Теоретичні основи формування в учнів правописних вмінь. Методика навчання орфографії на уроках української мови.

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ПРАВОПИСНИХ УМІНЬ 6 1.1. Теоретичні засади формування у школярів орфографічних умінь та навичок 6 1.2. Теорія і практика навчання орфографії української мови в школі 13 РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ОРФОГРАФІЇ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 16 2.1. Класифікація орфографічних помилок і способи їх попередження 16 2.2. Види вправ з орфографії, методика їх проведення 24 ВИСНОВКИ 30 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 32

Вступление:Після тривалого занепаду української мови настав час її ренесансу: впорядковується український правопис, видаються перекладні термінологічні словники, повертаються до життя напівзабуті слова та їх граматичні форми. На новий щабель піднімається шкільна освіта: формуються нові концепції навчання української мови, розробляється державний стандарт української мови, створюються нові оригінальні методики оволодіння усним і писемним мовленням. Кардинальних змін зазнали підходи до засвоєння шкільного курсу української мови. Наголос зроблено на трьох принципах, які мають відігравати провідну роль у навчальному процесі: комунікативно-діяльнісному, культурологічному і проблемному. Істотним нововведенням до нині чинних програм з української мови є нова редакція пояснювальної записки, в якій зроблено акцент на багатофункціональності рідної мови, по-новому сформульовано освітню мету і завдання вивчення її в школі. Так, основна мета опрацювання української мови в середніх навчальних закладах полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє уміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови в усіх видах мовленнєвої діяльності. Визначальними в писемному мовленні є орфографічні норми, які єдині і загальнообов’язкові, а тому їх повинні дотримуватися всі громадяни України. Найменші розбіжності в передачі орфограм ускладнюють сприйняття написаного. Проблема формування орфографічних навичок має соціальний характер і потребує постійної й неослабної уваги. Загальноприйнята орфографія охороняється правописним законом, є необхідною умовою розвитку духовної і матеріальної культури нашого народу. Завдання школи – готувати нові покоління людей, які добре володіють нормами писемного мовлення. Питання орфографічної культури набуло особливої актуальності в наш час, коли закладаються підвалини української національної школи – навчально-виховного закладу, зорієнтованого на перспективу розвитку духовного та інтелектуального потенціалу українського народу. Актуальність дослідження визначається завданнями реформування мовної освіти в Україні, спрямованими на удосконалення навчання української мови в загальноосвітніх закладах, підвищення мовленнєвої культури учнівської молоді, що викликано демократичними перетвореннями в країні, відродженням української національної школи. Мета роботи – розглянути процес формування орфографічних умінь на уроці української мови. Для досягнення мети нам необхідно виконати ряд завдань: 1. Розглянути теоретичні засади формування у школярів орфографічних умінь. 2. Здійснити огляд типових орфографічні помилки, яких найчастіше припускаються учні; класифікувати ці помилки. 3. Класифікувати вправи з орфографії за видами, розглянути методику їх проведення. Об’єктом роботи є процес формування в учнів орфографічних умінь, предметом – методи, прийоми і засоби підвищення орфографічної грамотності школярів в умовах сучасного мовленнєвого середовища. Методику дослідження складають такі методи: І. Теоретичні: 1) вивчення й аналіз лінгвістичної, психологічної, педагогічної і методичної літератури з досліджуваної проблеми; 2) теоретичне осмислення й узагальнення передового досвіду вчителів-словесників і власного педагогічного досвіду. ІІ. Пізнавальні методи: 1) описовий, 2) поєднання індуктивного з дедуктивним. Теоретичне значення дослідження виявляється в тому, що проведене дослідження допомагає вивчити проблему недостатньої орфографічної грамотності учнів загальноосвітніх шкіл. Практичне значення визначається тим, що результати нашої роботи можуть бути використані для розробки методик вивчення орфографії. Структура дослідження: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури.

Выводы:У процесі написання роботи ми дійшли таких висновків: 1. Аналіз лінгвістичної літератури свідчить про неоднаковий підхід науковців до визначення принципів української орфографії. Більшість дослідників вважає, що в основі українського правопису лежать фонетичний і морфологічний принципи в їх раціональному поєднанні, серед них – М.А.Жовтобрюх, Г.О.Козачук, та інші. Щодо інших принципів вчені висловлюють різні погляди. На думку А.П.Медушевського, І.С.Олійника, М.М.Пилинського, В.М.Русанівського, основу української орфографії складають чотири принципи: фонетичний, морфологічний, історичний, або традиційний, і диференційний. Не всі науковці класифікують як принцип диференційні, або смислорозрізнювальні, написання. 2. Аналіз робіт з методики орфографії засвідчує протилежність у підходах методистів до проблеми формування орфографічних навичок. У 40-их роках ХІХ ст. на основі різного ставлення до ролі граматики у навчанні орфографії виділилося два напрями в методиці – граматичний (Ф.І.Буслаєв, К.Д.Ушинський, Д.І.Тихомиров, Ф.Ф.Пуцикович та ін.) і антиграматичний (В.Зелінський, Н.П.Раєвський, А.Зачиняєв та ін.). 3. Аналіз методичної літератури з досліджуваного питання свідчить про те, що головну тенденцію в навчанні орфографії виражає теоретичний напрям, пов’язаний із свідомим виробленням у школярів орфографічних навичок, тобто на основі сфокусованих правилами знань. Ефективність методики залежить від того, наскільки принципи і засоби оволодіння орфографією відповідають особливостям правописного кодексу. 4. Орфографічна грамотність учнів значно підвищиться, якщо: а) подібний навчальний матеріал структурувати укрупненими, логічно завершеними частинами; б) вивільнений від вивчення теорії час використати для проведення системи практичних завдань і вправ на вироблення орфографічних та комунікативних умінь і навичок учнів. 5. Продуманий добір системи вправ, уміння ви¬конувати морфемний, словотвірний і орфографічний розбори у єдності сприяє свідомому застосу¬ванню правила, що в цілому позитивно позначається на орфографічній грамотності учнів.

Литература:1. Баранов М.Т., Іваницька Г.М. Обучение орфографии в 4-8 классах: Пособ. для учит. – К.: Радянська школа, 1987. – 234 с. 2. Безвушко А.А. Алгоритми на уроках української мови // Укр. мова і літ. в шк. – 1990. – № 9. – С.13 – 14. 3. Бєляєв О.М. Актуальні проблеми методики мови // Українська мова і література в школі. – 1992. – № 1. – С. 1 – 9. 4. Бєляєв О.М., Мельничайко В.Я. та ін. Методика вивчення української мови в школі: Посіб. для вчителя. – К.: радянська школа, 1987. – 245 с. 5. Блик О.П. Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія: Посіб. для вчителів. – К.: радянська школа, 1988. – 128 с. 6. Богоявленский Д.Н. Психология усвоения орфографии. – М.: АПН РСФСР, 1957. – 416 с. 7. Богоявленский Д.Н., Менчинская Н.А. Психология усвоения знаний в школе. – М.: АПН РСФСР, 1959. – 348 с. 8. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – К.: Вища школа, 1972. – 402 с. 9. Козачук Г.О. Підвищення грамотності учнів. – К.: Освіта, 1995. – 158 с. 10. Медушевский А.П. Уроки української мови в середній школі. – К.: Радянська школа, 1959. – 299 с. 11. Пашковская Н.А. особенности преподавания русского языка в школах с украинским языком обучения. – К.: Радянська школа, 1979. – 125 с. 12. Приступа Г.Н. Основы методики орфографии в средней школе. – Рязань, 1973. 13. Проколієнко Л.М. Психологія засвоєння граматичних знань підлітками. – К.: Радянська школа, 1973. – 198 с. 14. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова. 5 – 12 класи. – К.: Перун. – 2005. 15. Пучковський М.О. Про психологію правописних навичок. – К., 1941. – 68 с. 16. Рожило Л.П. Психологічні особливості вироблення мовних умінь і навичок учнів // Українська мова і література в школі. – 1982. – № 9. – 34 – 40. 17. Сабовчик В.М. Урок розвитку мовлення: підвищуємо грамотність учнів // Вивчаємо українську мову і літературу. – 2007. – № 11. – С. 4 – 6. 18. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5т. – К., 1977. – Т. 5. – 639 с. 19. Сучасна українська літературна мова: Підручник / М. Я, Плющ. – К.: Вища школа, 2005. – 430 с. 20. Українська мова: Підручник для 5 класу шкіл з російською мовою навчання / О.М. Бєляєв, М.І. Пентилюк, Л.М. Симоненкова, Т.П. Симоненкова. – К.: Освіта, 1996. – 192 с. 21. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори. – К.: Радянська школа, 1949, – Т. 7. – 237 с. 22. Текучов А.В. Основы методики орфографии в условиях местного диалекта. – М.: АПН РСФСР, 1953. – 383 с. 23. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика, орфоепія, графіка і орфографія: Навч. посіб. для студ. філол. фак. - К.: Вища школа, 1995. – 149 с. 24. Хом’як І.М. Забезпечення орфографічної грамотності учнів – важливе завдання для школи // Українська мова і література в школі. – 1988. – № 2. – С. 47 – 53. 25. Хом’як І.М. Лінгво-методичні засади навчання орфографії української мови в основній школі: Автореф. дис... д-ра пед. наук: 13.00.02 / І.М. Хом'як; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2002. — 33 с. 26. Хом’як І.М. Наукові основи навчання орфографії в середній школі.- Рівне: Волинські обереги, 1998.- 228 с. 27. Хом’як І.М. Проблема формування орфографічних навичок в учнів середньої школи // Дивослово. – 1995. – № 7. – С.20 – 24. 28. Чавдаров С.Х Методика викладання української мови (граматики і правопису) в середній школі. – К.-Х.: Радянська школа, 1946. – 210 с. 29. Шкуратяна Н.Г. Методика вивчення орфографії: Посібник для вчителя. – К.: Радянська школа, 1985. – 133 с. 30. Яворська С.Т. Робота з орфографії у процесі вивчення будови слова і словотвору. – Донецьк: Лебідь, 2000. – 198 с. 31. Яворська С.Т. Система роботи над орфографічними помилками // Дивослово. – 1998. – № 3. – С.22 – 24. 32. Яворська С.Т. Формування правописних умінь і навичок учнів // Дивослово. – 1996. – № 11. – С.32 – 35.