Выводы: Дослідження електоральної поведінки традиційно проводиться в режимі моніторингу і включає вивчення особливостей напередодні виборів, у день виборів та після виборів. Аналіз електоральних орієнтацій у передвиборчий період має на меті визначити потенційний електорат різних політичних сил та його особливості.
На основі таких даних будуються попередні прогнози електоральної поведінки (явка на вибори, стан визначеності електорату у своєму виборі, рівень поточної та перспективної підтримки окремих політичних сил та політиків). І хоча політичне прогнозування, як і загалом соціальне прогнозування, – справа невдячна, оскільки врахувати всі чинники, які визначають розвиток соціуму (і політикуму) досить важко, що, врешті, позначається на якості прогнозу.
Однак, маючи результати соціологічних опитувань, можна спробувати це зробити. Результати є більш надійними, якщо використовувати дані моніторингових опитувань, які фіксують динаміку, реакції на зміну соціально-політичної ситуації та на окремі події в суспільному просторі. Зрозуміло, що будь-яка політична партія чи блок, кожний політик, який стає на шлях виборчих перегонів, перебуваючи у високо конкурентному середовищі політичної боротьби, потребує спеціально організованої соціальної інформації описового, аналітичного, прогностичного та дорадчого змісту стосовно поточних суспільно-політичних подій, реальних проблем, що турбують суспільство, власного становища на політичній арені, становища політичних союзників та конкурентів, стану громадської думки стосовно тих чи інших подій, електоральних настроїв виборців напередодні та під час проведення передвиборчої компанії.
Як свідчить статистика, за останні десять років відбулося значне падіння відсотку участі українців у процесах формування виборних органів влади. Водночас, дані соціологічних опитувань свідчать про перманентну недовіру виборців до дій тих, кого вони самі призначили на урядові посади. Особливо небезпечними такі тенденції є в умовах розбудови громадянського суспільства, коли кожний наступний електоральний цикл має особливе значення з точки зору моніторингу результатів перетворень у суспільстві, і, зрештою, свідчить про результативність співпраці акторів політичної арени, що виражається у підтримці дій та переобранні на посади найбільш успішних.
Однак, незважаючи на актуальність проблеми залучення громадян до вирішення суспільно важливих проблем та усвідомлення ними власної конструктивної ролі у державних перетвореннях, в українському науковому середовищі практично відсутні не лише стратегія виховання даного аспекту демократичної політичної культури, а й методологічне обґрунтування моніторингу проявів, мотивів і чинників політичної активності та абсентеїзму населення. Для прикладу, сьогодні у Росії даний аспект політичної поведінки досліджують чимало науковців. Аналіз тенденцій поведінки електорату ґрунтується на обчисленні даних систематичних досліджень, з постійним корегуванням висновків відповідно до змін інтенсивності впливу тих чи інших чинників.