Выводы: Необхідність оцінки нерухомості з'являється у зв'язку з дією різноманітних причин, зокрема правових, економічно-фінансових, суспільних, випадкових. До ситуацій найтиповіших, в яких необхідною є оцінка нерухомості, належить, зокрема, банківське кредитування і залучення зацікавленими особами додаткових джерел капіталу, передусім через отримання іпотечних кредитів. Однак цілі оцінки нерухомості можуть бути різнорідними, що виникає з власницьких, управлінських, контрольних, а також облікових і податкових функцій. Різноманітність ситуацій, в яких є необхідною оцінка, спричиняє те, що вихідним пунктом в кожній оцінці повинно бути точне визначення цілей її проведення і функцій, які повинна виконувати. Адже це проектується на відбір методів і процедури оцінки, а це, своєю чергою, має вплив на результати оцінки.
Оцінка майна повинна виконуватися з дотриманням принципів корисності, попиту і пропонування, заміщення, очікування, граничної продуктивності внеску, найефективнішого використання. Принцип корисності ґрунтується на тому, що майно має вартість тільки за умови корисності його для потенційного власника або користувача. Під корисністю слід розуміти здатність майна задовольняти потреби власника або користувача протягом певного часу. Принцип попиту та пропонування відображає співвідношення пропонування та попиту на подібне майно. Відповідно до цього принципу під час оцінки враховуються ринкові коливання цін на подібне майно та інші фактори, що можуть призвести до змін у співвідношенні пропонування та попиту на подібне майно. Принцип заміщення передбачає врахування поведінки покупців на ринку, яка полягає у тому, що за придбання майна не сплачується сума, більша від мінімальної ціни майна такої самої корисності, яке продається на ринку. Принцип очікування передбачає, що вартість об'єкта оцінки визначається розміром економічних вигод, які очікуються від володіння, користування, розпорядження ним. Принцип внеску (граничної продуктивності) передбачає врахування впливу на вартість об'єкта оцінки таких факторів, як праця, управління, капітал та земля, що є пропорційним до їх внеску у загальний дохід. Вплив окремого фактора вимірюється як частка вартості об'єкта оцінки або як частка вартості, на яку загальна вартість об'єкта оцінки зменшиться у разі його відсутності. Принцип найефективнішого використання полягає в урахуванні залежності ринкової вартості об'єкта оцінки від його найефективнішого використання. Під найефективнішим використанням розуміють використання майна, в результаті якого вартість об'єкта оцінки є максимальною. При цьому розглядаються тільки ті варіанти використання майна, які є технічно можливими, дозволеними та економічно доцільними.
Метод оцінки – спосіб визначення вартості об'єкта оцінки, послідовність оцінювальних процедур якого дає змогу реалізувати певний методичний підхід 4.
Для оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи:
– витратний (майновий – для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу);
– дохідний;
– порівняльний.
Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації.