Психологічна характеристика конфліктів

Вступление:Будь-яка група людей (родина, організація, трудовий колектив або група студентів) постійно перебуває у стані динамічного розвитку, реагує на сприятливі можливості та уникає небезпечних ситуацій. Зовнішнє середовище, в якому організація, група чи родина функціонує, є не стабіль¬ною комбінацією факторів впливу на її діяльність, а хаотичним нагромадженням складових, що постійно перебувають у русі, змінюють свої значення і мають, як правило, різновекторну спрямованість. Су¬купність ресурсів, які дана група людей використовує у своїй діяльності, теж постійно трансформується, видозмінюється, морально старіє, на¬буває нових форм та інших кількісних чи якісних параметрів. Всі ці процеси та явища зумовлюють виникнення неординарних ситуацій, які раніше не зустрічалися і потребують нагального вирішення. Оскільки психологія має справу з людьми (родичами, знайомими, працівниками, співробітниками, діловими партнерами та ін.), то не¬обхідно враховувати також і зміни у запитах, потребах, особливості людських стосунків, зважати на мету, цілі, завдання, інтереси сторін чи окремих груп та особистостей в колективі та поза його межами. Неминучість виникнення суперечностей є виявом закону єдності та боротьби протилежностей, одного з кла¬сичних законів розвитку. За цим законом будь-яке явище чи ситуація розглядається як єдність протилежних сторін, що взаємовиключають одна одну, долають опір свого антиподу, проте, водночас, не можуть існувати окремо, обопільне взаємозумовлюються (одна існує лише тому, що наявна друга). Тому поняття конфлікту і є важливим для сучасної психології та соціології. У наш час, коли умови життя людей часто і швидко, іноді кардинально, змінюються, коли слово «стрес» і «депресія» відомі багатьом ще з шкільної парти, неможливо переоцінити актуальність проблеми конфлікту та способів і методів його вирішення.

Выводы:Отже, ми побачили, що можливість виникнення конфлікту існує у всіх сферах. Конфлікти народжуються на ґрунті щоденних розбіжностей у поглядах, протиборстві різних суджень, потреб, бажань, стилів життя, надій, інтересів та особистісних особливостей. Конфлікт – це невід’ємна особливість всякого процесу соціального розвитку. Конфлікт - це ситуація, набір обставин, при якій виникає: 1) зіткнення протилежних сторін, сил чи поглядів; 2) має місце відсутність згоди між двома чи більше суб'єктами; 3) спостерігається внутрішній дискомфорт однієї особи Для всіх видів конфліктів характерним є: - наявність не менше двох сторін, які контактують між собою; - взаємонесумісність цінностей і намірів сторін; - протиставлення діянь одної сторони іншій і навпаки; - поведінка, направлена на ліквідацію планів і руйнування намірів іншої сторони, щоб придбати, здобути щось за рахунок неї; - застосування сили і примусу з метою вплинути на поведінку іншої сторони в бажаному напрямку; - наявність емоційної напруги в стосунках між партнерами. Основними причинами конфліктів, які зумовлені особистістю і стилем роботи керівника є: - недостатня робота з кадрами; - недоліки виховання, проявлені в грубощах, черствості, нечесності, непослідовності; - негативні риси характеру і, перш за все, неврівноваженість, надмірна владність, неповага в спілкуванні з підлеглими; - неадекватність стилю управління рівневі підготовленості колективу. Аналіз процесу і характеру конфлікту передбачає: - з’ясування проблеми, яку слід розв’язати; - виявлення головних діючих сторін у конфлікті; - визначення їх позицій, інтересів, цілей; - порівняльний аналіз конфліктної ситуації, позицій учасників, розробка можливих альтернативних рішень з урахуванням інтересів діючих осіб; - ліквідація конфліктної ситуації на основі вищевикладеного. Таким чином, у розв’язанні психологічних конфліктів в колективі головна роль належить керівнику, якому, незалежно від характеру конфлікту і ставлення до нього, є він учасником конфлікту чи посередником, необхідно глибоко вивчити та проаналізувати психологічну ситуацію в колективі, причини виникнення протиріч. Розумна постановка питання зводиться не до повного уникнення конфліктів, а до намагання навчитись правильно вирішувати конфліктні ситуації, робити їх корисними, якщо це можливо. Кожний учасник конфлікту обирає той чи той тип поведінки в залежності від індивідуально-типологічних особливостей, ситуації, очікуваних результатів. Кожний тип поведінки може зустрічатись у чистому вигляді, але, як правило, у реальному житті вони взаємопов’язані. Кожен управлінець повинен володіти навичками всіх типів поведінки і використовувати їх згідно з відповідними ситуаціями. Отже, завершуючи аналіз психологічної сутності конфлікту та його ролі в життєдіяльності окремою людини та колективу в цілому, хотілося б привести слова Л.А.Петровської: “Один й той самий конфлікт може бути деструктивним в одному відношенні та конструктивним в іншому, грати негативну роль на одному етапі розвитку, при одних обставинах і позитивну – на іншому етапі, в іншій конкретній ситуації”.

Литература:1. Дикарева А.А. Мирская М.И. Социология труда. – М.: Академия, 1999. – 249 с. 2. Дмитриев А. В., Кудрявцев В.Н, Кудрявцев С.Н. Введение в общую теорию конфликтов. – М.: Высш. шк., 2003. – 277 с. 3. Запрудский Ю.Г. Социальный конфликт. – РнД.: Феникс, 2002. – 180 с. 4. Зигер В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. – М.: Педагогика, 2000. – 246 с. 5. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. – К.: Наукова думка, 2006. – 154 с. 6. Китов А. И. Экономическая психология. – М.: Высш. шк., 1999. – 255 с. 7. Петровська Л.А. О понятийной схеме социально-психологического анализа конфликта. –М.: Изд-во Моск.ун-та, 1997. – 211 с. 8. Самыгин С. И. Психология управления: Учебное издание. – РнД.: Феникс, 1997. – 297 с. 9. Швалб Ю., Данчева О. Практична психологія в економіці та бізнесі. – К., Лібра, 1998. – 290 с.