Загальна психологія

Содержание:Вступ 1. Особливості психологічного методу спостереження 2. Закономірності психіки людини 3. Взаємозв'язок чуттєвих і логіч¬них форм пізнання дійсності 4. Специфіка рис індивіда та особистості 5. Визначення типу темпераменту й особливості роботи психолога з людиною, яка має такий тип темпе¬раменту Висновки Список літератури

Вступление:Дослідження психологами індивідуальних особливостей психіки та специфіки характеру, темпераменту людини стосуються багатьох сторін психологічної науки. Так, досліджуючи особливості розвитку особистості та відмінність її від індивіда, психологічна наука критично переосмислювала й уточнювала теоретичні положення з цього питання видатних вітчизняних психологів - Л. Виготського, Б. Ананьєва, С. Рубінштейна, Г. Костюка, О. Леонтьєва, А. Петровського та зарубіжних - 3. Фрейда, К.-Г. Юнга, К. Левіна, В. Штерна, А. Адлера, К.-Р. Роджерса, А.-Х. Маслоу, Дж. Кеттела та ін. Пошуки теоретиків і практиків були спрямовані на створення сприятливих психологічних умов для навчання, мали на меті з’ясувати індивідуальні особливості особистості дітей шкільного віку. Проблема розвитку та виховання особистості належить до найактуальніших соціальних аспектів суспільного життя і завжди потребує глибокого наукового обґрунтування психо¬логічної сутності чинників цього процесу. Розвиток особистості — це складний процес, в якому рівні розвитку постійно змінюються. Розвиток пізнавальних психічних процесів, емоцій і почуттів, волі, потреб, інтересів, іде¬алів і переконань, свідомості та самосвідомості, здібностей, тем¬пераменту та характеру, вмінь, навичок і звичок перебуває у складній міжетапній взаємодії. Вищі рівні зароджуються на по¬передніх етапах, але й особливості попередніх вікових етапів ви¬являються на наступних етапах. Щоб сприяти своєчасному заро¬дженню та успішному розвитку прогресивного, нового у дитини на всіх етапах формування її як особистості, треба знати вікові особливості фізичного та духовного розвитку дитини та враховувати їх під час навчально-виховного процесу. Відповідно до взаємозв’язку чуттєвих та логічних форм пізнання психологи визначають, що проблема розвитку пізнавальної активності особистості є надзвичайно актуальною. Адже, пізнання – це процес сприймання та відображення всього оточуючого світу. Пізнання, пізнавальна потреба характеризує людину як індивіда, вона притаманна їй з самого народження. Від того, чи правильно дитина сприймає світ, оточуючі предмети, як вона мислить, залежить вся її подальша доля. Тому важливим завданням психолога є розвивати бажання до пізнання у дітей, розвивати їх сприйняття, мислення, увагу, уяву, пам’ять. Значний внесок у розвиток вчення про чуттєві та логічні пізнавальні процеси внесли видатні психологи: Ананьев Б.Г., Петровский А., Брунер Д., Виготський Л.С., Зінченко П.І., Репкіна Г.В., Немов Р.С., Трофімов Ю.Л., Степанов О.М., Хофман І.. У сучасних науково-психологічних дослідженнях підкреслюється роль темпераменту як механізму, що визначає особливості поведінки людини. У вітчизняних психологічних дослідженнях властивості темпераменту розглядаються як формально-динамічні, оскільки вони не пов'язані ні зі змістом діяльності, ні із цілями й мотивами людини, а визначають динаміку діяльності, тобто інтенсивність, темп, ритмічність психічних характеристик людини в процесі діяльності. Дослідники, що вивчають темперамент, визнають, що властивості темпераменту є стійкими, тобто проявляються протягом тривалого періоду часу; виявляються з раннього дитинства і являють собою типові для людини стильові особливості поводження, тобто проявляються у всіх сферах життєдіяльності, пов'язані із властивостями нервової системи і є спадково обумовленими. Незважаючи на те, що темперамент - один з найбільш древніх термінів, введений біля двох з половиною століть тому назад Гіппократом, у психології дотепер немає строгого визначення поняття "темперамент". У залежності від загальних концепцій психіки й особистості різні психологи нового і новітнього часу відносили до темпераменту дуже різні особливості. Суперечливість ознак темпераменту в різних авторів настільки велика, що ще Бен (1866) вважав темпераменти "непотрібною традицією старої і безглуздої вигадки". А. Ф. Лазурський (1917), погоджуючись з Беном, затверджував, що "навчання про темпераменти в даний час дійсно уже віджило своє століття". Але все ж темперамент є важливою складовою людської свідомості, яка варта детального вивчення науковцями та дослідниками. На сьогоднішній день ми можемо назвати безліч психологів-науковців, що займалися та займаються проблемою визначення та дослідження особливостей темпераменту. До них відносимо таких авторів як Белоус Б.Б., Голубева 3. А., Єрмолаеєа-Томіна Л.Б., Ільїна А.І., Клімов Е.А., Кречмер Є., Мерлін B.C., Небиліцин В.Д., Павлов І.П., Стреляу Я., Теплов Б.М. та інші.

Выводы:У ході психологічного дослідження вдалося з’ясувати наступні особливості психіки та характеру людини: 1. Для діагностики емоційного стану людини без її відома використовують психологічний метод спостереження. 2. Психіка – це здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу. Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості. У функціональній організації мозку людей і тварин є деякі відмінності. У тварин обидві півкулі є рівнозначні – в людини вони мають функціональну асиметрію: ліва півкуля є домінуючою, а права — підпорядкованою. Але все ж головною відмінністю психіки тварин та людини є наявність у останньої свідомості та усвідомлення, мисленнєвих процесів. 3. Всі форми пізнання дійсності взаємопов’язані між собою. Людина за допомогою відчуттів сприймає інформацію, усвідомлює, обробляє її, осмислює, і в результаті мисленнєвих операцій створює нове, залучаючи до цього процес уяви. 4. Індивід – це людина як одинична при¬родна істота, представник виду Ното sаріеns, а особистість – це системна соціальна якість, якої набуває індивід у предметній діяльності та спілкуванні, що характеризує рівень і якість вияву в нього суспільних відносин, то можемо зробити висновок, що до особистісних ознак належать придбані риси, а для індивіда – вроджені. 5. Темперамент - прояв типу нервової системи в діяльності людини, індивідуально-психологічні особливості особистості, у яких виявляється рухливість його нервових процесів, сила, урівноваженість. Темперамент (від лат. temperamentum - належне співвідношення частин) - стійке об'єднання індивідуальних особливостей особистості, зв'язаних з динамічними, а не змістовними аспектами діяльності. До властивостей темпераменту відносять індивідуальний темп і ритм психічних процесів, ступінь стійкості почуттів, ступінь вольового зусилля. Тип темпераменту тісно зв'язаний з уродженими анатомо-фізіологічними особливостями вищої нервової діяльності. Разом з тим можливі визначені прижиттєві зміни показників темпераменту, зв'язані з умовами виховання, з перенесеними в ранньому віці хворобами, особливостями харчування, гігієнічними і загальними умовами життя. Кожна людина народжується з визначеним набором біологічних особливостей його особистості, що виявляються в темпераменті. Значні відмінності у поведінці людей, обумовлені властивостями їхніх темпераментів є навіть у кровних братів і сестер, у близнюків, що живуть пліч-о-пліч. Темпераменти розрізняються у всіх дітей, які отримали однакове виховання, що мають однаковий світогляд, близькі ідеали, переконання і моральні основи.

Литература:1. Ананьев Б. Г. Психология чувственного познания. — М., 1990. 2. Белоус Б. Б. Темперамент и деятельность. — Пятигорск, 1990. 3. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Изд. «Питер», 2001. 4. Кречмер Э. Строение тела и характер. М.; Л., 1930. 5. Логвиненко А.Д. Психология восприятия: Учеб -метод пособие. - М., 1987. 6. Мерлин B.C. Структура личности: Характер, способности, са¬мосознание: Учеб. пособие к спецкурсу. — Пермь, 1990. 7. М'ясоїд П.А. Загальна психологія. — К., 1998. 8. Павлов И.П. Мозг и психика: Избранные психологические труды. — Москва — Воронеж, 1966. 9. Психологический словарь/ Под ред. В.П. Зинченко, В.Г. Мещерякова. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Педагогика-Пресс, 1999. 10. Психология индивидуальных различий. Тексты/Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романова. - М.: Изд-во МГУ, 1992. 11. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А, Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. - 2-ге вид., стереотип.-К.: Либідь, 2000. 12. Рубинштейн С.Л. Темперамент и характер. — В кн.: Основы обшей психологии. М., 1996. 13. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. пед. заклад. – К.: «Академія», 2003. 14. Трошихін В.О., Віленський Ю.Г. Темперамент... Що це? — К., 1996.