Выводы: Боротьба за володіння енергоресурсами, за право їх транспортування, за вплив на ринок енергоносіїв стала сьогодні найважливішим фактором реалізації інтересів держав світу, їх політичного поводження, базою політичних та економічних союзів і навіть джерелом міжнародних конфліктів.
Слід зазначити, що різке підвищення цін на нафту прискорило процеси енергозбереження й освоєння нових технологій розвідки й видобутку, нових джерел енергії. Ефект від цих зусиль повинен бути з кожним роком все більш помітний і в найближчі кілька років призвести до поступового зниження цін на нафту. При цьому залежність попиту на нафту від темпів економічного росту буде поступово слабшати в сукупності зі зменшенням темпів росту світової економіки (у тому числі за рахунок високих цін на нафту), що приведе до істотного зниження темпів приросту попиту на вуглеводну сировину.
Вугільна галузь має значну еволюцію і є досить розвиненою у світових масштабах. Вугілля залишається найбільш доступним видом палива в багатьох розвинених країнах й тих країнах, що розвиваються, та видобувається з комерційними цілями в понад 50 країнах. Проте майже 85% його світового видобутку припадає лише на 10 країн. Найбільші виробники вугільної продукції не належать до одного географічного регіону – до п'ятірки найбільших виробників входять Китай, США, Індія, Австралія та Південна Африка. Особливістю світового ринку вугілля є те, що видобуте вугілля головним чином використовується всередині тієї країни, де воно видобувається, і тільки близько 16% потрапляє на міжнародний ринок, передусім – енергетичного. Видобуте вугілля задовольняє 25% потреб у первинній енергії і генерує 40% світової електроенергії.
Варто відзначити ту перевагу вугілля серед викопних енергоносіїв, що розвідані його запаси значно перевищують запаси нафти та газу. За поточних умов видобування, терміни повного вичерпання достовірних запасів вугілля оцінюються у понад 155 років, тоді як аналогічний показник для нафти та газу складає 41 та 65 років відповідно. Причому понад 68% нафтових та 67% газових запасів сконцентровано на Середньому Сході та у Росії, тоді як географічна диверсифікованість світових запасів вугілля, в першу чергу, енергетичного, створює умови, за яких покупець практично завжди може знайти постачальника вугілля необхідної якості на сприятливих умовах. Розташування вугільних родовищ у світі є більш рівномірними, хоча теж територіально обмеженими. Велика кількість постачальників (на даний період, за різними оцінками, на міжнародному вугільному ринку активно працює 100-140 виробників) забезпечують конкурентне та ефективне функціонування даного ринку, транспортуючи у разі необхідності вугільну продукцію безпечно та легко морським або залізничним транспортом до будь-якого місця вимоги.
Ситуація стосовно перспектив розвитку видобування вугілля у різних країнах є неоднозначною і визначається передусім природними умовами і відповідно рівнем рентабельності розробки вугільних родовищ.
У рамках сформованих раніше прогнозів передбачалося, що зростаючі нафтові ціни майже негайно вплинуть на економічний підйом через механізм підвищення витрат і зниження прибутків і інвестицій фірм у галузях, чутливих до енергетичних компонентів. У той же час попит на продукцію обробної промисловості й послуги з боку країн - експортерів енергоносіїв підтримав як світову торгівлю, так і економіку Китаю, США, Німеччини й інших країн.
На основі наведених вище даних можна визначити деякі сучасні тенденції у сфері розвитку альтернативних джерел енергії у частині виробництва біологічного палива, спираючись на минулий та сучасний стан галузі та головні рушійні сили, що справляють вплив на розвиток окремих напрямків виробництва біопалива або ж розвиток даної галузі в цілому.