішнього середовища.
Про відкритість економіки свідчить той факт, що обсяг щорічного експорту українських підприємств складає 60% від валового внутрішнього продукту країни, з яких 37% – продукція металургійної галузі. В той же час більшу частину українського імпорту складає постачання енергоносіїв (природного газу), найбільшим споживачем якого є українські промислові підприємства-експортери.
Теоретико-методологічні дослідження проблем розвитку зовнішньоекономічних відносин мають досить глибокі корені та, зважаючи на актуальність, знаходять своє продовження в працях сучасників. Основні економічні теорії міжнародного обміну висвітлено в роботах класиків (Д. Рікардо, А. Сміта), неокласиків (Е. Хекшера, Б. Оліна, Р. Джонсона, Дж. Р. Хікса й інших), авторів сучасних концепцій (Д. Сіммондса, Ж. М. Сіроена, Д. Дж. Ланкастера, С. Ліндера, П. Самуельсона та інших). Розробки російської школи, що вивчає проблеми глобалізації й вироблення рекомендацій за напрямами інтеграції, представлені в працях А. Богатурова, А. Єльянова, А. Салицького, Л. М’ясникова, Е. Примакова й інших. Серед вітчизняних учених питання розвитку різних аспектів міжнародної діяльності висвітлені в різних наукових роботах, зокрема, в працях Ю. Козака, В. Рокочі, В. Новацького, Ю. Пахомова, В. Ржепішевського, А. Філіпенка, О. Шниркова та інших.